- •1.Поняття «новітньої історії України» та «українського хіх». Період іст Укр хіх ст.
- •2. Адміністративно-територіальний устрій України у складі Російської імперії.
- •3. Включення Правобережної України, Південної України та Криму до Російської імперії.
- •4. Кримська війна та Великі реформи 1860—1870-х років. Особливості реформаторської
- •5. Модернізація політичної влади на початку хх ст.: приклад підросійської України.
- •6. Адмін-територ устрій та організація австр держа влади в укр регіонах у складі монархії Габсбургів.
- •8. Вплив конституційних і децентралізаторських реформ 1860-х років у Габсбурзькій монархії…
- •9. Українське представництво в австрійських державних (Державна рада) і крайових (Галицький і Буковинський сейми) парламентських установах.
- •10. Соціальні стани у Наддніпрянській Україні до 1860-х років. Аграрна р-ма 1861 р. Столипінська аграрна р-ма.
- •12. Соціальні верстви в Галичині, на Буковині й Закарпатті. Економічне становище українських регіонів у складі Габсбурзької монархії (до 1848 р.).
- •15. Росіяни на Україні: військові, дворяни, чиновники. Старообрядці (старовіри). Російська інтелігенція на Україні.
- •16. Російська колонізація України у зв’язку з індустріалізацією Донецько-Придніпровського регіону.
- •17. Опозиційна та революційна діяльність росіян на Україні: декабристи й народники. «Малоросійський патріотизм»
- •19. Чисельність і розселення поляків у підросійській Україні. Польська земельна власність
- •20. Поляки в соціо-етнічних конфліктах на Україні: Листопадове (1830 р.) і Січневе (1863 р.) повстання.
- •21. Польська культурно-інтелектуальна присутність на Правобережній Україні. Образ України («Руси») й українця («русина») у польській громадсько-політич думці хіх
- •25. Розселення євреїв у Російській імперії. Правове становище і демографічні процеси. Структура зайнятості єврейського населення.
- •28. Німецькі колонії на Україні. Меноніти. Внесок німецьких колоністів у розвиток сільського господарства України.
- •30.Кримські татари.Кримськотатарське відродження хіх
- •31. Вплив ідей Французької революції та німецького Романтизму на розвиток українського національного руху.
- •32. Тяглість козацького (малоросійського) патріотизму. Українські автономісти під час російсько-французької війни 1812 р. Українське масонство.
- •33. Харківські романтики. «Ідеологічна» функція літературної творчості і. Котляревського і т. Шевченка.
- •34. «Ідея слов’янської взаємності та «український месіанізм». Руська трійця». Кирило-Мефодіївське товариство.
- •35. Інтелектуальні співтовариства як засіб інституціоналізації українського руху в Російській імперії: Громадівські гуртки 1860-х років. Хлопомани.
- •36. Реакція російської громадськості й імперської влади на розвиток українського руху.
- •37.Формування інституційної інфрактсруктури українського руху в Австрійській монархї в сер та др.. Пол. Хіх ст.
- •38. Утворення політ партій у Галичині та Наддніпрянщині: порівняльна характеристика. Галичина.
- •39. «Українське питання» в політиці австрійської влади. Вплив зовнішніх чинників на формування політики Відня щодо українців.
- •40. Народництво («народолюбство») як світоглядна основа українського руху в Російській імперії. Концептуалізація національної історії.
- •41. Політичні ідеї м. Драгоманова. «Культурницька» і «політична течії в українському русі. Ідея національної єдності українців
- •42. Національно-політичні орієнтації в укр. Суспільстві Галичини, Буковини, Закарпаття в сер. Й д
- •43. Політизація укр. Руху в Наддніпрянській Укр. На поч. Хх ст. Укр. Політ. Думка: між федеративністю і самостійністю.
- •44. Вплив революції 1905-1907 рр. На укр. Рух. Укр. Громада в Державній думі.
- •45. Розгортання масового українського національного руху в Галичині на поч. Хх ст. Утвердження ідеї національної єдності та державного суверенітету України.
- •46. Українсько-польський конфлікт у Галичині на зламі хіх-хх ст. Боротьба за український університет у Львові та реформу виборчого права.
