Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Основи філософії.doc
Скачиваний:
14
Добавлен:
16.11.2018
Размер:
6.71 Mб
Скачать

Висновки

1. Особистість і суспільство — це дві взаємозалежні, взаємодопов­нюючі сторони способу засвоєння дійсності людиною. Немає особистості без суспільства, і немає суспільства без особистості.

2. У кожну історичну епоху існує свій тип відносин між особис­тістю і суспільством. Міра свободи, яку вкладають люди в кожну конкретну епоху, залежить від рівня розвитку економіки, від соці­альних відносин і політичного ладу тієї чи іншої держави.

З- Свобода і відповідальність — нероздільні поняття. Свобода неможлива без відповідальності і обов'язку людини перед світом, у якому вона існує. Відповідальність — це неминуча ціна свободи, плата за неї.

Контрольні питання

  1. Розкрийте зміст понять «людина», «індивід», «індивіду­ альність», «особистість» і покажіть їхній взаємозв'язок

  2. Яка на ваш погляд, роль особистості в суспільних про­ цесах? Проілюструйте відповідь прикладами.

З- Охарактеризуйте типи особистості за різними підста­вами. Дайте порівняльну характеристику.

  1. Проаналізуйте внутрішню структуру особистості.

  2. Які історичні типи взаємин людини і суспільства ви знаєте? Розкрийте кожен з них.

  3. У чому виявляється вплив суспільства на людину і лю­ дини на суспільство?

  4. Яка роль держави в подоланні відчуження особистості від влади, забезпеченні свободи особи?

  5. Розкрийте зміст категорій «свобода», «відповідаль­ ність», «необхідність», «вибір». Покажіть їхній взаємо­ зв'язок.

9- Які різновиди свободи відповідальності ви знаєте?

  1. Прокоментуйте вислів «свобода однієї людини закін­ чується там, де починаються права іншої людини».

  2. Які особливості реалізації прав і свобод громадянина в демократичному і перехідному суспільствах?

Розділ 14 Духовне житія суспільства і культура

У будь-яких суспільних явищах тією чи іншою мірою бере участь духовність, яка представлена різними сторонами, видами тощо. Тому визначення місця й ролі духовного чин­ника у громадських явищах та процесах стає необхідним мо­ментом пізнання закономірностей суспільного життя. Теоре­тична розробка проблем духовного життя суспільства і його культури передусім важлива для тих сфер практичної діяль­ності, в яких духовні елементи відіграють помітну, інколи ви­рішальну роль. Методологічне значення цих понять обумов­люється їх приналежністю до системи фундаментальних ка­тегорій соціальної філософії, які відображають головні явища суспільства в цілому і розкривають відносини між ними. Ця роль виявляється як при вивченні історичного процесу зага­лом, так і в конкретному дослідженні окремих суспільних явищ, коли треба з'ясувати співвідношення між суб'єктивною і об'єктивною сторонами.

Який же зміст духовного життя суспільства та його куль­тури? Про це йтиметься в даному розділі.

Сутність духовного життя суспільства. Суспільна свідомість

Життя суспільства — це реальний життєвий процес соціально­го суб'єкта (особи, соціальної групи, класу, суспільства в цілому), що відбувається в конкретно-історичних умовах і характеризується певною системою видів і форм діяльності як способу засвоєння дійсності людиною. У реальному житті суспільства поєднані й од­наково необхідні як матеріальне, речове, так і ідеальне, духовне. Для характеристики духовного в сучасній літературі користуються ка­тегоріями «духовне життя суспільства», «духовне виробництво», «су­спільна свідомість», «духовна культура». Ці категорії дуже близькі за змістом, але між ними існує і певна відмінність.

