6.3. Класифікація маршрутизаторів за місцем застосування

Маршрутизатори в залежності від місця їх застосування поділяються на чотири групи:

1. Магістральні маршрутизатори;

2. Регіональні маршрутизатори;

3. Маршрутизатори віддалених мереж

4. Маршрутизатори локальних мереж.

Магістральні маршрутизатори призначені для побудови магістралей об’єднаних мереж передавання даних. Це потужні швидкодіючі комунікаційні пристрої, які можуть опрацьовувати до декількох мільйонів пакетів в секунду і підтримують протоколи декількох локальних і глобальних мереж. Конструктивно вони виконуються по модульній структурі на основі спільного шассі з багатьма слотами (до 10 слотів). Порти таких маршрутизаторів виготовляються у вигляді окремих слотів, які згідно з відповідними стандартами підтримують фізичні середовища конкретних мережевих технологій.

Регіональні маршрутизатори використовуються для під’єднання локальних мереж до глобальних мереж передавання даних. Це комунікаційні пристрої середньої потужності, які опрацьовують декілька сотень тисяч пакетів в секунду. Вони бувають як закритої структури з фіксованим числом портів, так і модульної структури з 4-5 слотами.

Маршрутизатори віддалених мереж використовуються для під’єднання віддаленої локальної мережі до глобальної або іншої локальної мережі передавання даних. Для цих маршрутизаторів характерна невисока швидкість опрацювання пакетів і фіксоване число портів (здебільшого два порти). При цьому один порт підтримує стандарти локальної мережі, а інший – відповідає стандартам глобальної мережі і містить АПД, яка забезпечує передавання даних через лінію зв’язку (виділені аналогові або цифрові канали передавання даних, комутовані канали телефонної мережі, канали радіо та супутникового зв’язку і т.п.). Функції маршрутизаторів віддалених мереж можуть виконувати також виділені комп’ютери (програмні маршрутизатори), обладнані відповідними портами.

Маршрутизатори локальних мереж призначені для поділу LAN на підмережі. Ці маршрутизатори мають фіксоване число портів з мережевими адаптерами, які підтримують стандарти технології локальної мережі, і характеризуються високою швидкістю обробки пакетів даних. Для виконання функцій таких маршрутизаторів здебільшого використовують комутатори 3-рівня, які виконують протоколи мережевого рівня стеку ТСР/ІР і розподіляють трафік на основі аналізу ІР-адрес.

6.6. Стек комунікаційних протоколів тср/ір

6.6.1. Загальна характеристика стеку

Стек (сімейство) комунікаційних протоколів ТСР/ІР (Transmissen Control Protokol/Internet Protokol) – це стандартний промисловий набір протоколів, призначений для роботи в ОМПД , до складу якої входять мережі передавання даних, побудовані за стандартами різних мережевих технологій. Це сімейство протоколів було розроблено на замовлення Міністерства оборони США для зв’язку мережі АRРА з іншими мережами і впроваджено в експлуатацію на початку 70-их роках минулого століття.

На сьогоднішній день стек ТСР/ІР вважається найбільш досконалим і розповсюдженим набором комунікаційних протоколів. Його підтримують всі сучасні операційні системи. Стек протоколів ТСР/ІР використовується у великих мереж передавання даних, в т.ч. в мережі Internet, а також великому числі корпоративних мереж. В корпоративних мережах, які працюють під управлінням ОС Windows NT взаємодію комп’ютерів забезпечує набір протоколів Microsoft TCP/IP.

У 1992 році з метою розробки та розширення стандартів мережі Internet була створено міжнародне Співтовариство Інтернету (Internet Society, ISOC), яке відповідає за розвиток сімейства ТСР/ІР. Підозділ ІАВ (Архітектурна група Інтернет), який входить до складу цього співтовариства, відповідає за опублікування та впровадження стандартів і здійснює нагляд за стандартизацією мережі. Стандарти ТСР/ІР публікуються в документах ISOC "Request for Comments" (Запит коментарів), RFC. Група IANA (Internet Assigned Numbers Authority) наглядає і кординує призначення кожного унікального ідентифікатора в мережі Internet.

До особливостей стеку ТСР/ІР відносяться:

1. Забезпечення роботи ОМПД, до складу якої входять велике число як локальних, так і глобальнихмереж, побудованих за стандартами різних мережевих технологій.

2. Допускається велика довжина пакетів, що досягається шляхом їх фрагментації при передаванні в мережу з меншим значенням найбільшої довжини кадрів.

3. Використання гнучкої адресації мереж та вузлів у цих мережах.

4. Багатофункціональність, широкий набір стандартних протоколів, які забезпечують збір інформації про структуру мережі та визначення оптимального маршруту передавання пакетів і їх просування до адресата.

5. Висока надійність роботи.

До недоліків стеку протоколів ТСР/ІР можна віднести складність адміністрування мережі, в якій він використовується.