Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Metod_sam_rabota.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
18.11.2018
Размер:
623.1 Кб
Скачать

Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

Кафедра фінансів та банківської справи

Методичні вказівки

до практичних занять та самостійної роботи

з дисципліни “Банківські операції”

для студентів спеціальностей „Банківська справа”, „Фінанси”,

„Економіка підприємства”, „Облік та аудит”

усіх форм навчання

Полтава 2005

Методичні вказівки до практичних занять та самостійної роботи з дисципліни “Банківські операції” для студентів спеціальностей „Банківська справа”, „Фінанси”, „Економіка підприємства”, „Облік та аудит” усіх форм навчання. - Полтава: ПолтНТУ ім. Ю. Кондратюка, 2005. – 24 с.

Укладачі: В.О.Онищенко, доктор економічних наук, професор;

О.О.Анісова, старший викладач.

Відповідальний за випуск: завідувач кафедри, д.е.н., професор В.О.Онищенко

Затверджено радою університету

Протокол № від 2005р.

Редактор Ю.В. Назаренко

Коректор Ю.В. Назаренко

ЗМІСТ

  1. Загальні положення …………………………………………….............

  2. Розрахунок економічних нормативів діяльності комерційних банків................................................................... ……………………...........

  3. Методи нарахування процентів ………………………….....................

  4. Оцінка фінансового стану позичальника-юридичної особи...........................................……………………………………….........

Додатки.......................................................................................................

Список літератури.....................................................................................

4

4

11

12

19

24

1. Загальні положення

Відповідно до навчального плану при вивченні дисципліни „Банківські операції” значний час відводиться для самостійної роботи студентів. Вона підвищує ступінь теоретичної підготовки студентів, а також значною мірою заохочує до практичного опанування знань, набутих в процесі вивчення дисципліни.

Саме для закріплення практичних навичок з дисципліни „Банківські операції” розроблені дані методичні вказівки, які є підґрунтям для самостійного опрацювання студентами деяких розділів. Методичні вказівки дають змогу студентам самостійно або за консультацією викладача проводити конкретні розрахунки за певними темами.

Так, один із розділів представляє розрахунок економічних нормативів діяльності комерційного банку, де наведений детальний розрахунок на основі даних скороченого балансу комерційного банку, а також додаються вихідні дані для проведення самостійних розрахунків (варіанти для курсової роботи).

Розділ, в якому викладені методи нарахування процентів, розкриває механізм проведення розрахунків при проведенні депозитних, а також кредитних операцій. Задачі такого спрямування носять практичний характер і підвищують рівень обізнаності щодо пропозицій комерційних банків для своїх клієнтів на ринку депозитів та на ринку кредитних ресурсів.

Одним із етапів процесу кредитування є оцінка фінансового стану позичальника, який детально представлено у даних методичних вказівках. Спираючись на фінансову звітність підприємства, студенти матимуть змогу оцінити і проаналізувати фінансову діяльність певного суб’єкта господарювання щодо можливості надання такому підприємству кредиту.

2. Розрахунок економічних нормативів діяльності комерційних банків

Згідно з Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, яка затверджена Постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року №368, Національним банком установлено порядок визначення регулятивного капіталу банку й такі економічні нормативи, що є обов’язковими до виконання всіма банками:

1) Нормативи капіталу:

· мінімальний розмір регулятивного капіталу;

· адекватність регулятивного капіталу;

· адекватність основного капіталу.

2) Нормативи ліквідності:

· миттєва ліквідність;

· поточна ліквідність;

· короткострокова ліквідність.

3) Нормативи кредитного ризику:

· максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента;

· великих кредитних ризиків;

· максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру;

· максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам.

4) Нормативи інвестування:

· інвестування в цінні папери окремо за кожною установою;

· загальної суми інвестування;

· норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку.

Базою для розрахунку економічних нормативів є регулятивний капітал банку. Дія цієї інструкції поширюється на всі банки України незалежно від форм власності.

