4. Машинобудівний комплекс: сучасний стан і перспективи розвитку

4.1. Роль машинобудівного комплексу в народному гос-подарстві

4.2. Структура і сучасний стан розвитку машинобудівного комплексу

4.3. Особливості розміщення найважливіших галузей машинобудування

4.4. Оборонно-промисловий комплекс

4.5. Основні райони і центри машинобудування

4.6. Проблеми і перспективи розвитку машинобудівного комплексу

4.1. Роль машинобудівного комплексу в народному господарстві

Визначення і класифікація. Машинобудівний комплекс — сукупність галузей обробної

промисловості, що виробляють машини, устаткування, обладнання, прилади та пов'язану з ними продукцію (товари, послуги), для потреб народного господарства.

Основою комплексу є машинобудування, тобто виробництво машин машинами. За класифікацією, яка діяла до 2000 р. (ЗКГНГ), до комплексу входили також галузі «промисловість металевих конструкцій і виробів», «ремонт машин і устаткування» та «промисловість медичної техніки».

Таблиця 3.30

ГАЛУЗЕВА СТРУКТУРА МАШИНОБУДІВНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ у 2001 р.

Види економічної діяльності (галузі) Код Частка в продукції комплексу, %

Машинобудівний комплекс ОК + ОЬ + ОМ 100

Виробництво машин та устаткування БК 45,6

Виробництво механічного устаткування 29.1 11,3

Виробництво сільськогосподарських машин 29.3 7,9

Виробництво верстатів 29.4 1,7

Виробництво інших машин спеціального призначення 29.5 16,8

Виробництво машин для металургії 29.51 5,3

Виробництво машин для добувної промисловості і будівництва 29.52 6,9

Виробництво машин для переробки сіль-госппродуктів 29.53 1,6

Виробництво електричного та електронного устаткування ОІ. 21,9

Виробництво канцелярських та електронно-обчислювальних машин 30 1,0

Виробництво електричних машин і апаратури 31 14,0

Виробництво устаткування для радіо, телебачення та зв'язку 32 3,0

Виробництво медичних приладів та інструментів, точних вимірювальних пристроїв, оптичних пристроїв та годинників 33 3,9

Транспортне машинобудування БМ 32,5

Виробництво автомобільного транспорту 34 7,9

Виробництво інших видів транспорту та транспортного устаткування 35 2,4

Будування та ремонт суден 35.1 3,6

Авіаційна промисловість 35.3 11,4

340

Згідно з тим класифікатором галузь «машинобудування» складалась з 18 галузей третього рангу; «промисловість металевих конструкцій і виробів» — з 3-х; «ремонт машин і устаткування» — з 14 галузей.

З уведенням в дію Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД) цей комплекс має іншу структуру і складається з підсекцій Ьк. + ОІ. + ОМ, тобто виробництво машин та устаткування, виробництво електричного та електронного устаткування, транспортне машинобудування (табл. 3.30).

Порівняно з класифікацією за ЗКГНГ до інших галузей відійшла низка складових частин. Зокрема, до підсекції «металургія і оброблення металу» відійшли виробництва заготовок, металоконструкцій і металовиробів, металевого інструменту, котлів, парогенераторів, атомних реакторів. Виробництво абразивного інструменту, скляних і керамічних ізоляторів відійшли до підсекції «виробництво інших неметалевих виробів». Ремонт транспортних засобів для населення і побутової техніки відійшли до секції «оптова і роздрібна торгівля». Із секції «будівництво» до відповідних класів і підкласів машинобудування відійшли монтаж і наладка машин і устаткування. Так само розподілено і ремонт машин і устаткування.

У структурі промисловості на машинобудівний комплекс припадає 18% вартості виробничих фондів, понад 25% чисельності штатних працівників та 12 % обсягів промислової продукції.

Продукція машинобудування налічує понад 2 млн найменувань продукції, безліч модифікацій, типорозмірів. Вироби машинобудування за своєю масою відрізняються в сотні мільйонів разів — від грамів (електронні компоненти, комплектуючі вироби) до сотень тонн (турбіни, електричні силові трансформатори, прокатні стани, морські судна). Така різноманітність вимагає організації підприємств на основі спеціалізації, тобто обмеження номенклатури продукції (товарів, послуг), і кооперації з іншими підприємствами як своєї галузі, так і суміжних, особливо тих, які виробляють матеріали і напівфабрикати, специфічні деталі та інші частини.

