170. Поняття спадкування

Спадкування – це перехід майна після смерті його власника до інших осіб.

Майно – сукупність прав та обовязків померлого.

171. Що означає принцип свободи заповіту?

Це вільне право помираючого розпоряджатися своїм майном і передавати його іншим особам за власним бажанням складаючи заповіт.

172.Назвіть розповсюджені форми спадкування в Римі .

За законом та за заповітом.

173. Поняття спадкового права в Римі

Спадкове право- це сукупність правових норм,які регулюють порядок переходу майна померлого до інших осіб.

174. . Підстави виникнення спадкування в Римі.

Прийняття спадщини спочатку здійснювалося шляхом особливого урочистого акту, cretio (від якого відмовилося законодавство Юстиніана); згодом було досить неформального волевиявлення про прийняття або фактичний вступ у справи спадщини (pro herede gestio). Строку для прийняття спадщини цивільне право не встановлювало. Але кредитори спадкодавця, зацікавлені в швидкому задоволенні їхніх вимог, могли допомогою interrogatio in iure вимагати від спадкоємця відповіді, an heres sit, тобто чи приймає він спадщину. Після цього спадкоємцю на його прохання міг бути призначений судом строк для вирішення питання про прийняття спадщини, spatium deliberandi, після закінчення якого спадкоємець, що не дав відповіді, вважався: до Юстініана - відмовився, а в праві Юстініана - прийняв спадщину. Зрозуміло, що правила про автоматичне придбання спадщини деякими з цивільних спадкоємців були непридатні до bonorum possessio; вона повинна була бути затребувана і до того ж у встановлений термін: низхідним і висхідним давався термін в один гол з дня відкриття спадщини, іншим спадкоємцям - у сто днів. При пропуску цього строку спадкоємцем, покликаним в момент відкриття спадщини, bonorum possessio надавалася наступного спадкоємцю у порядку successio ordinum et graduum.

175. Що таке спадщина (heredias)?

.спадщина - Матеріальні і нематеріальні цінності, права та обов'язки, що передаються в спадок.

176. Які зобов’язання називаються сіналагматичними?

Якщо сторони володіють рівноцінними правами і обов'язками, то такі зобов'язання називаються синалагматичними

177. Коли виникають зобов’язання при укладенні літерального контракту?

Літеральними (письмовими) договорами називали договори, які укладалися письмово.

Для укладення літерального контракту (litteris) вимагалося оформлення волевиявлення сторін у письмово, а отже момент укладення літерального контракту співпадав з моментом надання домовленості сторін відповідної форми

Літеральние в цих контрактах зобов'язання виникає внаслідок того, що створена певна письмова форма

178. Назвіть критерії використані для поділу зобов’язань на види.

-Основним був розподіл зобов’язань залежно від характеру їх визнання правовою системою та характеру правових засобів захисту управомоченою особою своїх прав із зобов’язання. За цим критерієм вирізнялися цивільні (civiles), преторські (honorariae) та натуральні (naturales) зобов’язання.

-Залежно від предмету зобов’язання вони розрізняли подільні (obligatio dividue) та неподільні (obligatio individue) зобов’язання.

Зобов'язання подільні і неподільні.

Подільним називалось таке зобов'язання, якщо його виконання було можливе частинами,

Неподільними зобов'язаннями були такі, виконання яких суперечило економічній меті відповідного зобов'язання

Зобов'язання видові і родові. Якщо об'єктом зобов'язання є індивідуально визначена річ, то таке зобов'язання називається видовим. Об'єктом видового зобов'язання може бути, , картина або срібна ваза. Родове зобов'язання - це зобов'язання, об'єктом якого є річ, визначена родовими ознаками: гроші, зерно тощо.

Зобов'язання часткові (долеві) і солідарні. Зобов'язання з великою кількістю осіб на тій чи іншій стороні поділялися на часткові (долеві) і солідарні.

-І часткові, і солідарні зобов'язання можуть бути як активними, так і пасивними. Якщо в зобов'язанні є декілька кредиторів - це активні зобов'язання, а коли є декілька боржників - пасивні.

179. Види договорів.

Договір - це вольовий акт, він не може виникнути проти волі сторін.

Договірна система в Римі була дуже розгалуженою і охоплювала всі господарські відносини,розрізняла два види договорів - контракти і пакти, які мали свої суттєві особливості.

Дконтрактів відносили лише певним чином виражені угоди, укладання яких супроводжувалося традиційною символікою чи іншими діями, чи завчасно підготовленими словами. Інакше кажучи, контракти - це формальні угоди, які визнавалися цивільним правом і забезпечувалися позовним захистом.

На противагу контрактам пакти являли собою неформальні угоди найрізноманітнішого змісту. За загальним правилом пакти не користувалися позовним захистом, не мали юридичного значення, базувалися на добросовісності та справедливості, але не на праві.

Відомо, що римська договірна система була досить розгалуженою. Проте в стародавній період не існувало чіткої класифікації контрактів. До їх систематизації приступив відомий юрист II ст. н.е. Гай. Усі контракти ним класифікувалися і одержували назву залежно від способу їх,виникнення. Називались - вербальні, літеральні, реальні і консенсуальні.

згодом, з розвитком економічних і торгових відносин, з'явилася п'ята група контрактів, яка дістала назву безіменних контрактів. Отже, вся договірна система в Римі поділялася на п'ять видів: вербальні, літеральні, реальні, консенсуальні і безіменні.

Разом з тим у Римі існував й інший поділ договорів. Цього вимагало цивільне право - jus civile. У цьому розумінні договори в старому римському праві мали назву договорів суворого права - negatoria stricti juris.

Суворість стародавніх договорів саме в цьому і виявлялася, що сторона на випадок спору не могла посилатися на намір вкласти у договір зовсім не той зміст, який випливав з буквального смислу договору.

Також договори,що тлумачилися на підставі добросовісноті і справедливості, і дістали назву - засновані на добросовісності