За надання Національному банку недостовірної інформації щодо економічних нормативів банки несуть відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства України.

Розглянемо більш детально розрахунок нормативів 1-ї і 2-ї групи нормативів, а саме: нормативів капіталу (Н1 – Н3) і нормативів ліквідності (Н4 – Н6) на основі скорочених балансів комерційних банків України, які наведені у додатку 1.

Н1 – норматив мінімального розміру регулятивного капіталу банку.

Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільності діяльності банків.

Регулятивний капітал банку складається з основного та додаткового капіталу. Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів: фактично сплачений зареєстрований статутний капітал; розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, а саме: дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу, емісійні різниці, резервні фонди, загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, прибуток минулих років. Ці складові повинні відповідати таким критеріям: відрахування до резервів і фондів здійснюється з прибутку після оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов’язання; фонди мають бути в розпорядженні банку з метою необмеженого і негайного їх використання для покриття збитків та ін.

Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів: резерви під стандартну заборгованість інших банків; резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків; результат переоцінки статутного капіталу з урахуванням індексу девальвації чи ревальвації гривні; результат переоцінки основних засобів; прибуток поточного року; субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал).

Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1-го і 2-го рівнів додатково зменшується на балансову вартість таких активів: акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції, які випущені банком; інвестиції в капітал (що не консолідуються) інших банків та фінансових установ у розмірі 10-ти і більше відсотків їх статутного капіталу та в дочірні установи; кошти, що вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу. Оскільки нормативне значення регулятивного капіталу банку встановлюється в євро, то розраховане значення потрібно розділити на курс євро на поточну дату. Таким чином, мінімальний розмір регулятивного капіталу банку розраховується за формулою

Н1=(ОК+ДК-А):,

де ОК – основний капітал (капітал 1-го рівня);

ДК – додатковий капітал (капітал 2-го рівня);

А – балансова вартість зазначених активів;

– поточний курс євро (у розрахунках приймати =7,00).

На основі скороченого балансу банку розрахуємо Н1 для акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль”

Н1=млн.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1) діючих банків має становити:

а) для місцевих кооперативних банків (від 1 до 1,5 млн. ):

на 17 січня 2003 року – не менше ніж 1 млн. ;

на 1 січня 2004 року – не менше ніж 1,15 млн. ;

на 1 січня 2005 року – не менше ніж 1,3 млн. ;

на 1 січня 2006 року – не менше ніж 1,4 млн. ;

на 1 січня 2007 року – не менше ніж 1,5 млн. ;

б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних (від 3 до 5 млн. ):

на 17 січня 2003 року – не менше ніж 3 млн. ;

на 1 січня 2004 року – не менше ніж 3,5 млн. ;

на 1 січня 2005 року – не менше ніж 4 млн. ;

на 1 січня 2006 року – не менше ніж 4,5 млн. ;

на 1 січня 2007 року – не менше ніж 5 млн. ;

в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку (від 5 до 8 млн. ):

на 17 січня 2003 року – не менше ніж 5 млн. ;

на 1 січня 2004 року – не менше ніж 5,5 млн. ;

на 1 січня 2005 року – не менше ніж 6 млн. ;

на 1 січня 2006 року – не менше ніж 7 млн. ;

на 1 січня 2007 року – не менше ніж 8 млн. ;

АППБ „Аваль” відноситься до третьої групи комерційних банків, Н1 для яких на 1 січня 2004 року вже повинен складати 5,5 млн. , тобто норматив виконується і дорікань з боку НБУ до формування капіталу банку немає.

Н2 – норматив адекватності регулятивного капіталу банку.

Норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, яку приймають на себе власники банку; і навпаки, чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори (вкладники) банку.

Значення показника адекватності регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму відповідних резервів за активними операціями.

Н2=,

де РК – регулятивний капітал банку;

ΣА – сумарні активи.

Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяють на п’ять груп за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження:

а) І група активів із ступенем ризику 0% включає готівкові кошти; банківські метали; кошти в НБУ; боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади, що рефінансуються та емітовані НБУ; нараховані доходи за борговими цінними паперами, які рефінансуються та емітовані НБУ; боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади у портфелі банку на продаж і на інвестиції;

б) ІІ група активів із ступенем ризику 10% включає короткострокові та довгострокові кредити, що надані центральним органам виконавчої влади; нараховані доходи за кредитами, що надані центральним органам виконавчої влади;

в) ІІІ група активів зі ступенем ризику 20% включає боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади, що рефінансуються та емітовані НБУ; боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади в портфелі банку на продаж та на інвестиції тощо;

г) ІV група активів зі ступенем ризику 50% включає кошти до запитання в інших банках, що належать до інвестиційного класу; нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках, котрі не належать до інвестиційного класу; депозити овернайт, які розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

д) V група активів зі ступенем ризику 100% включає прострочені нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках; прострочені нараховані доходи за кредитами, наданими центральним і місцевим органам виконавчої влади; довгострокові депозити, розміщені в інших банках; гарантійні депозити в інших банках (непокриті); довгострокові кредити, надані іншим банкам; нараховані доходи за кредитами, наданими іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу; кредити, надані суб’єктам господарської діяльності; нараховані доходи за кредитами, наданими суб’єктам господарської діяльності; дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків; кредити, які надані фізичним особам; нараховані доходи за кредитами, виданими фізичним особам; акції та цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та на інвестиції; нараховані доходи за акціями та борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та інвестиції; товарно-матеріальні цінності; основні засоби; непокриті акредитиви; інші активи банку.

Для АППБ „Аваль” ΣА=(75,09+243,56+98,47)·0+0·0,1+98,47·0,2+99,36·0,5+ +(619,07+54,31+37,36+35,79+8,6+115,43+5108,3+5,37+65,72)·1=6119,32 млн.грн.

Н2==2,7%1.

Нормативне значення Н2 діючих банків з 1.03.2004 р. не може бути меншим ніж 10%.

Невиконання нормативу свідчить про те, що банк веде ризиковану активну політику.

Н3 – норматив адекватності основного капіталу банку.

Норматив адекватності основного капіталу встановлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків.

Показник адекватності основного капіталу банку розраховується як співвідношення основного капіталу до загальних активів банку, зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями банків.

Н3=,

де ОК – основний капітал банку;

АЗ – загальні активи банку.

Відповідно до даних АППБ „Аваль” ОК=209,32 млн.грн.

Загальні активи банку для розрахунку адекватності основного капіталу включають готівкові кошти; банківські метали; кошти в НБУ; казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються та емітовані НБУ; кошти в інших банках; сумнівну заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями; дебіторську заборгованість за операціями з банками; кредити, що надані центральним і місцевим органам виконавчої влади, суб’єктам господарської діяльності, фізичним особам; дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами; цінні папери в портфелі банку на продаж та на інвестиції, товарно-матеріальні цінності; суми до з’ясування і транзитні рахунки; операційні й не операційні основні засоби; інші активи банку.

АЗ=75,09+243,56+98,47+99,36+5,37+65,72+54,31+37,36+619,07+35,79+8,60+115,43+5108,30=6566,43 млн. грн.

Н3==3,19%.

Нормативне значення Н3 має бути не меншим ніж 4%. Невиконання нормативу потребує перегляду активної політики банку за умови виконання вимог щодо основного капіталу банку.

Н4 – норматив миттєвої ліквідності банку.

Норматив миттєвої ліквідності встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках).

Норматив миттєвої ліквідності визначається як співвідношення суми коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зобов’язань банку, що обліковуються за поточними рахунками.