Процес виробництва у машинобудуванні умовно можна розподілити на такі стадії:

• проектно-конструкторська розробка виробів, технологічна і матеріально-технічна підготовка виробництва;

• виробництво заготовок, напівфабрикатів та окремих деталей і деяких комплектуючих виробів методами лиття, кування, штампування, пресування, прокатки, вальцювання, екструзії, спікання, зварювання з металевих і неметалевих матеріалів і їх комбінацій. Ці методи і процеси можуть бути виконані безпосередньо на ма-

шинобудівному підприємстві його підрозділами або іншими підприємствами своєї галузі чи інших галузей;

• виготовлення деталей методами механічного оброблення (різанням, тиском, екструзією, пресуванням тощо), електромеханічного, термічного, електрохімічного та ін.;

• складання деталей у групи, вузли та інші частини, виготовлення намоточних груп (обмоток, котушок), монтажних плат, складання з них машин, агрегатів, приладів, заводські контрольно-вимірювальні операції, заводські приймально-з, ілвальні випробування готової продукції та її окремих груп;

• монтаж і налагодження машин, агрегатів, устаткування, комплексів і систем машин у замовника;

• технічне обслуговування і ремонт машин і устаткування в період їх експлуатації у користувачів.

Підприємства можуть виконувати всі стадії або відособлено окремі стадії, наприклад, лише складальні підприємства, монтажно-налагоджувальні тощо.

Типи виробництв. Залежно від масштабів випуску продукції розрізняють підприємства трьох типів виробництв: індивідуального, серійного і масового.

В індивідуальному виробництві повторність випуску виробів або відсутня, або нерегулярна. У серійному виробництві випуск здійснюється серіями по кілька однакових виробів; залежно від розмірів серії воно може бути малосерійним, середньосерійним або велико-серійним. Цей тип найбільш поширений. Масове виробництво характеризується безперервним повторенням випуску одного і того самого виробу (найбільш характерне для автомобільних, велосипедних, тракторних заводів, заводів електронної промисловості і подібних).

Заводи індивідуального виробництва працюють на замовлення, не мають строго визначеної номенклатури, але їх універсальні технологія і устаткування забезпечують достатню рухливість в освоєнні нових видів продукції, використанні нових досягнень науки і техніки, отже, і досить велику економічну стійкість (приклади: Но-во-Краматорський машинобудівний завод, Київський машинобудівний завод «Більшовик»). Заводи масового виробництва, як правило, працюють на знеособлений ринок, при тому можуть мати окремих замовників на принципах кооперування; мають відносно низьку собівартість виробництва, але втрачають у гнучкості технології і організації, здатності до оновлення номенклатури продукції і тому перебувають під впливом коливань ринкового попиту.

Відповідно до масштабів виробництва типи заводів відрізняються технікою, технологією і організацією виробництва. Сучас-

на техніка виробництва і побудовані на ній технологія і організація (системи автоматизованого проектування, верстати та інше устаткування аж до дільниці з числовим програмним керуванням, комп'ютерна техніка для оперативного планування, управління, контролю і обліку) надають можливості для створення гнучких виробництв, які поєднують переваги індивідуального і масового виробництв.

Тип виробництва пов'язаний з його спеціалізацією, формою організації, в основі якої знаходиться концентрація в одному виробництві підприємств обмеженої номенклатури виробів, технологічних процесів. Це дозволяє використовувати техніку і переваги великосерійного і масового виробництва. До спеціалізації спонукає величезна номенклатура видів продукції і різноманітність технологічних процесів. Спеціалізація передбачає кооперування двох, кількох або багатьох виробництв.

Розрізняють такі види спеціалізації:

• предметна — випуск кінцевої продукції, до якої можуть належати агрегати, комплекси, машини, прилади, а також комплектуючі вироби (такі як двигуни внутрішнього згорання, електродвигуни, електричні і електронні прилади і апаратура, пневматичні і гідравлічні приводи й системи тощо);

• вузлова — випуск вузлів, які переважно не є самостійними виробами і призначені для використання в окремих машинах та іншій кінцевій продукції, як правило, у кооперованих зв'язках з підприємствами, які виконують переважно складання машин, комплектування, агрегування (приклади: Львівський завод коробок зміни передач, Мелітопольський моторний завод);

• подетальна — випуск окремих, переважно однорідних або споріднених деталей (наприклад: зубчатих коліс, фланців, валів);

• технологічна — випуск литих або кованих заготовок і деталей, деталей із пластмас і металокерамічних порошків, надання послуг у виконанні окремих технологічних операцій (гальванічні покриття, термічна обробка, випробування матеріалів і виробів), технічне обслуговування і ремонт техніки, складання окремих видів продукції тощо.

Чітку межу між видами спеціалізації не завжди можна визначити. Загальною для всіх видів спеціалізації має бути основна риса — здатність спеціалізованого підприємства і уміння його персоналу виконувати замовлення швидше, краще за якістю і технічним рівнем і дешевше, ніж інші виробники. Це необхідна умова для дієвого використання ефекту спеціалізації. Необхідною умовою для кооперування зі спеціалізованими підприємст-

вами, крім названих вище, є умова, щоб ціна спеціалізованого виробника з урахуванням націнок і транспортних витрат була меншою, ніж витрати на виконання такого самого замовлення «у себе», або принаймні конкурентоспроможного.

