77 Спілкування

Спілкування.- багатоплановий складний процес встановлення контактів між людьми в результаті якого здійснюється вплив однієї людини на іншу ,обмін інформацією ,вироблення загальної стратегії взаємодії ,сприйняття, розуміння іншої людини У спілкуванні реалізується потреба однієї людини в іншій. У процесі спілкування виділ. 2 фактори (за Лірі):а)домінування\підлеглість,б)дружелюбність/агресивністі

78 Види спілкування.

79.Сумісництво-це оптимальне поєднання якостей людей у процесі взаємодії,що сприяє успішному виконанню спільної діяльності.

Є фізична, психіко-фізіологічна, соціально-фізіологічна та психологічна сумісність.

80.Ідея управління конфліктами вироб­ленням індивідуальної стратегії і тактики продуктивної поведінки у конфліктній ситуації(за к.Томасом).

Для досить повної характеристики поведінки суб'єкта діяльності у конфліктній ситуації існує двомірна модель регулювання конф­лікту, що має дві основні стратегії поведінки: кооперацію та наполег­ливість (настирливість).

Перша стратегія — кооперація. Це орієнтація на інтереси і потреби партнерів, стратегія узгоджень, пошуку спільних інтересів.

Друга стратегія — наполегливість. Передбачає реалізацію влас­них інтересів, досягнення власних цілей, жорсткий підхід (учасники — супротивники, мета — перемога або поразка). Прихильники цієї стра­тегії настирливі, нетерплячі, егоїстичні, не вміють слухати інших, на­магаються нав'язати власну думку тощо.

Кожна з цих стратегій може мати повну міру прояву — від міні­мального до максимального. Це дає можливість визначити п'ять осно­вних стилів поведінки у конфліктних ситуаціях:

1. Уникнення — відсутність прагнення до кооперації і відсутність тенденцій прагнення досягти власних цілей; психологічні ознаки цього стилю поведінки: прагнення не брати на себе відповідальність за при­йняття рішення, не бачити розбіжностей, заперечувати конфлікт, вваясати його безпечним; прагнення вийти із ситуації не поступаючись, але й не відстоюючи своїх позицій; бажання утриматися від суперечок, дискусій, заперечень опоненту, висловлювань своєї позиції.

2. Змагання — прагнення задовольнити свої інтереси, не беручи до уваги інтереси іншої людини, бажання відстояти своє шляхом відвертої боротьби за свої інтереси, зайняття жорсткої антагоністичної позиції, за­ стосування влади, тиску, використання залежності партнера; тенденція сприймати ситуацію як питання перемоги або поразки.

3. Пристосування — жертовність щодо власних інтересів; цей стиль поведінки характеризується прагненням зберегти або налагодити приємні стосунки, забезпечити інтереси партнера згладжуванням супе­речності; готовність до дії на шкоду власним інтересам, відсторонення від обговорення суперечливих питань, примирення з вимогами, претензіями; прагнення підтримати партнера, щоб не зачепити його почуттів,шляхом піднесення загальних інтересів, замовчуючи розбіжності.

4. Компроміс — бажання запобігти конфлікту взаємними поступ­ ками; це пошук серединних рішень, коли ніхто багато не втрачає, але й не виграє; інтереси обох сторін повністю не розкриваються.

5. Співробітництво — пошук альтернативи, яка повністю задово­ льняє інтереси обох сторін шляхом відвертого обговорення; спільний і відвертий аналіз розбіжностей у процесі опрацювання рішення; ініціа­ тива, відповідальність і виконання розподіляються за взаємною згодою.

Оптимальною стратегією поведінки суб'єкта діяльності вважає­ться така, в якій застосовуються усі п'ять стилів.Оптимізація поведінки пе­редбачає здатність використовувати всі тактики залежно від конкрет­них умов конфліктної ситуації (стиль поведінки учасників конфлікту, природа конфлікту, можливі наслідки тощо).

83-87

Освіта-процес і результат засвоєння Людиною досвіду.

Розвиток-якісні зміни у фізичному,психологічному станах організму.

Навчання-процес передавання і одержання знань,умінь і навичок.

Навчання-система,яка складається з декількох компонентів:

-цільовий(цілі і завдання навчання);

-змістовий(зміст навчальної інформації);

-операційно-діяльнісний(форми,засоби,методи діяльності педагога і учнів);

-результативний або оцінювально-контрольний(знання,уміння,навички,що отримуються в процесі навчання);

- викладання(передача,трансформація педагогом знань,умінь та навичок);

-учіння(нaвчально-пізнавальна діяльність учнів,студентів).

Виховання-цілеспрямована діяльність,яка спрямована на формування у людини системи особистісних якостей,поглядів і ціннісних орієнтацій.

Освітa є результатом і процессом навчання,а навчання-це шлях освіти або спосіб досягнення результату.

Теорію навчання і освіти називають дидактикою,що науково обгрунтовує зміст,методи і організаційні форми навчання і відповідає на питання: “чого вчити?”,”як вчити?”,”де вчити?”,”кого вчити?”.

Принципи навчання-це узагальнені вимоги до організації і здійснення навчального процессу-основні вихідні положення теорії навчання(розробкою принципів навчання займався Я.Хоменський).

Принципи навчання:

I.Принцип науковості полягає у наданні учням для засвоєння дійсних,перевірених наукою і практикою знань.

II.Принцип доступності-зміст навчання повинен відповідати обсягу знань,умінь,способу мислення учня.

III.Принцип міцності-оволодіння змістом навчання досягається тривалим зберіганням інформації у пам’яті.

IV.Принцип системності та послідовності полягає у забезпеченні відображення у мозку учня системи взаємопов’язаних понять.

V.Принцип наочності-навчання грунтується на безпосередньому спостереженні,з використанням наочних засобів.

VI.Принцип свідомості та активності-глибоке свідоме оволодіння знаннями,що відбувається шляхом інтенсифікованого напруження,розумової діяльності учня.

VII.Зв’язок теорії з практикою-знання,які здобувають учні повинні мати зв’язок з практикою,з життям.