- •47.Університети на України (Харківський, Київський, Одеський, Львівський, Чернівецький):освітнє, наукове…
- •48. Світоглядні та культурно-мистецькі течії хіх ст. (Класицизм, Романтизм, Реалізм). Традиція й «модерн».
- •50. Історія України хіх ст. У світлі європейського досвіду націотворення та сучасних концепцій «нації» і «націоналізму».
1.Поняття «новітньої історії України» та «українського хіх». Період іст Укр хіх ст.
Ярослав Грицак у праці «Нарис іст Укр:формув модерної укр. нації 19-20ст» розповідає нам про традиції написання історії Укр підтримуючи підходи Антоновича, Грушевського. Поняття «українського ХІХ» висвітлено в статті Лисака-Рудницького «С-ра укр.істХХст». Він зазначає, що в історії Укр власне саме це століття висвітлене найменше, виправдовуючи це тим, що аж до І св. В. ХІХ було сучасністю.
«Укр ХІХ»тривало від 1790р-1914рр(якщо розгладати його як історичну, а не календарну добу). Кінець епохи для Укр і Євр заг визначений – 1914р вибух І св. Війни.
Періодизація Мірослава Гроха: 1-академічний період; 2)культурно-освітній від сер 19 ст до 1890р;3)політичний від 1890.
Періодизація Лисак-Рудницького: 1-шляхетський –від упадку коз.державності до 1840х. Х-зує перевага дворянства коз.походження на Лівоб., а прол.-укр. Шляхта на Правоб.2)народницький- від 1840 до 1880хрр Провідне місце в суспільстві замає демократ інтелігенція, опанована ідеєю «служіння народові». Україна розглядається як етнічна національність. Від часів від Кирило-Мефодіївського братства сформув новітній укр. визвольний рух.3)модерністична епоха-від 1890р до І св.в.: укр. рух від інтелігенції поч проникати в маси, особл після 1905р
Виділяють 3 етапи нац. Відродження:1 попівська доба, священицька;2)професорська; 3)адвокатська. Примордіалісти – історики ті, що вважають, що нація існує від початку-нація існувала в часи Київської Русі. Модерністи – існує не нація,бо вона ств у 19 ст.
2. Адміністративно-територіальний устрій України у складі Російської імперії.
Унаслідок ІІ(1793) і ІІІ(1795) поділів Речі Посполитої до складу Рос. Ім. увійшли Правобережна Укр й Зх. Волинь. До її терит були приєднані причорноморські степи, а в 1783р Крим. В складі Рос ім. виділились 4 вел регіони: Слобожанщина, Лівобережна Укр, Правобер. Укр, Південна Укр. Після поділів увійшли Київщина, Брацлавщина, Волинь. Існував поділ на намісництва, які були запроваджені в 1775р «Установлення про губернії». Усього на Рос ім. було утв 34 намісництва. Терит Укр входила до таких: Харкіського утв 1780р, Киїівського та Чернігівського утв 1781р, Катеринославського 1783р, Брацлавського, Подільського, Волинського утв 1793р, Вознесенського 1795р.
На чолі кожної адміністративної одиниці стояв намісник→здійснював урядові,військові справи та адміністративне, судове, поліційне і фінансове управління. Відповідно до царського указу 1796р «Про новий поділ держиви на губернії» були ств замість намісництв губернії. 1796 Лівоберж Укр орт назву Малоросійська губернія. 1802 р вона поділена на Чернігівську, Полтавську. Новоросійська губернія поділена на Таврійську, Катеринославську, Миколаївську(з 1803 отр назву Херсонська). Таким чином на поч ХІХ на теренах Укр що пердували під владою Рос імп існувало 9 губерній.
1815 до Рос ім. приєднані Холмщина і Підляшшя. У 20-30х рр. 19 ст формою держ праління стали генерал-губернаторства:Малоросійське, Київське, Новоросійсько-Бессарабське. Губернаторів призначав особисто цар. Губернатор спирався на губернське управління,до якого входили: віце-губернатор, радники, прокурор. Повіти ділилися на стани, очолювані поліцейськими приставами. Малоросійські губернатори: Куракін, Рєпін-Волконський→бажав процвітання Укр, прагнув відродити козацтво.