3.Еволюція поглядів на культуру в європейській та вітчизняній філософії та культурології.

Погляд на історично-культурний процес був притаманний як гуманістам епохи Відродження ,так і мислителям доби Просвітництва.Зокрема,французькі просвітителі Вольтер,А.Тюрго,М.Кондорсе вважали,що "культурність","цивілізованість" нації чи країни на противагу "дикунству" і "варварству" первісних народів полягають у "розумності" суспільних порядків і політичних установ,вимірюються сукупністю досягнень у галузі науки і мистецтв.Однак,уже в межах Просвітництва виникає і критика існуючої "культури" та її носіїв.Так, Жан Жак Руссо протиставляв зіпсованості та моральній розбещеності "культурних" європейських націй простоту і чистоту нравів народів,які знаходяться на патріархальній стадії розвитку.Протиставлення "природної"і "цивілізованої" людини,властиве не тільки Руссо,але деяким іншим просвітителям.Викриваючи вади існуючої культури,Руссо не бере під сумнів основну тезу культурології:розум є джерелом розвитку і вихідним критерієм культури.Сутність культури вбачалая у моральній (Кант),естетичній(Шіллер,брати Шлегелі),філософській(Гегель) свідомості.Основоположник німецької класичної філософії Іммануїл Кант пов"язував основу культури не стільки з розумом ,скільки із сферою моральності.На думку великого німецького мислителя,поета і драматурга Шіллера завдання культури полягає у розвитку і гармонійному примиренні фізичної і моральної природи людини,чуттєвого і розумного,насолоди і обов"язку.На думку великого німецького філософа Гегеля сутність культури визначається не наближенням людини до природи,а наближенням індивіда до світового цілого,яке включає в себе як природу,так і суспільну історію.Не залишився поза увагою філософів і релігійний аспект культури.П.О.Флоренський (1882-1943) та інші представники цього напряму філософської думки підкреслювали важливу особливість культури-вона виражає прагнення людини добувати своє природне і соціальне життя до духовності.Тобто лиши за допомогою культури розкриваються найкращі якості людини,розкривається її гармонія з навколишнім світом.Протилежну позицію займав революційно-демократичний напрям суспільної думки,представники якого акцентували увагу на залежності культури від матеріально-виробничої діяльності людей."Маса працює,-писав М.Чернишевський,-і поступово вдосконалюються виробничі мичтецтва".Вона обдарована допитливістю,цікавістю-і поступово розвивається освіта.Причина одна-внутрішнє прагнення маси до поліпшення свого матеріального і морального побуту.Представники української демократичної думки XIX ст. Леся Українка, І.Франко, М.Коцюбинський та інші — пов'язували історію культури з діяльністю народних мас, осмислювали культуру в контексті національно-визвольної та соціальної боротьби. Для них притаманна глибока гуманістична спрямованість, історичний оптимізм, віра в національно-культурне відродження України.

Підбиваючи підсумки екскурсу в історії становлення і розвитку уявлень про культуру,можна зазначити,що поняття культури пройшло складну еволюцію,поступово збагачуючись у своєму змісті.

5. ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ. Поняття культура складне і багатогранне. Саме слово ‘’культура’’ латинського походження і означає обробіток землі, догляд. Вперше це поняття вжив видатний римський мислитель Цицерон. У культурі він вбачав, з одного боку , діяльність по перетворенню природи на благо людини, а з іншого – засіб удосконалення духовних сил людини, її розуму. Пізніше слово ‘’культура’’ вживається як синонім освіченості, вихованості людини. У середні віки поняття ‘’культура’’ асоціюється з міським укладом життя. Зараз у світовій літературі можна знайти більше як 500 визначень культури. Ось деякі з них: Культура – це:

- все те, що є результатом людської історії;

- як міра людяності людини;

- все те, що людина створила власним розумом, а не отримала від природи;

- це матеріальний і духовний прогрес як індивідів, так і різноманітних соціально-національних спільнот;

- водночас історично визначений рівень суспільних сил і здібностей людей, виражений у матеріальних і духовних цінностях, створених самою нацією…

Культура включає в себе: свідомість, релігію, мораль, мову, науки, правову свідомість, людські здібності і навики.

Методологічні принципи полягають в тому, щоб показати логіку розвитку духовної культури впродовж століть. Важливе значення має принцип матеріалізму, який є визначальний для проблеми самосвідомості нації. До конкретних методів дослідження слід віднести порівняльно-історичний метод, до якого входять:

- діагностичний ( при зіставленні різних за жанром хронологічних джерел);

- синхронологічний ( коли виділяється певна проблема і розглядається не в історії, а в змістовному зіставленні).

У вивченні культури слід застосовувати метод структурно-функціонального аналізу, коли досліджуваний об’єкт немовби розкладається на складові частини, виявляються співвідношення між цими частинами, правила поєднання їх в групи. Важливим методом є метод суспільного аналізу, коли всі феномени культури розглядаються у взаємодії її складових частин, як основи, на якій формуються нові якості. А загалом при вивченні культури застосовують два основних напрями:

- найпоширеніший – в історії послідовності;

- галузевий, жанровий шлях, розглядаючи окремо освіту, літературу, живопис від початку до наших днів.

Кожен народ фіксує свою історію низкою писемних джерел. Слов’яни, зокрема східні, залишили їх чимало. Це літописні зводи, ‘’Велесова книга’’, ‘’Повість минулих літ’’, козацькі літописи, філософські, наукові, політичні твори, першодруки, пам’ятки літератури – ‘’Слово о полку Ігоревім’’. Наша країна багата на мистецькі пам’ятки: мозаїки і фрески Софії Київської, Спаса на Берестові, твори народних майстрів.