Духовне життя суспільства — найширше поняття за всі вище згадані. Воно охоплює багатогранні процеси, явища, пов'язані з духовною сферою життєдіяльності людей, сукупність їх по-

глядів, почуттів, уявлень, а також процеси виробництва су­спільних та індивідуальних ідей і їх засвоєння. Духовне життя -це не тільки ідеальні явища, але і його суб'єкти; у яких є певні потреби, інтереси, ідеали і які мають соціальні інститути, що займаються вироб­ництвом, розподілом і зберіганням духовних цінностей (клуби, бібліо­теки, театри, музеї, навчальні заклади, релігійні та суспільні організації тощо).

Духовне виробництво — це вид трудової діяльності, сут­ністю якої є творення предметів для духовних потреб людей. Духовне виробництво розвивається на основі матеріального вироб­ництва і має з ним спільні риси. Проте для духовного виробництва вла­стиві специфічні риси. Основними є такі:

а) якщо результатом матеріального виробництва є матеріальні цінності, світ речей, то результат духовного виробництва — духовні цінності, світ ідей;

б) якщо матеріальне виробництво спрямоване на створення безпо­ середньо значущих цінностей, то виробництво духовне — це цінності, що тільки в кінцевому результаті стають суспільно корисними;

в) якщо в матеріальному виробництві предмет використовуєть­ ся як речовинна форма — поглинається або додається до чогось, тобто зникає як самостійний, — то в процесі духовного виробни­ цтва відбувається інформаційне використання предмета безвіднос­ но до його матеріальної форми, тобто предмет не тільки не зникає, а може набувати більшого обсягу.

Як важливий складник суспільного виробництва, духовне ви­робництво постає як виробництво суспільної свідомості, в якій зо­середжений основний зміст духовного життя суспільства. Це ядро, квінтесенція духовного життя.

Суспільна свідомість являє собою сукупність ідеальних образів, а саме: понять, ідей, поглядів, уявлень, почуттів, пе­реживань, настроїв, що виникають у процесі відображення соціальним суб'єктом навколишнього світу, зокрема і су­спільної свідомості. Іншими словами, це розуміння дійсності відпо­відними соціальними групами або суспільством у цілому на даному етапі їх розвитку (Франція епохи Наполеона І; радянське суспільство 20-х років або періоду Великої Вітчизняної війни; суспільство в Укра­їні після 1991 року). Суспільна свідомість є самостійним духовним утворенням, що існує не емпірично, а як філософська категорія, що позначає особливість соціальних суб'єктів відображати суспільне бут­тя як реальний процес життя людей. Суспільна свідомість і суспільне буття — найбільш загальні категорії, які використовують для виявлен­ня того, що є переважно визначальним, таким, яке визначається в су- :

спільному житті, за цими межами їх протиставлення не має смислу. Ідеальні, духовні компоненти невідривно вплетені, пронизують су­спільне життя. Суспільна свідомість — частка суспільного буття, а саме буття є суспільним, оскільки в ньому функціонує суспільна свідомість.

Суспільна свідомість має надзвичайно складну динамічну струк­туру, яка зумовлюється структурою суспільного буття. Аналіз цієї структури здійснюється удвох аспектах: гносеологічному (пізнаваль­ному) і соціологічному. За гносеологічними (пізнавальними) можли­востями і особливостями відображення суспільного буття вирізня­ють два рівні суспільної свідомості: буденний і теоретичний.

Соціологічний аспект суспільної свідомості — це момент її діяль­ності, який невідокремлений від тієї системи відношень, у якій ця діяльність здійснюється. У цьому аспекті суспільна свідомість дифе­ренціюється за сферами і представлена соціальною психологією і іде­ологією. Крім цих елементів, виокремлюють форми суспільної свідо­мості, які є формами пізнання дійсності і, разом з тим, духовно-прак­тичними формами усвідомлення світу і людини (схема Н. 1)

Розглянемо ці елементи суспільної свідомості детальніше. Буден­ний рівень суспільної свідомості являє собою відображення дійсності в межах повсякденного життя Часто буденну свідомість називають здоровим глуздом. Буденна свідомість формується стихійно, в процесі безпосереднього життя. Вона включає накопичені впродовж віків ем-

Суспільна свідомість