1.4. Вогнестійкість будівельних конструкцій

Будівельні конструкції класифікують за вогнестійкістю та здатністю поширювати вогонь.

Вогнестійкість будівельних конструкцій – це здатність їх чинити опір дії високої температури в умовах пожежі і виконувати при цьому свої звичайні експлуатаційні функції.

Вогнестійкість відноситься до числа основних характеристик конструкції і регламентується ДБН В 1. 1–7 – 2002.

Показником вогнестійкості є межа вогнестійкості конструкції, що визначається часом (у хвилинах) від початку вогневого випробування конструкції на вогнестійкість (або теплового впливу) за стандартним температурним режимом до настання одного з граничних станів конструкції. Розрізняють наступні ознаки настання граничного стану конструкції за межею вогнестійкості:

• втрата несучої спроможності (R);

• втрата цілісності (Е);

• втрата теплоізолювальної спроможності (І).

Значення межі вогнестійкості будівельних конструкцій визначають шляхом випробувань за ДСТУ Б В.1.1–4, за стандартами щодо методів випробувань на вогнестійкість будівельних конструкцій конкретних видів або за розрахунковими методами відповідно до стандартів і методик, затверджених або узгоджених з центральним органом ДПН.

Визначення фактичної межі вогнестійкості БК здійснюють експериментальним шляхом: зразок конструкції в натуральну величину нагрівають у спеціальній печі і одночасно піддають дії нормативного навантаження. При цьому визначають час від початку випробування до появи одного з граничних станів, які характеризують межу вогнестійкості конструкції.

1.5. Фізичні властивості матеріалів

Фізичні властивості характеризують фізичний стан матеріалу, а також його здатність реагувати на зовнішні фактори, які не впливають на хімічний склад матеріалу.

До фізичних властивостей відносять:

1) Густина матеріалу або речовини – це маса одиниці його об’єму.

Залежно від того, чи береться до розрахунку об’єм тільки щільної речовини, або весь об’єм матеріалу разом з порами та порожнинами розрізняють істинну та середню густину.

Істинна густина – маса одиниці об’єму речовини без пор і порожнин („абсолютний” об’єм, стала маса).

, [кг/м³ , г/см³, т/м³] . (1.1)

Середня густина – маса одиниці об’єму речовини в природному стані.

, [кг/м³ , г/см³, т/м³] . (1.2)

Насипна густина (для сипучих матеріалів) – густина в насипному стані.

Середня густина має велике практичне значення для виконання різних розрахунків (обсягів транспортування, складування матеріалів, міцності конструкцій). Вона тісно пов'язана з іншими властивостями будівельних матеріалів (пористістю, міцністю, теплопровідністю, водопроникністю), що дає змогу, орієнтуючись на показник, визначати доцільні галузі їхнього використання у будівництві.

2) Пористість – ступінь заповнення матеріалу порами.

. (1.3)

Пористість є важливою характеристикою, оскільки з нею пов'язані такі технічні властивості матеріалу, як міцність, водопоглинання, морозостійкість, теплопровідність тощо. Легкі пористі матеріали мають зазвичай невелику міцність і велике водопоглинання, щільні (Пі=0...0,8 %) – значну міцність і незначне водопоглинання.