3. Текст і його ознаки

Терміном «текст» послуговуються різні галузі знань: лінгвістика, літературознавство, філософія, едитологія, семіотика та ін.

Текст (лат. textum — тканина, сплетіння) (у лінгвістиці) — писем­ний або усний мовленнєвий масив, що становить лінійну послідов­ність висловлень, об'єднаних смисловими і формально-граматич­ними зв'язками, спільною тематичною і сюжетною заданістю.

Основними ознаками тексту є зв'язність, цілісність, членованість, лінійність, інформативність, завершеність.

Зв'язність тексту. Вона є однією з основних категорій тексту, оскільки опосередковує розвиток теми і забезпечує його цілісність. У лінгвістичній літературі категорія зв'яз­ності розглядається в двох аспектах — структурно-грама­тичному і змістовому. У першому випадку вивчають фор­мальні засоби зв'язності: семантично близькі слова і фрази, граматичні і стилістичні одиниці, форми і категорії, що формують текст. У другому йдеться про розвиток теми, яка виступає основним засобом зв'язності тексту.

Цілісність. Сутність її полягає в єдності кількох видів цілісностей: з міс то в ої (єдність ідеї, теми, змісту); комунікативної (єдність, мети, намірів мовного спіл­кування); структурної і формально-граматичної (єдність мовленнєвих жанрів, їх комплексів, узгоджуваність і координація форм). Змістова цілісність тексту забезпечується лексичним рівнем мови, системою повного номінування, структурно-граматична — системою узгодженості граматичних форм і зв'язків, а комунікатив­на — єдністю задуму і результату реалізації цього задуму.

Членованість тексту. Властивість тексту бути комуні­кативно членованою одиницею свідчить про гармонійність його природи. Розрізняють членування тексту за кількома ознаками: змістове і технічне, концептуальне й методич­не, глибинне і поверхове, об'єктивне і суб'єктивне та ком­позиційне формально виражене. Відповідно до цих ознак розрізняють кілька видів членування. Змістове і технічне членування знаходить вираження у поліг­рафічному оформленні від заголовка до глави, розділу, па­раграфа та абзацу; концептуальне — відповідає пев­ним концептам (ідеям, ментальним праобразам, темам, судженням і поняттям); методичне — підпорядкову­ється певній прикладній освітній меті; глибинне — від­повідає задуму, ідеї і сутності намірів, етапам досягнення мети; поверхове — може бути зовнішнім відображен­ням глибинного, але через якісь формально видимі ознаки (наприклад, паузи); о б' є к т и в н є і суб'єктивне — найпомітніше в художніх текстах, де може діяти кілька ліній текстових модальностей, авторських задумів, рецепцій і рефлексій; композиційне формально вира­жене членування — суттєво залежить від стилю, під­стилю, жанру тексту, його змістової інформації, а також прагматичної настанови творця тексту. Розмір частин тек­сту визначають з урахуванням можливостей читача сприй­мати інформацію.

Лінійність тексту. Гіпертекст. Лінійність ніби органі­зовує мовні одиниці в послідовність мовного викладу і спрямовує континуум у певному напрямку. Вона відобра­жає живий мовний матеріал і його виголошення. Нині текст долає лінійність і перетворюється на гіпертекст з не­лінійною структурою. Це особлива форма збереження і представлення ієрархічно структурованої текстової інфор­мації, що має специфічні засоби переходу від одного інфор­маційного блоку до іншого. Структура гіпертексту — це фрагменти знань, зафіксовані в писемному (П. Корнель «Шляхи до раю», І. Кальвіно «Незримі міста», М. Павич «Хозарський словник») чи електронному вигляді, пов'яза­ні між собою вибірковими відношеннями за допомогою певних технологій.

Текст розвивається паралельно до культури. Так, пер­вісно безписемна культура (інформація передавалася усно) перетворилася на писемну (інформація передається через писемні тексти — лінійні тексти). Наступним етапом її розвитку є гіпермедіальна епоха, сутність якої полягає в нелінійності, а також в можливості інтерактивного підхо­ду до окремих елементів тексту, тобто доступі до кожного вузла неоднорідного культурного простору, зафіксованого в комп'ютерній мережі. Гіпертекст завдяки гнучкості його структури, використанню засобів комп'ютерних технологій уможливлює перетворення численних текстів на єдине ці­ле, що характеризується нескінченністю можливих інтер­претацій і є втіленням концепції World Wide Web (WWW).

Інформативність тексту. Кожний текст, що має назва­ні вище ознаки, є інформативним: разом із мовними знан­нями він передає екстралінгвістичні знання. Текст є аку­мулятором інформації і каналом її передавання. Інформа­ція як здобуті людським розумом і досвідом знання та по­відомлення про них є основою, місткістю і наповненням мовних текстів. Саме інформативність тексту в мовній ко­мунікації стала одним із основних мотивів розвитку праг­матичної і когнітивної лінгвістики.

Тексти у різних комбінаціях можуть містити такі види змістової інформації:

— фактологічну (відповідає емпіричному рівню піз­нання);

• концептуальну і гіпотетичну (відповідає теоретично­му рівню пізнання);

• методичну (висвітлює опис способів і прийомів засвоєння інформації);

• естетичну (містить категорії оцінного, емоційного і морально-етичного планів);

— інструктивну (містить орієнтацію на певні дії).

Більшість текстів наукового стилю охоплює переважно фактологічну, концептуальну і гіпотетичну інформацію; науково-навчального — методичну; офіційно-ділового — інструктивну; художнього — фактологічну і естетичну, публіцистичного — фактологічну і оцінно-емоційну тощо.

Завершеність тексту. У лінгвістиці тексту єдиного розуміння цієї категорії немає. І. Гальперін тлумачить завершеність тексту як вичерпне змістове і структурне виражен­ня задуму автора. Але сучасні вчені все частіше пов'язують завершеність із формою, а не змістом тексту. Текст як про­дукт мовлення й предмет перцепції (сприйняття) фігурує в комунікативному середовищі як своєрідна графічно-мовна система й структура. Його матеріальна оболонка завжди чітко окреслена, але семантичний і семіотичний простір безмежний. На шляху від автора до читача текст втрачає або набуває певних смислів, підтекстів, значень. Через ці умови авторський зміст тексту й читацький не зав­жди є однаковим, але форма тексту (матеріальна оболонка) залишається незмінною.

Отже, текст являє собою складну багаторівневу цілісну структуру, створену із мовного матеріалу і наповнену великим обсягом різнотипної інформації. Він завжди має зовнішні межі (обмежений у просторі і часі), характеризу­ється зв'язністю, цілісністю, членованістю, інформативні­стю, діалогічністю.