45.Поняття про темперамент

4. Поняття про темперамент

Темперамент – біол. фундамент особистості, який базується на властивостях НС, пов’язаний з будовою тіла і обміном речовин в організмі.

Темперамент успадковують.

Основні властивості особистості: екстраверсія., інтроверсія, нейротизм(емоційна нестійкість)

Типи НС:

-сильний, врівноважений, рухливий;

-сильний, неврівноважений;

-сильний, врівноважений, інертний;

-слабкий.

Темпераменти:

Сангвінік – суб’єктивно переживає час, випереджає плин часу. Підвищена реактивність, яка врівноважена з активністю.

Холерик – дуже випереджає плин часу, тому спрямований вперед, у майбутнє, переживає гострий дефіцит часу мала чутливість, висока реактивність, активність.

Флегматик – суб’єктивний час відстає від реального часу, час плине повільно, рівномірно, його на все вистачає, висока активність, що суттєво переважає малу реактивність.

Меланхолік – начебто ”прив’язаний” до реального часу, загальмований у ньому. Нема ні запізнення, ні випередження, велика чутливість, мала реактивність.

Енергетичний рівень – активність і реактивність.

5. Вчення Павлова про темперамент

Ідея зв’язку особливостей темпераменту з певними анатомо-фізіологічними властивостям НС одержала вагоме експериментальне підтвердження у працях Павлова, який показав, що темпераменти (або типи НС_ зумовлені певним співвідношенням трьох основних типологічних ознак – сили, зрівноваженості та рухливості нервових процесів.

На думку Павлова сила нерв процесів означає здатність нервових клітин адекватно реагувати на дуже сильні подразники; зрівноваженість нерв процесів залежить від співвідношення сил процесів збудження і гальмування, а рухливість визначається швидкістю переходу нервових клітин від стану збудження до гальмування і навпаки.

На підставі уявлень про силу нерв процесів Павлов визначив 3 сильні та 1 слабкий тип НС; при цьому сильні типи відрізнялися один від одного зрівноваженістю та рухливістю нерв процесів.

Отже. Темперамент – індивідуально-психологічна хар-ка людини і вищих тварин, яка виявляється у силі, напруженості, швидкості, зрівноваженості перебігу їхніх психічних процесів.

6. Психічні властивості різних типів темпераменту

Сангвінік – жвавий тип нс, має сильний , зрівноважений, рухливий тип нс. Єнергія та впертість у досягненні мети, у самовладанні., у значній рухливості нерв процесів, що виявляється в умінні швидко перебудовувати свої звички і вподобання, виходячи з конкретних обставин життя.

Флегматик – спокійний тип нс, має сильну, зрівноважену, проте інертну нс. Неквапливість дій. Єнегрія, велика працездатність, самовладання, певний консерватизм поведінки, повільність у винесенні рішень, особливо в раптових ситуаціях, що свідчить про інертність нерв процесів.

Холерик – нестримний тип нс, має сильну, але неврівноважену нс. Для людей нестримного типу характерна захопленість при виконанні роботи, натхненна праця, але часто якась дрібниця може звести все нанівець, що свідчить про незрівноваженість нерв процесів із переважанням збудження. Отже, не використовується поняття рухливості процесів.

Меланхолік – слабкий тип нс, загальна слабкість нс, не застосовують для хар-ки : зрівноваженість, рухливість нерв процесів. Особливість – швидкий розвиток позамежного гальмування під дією навіть помірних за силою подразників. Нерішучість, нездатність наполягати на своєму, легке підпорядкування чужій волі, за незвичайних обст – впад в паніку, життя видається мел дуже тяжким, повним непереборних труднощів. Такі люди намагаються ізолювати себе від життя з його хвилюваннями, уникають товариства, уникають відповідальності.

7. Принципи навчання

1)Принцип виховного навчання

погляди і переконання, схильності та інтереси, що форм у процесі навчання, залежать від того. Яких знань набувают учні, як вони їх набувають, наскільки знання і способи їх засвоєння відповідають потребам школярів, хо керує процесом навчання.

Напрямки реалізації принципу:

• через зміст навч матеріалу;

• через сам процес навчання;

• через особистість вчителя.

2)Принцип зв’язку навчання з життям

Мета і зміст навчання повинні передбачати не тільки виклад наук-теор положень, понять, законів, а й розкривати їх місце і значення в навколишньому світі, у реальному житті,:для чого це потрібно знати, які блага дає на ця наука.

Реалізація6

• розкриття теор знань у практ діяльності;

• розкриття фактів історії розвитку науки;

• опора на життєвий досвід учнів;

• організація практичної діяльності з метою набуття вмінь застосовувати знання на практиці.

3)Принцип науковості

Учням пропонують на засвоєння точно встановлені в сучасній науці положення, зміст освіти має відображати об’єктивні фактори, закони, теорії.

Вимоги:

• ретельний відбір найсуттєвішого змісту науки з урахуванням закономірностей і принципів дидактики, логіки навч предмета;

• розгляд явищ, фактів, закономірностей науки з різних боків, з урахуванням взаємозв’язку цих наук з іншими;

• розкриття у процесі навчання історії відкриття явищ і наукових законів;

• використання методів наукового пізнання, способів формування творчого мислення,

• доступність матеріалу для певної групи.

4)Принцип системності

Реалізується через систематичність навчання, припускає засвоєння учнями понять і розділів у їх логічному зв’язку і наступності.

Вимоги:

• планомірна організація і проектування процесу навчання;

• поступовість і послідовність;

• встановлення зв’язку між питаннями;

• ускладнення методів навчання відпов до змісту навчального матеріалу;

• ускл ф-м самост роботи;

• орг підсумкового повторення.

5)Принципи оптимізації навчального процесу

Найсприятливіші критерії наукової організації:

• комфортне фізіол існування

• сприяти умови навчання

• доброзичливий морально-психологічний клімат

• естетика навк простору

• сумісні психології вектори навчання

• свід і підсвідоме розуміння життєвої перспективи навчання

6)Принцип наочності

Реал через викор наочних посібників:

• фонічні

• візуальні

• змішані

• статичні

• динамічні

Вимоги:

• викор посібників маж відповідати меті навчання

• поєднання науковості і наочності

• врахування рівня підготовки школярів та адаптованості до наочних посібників

• уникнення помилок.

7)принцип формування пізнавальної активності учнів

Успіх процесу навч залежить від ставлення до самого процесу засвоєння знань.

Засоби:

• захопливий виклад

• самост пізнав діяльність

• створення емоційного поля

• створення ситуації успіху.

8)Принцип індивідуального підходу до учнів у навчанні

Поділ на групи(дітей): розумний – тупий, посидючий – непосидючий.

Принцип полягає у вивч та врахуванні індивідуальних і вікових особливостей кожного учня з метою Макс розвитку позитивних і подол негативних індивід особливостей, забезпечення всебічного розвитку

Напрямки реалізації принципу:

• глибоке авивчення особистості дитини

• ретельний аналіз динаміки засвоєння різних дисциплін, негат і позит зовнішніх причин, які вплив на цей процес, а токож індивідуальних особливостей і рис характеру учнів

• розроблення сис-ми попереджувальної. Виправної, заохочувальної роботи на основі аналізу того, що учень повинен знати і вміти і як його цьому навчати, враховуючи як обов’язкову навч підготовку, так і необхідний соц досвід

• коригування сис-ми індивідуального підходу на основі того положення, що, як показує соц-історичний та науковий досвід. Усі діти без відхилень у психічному та фізичному розвитку здатні одержати сер освіту, більш або менш успішно засвоїти навч матеріал у межах шкільної програми.