1.3 Загальна структура посівних площ

Сільське господарство

Німеччина має добре розвинене і дуже інтенсивне сільськогосподарське виробництво. Як орні землі використовують 12 млн га, під пасовища — 6 млн га. В розрахунку на одного жителя це навіть менше, ніж у Великобританії. Після об'єднання країна перетворилася на найбільшого (разом з Францією) сільськогосподарського виробника Західної Європи. Проте вона забезпечує власні потреби лише на 2/3. Як і Японія, Німеччина залишається найбільшим у світі імпортером продукції сільського господарства. Вона довозить не тільки продукти тропіків і волокна, але й зерно (кормове й продовольче), олію, м'ясо, овочі, фрукти.

Особливості земельних ресурсів, кліматичні і ґрунтові умови, а також висока платоспроможність населення зумовили тваринницьку орієнтацію в структурі галузі. Цей сектор дає 4/5 вартості продукції. Німеччина виділяється поголів'ям великої рогатої худоби і свиней, виробництвом м'яса (90 кг на рік на кожного жителя), масла і твердих сирів. Із зернових вирощують пшеницю, ячмінь, жито. Пшениця є головною зерновою культурою, але роль її менша, ніж у франції та Великобританії. Важлива також роль жита (колись це був головний хліб німців). Німеччина є великим виробником картоплі, цукрових буряків, фруктів (особливо яблук), овочів і винограду. «Національною» культурою став хміль, що використовується для пивоваріння.

Ферми не мають вузької спеціалізації. В різних районах — свої форми ведення господарства. Найбільш ефективними сільськогосподарськими територіями вважаються: південна окраїна рівнинної Півночі — найбільший ареал родючих земель, що простягнувся від Маасу до Ельби; річкові долини середньонімецьких гір і середньовисотні плоскі рівнини Південної Німеччини.

Вилов риби — 400 тис. т. Лісозаготівлі — 38 млн м куб.

За характером поверхні Німеччину можна поділити на три частини:

1. Північно-німецька низовина (до 200 км завширшки).

2. Середньонімецькі гори (Рейнські, Сланцеві, Гарц, Тюрінґенський Ліс і Рудні).

3. Південна Німеччина (Шварцвальд, Швабський Альб, Франконський Альб, Баварський Ліс і Баварське плоскогір'я).

Гори Середньої і Південної Німеччини є середньовисотними і не створюють серйозних перешкод для економічної діяльності. Тільки на півдні, на кордоні з Австрією, на територію Німеччини заходить гірський масив Альп (так звані Баварські Альпи).

Головним мінеральним багатством країни є кам'яне (Рурський і Саарський басейни) і буре (Нижньорейнський, Галле-Лейпцизький і Нижньолаузицький басейни) вугілля. Рурський басейн за виявленими запасами (понад 130 млрд т) є найбільшим у Західній Європі. Проте вугілля тут залягає на значній глибині й умови його залягання складні. За покладами калійної солі (між річками Везер і Зале) Німеччина займає одне з перших місць. Родовища інших корисних копалин, крім будівельних матеріалів, або незначні, або вже вичерпані.

Ліси займають 1/4 площі країни. Значні території охороняють – Перші національні парки (Баварський Ліс і Берхтесгаден) створені в 70-х роках. Німеччина має чимало районів з рекреаційними курсами. Долина Рейну, Баварські Альпи, Гарц і Саксонська Швейцарія відомі в світі своїми мальовничими ландшафтами. Внаслідок надмірної концентрації промислової діяльності Німеччина, особливо такі райони, як Рур і Галле-Лейпцизький, а також ріки Рейн і Ельба, зазнали великого забруднення. Проблему екологічної чистоти Руру і Рейну можна вже вважати вирішене.