Машинобудування є провідною галуззю в промисловості розвинутих країн. Рівень розвитку машинобудування є одним з основних показників економічного, промислового і наукового розвитку країни. Використовуючи знання і досягнення науки у своїй виробничій діяльності, машинобудування одночасно є і тією галуззю, завдяки якій досягнення науки впроваджуються у всі види діяльності. Заміна живої праці машинами і системами машин є основним чинником зростання продуктивності праці, головною передумовою підвищення добробуту і рівня життя населення.

Значення машинобудування не обмежується створенням і постачанням новітніх високопродуктивних засобів виробництва — його продукція призначена і для кінцевих споживчих витрат: побутова техніка, культурно-побутові прилади і пристрої, засоби індивідуального і громадського пасажирського транспорту тощо. Це товари тривалого користування, забезпечення ними населення є одним з мірил добробуту і рівня життя населення.

Величезна номенклатура продукції вимагає спеціалізації виробництва не лише в межах однієї країни, а й у світовій економіці, бо жодна з країн світу не в змозі задовольнити потреби своєї економіки в машинах і устаткуванні за рахунок власного виробництва. Поряд з цим не так багато країн мають добре розвинуте машинобудування. У ряді країн світу машинобудування має виражену експортну спрямованість (Японія, Німеччина, Республіка Корея — Південна, Швейцарія та ін.) і визначає їх експортний потенціал; його частка в експорті окремих країн досягає 40—50 %.

Велике значення має машинобудування для забезпечення обороноздатності країни військовою технікою, озброєнням, засобами транспорту, зв'язку і захисту. Ця продукція користується підвищеним попитом на ринках світу і є однією зі статей експорту.

4.2. Структура і сучасний стан розвитку машинобудівного комплексу

Потужний машинобудівний комплекс України сформувався як складова машинобудівного комплексу колишнього СРСР. Спеціалізація підприємств комплексу була наближена до оптимальної і характеризувалась ефективністю зв'язків за кооперацією,

хоча не всі вони були досить раціональні. Спеціалізація українського машинобудівного комплексу відображає специфіку структури її економіки, у тому числі промисловості, зокрема, провідне значення гірничорудної, металургійної і паливної промисловості, а також транспорту і сільського господарства. Великий вплив має історичний чинник, зокрема, підготовка висококваліфікованих виробничих кадрів, розвинутої науково-дослідної бази, будівництва, заводів з багатодесятирічною історією.

Таблиця 3.31

ПИТОМА ВАГА УКРАЇНИ В ЗАГАЛЬНОМУ ВИРОБНИЦТВІ НАЙБІЛЬШ ВАЖЛИВИХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ СРСР

Найменування % Найменування %

Турбіни 35,5 Підшипники кочіння 13,9

Генератори до турбін 18,8 Радіоприймальні пристрої 8,5

Трансформатори силові 51,0 Телевізори 35,8

Тепловози магістральні 97,0 у тому числі кольорового зображення 37,1

Електродвигуни змінного струму 36,9 Магнітофони 28,6

Металорізальні верстати 23,6 Холодильники і морозильники 13,9

Ковальсько-пресові машини 25,7 Електропилососи 18,6

Нафтоапаратура 17,8 Електропраски 27,6

Хімічне обладнання і запчастини до нього 28,4 Пральні машини 10,1

Машини сільськогосподарські 26,3 Велосипеди без дитячих 13,6

Машини і устаткування для тваринництва і кормовиробництва 29,4 Велосипеди дитячі 19,6

Екскаватори 29,6 Мотоцикли і моторолери 9,4

Мостові електричні крани 23,7

Трактори 21,5 Електросоковижималки 47,9

Очисні комбайни і стругові установки 84,3 Електроміксери 40,6

Рудникові електровози 37,2 Електродуховки 47,9

У машинобудівному комплексі колишнього СРСР частка України у 1990 р. становила: у вартості промислових виробничих фондів— близько 16 %, у чисельності промислово-виробничого персоналу — 21,3 %, в обсязі виробленої продукції — близько 19 %. У випуску найбільш важливих видів продукціїїї частка становила: електродвигунів змінного струму — 36,9 %, металорізальних верстатів — 23,6 %, ковальсько-пресових машин — 25,7 %, хімічного устаткування — 28,4 %, сільськогосподарських машин — 26,3 %, машин і устаткування для тваринництва і кормовиробництва — 29,4 % (табл. 3.31), що відповідало специфіці економіки України. Вагомого була частка України в продукції військово-промислового комплексу машинобудування колишнього СРСР — до 14—15 %.

У промисловості України машинобудівний комплекс був провідною і пріоритетною галуззю. До 1990 р. темпи зростання обсягів його продукції стійко перевищували середні по промисловості. Потенціал комплексу можна характеризувати його станом за 1990 р. та змінами протягом наступних років (табл. 3.32).

Таблиця 3.32

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ МАШИНОБУДУВАННЯ І МЕТАЛООБРОБКИ УКРАЇНИ у 1990—2000 рр.

