9.5. Організація фінансової роботи з виконання бюджетів

       Фінансова робота на підприємствах здійснюється спеціальною чи службою бухгалтерією.

Призначення фінансової служби:

• забезпечення безперервності виробничо-торгового процесу фінансовими ресурсами, тобто платоспроможності підприємства і ліквідності його балансу;

• забезпечення росту прибутковості активів, власного капіталу, продажів і інвестицій;

• здійснення розрахунків і виконання фінансових зобов'язань перед державою і партнерами (персоналом, постачальниками, кредиторами, акціонерами і т.д.);

• розробка оперативних (поточних) і довгострокових фінансових планів;

• участь у розробці системи управління бюджетами на підприємстві і складання фінансових бюджетів;

• контроль за раціональним використанням грошових ресурсів (потоків готівки).

       Керівник фінансової служби (фінансовий директор) несе відповідальність за фінансовий стан підприємства, управління усіма видами фінансової роботи, включаючи і регулювання грошових потоків (припливу і відтоку готівки). Фінансова служба тісно взаємодіє з провідними виробничими і комерційними підрозділами підприємства.

Фінансова робота на підприємстві проводиться по трьох основних напрямках:

1. фінансове планування (бюджетування грошових потоків, активів і пасивів балансу);

2. оперативна (поточна) діяльність по управлінню грошовим обігом;

3. контрольно-аналітична робота.

       Фінансова служба активно бере участь у розробці консолідованого бюджету доходів і витрат, а також фінансових бюджетів (бюджету руху грошових коштів, бюджету по балансовому листу і капітальному бюджету) на майбутній період (рік, квартал, місяць). Оперативні фінансові бюджети складають по підприємству в цілому і по окремих підрозділах (центрах фінансового обліку) у рамках обраної структури управління фінансами. Оперативна фінансова робота полягає в забезпеченні регулярних грошових взаємин з партнерами підприємства і державою. До складу оперативної фінансової роботи входить також вибір найбільш ефективних способів фінансування підприємства.

До них відносять:

• самофінансування (головним чином за рахунок власних коштів);

• фінансування переважно за рахунок короткострокового банківського кредиту (агресивна фінансова політика);

• фінансування переважно за рахунок довгострокових кредитів і позик (консервативна фінансова політика);

• хеджування (компенсація активів зобов'язаннями за різного терміну їхнього погашення);

• фінансування за рахунок відстрочки виплат по зобов'язаннях (наприклад, постачальникам);

• комбіноване (змішане) фінансування (за рахунок власних, позикових і притягнутих коштів) – помірна фінансова політика.

У випадку використання кредитного фінансування підприємство в стані підтримувати забезпеченість отриманих позичок наступними методами:

• збільшенням частки найбільш ліквідних активів (коштів і короткострокових цінних паперів);

• подовженням термінів, на які надаються банківські кредити (їхньої пролонгації).

       Необхідно враховувати, що ці методи приводять до зниження прибутковості позичальника в першому випадку – через вкладення коштів у низькодоходні активи (необоротні і оборотні активи); у другому – за рахунок можливості виплати відсотків по кредитах при наявності власних коштів.

       У процесі оперативної фінансової роботи здійснюють систематичний аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості (за даними квартальної чи звітності головної книги) з урахуванням запропонованих значень цих показників (див. табл. 2.2.).

За результатами такого аналізу можуть бути прийняті наступні рішення:

1. заміна негрошової форми чи розрахунків визначення їх оптимального критичного рівня (наприклад, 30-40%);

2. складання плану-графіка поступової ліквідації заборгованості з оплати праці;

3. можлива реструктуризація заборгованості перед бюджетною системою;

4. повна інвентаризація заборгованості з метою її взаємного погашення або чи реструктуризації списання безнадійних боргів і незатребуваних сум;

5. визначення штрафних санкцій і звертання в арбітражний суд.

       Фінансовій службі доцільно проаналізувати і заборгованість, виражену у векселях, розглянувши при цьому дисконтні суми по них як для одержання, так і для сплати. Ця робота виконується разом з бухгалтерією.

       Контрольно-аналітична робота полягає в здійсненні систематичного контролю за виконанням локальних і консолідованих бюджетів, структурою капіталу, ефективністю використання основних і оборотних коштів, платоспроможністю і ліквідністю балансу підприємства. Організує контрольну роботу на підприємствах різних форм власності фінансовий директор чи головний бухгалтер.

       Важливим об'єктом фінансового контролю є фінансові показники бюджетів підприємства. Для здійснення контролю за виконанням бюджетів рекомендують використовувати дворівневу систему. Нижній рівень – контроль за виконанням бюджетів структурних підрозділів підприємства. Такий контроль здійснюють їхні керівники. Верхній рівень – контроль за виконанням бюджетів усіх структурних підрозділів (включаючи контроль складових їхніх бюджетів по видах і елементах витрат, по центрах фінансового обліку). Його проводить фінансово-економічна служба і бухгалтерія підприємства.

Ключовими елементами системи фінансового контролю є:

1. об'єкти контролю – бюджети структурних підрозділів (філій, дочірніх фірм і т.д.);

2. предмети контролю – окремі показники бюджетів (дотримання лімітів фонду оплати праці, витрат сировини, матеріалів і енергії, нормативів оборотних коштів і т.д.);

3. технологія контролю бюджетів – здійснення процедур, необхідних для визначення відхилення фактичних показників бюджетів від планових в абсолютних сумах і у відносному вираженні (у відсотках);

4. суб'єкти контролю – керівники структурних підрозділів і економічних служб підприємства.

       Контроль за виконанням дохідної частини зведеного бюджету покликаний забезпечити безперебійність фінансування поточної й інвестиційної діяльності. Його здійснює фінансова служба разом з економічним відділом. Контроль за дотриманням видаткової частини консолідованого бюджету є важливою проблемою, від рішення якої залежить ефективність господарсько-фінансової діяльності підприємства, включаючи і досягнення прибуткової роботи.

Для успішного рішення даної проблеми рекомендується встановлювати чіткий порядок проведення управлінських процедур, що забезпечує:

1. оперативний аналіз фактичних відхилень від планових параметрів функціональних і зведених бюджетів за місяць, квартал і т.д.;

2. розробку заходів щодо усунення непродуктивних витрат і втрат, а також удорожающих факторів, виявлених у ході аналізу;

3. оформлення і передачу керівництву підприємства аналітичних матеріалів по виконанню зведеного і функціонального бюджетів з метою коректування їх дохідної і видаткової частин. Рекомендують використовувати метод перегляду витрат бюджету, заснований на прийнятій системі пріоритетів фінансування (оплати) поточних витрат підприємства.

У якості пріоритетних пропонують наступні витрати бюджету:

• оплата праці працівників у розрахунку на виробничу програму;

• виплата податків у державний і місцеві бюджети;

• внески в державні цільові фонди;

• оплата закупівель матеріальних ресурсів і енергії.

       Доцільно створювати і впроваджувати на кожнім підприємстві комплексну автоматизовану систему бюджетного планування і управління (на базі локальної комп'ютерної мережі), що дозволяє оперативно (щодня) одержувати інформацію про виконання бюджетів і вчасно вносити корегування в прибутковий і видатковий розділи з метою підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності економічних суб'єктів.