- •6. Об’єднані мережі
- •6.1. Загальні принципи побудови об’єднаних мереж
- •6.2. Функції маршрутизаторів
- •6.3. Класифікація маршрутизаторів за місцем застосування
- •6.6. Стек комунікаційних протоколів тср/ір
- •6.6.1. Загальна характеристика стеку
- •6.6.2. Структура та функції стеку тср/ір
- •8.6.3. Структура ір-пакету
- •Структура заголовку ір-пакету
- •8.6.5. Поділ ір-адрес на класи
- •Характеристики ір-мереж класів а, в і с
- •6.6.6. Поділ ір-адрес на ідентифікатори за допомогою масок
- •6.6.7. Порядок присвоєння ір-адрес вузлам мережі
- •6.6.8. Вимоги до побудови тм стеку тср/ір
- •6.9. Структуризація ір-мережі
8.6.3. Структура ір-пакету
ІР-пакет формується протоколом ІР на основі інформації, яка поступає від верхніх протоколів стеку ТСР/ІР і складається із поля заголовку (службової інформації) та поля даних.
Структуру заголовку ІР-пакету, яка може мати довжину від 20 до 60 байт, наведено у таблиці 6.2.
Таблиця 6.2.
Структура заголовку ір-пакету
№ поля |
Назва поля |
Розмір (біт) |
К о м е н т а р і
|
1. |
Версія (V) |
4 |
Версія протоколу ІР. (ІРv4 або ІРv6) |
2. |
Довжина заголовку (HL) |
4 |
Вказує число 32-бітних слів в заголовку ІР-пакету. Довжина заголовку здебільшого становить 20 байт. Максимально допустима -60 байт. |
3. |
Тип обслуговування (TS) |
8 |
Задає пріоритет пакету (від 0 до 7) і вимоги до затримки, пропускної здатності і надійності каналу зв’язку |
4. |
Загальна довжина (TL) пакету |
16 |
Задає загальну довжину пакету: поле даних + поле заголовку. Рекомендована довжина - 576 байт. Максимально допустима - 65535 байт. |
5. |
Ідентифікація (І) |
16 |
Задає ідентифікатор пакету. Якщо пакет розбитий на фрагменти то всі фрагменти одного пакету мають спільний ідентифікатор |
6. |
Прапорці фрагментів (FF) |
3 |
Містить ознаки, пов’язані з фрагментацією: забороняє фрагментацію пакету, позначає його останній фрагмент, і т.п. |
7. |
Зсув фрагменту (FO) |
13 |
Задає зміщення поля даних фрагменту відносно початку поля даних пакету. Використовується при фрагментації ІР-пакету. |
8. |
Час життя (ТTL) |
8 |
Задає максимально допустимий час транзиту ІР-пакету. Після його закінчення пакет знищується. |
9. |
Протокол (P) |
8 |
Вказує якому протоколу верхнього рівня належить інформація із поля даних |
10. |
Контрольна сума (HC) |
16 |
Містить контрольну суму заголовку пакету. Визначається при кожній обробці заголовка. При неспівпадінні контрольної суми пакет знищується. |
11. |
Адреса відправника (SA) |
32 |
Містить ІР-адресу відправника (джерела) пакету |
12. |
Адреса отримувача (DA) |
32 |
Містить ІР-адресу отримувача (адресата) пакету |
13. |
Опції і доповнення (ОР) |
N х 32 |
Поле опцій містить додаткову службову інформацію. До розміру, кратному 32-ом бітам доповнюється нулями. |
8.6.4. ІР-адресація
За адресацію пакетів у стеку TCP/IP відповідає протокол IP, який належить до мережевого рівня. Він призначений для маршрутизації та відправки пакетів між абонентами великої мережі, що об’єднує довільне число різнорідних мереж з різною структурою зв’язків і різноманітними принципами передавання повідомлень між кінцевими вузлами
Стандарти ТСР/ІР описують дві версії протоколу IP: IPv4 та IPv6. В об’єднаних мережах широкого розповсюдження набула версія IPv4. Згідно стандарту протоколу ІРv4 IP-адреса має довжину 32 біти, поділених для зручності на чотири октети. IP-адреса може бути записана як у двійковому (binary), так і десятковому форматі з точковими розділювачами (dotted decimal notation). У десятковому форматі кожен октет записується у вигляді десяткового числа у діапазоні від 0 до 255 і відділяється від іншого октету точкою. Десятковий формат ІР-адреси є зручнішим у користуванні в порівнянні з двійковим форматом.
Наприклад, ІР-адреса ‘10000100 01000000 00001100 00010000’ у десятковому форматі буде мати вигляд ‘132.64.12.32’.
ІР-адреса містить ідентифікатор мережі (network ID) та ідентифікатор хоста (host ID). Ідентифікатор мережі визначає фізичну мережу і є спільним для всіх вузлів цієї мережі і унікальним для кожної з мереж, яка входить до складу об'єднаної мережі. Ідентифікатор вузла являє собою адресу конкретного вузла в цій мережі.
Поділ ІР-адреси на ідентифікатор мережі та ідентифікатор вузла в протоколі ІРv4 може здійснюватися шляхом поділу адрес на класи, або з допомогою масок.
Протокол IPv4 володіє рядом недоліків, серед яких найбільш суттєвим є дефіцит адресного простору, обумовлений ростом числа мереж. Цього недоліку позбавлений протокол IPv6, який використовує ІР-адреси довжинию 16 байт. Окрім розширення адресного простору пртокол ІРv6 забезпечує вищу достовірність і конфіденційність інформації та підтримку більшого числа фільтрів.
Хости, які використовують протокол IPv4, не можуть взаємодіяти з хостами, які використовують протокол IPv6, оскільки підтримується лише зворотня сумісність.