53.Моральні норми та поведінка давньогрецьких богів у давньогрецьк. Міфології.

Вступаючи слідами Гомера та інших грецьких поетів в створений їх уявою Олімп, ми стикаємося з богами, образи яких разюче відрізняються від усього того, що входить в наше поняття "бог". Богам Олімпу не чуже ніщо людське. Вони нікого й нічому не вчать і не наставляють, бо у них немає твердих моральних понять, подібних тим, які виражені у священних книгах сучасних релігій. Навпаки, їх поведінка - яскравий приклад "семи смертних гріхів". І не випадково саме поняття "гріх" відсутня в їхній мові. Боги позбавлені авторитету, без якого немислима жодна релігійна система. Вони безсмертні, але не всемогутні, бо над ними, як і над людьми, стоїть доля.

54.Любов як вищий моральний ідеал християнської етики.

Цей наріжний камінь християнської моралі - любов до Бога і ближнього, не схожа на ту, якою жило людство до християнства. Це не любов чоловіка і жінки, батьків і дітей, брата і сестри, взагалі не та любов, яка невимушено диктується природними інстинктами людини, але любов вища, обумовлена ясною свідомістю братерства всіх людей, як дітей єдиного Бога, любов, що виховується визнанням власної нікчемності перед Богом і рештою світу, словом, любов, яка випливає з абсолютно нового погляду на світ як на єдине ціле, що має нескінченно велику цінність, ніж нікчемне людське «Я». Відповідно до цього основного принципу християнської моралі змінюється поняття про людські чесноти, переплавляється весь моральний кодекс. Відтепер вся доброчесність полягає в одній тільки цій всепоглинаючій любові. Розумність, що настільки високо цінилася грецькою етикою, відходить на другий план. У любові вказується нове джерело живої безпомилкової розумності, перед якою все буття стає прозорим, доступним і зрозумілим. Все зовнішнє, формальне, пов'язане буквою закону втрачає свою цінність і замінюється однією лише вимогою щирої любові та смиренності.

1.Походження етикету.

Вважається, що слово "етикет" французького походження і має два значення: "ярлик" ("етикетка") і "церемоніал". Хоча, насправді, і до французів це слово прийшло з голландської мови, де воно спочатку означало кілочок, до якого прив'язували папірець з назвою товару, а пізніше - папірець з написом-етикеткою, яку ви і сьогодні бачите щодня на всіх товарах. На основі значення "напис" розвинулось більш вузьке значення - "церемоніал", тобто, правила поведінки. Їх багато, і у різних народів вони неоднакові. Слово "етикет" прижилось у багатьох мовах. Але в українській мові є свої слова-синоніми до цього слова, а саме: ґречність, чемність, норми поведінки. Перші згадки про ґречність сягають тисячолітніх глибин людської історії. У правилах поведінки різних народів відображаються різні умови їхнього життя.

 В Україні перші писемні правила поведінки було викладено у "Поученнях дітям..." великим київським князем Володимиром Мономахом. Знання етикету - необхідна ознака вихованості.

2. Етика і право.

Професійне захоплення позбавлене моральних критеріїв і цінностей, може бути небезпечним для оточуючих, а в більш широких масштабах - для соціуму в цілому. Тому проблеми професійної етики - аж ніяк не зайвий доважок до професійної освіти. У цьому сенсі юридична етика може бути зрозуміла як професійна етика, яка є практичним вираженням і втіленням етики права у професіонала. Необхідно відрізнити ці два поняття. Правова етика передбачає певні морально-правові цінності та норми, які сповідує будь-яким правоздатним громадянином. Оскільки всі ми знаходимося, незалежно навіть від свого бажання, в певному правовому полі, потрапляємо в це поле фактом свого народження, стаємо суб'єктом прав, то кожному властивий певний характер сприйняття реального права, оцінка його. суб'єктом правової етики є кожен правоспроможний громадянин. Він і творить право, і демонструє своє моральне ставлення до сформованим правовим нормам.