10. Вiдповiдальнiсть та мотивацiя в бюджетуваннi 112

10.1. Взаємозв’язок основної мети підприємства за мотивації персоналу 112

10.2. Система матеріального стимулювання як інтегральна частина бюджетування 116

10.3. Показники преміювання працівників окремих підрозділів та підприємства 118

1. Сутнiсть, становлення та розвиток фiн.Планування на пiдприємствi

1.1. Організація фінансового планування на підприємстві

      Процес планування являє собою прийняття рішень щодо майбутніх цілей підприємства і способів їхнього досягнення. Результатом процесу планування є система планів, що мають кількісну і якісну оцінку.

Діяльність підприємства, пов'язану з плануванням, можна поділити як ряд етапів (кроків):

1. стратегічний аналіз інвестиційних можливостей і джерел фінансових ресурсів, якими володіє підприємство;

2. прогнозування наслідків прийнятих рішень з метою уникнення негативних результатів від непогодженості між поточними і майбутніми управлінськими рішеннями;

3. процес безпосереднього планування, коли обґрунтовують обраний варіант із ряду можливих рішень, що виражає стратегічну мету, втілену в конкретні плани;

4. процес бюджетування чи технології обліку, планування і контролю за рухом коштів, формуванням фінансових результатів і оцінки наслідків прийнятих рішень.

       Розглянемо зміст кожного етапу планування. Етап стратегічного аналізу містить у собі вивчення декількох альтернативних варіантів розвитку підприємства на рік і більш віддалену перспективу.

       Перший варіант являє собою сценарій агресивного зростання підприємства, що включає вихід на нові ринки збуту і створення нових видів продукції, диверсифікованість виробництва й освоєння нових напрямків діяльності та вимагає великих капітальних витрат.

       Другий варіант – сценарій збереження сформованих тенденцій розвитку, при якому бізнеси-процеси (підрозділу, філії, продукти) підприємства розвиваються паралельно зростанню ринків збуту.

       Третій варіант базується на плані реструктуризації, тобто при мінімумі капіталовкладень, виділення найбільш ефективних бізнесів-процесів і / чи скорочення навіть згортання діяльності безприбуткових підрозділів.

       Четвертий варіант плану передбачає ліквідацію чи продаж окремих філій і дочірніх компаній. Кожна альтернатива пов'язана з визначеними прогнозами грошових потоків, планів доходів і витрат, зміни структури капіталу й інших аспектів фінансової діяльності. Тому необхідно приймати до уваги фінансову стійкість і платоспроможність підприємства в довгостроковому періоді. Перераховані варіанти доцільно розглядати як рішення, що взаємно включають друг друга, але базова технологія розрахунку для кожного альтернативного варіанту повинна бути ідентичною. Етап прогнозування наслідків прийнятих рішень виражає основну ідею – перевірку можливих наслідків реалізації складеного плану з урахуванням конкретних умов, уточнень і змін по одному зі сценаріїв. Наприклад, прогноз реалізації плану в умовах високої інфляції і падіння курсу національної валюти, що невигідно для підприємства-імпортера товарів і сприятливо для експерта сировинних ресурсів. При будь-якому сценарії, спираючись на різні джерела інформації і методи прогнозування, фінансові й інвестиційні рішення варто детально оцінити до прийняття кінцевого плану.

       Прогнозування являє собою частину довгострокового планування, дозволяє оцінку найбільш ймовірних подій і допомагає знизити комерційні ризики. Виключити усі види ризиків не можливо навіть за допомогою самого грамотного прогнозування.

       У процесі безпосереднього планування економічні служби підприємства втілюють обрані стратегічні цілі в конкретні плани, що мають кількісну і якісну оцінку.

Процес планування включає:

• розробку плану потреб підприємства у фінансових ресурсах на капітальні інвестиції, інновації, поповнення оборотного капіталу, рекламу тощо;

• визначення структури джерел фінансування запланованих заходів – як внутрішніх, так і зовнішніх. У плані обов'язково потрібно дотримуватись оптимальних пропорцій між власними і позиковими джерелами, вкладеннями в основний, оборотний капітал тощо;

• розробку плану розміщення і використання засобів усередині підприємства;

• визначення процедури бюджетування як бази для фінансування поточних фінансово-експлуатаційних потреб і інвестиційних проектів.

       На заключному етапі планування здійснюють бюджетування – процес розробки різних оперативних бюджетів. Бюджетування виражає основний зміст сучасної технології фінансового планування. Воно здійснюється таким чином, щоб мати можливість у єдиному інформаційному форматі розробляти і контролювати виконання плану, оперативно оцінювати відхилення фактичних показників від планових. Цей процес оперативного прийняття управлінських рішень і коригування поточних дій виражає основну вимогу ефективності системи управління фінансами у динамічному економічному середовищі. Отже, процес планування – це безупинний цикл із прямого (від розробки стратегії до складання планів і контролю за їхнім виконанням) і зворотнього (від оцінки результатів виконання і до коригування планів) зв'язків. Кінцевий результат процесу планування – це розроблена система довгострокових, поточних і оперативних планів. План включає основні параметри діяльності підприємства в цілому, його підрозділах та філіях, які мають бути досягнуті до кінця планового періоду. Процес планування трудомісткий. Він вимагає значних зусиль усіх фахівців і менеджерів підприємства. Тільки за цих умов можна досягти конкретної стратегічної мети діяльності підприємства.