1990 1995 1999 2000

Основні промислові виробничі фонди основного виду діяльності (по підприємствах на самостійному балансі) млрд крб млрд грн 40,8 7791 58,0 57,7

Індекс вартості основних виробничих фондів, до 1990 р. 100,0 111,2 101,9

Чисельність промислово-виробничого персоналу, тис. чол. 3221,1 1998 1361,3 1194

Продукція у фактичних цінах: млрд крб млрд грн 51,2 945 002,3 9,45 13,6 19,4

Індекс обсягу продукції у порівнянних цінах зі змінною базою, до 1990 р. 100,0 50 35 41

у тому числі машинобудування 100,0 42 29 35

Частка у показниках промисловості: початковій вартості основних виробничих фондів 28,1 24,5 22,9 22,9

чисельності зайнятих 43,3 38,1 32,8 31,2

обсязі продукції 30,7 16,1 14,1 13,4

валовій доданій вартості 21,0 14,9 12,6

У 1990 р. його частка у показниках промисловості становила: у початковій вартості основних промислово-виробничих фондів — 28,1 %; у чисельності промислового виробничого персоналу — 43,3 %; у продукції промисловості — 30,7 %. Спостерігалась тенденція до зменшення частки машинобудування і зростання частки ремонту машин і устаткування. Падіння обсягів виробництва у машинобудуванні і особливо у наукомістких виробництвах було значно більшим, що і призвело до певних структурних змін (табл. 3.33).

Таблиця 3.33

ЗМІНИ В СТРУКТУРІ МАШИНОБУДІВНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ у 1991—2000 рр.

Індекси обсягу продукції, до 1990 р., % Частка в продукції комплексу, %

1991 1992 1994 1995 1998 1999 2000 1990 1995 1999 2000

Машинобудування 104 98 57 42 30 29 35 86,2 78,9 79,7 79,2

Виробництво метало конструкцій і металовиробів 109 120 71 48 44 50 62 4,0 4,4 4,7 5,6

Ремонт машин і устаткування 102 115 144 131 92 84 92 9,5 15,5 15,5 15,0

Промисловість медичної техніки 28,1 22,5 20,6 31,5 0,3 0,2 0,1 0,2

Весь комплекс 104 100,5 66 50 36 35 41 100 100 100 100

Машинобудування України випускало широку номенклатуру виробів усіх його галузей, у тому числі й товарів для населення. Великою кількістю машин і устаткування забезпечувалися потреби не лише України, а й інших країн. Динаміка випуску окремих видів найбільш важливої продукції машинобудування характеризується даними табл. 3.34.

Незважаючи на те, що значна частина продукції машинобудування не відповідала вищому технічному рівню світового ринку, вона була предметом міжнародного обміну. У 1989—1990 рр. на експорт (включаючи експорт у республіки СРСР) направлялося близько 30 % виробленої продукції. У той же час приблизно така сама частина внутрішніх потреб України в продукції машинобудування задовольнялась за рахунок імпорту, при позитивному сальдо зовнішньоторговельного обміну. Головним для машинобудівного комплексу України був внутрішній ринок.

За економічним призначенням продукція машинобудівного комплексу розподіляється на продукцію проміжного споживання (предмети праці для своєї та інших галузей), інвестиційні товари (засоби виробництва для створення основних фондів, їх відновлення та поновлення запасів), предмети кінцевого споживання (домашніми господарствами і загальнодержавним управлінням), продукцію для експорту (табл. 3.35). У 1990 р. машини і устаткування мали 14,9% у загальному виробництві предметів споживання. Зміни в структурі цього розподілу показані у тій же таблиці.

Таблиця 3.35

УТВОРЕННЯ І РОЗПОДІЛ РЕСУРСІВ ПРОДУКЦІЇ МАШИНОБУДІВНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ у 1991—1999 рр.

1991 1995 1998 1999

Частка власного виробництва в ресурсах 80,1 70,6 65,3 64,7

Частка імпорту, %: в ресурсах 19,9 29,4 34,7 35,3

у видимому споживанні 28,0 39,6 44,2 54,3

Частка експорту, % від випуску 36,3 36,4 33,0 54,0

Розподіл ресурсу, %: на видиме споживання 70,9 74,3 78,5 65,1

на проміжне споживання 33,7 37,5 36,6 36,2

на кінцеве споживання 14,4 10,4 7,1 0,1

з нього споживання домашніх господарств 11,5 10,4 7,1 8,9

на валове нагромадження 22,7 26,3 34,8 28,9

з нього нагромадження основного капіталу 12,3 25,4 29,6 31,1

на експорт 29,1 25,7 21,5 34,9

• У цінах споживачів (ресурс = власний випуск + імпорт = 100 %).

Як виробництво, так і споживання продукції машинобудування й металообробки пов'язані з діяльністю інших галузей промисловості і економіки. Кількісно міжгалузеві зв'язки комплексу характеризуються коефіцієнтами прямих витрат за даними міжгалузевих балансів (табл. 3.36).

