6.2. Класифікація залізобетонних конструкцій

Залізобетонні конструкції за способом виготовлення поділяють на монолітні та збірні.

У повоєнний період найбільшого поширення набули збірні конструкції, оскільки потрібно було швидко відбудовувати зруйновані споруди. Збірні залізобетонні конструкції виготовляють на механізованих підприємствах. Перевага збірного залізобетону порівняно з монолітним – в істотному підвищенні продуктивності праці за рахунок випуску елементів підвищеної заводської готовності. Застосування збірних залізобетонних конструкцій в порівнянні з монолітними дозволяє скоротити витрату сталі і бетону, усунути нераціональне використання лісоматеріалів при облаштуванні опалубки і підтримуючих лісів, перенести з будівельного майданчика на завод велику частку робіт щодо зведення конструкцій. При цьому будівельний майданчик перетворюється на монтажний, значно скорочується трудомісткість робіт, підвищується їх якість, знижується вартість, різко прискорюються темпи будівництва.

В останні роки з'явилася тенденція до збільшення використання монолітного залізобетону з використанням ковзкої та переставної опалубки. Монолітні залізобетонні конструкції зводять безпосередньо на будівельних майданчиках. Звичайно їх застосовують в будівлях і спорудах, що важко піддаються роз’єму, при нестандартній і малій повторюваності елементів і при особливо великих навантаженнях (фундаменти, каркаси і перекриття багатоповерхових промислових будівель, гідротехнічні, транспортні і інші споруди). Недоліком монолітних залізобетонних споруд є те, що при їх зведенні витрачається велика кількість ручної праці і матеріалів на виготовлення опалубки, підмостків і так далі Значні трудності виникають при бетонуванні монолітних конструкцій в зимовий час.

Збірні залізобетонні вироби класифікують за видом армування, щільністю, видом бетону, внутрішньою будовою та призначенням.

За видом армування – зі звичайним армуванням та попередньо напружені.

Використання звичайного армування (укладання сталевих стержнів, сіток, каркасів у зоні розтягу) під час експлуатації не захищає від появи тріщин у зоні розтягнутого бетону.Утворення тріщин задовго до руйнування виробу може привести до корозії арматури під дією вологи та газів. Появу мікротріщин можна уникнути, якщо обтиснути бетон попередньо напруженою арматурою.

Попереднє натягування арматури можна виконувати до і після бетонування конструкцій.

У першому випадку арматуру попередньо розтягують, а після бетонування й затвердіння бетону її вивільнюють від натягу. Арматура, прагнучи повернутися в ненапружений стан (внаслідок пружності), оскільки вона міцно зчеплена з бетоном, обтискує його.

У другому випадку залізобетонні вироби виготовляють з повздовжніми каналами, у них пропускають арматуру, яку розтягують, і її кінці закріплюють спеціальними пристроями на торцях виробу. Після цього канали заповнюють цементним розчином, щоб захистити арматуру від корозії.

Використання попередньо–напруженої арматури дає змогу не тільки попередити утворення тріщин, а й значно зекономити метал, скоротити витрату складових матеріалів у бетоні, зменшити масу конструкції, підвищити довговічність та знизити вартість будівництва.

Вироби можуть складатися з одного шару бетону (одношарові) та кількох шарів із різними видами бетону (багатошарові).

За призначенням збірні залізобетонні вироби поділяють на такі групи: для житлових, громадських, промислових, сільськогосподарських та для гідротехнічних споруд.