Н4=,

де КК – кошти в касі банку;

ККР – кошти на кореспондентських рахунках;

ЗПР – зобов’язання банку, що обліковуються за поточними рахунками.

За даними АППБ „Аваль” КК=75,09 млн. грн.

ККР=243,56+99,36=342,92 млн. грн.

ЗПР=5,21+43,23+205,29+809,69+57,87+3950,57=5071,86 млн. грн.

Н4=.

Нормативне значення Н4 має бути не менше ніж 20%. Невиконання цього нормативу свідчить, що високоліквідні активи не забезпечують виконання зобов’язань за поточними рахунками. Для поліпшення стану слід бути уважними до збільшення коштів у касі. Можливо, більш доцільним є зменшення поточних зобов’язань.

Н5 – норматив поточної ліквідності банку.

Норматив поточної ліквідності встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов’язань банку.

Норматив поточної ліквідності визначається як співвідношення активів первинної та вторинної ліквідності до зобов’язань банку з відповідними строками виконання.

Н5=,

де АП – активи первинної ліквідності;

АВ – активи вторинної ліквідності;

ЗВС – зобов’язання з відповідними строками виконання.

До активів первинної та вторинної ліквідності при розрахунку нормативу поточної ліквідності належать готівкові кошти; банківські метали; кошти на кореспондентських рахунках, які відкриті в НБУ та інших банках; строкові депозити, розміщені в НБУ та інших банках; боргові цінні папери, що рефінансуються та емітовані НБУ, у портфелі банку на продаж та на інвестиції; боргові цінні папери в портфелі банку на продаж та на інвестиції; надані кредити.

АПВ=75,09+243,56+99,36+35,79+8,6+788,07=1250,47 млн.грн.

До зобов’язань належать кошти до запитання; короткострокові та довгострокові кредити, одержані від НБУ та інших банків; кошти бюджету України; строкові депозити інших банків та клієнтів; цінні папери власного боргу, емітовані банком; субординований борг банку; зобов’язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів; зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.

ЗПР=5,21+809,69+43,23+3950,57+125,35+42,52+44,03=5020,60 млн. грн.

Н5=.

Нормативне значення Н5 має бути не менше ніж 40%. Невиконання цього нормативу свідчить про незбалансованість строків і сум ліквідних активів та зобов’язань з відповідними строками виконання.

Н6 – норматив короткострокової ліквідності банку.

Норматив короткострокової ліквідності встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов’язання за рахунок ліквідних активів.

Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношення ліквідних активів до короткострокових зобов’язань.

Н6=,

де АЛ – ліквідні активи;

ЗКС – короткострокові зобов’язання.

До ліквідних активів при розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються готівкові кошти; банківські метали; кошти на кореспондентських рахунках, що відкриті в НБУ та інших банках; короткострокові депозити, розміщені в НБУ та інших банках; короткострокові кредити, надані іншим банкам.

В АППБ „Аваль” АЛ=75,09+243,56+99,36+5,37+65,72=489,1 млн.грн.

До короткострокових зобов’язань включаються кошти до запитання; кошти бюджету України; короткострокові кредити, одержані від НБУ та інших банків; короткострокові депозити інших банків і клієнтів; короткострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком; зобов’язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів; зобов’язання з кредитування, надані банкам і клієнтам.

ЗКС=5,21+809,69+3950,57+43,23+125,35+42,52+44,03=5020,6 млн.грн.

Оскільки вихідні дані – це звернутий баланс, який не дає можливості конкретизувати статті балансу, то припускаємо, що кредити, видані іншим банкам – короткострокові, а зобов’язання, включені до розрахунку, мають короткостроковий характер.

Н6=.

Нормативне значення Н6 має бути не менше ніж 20%. Оскільки норматив не виконується, банку необхідно переглянути структуру зобов’язань і по можливості реструктурувати їх на довгострокові, а також політика банку повинна бути спрямована на притягнення строкових депозитів і вкладів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]