Таблиця 3.36

ЗВ'ЯЗКИ МАШИНОБУДІВНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ З ІНШИМИ ГАЛУЗЯМИ ЕКОНОМІКИ: КОЕФІЦІЄНТИ ПРЯМИХ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО, гри на 1000 гри продукції

Галузі економіки Продукції інших галузей на продукцію машинобудівного комплексу Продукції машинобудівного комплексу на продукцію інших галузей

1991 1995 1999 1991 1995 1999

Електроенергети ка 15,3 48,3 54,9 103,2 23,5 35,0

Нафтогазова 8,5 37,7 35,2 4,4 5,5 9,0

Вугільна 0,5 1,7 1,9 80,8 53,9 67,2

Чорна металургія 78,0 116,7 82,1 27,2 42,3 52,2

Кольорова металургія 26,6 39,1 26,5 24,8 20,3 38,4

Хімічна і нафтохімічна 32,2 34,1 22,8 16,7 17,4 11,5

Машинобудування 277 162,8 159,6 277 162,8 159,6

Деревообробна 10,9 6,9 32,7 20,8 18,0

Будівельних матеріалів 4,7 9,6 4,6 36,1 23,8 35,5

Легка 7,0 4,9 2,7 4,9 6,0 4,4

Харчова 1,9 0,6 1,6 6,8 7,3 4,7

Інші галузі промисловості 2,9 3,4 6,9 25,4 19,9 27,6

Будівництво 0,6 0,7 104,2 25,8 35,9

Сільське господарство 0,0 0,8 0,3 18,3 40,8 30,5

Лісове 27,3

Рибне 20,6

Транспорт 29,0 71,9 25,6 42,4 51,0 21,4

Зв'язок 5,8 80,0

Торгівля 18,3 65,9 104,7 26,5 11,3 17,6

Матеріально-технічне постачання та збут 29,1

Інформаційно-обчислювальне обслуговування 55,1

Загальна комерційна діяльність 33,1

Закінчення табл. 3.36

Галузі економіки Продукції ІНШИХ галузей на продукцію машинобудівного комплексу Продукції машинобудівного комплексу на продукцію інших галузей

1991 1995 1999 1991 1995 1999

Побутове обслуговування населення 45,7

Інші галузі, які виробляють товари 0,9 2,8 1,8 52,5 43,3 55,8

Житлово-комунальне господарство 13,2 23,9

Охорона здоров'я, освіта, культура 0,4 10,4

Наука і наукове обслуговування 52,2 87,9

Інші галузі економіки 44,6 56,5

Машинобудівний комплекс споживає в основному продукціюі галузей, які виробляють матеріали — чорної і кольорової металургії, хімічної і деревообробної промисловості, промисловості будівельних матеріалів. Значну частину витрат становить продукція своїх галузей як комплектуючі вироби і напівфабрикати. В останні роки зросла частка продукції електроенергетики і паливної промисловості, що пов'язано з випереджаючим зростанням цін на продукцію цих галузей, з іншого боку — з меншим (порівняно з іншими галузями) зростанням цін у машинобудуванні. Воно було меншим: у 1,7 раза, ніж у середньому по промисловості; у 2,2 раза, ніж в електроенергетиці; у 3,9 раза, ніж у паливній. Комплекс є одним із найбільших споживачів продукції промисловості.

Усі без винятку галузі промисловості споживають продукцію машинобудівного комплексу — в основному це продукція, яка витрачається на ремонтно-експлуатаційні потреби, фурнітура тощо. Найбільшими споживачами ресурсів продукції машинобудівного комплексу є галузі паливно-енергетичного комплексу, металургійної промисловості, промисловості будівельних матеріалів, транспорт і зв'язок, побутове обслуговування населення, сільське, лісове і рибне господарства та ін. Значним споживачем є також наука, наукове та інформаційно-обчислювальне обслуговування.

У складі витрат, а отже і вартості продукції окремих галузей, продукція машинобудування і металообробки займає суттєве місце, про що свідчать дані табл. 3.37.

Таблиця 3.37

ЧАСТКА ПРОДУКЦІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ І МЕТАЛООБРОБКИ В СТРУКТУРІ ВИТРАТ ОКРЕМИХ ГАЛУЗЕЙ, у % до загальних витрат (у цінах споживачів)

Галузі 1991 1995 1998 1999

Машинобудівний комплекс 54,0 24,9 23,2 25,5

Електроенергетика 18,0 9,1 5,5 5,9

Чорна металургія 4,2 5,5 6,6 6,4

Вугільна промисловість 8,7 7,3 9,2 8,8

Промисловість у цілому 12,0 6,5 6,0 6,4

Будівництво 25,6 5,5 5,8 8,1

Сільське господарство 5,7 7,1 6,1 5,0

Лісове господарство 7,5 10,6 11,9

Транспорт 18,0 14,5 8,4 5,7

Зв'язок 17,1 6,7 12,1 25,8

Матеріально-технічне постачання та збут 26,0 7,2 10,3 6,6

Інформаційно-обчислювальне обслуговування 25,8 20,0 18,3 12,1

Загальна комерційна діяльність 5,3 4,0 6,5

Геологія 5,2 6,9 6,4

Житлово-комунальне господарство 17,8 8,4 3,7

Побутове обслуговування населення 9,4 12,4 11,6

Наука і наукове обслуговування 12,2 24,8 21,1

У валовому нагромадженні основного капіталу 30,1 34,1 38,0 39,2

У зміні запасів матеріальних оборотних коштів 35,7 8,9 118,0 27,3

У валовому нагромадженні всього 32,4 30,9 41,8 40,3

У кінцевих витратах домашніх господарств 9,6 6,4 зд 3,9

В експорті 44,1 17,0 12,9 15,6

Сучасний стан комплексу є наслідком кризового розвитку економіки України у 1992—2000 рр. Для машинобудування характерним є більше, ніж в інших галузях, падіння обсягів виробництва продукції всіх її видів та значно менше зростання цін. Капітальні вкладення на розвиток комплексу істотно скоротилися порівняно з 1990 р. (в якому вони були недостатніми для повноцінного відновлення основних фондів), у тому числі в 1996— 1998 рр. — у 20 разів. За цей період частка комплексу в обсязі продукції промисловості скоротилась більше ніж удвічі — від 30,7 до 13,4%. Комплекс поступово втрачав провідне місце і в інших показниках роботи промисловості (див. табл. 3.32, 3.34, 3.38).

ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ РОЗВИТКУ МАШИНОБУДІВНОГО^ ^ КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ у 1991-2000 рр.

Показники Оч оч Оч о\ гп О оч о і/ч о* Оч чО ОЧ о. ос Оч оч 2000

Індекс обсягу продукції у порівнянних цінах зі змінною базою, % до 1990 р. 104 100,5 107 66 50 37 37 36 35 41

Індекс фізичного обсягу продукції, % до 1990 р. 94,2 57,2 42,1 27,2 18,3 12,4 10,9 10,8 10,2 11,4

Індекс цін виробників продукції промисловості у машинобудуванні, грудень до грудня 1990 р., % 0,0025 0,0796 5,915 39,692 149,6 191,2 213,2 263,3 302,8 357,6

Індекс обсягу капітальних вкладень у порівнянних цінах %до 1990 р. 61,8 33,8 16,6 12,7 6,3 4,8 4,5 4,7 5,6 8,2

Частка комплексу у продукції промисловості, % 26,4 18,6 19,8 17,0 16,1 14,9 15,8 15,1 14,1 13,4

Украй недостатні капітальні вкладення і особливості амортизаційної політики цього періоду призвели до зносу основних виробничих фондів, який у 1990 р. вже досягав 47 %, у 2000 р. він зріс до 56 %, у тому числі знос машин і устаткування — до 75%. Погіршилась структура основних фондів, зменшилась частка машин і устаткування в їх вартості (табл. 3.39). Зношеність основних фондів і зміни в спеціалізації і номенклатурі виробництва мали наслідком і вибуття виробничих потужностей.

Таблиця 3.39

А?Г.™УКТУРА основних ПРОМИСЛОВИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ МАШИНОБУДІВНОГО КОМПЛЕКСУ у 1990—2000 рр.

1990 1995 1999 2000

Основні промислові виробничі фонди всього 100 100 100 100

у тому числі: будівлі 33,6 46,2 44,5 44,5

споруди 5,8 7,5 7,7 7,9

передавальні пристрої 3,3 4,4 3,9 3,9

машини, устаткування, обладнання 52,9 38,0 37,5 36,3

транспортні засоби 2,5 2,9 2,7 2,7

інші основні засоби 1,9 1,0 3,7 4,7

Примітка. У залишковій вартості частк-я чЯ„„,ц ; „„ становила лише 23,3 %. "Р'^ті частка машин і устаткування на кінець 1999 р.

356

За експертними оцінками, у 1999 р. потужності становили 40—60 % порівняно з 1990 р. Але і наявні потужності завантажені незадовільно. За даними Держкомстату України, у 1999 р. вони були використані на 0,8—84 %, у тому числі по виробництву тракторів — на 6 %, кормозбиральних комбайнів — на 1,2 %, легкових автомобілів — на 5,6 %, вантажних автомобілів — на 32,9 %, автобусів — на 16,6%, підшипників кочення — на 15,2%, екскаваторів — на 4,6 %, електродвигунів змінного струму — на 6,9 %, верстатів металорізальних — на 8,6%, деревообробних — на 30,2 %, ковальсько-пресових машин — на 6,8 %, велосипедів — на 3,5 %, телевізорів — на 5,1 % тощо. Потужності з випуску парових турбін і турбогенераторів у цьому році взагалі не були використані. Недостатнє завантаження виробничих потужностей є однією з причин зменшення рентабельності виробництва; динаміка якого наведена нижче (табл. 3.40).

Таблиця 3.40

ДИНАМІКА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ВИРОБНИЦТВА В МАШИНОБУДІВНОМУ КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ у 1992, 1995—2000 рр.

Рік 1992 1995 1996 1997 1998 1999 2000

Рентабельність по комплексу, % 32,6 24,3 10,4 4,9 5,1 7,5 -0,4

У 2000 р. галузь у цілому була нерентабельною. Збитково працювали 42,5 % підприємств, які зазнали збитків на 2,3 млрд грн. Нерентабельними були окремі види продукції основної номенклатури, особливо товари народного споживання. Майже припинилося виробництво магістральних тепловозів, верстатів з числовим програмним управлінням — обробних центрів, промислових роботів, мопедів, мотоциклів, фотоапаратів та ін. Більш ніж інші постраждали наукомісткі виробництва.

Послабилися позиції комплексу в забезпеченні потреб економіки України. З 1991 по 1999 р. частка імпорту в ресурсах продукції комплексу зросла від 19,9 до 35,3 %. Сальдо експорту—імпорту стало від'ємним. Водночас зросла залежність комплексу від зовнішніх ринків: якщо у 1991 р. експорт становив 36,3 % від випуску в цінах кінцевого споживання, що у 1999 р. він досяг 54 %, а в основних цінах — навіть 69 %.

З 2000 р. спостерігається пожвавлення у промисловості України, і зокрема в машинобудівному комплексі. Але навіть з урахуванням позитивних зрушень доводиться констатувати, що машинобудівний комплекс перебуває в стані кризи.

357

Для машинобудівного комплексу виняткове значення має кадрове забезпечення. Пов'язане з конструкторською діяльністю, як початковою і вихідною стадією, виробництво вимагає значної кількості висококваліфікованого інженерно-технічного персоналу. За 1991—2000 рр. кількість зайнятих у галузі зменшилась майже утричі (див. табл. 3.32).

Розвиток машинобудування, як і інших галузей промисловості, тісно пов'язаний з розвитком науки і зумовлює потребу в наукових дослідженнях. Деякі галузі машинобудування зародилися і виникли на основі попереднього розвитку відповідних галузей науки; це — електротехнічна і електронна галузь, хімічна промисловість і хімічне машинобудування.

Машинобудівний комплекс є найбільшим серед інших галузей промисловості споживачем продукції науки, про що свідчать дані табл. 3.41.

Таблиця 3.41

ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ НАУКОМІСТКОСТІ МАШИНОБУДУВАННЯ І МЕТАЛООБРОБКИ УКРАЇНИ у 1995—1999 рр.

Показники 1995 1996 1997 1998 1999

Частка машинобудування і металообробки в загальному споживанні продукції науки, % 29 24,4 35,9 36,1 45,4

Частка продукції науки і наукового обслуговування в обсязі витрат у машинобудуванні і металообробці, % 4,2 5,3 7,8 6,7 8,3

Витрати на наукову продукцію становлять значну частку витрат на продукцію машинобудівного комплексу, що характеризує машинобудівний комплекс як загалом наукомістку галузь промисловості. Більше за інші потребують і використовують високі технології і споживають досягнення науки електротехнічна, електронна, засобів зв'язку, радіотехнічна, авіаційна, суднобудівна, приладобудівна промисловість, низка виробництв в інших галузях. Значний обсяг досліджень виконується в галузевих інститутах, конструкторських бюро і безпосередньо на підприємствах.

Взаємні економічні зв'язки машинобудування і металообробки з наукою (див. табл. 3.36) також характеризуються значним споживанням продукції машинобудування в діяльності науки. При цьому наука використовує у своїй діяльності продукцію машинобудування більшою мірою, ніж інші галузі. У витратах на виробництво продукції галузі «наука і наукове обслуговування» витра-

ти на продукцію машинобудування і металообробки у 1999 р. становили 21,1 % (табл. 3.37).

Машинобудівні підприємства і організації підтримували наукові зв'язки з більше ніж п'ятдесятьма інститутами HAH України, зокрема матеріалознавчого і технологічного напрямів, використовують їх досягнення і розробки. За тематикою, пов'язаною з розвитком машинобудівного комплексу, працюють більше ста галузевих науково-дослідних, проектно-конструкторських, технологічних і проектних інститутів, близько двохсот самостійних конструкторських організацій різних галузей. Крім того, машинобудівні підприємства у своєму складі мають дослідні, конструкторські і технологічні підрозділи або служби.

З 1990 по 2000 рр. в Україні зменшилася кількість самостійних конструкторських організацій з 358 до 207, науково-дослідних та конструкторських підрозділів на промислових підприємствах — з 138 до 85, зменшилася і кількість дослідних заводів.

За 1991—2000 рр. зросла кількість машинобудівних підприємств, які перебували на самостійному балансі (табл. 3.42).

Таблиця 3.42

ДИНАМІКА КІЛЬКОСТІ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ НА САМОСТІЙНОМУ БАЛАНСІ у 1990, 1994—2000 рр.

1990 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000

Машинобудування і металообробка 1868 2006 2031 2104 2351 2783 2930 2840

у тому числі машинобудування 1155 1312 1331 1388 1571 1664 1758 1717

Одночасно відбувалися перетворення державної власності в інші форми, у 2000 р. в державній власності залишилося 12 % кількості підприємств, на які припадало 19,4% обсягу виробленої продукції (табл. 3.43).

Крім цих підприємств, у 2000 р. діяло більше 6 тис. малих підприємств, якими вироблено 6,7 % промислової продукції галузі.

Галузева структура машинобудівного комплексу характеризується даними, наведеними в табл. 3.30. Україна має підприємства всіх основних галузей машинобудування. За вартістю основних виробничих фондів виділяється сільськогосподарське і тракторне машинобудування (10 %), електротехнічна промисловість (7,6%), всі шість галузей, які належать до військово-промислового комплексу (близько 20%), підприємства спеціалізованого ремонту машин і устаткування (- 11,2 %).

Таблиця 3.43

СТРУКТУРА МАШИНОБУДУВАННЯ УКРАЇНИ ЗА ФОРМАМИ ВЛАСНОСТІ у 1995—2000 рр., %

Державна Комунальна Приватна Колективна Власність міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав

усього з неї акціонерні товариства

Кількість підприємств

1995 р 39,6 1,2 — 58,8 42,9 0,4

2000 р. 12,0 0,4 1,2 86,1 54,7 0,3

Обсяг продукції

1995 р. 38,8 0,5 — 60,7 53,7 0,0

2000 р. 19,4 0,3 0,4 79,7 67,4 0,2

Усі галузі машинобудування зазнали падіння обсягів виробництва, що вплинуло на його структурні характеристики. Зросла частка енергетичного і металургійного, хімічного і нафтового машинобудування, електротехнічної промисловості, автомобільної і підшипникової промисловості, промисловості металоконструкцій і металовиробів, ремонту машин і устаткування. Зменшилась частка сільськогосподарського і тракторного машинобудування, приладобудування та інших наукомістких галузей.

Особливу роль у структурі машинобудівного комплексу відіграє верстатобудівна та інструментальна промисловість. Вона є базовою галуззю машинобудування (машинобудуванням для машинобудування), яка виробляє основні знаряддя праці — металообробне устаткування (металорізальні верстати, ковальсько-пресові і ливарні машини тощо) та металообробний інструмент і оснастку. Металообробний інструмент також виконує роль витратного матеріалу залежно від терміну служби.

В останні десятиріччя все більшого розвитку набуває галузеве верстатобудування — виробництво спеціального технологічного устаткування, особливо для електротехнічної і електронної промисловості, яке пов'язане з специфічними для відповідних галузей технологічними процесами.

Фактична структура виробництва верстатобудівної та інструментальної промисловості і її зміни показані в табл. 3.44.

Таблиця 3.44

ЗМІНИ В СТРУКТУРІ ВИРОБНИЦТВА ВЕРСТАТОБУДІВНОЇ ТА ІНСТРУМЕНТАЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ за 1990—2000 рр.

Частка в обсязі продукції, %

машинобудування верстатобудівної та інструментальної промисловості

1990 2000 1990 2000

Уся верстатобудівна та інструментальна промисловість 3,84 4,24 100 100

у тому числі виробництва: металорізальних верстатів 1,63 0,71 42,4 16,8

деревообробного устаткування 0,13 0,13 3,3 3,1

ковальсько-пресового устаткування 0,84 0,58 22,0 13,6

ливарного устаткування 0,07 0,07 1,8 1,6

метало- і деревообробного інструменту 0,35 0,45 9,0 10,7

технологічної оснастки 0,22 0,56 5,7 13,1

алмазного і абразивного інструменту 0,58 1,70 15,2 40,2

механічного зварювального устаткування 0,02 0,04 0,6 0,9

За 1991—2000 рр. скоротилася частка цієї галузі в обсязі продукції машинобудування: значно зменшилась частка виробництва власне металообробного устаткування, у тому числі частка ковальсько-пресового устаткування зменшилась у 1,6 раза. Це — наслідок зниження інвестиційної діяльності, багатократного зменшення обсягів капітальних вкладень, особливо у машинобудівному комплексі — у 12,2 раза. Варто зазначити, що випуск металорізальних верстатів зменшився з 37 млн шт. у 1990 р. до 1,3 тис. шт. у 2000 р. і продовжував зменшуватись у 2001 р. (1,1 тис. шт.), ковальсько-пресових машин від 10,9 тис. шт. до 0,4 тис. шт. відповідно (див. табл. 3.34).

361