Поняття, ознаки та функції фінансів.

Фінанси – специфічний вид економічних відносин, пов’язаних з розподілом і перерозподілом певної вартості (ВВП та НД на макрорівні та доходу і прибутків на макрорівні), формування і використання на цій основі централізованих та децентралізованих фонів грошових коштів.

Фінанси України — це система економічних відносин, пов'язаних із планомірним утворенням І розподілом публічних централізованих І децентралізованих фондів коштів, необхідних для функціонування держави і органів місцевого самоврядування та інших утворень, визнаних державою необ­хідними

Ознаки фінансових ресурсів

1) цільовий характер — кожний фонд створюється з певною метою, має чітко визначені напрямки використання, а в багатьох випадках джерела формування( напр., пенсійний фонд, амортизаційний фонд, страховий фонд) 2) динамічність — кошти, що акумулюються у фондах, знаходяться у постійному русі, тобто фонд поповнюється новими надходженнями, кошти витрачаються за цільовим призначенням; 3) кожний фонд має свою правову базу у вигляді законів, указів, постанов, інших нормативних документів(діяльність кожного фонду чітко регламентується відповідними нормативно-правовими актами)

Функції

1. розподільча (проявляється у процесі розподілу валового внутрішнього продукту у вигляді утворення фондів грошових коштів та використання їх за цільовим призначенням. Суб*єктами розподілу виступають держава, ЮО та ФО. У процесі розподілу виділяють 2 етапи:

1.1 первинний (починається з розподілу виторгу, який отримує п-во від продажу продукції, виконання робіт чи надання послуг. Кошти спрямовані на покриття матеріальних затрат, оплату праці, сплату податків та зборів і на створення інших фондів п-ва

1.2. вторинний починається з формування бюджету та інших централізованих фондів грошових коштів. Кошти розподіляються на забезпечення д-вою виконання своїх функцій(економічної, управлінської, соціальної, оборонної)..)

2. контрольна (реалізується у діяльності осіб, які проводять фінансовий контроль. В Україні це:Державна податкова служба, мінфін, КРУ, НБУ, Державне Казначейство, МВС та СБУ, Антимонопольний комітет, ВРУ та КМУ, Митна Служба)

Публічні та приватні фінанси.

Традиційно фінанси розділяють на публічні і приватні.

До першої групи відносяться: державні фінанси і муніципальні фінанси (місцеві фінанси)( державний бюджет, бюджети органів самоврядування, цільові фонди та т.зв. позабюджетна економіка; 2. наукова дисципліна, яка досліджує проблеми, пов'язані із нагромадженням і розподілом публічних грошових засобів та формуванням інституційних рамок процесу.)

У другій групі виділяють: особисті фінанси та сімейні фінанси; фінанси малого бізнесу, корпоративні фінанси (фінанси підприємств, фінанси бізнесу), фінанси банків (банківська справа), фінанси некомерційних організацій.

Для публічних фінансів первинними є видатки, оскільки відбувається фінансування чітко регламентованих задач і функцій публічного освіти. Для приватних фінансів первинними є прибутки, оскільки вся діяльність спрямована на отримання доходу, який у подальшому використовується особою з власними цілями.

До приватних фінансів відносяться такі цінності, як гроші, грошові зобов’язання і таке інше, які належать окремим особам або приватним об’єднанням. У більш загальній формі можна сказати, що це майно, розпорядження яким здійснюється нормами приватного (цивільного) права.

Зміст та елементи фінансової системи держави.

Фінансова система - сукупність окремих сфер фінансових відносин, які пов’язані між собою і мають відповідний апарат управління та правове забезпечення. При побудові ФС слід дотримуватись таких принципів: 1.)єдність усіх ланок системи, яка забезпечується єдиною фінансовою політикою. 2.)функціональне призначення ланок системи( у кожній ланці вирішуються свої завдання, своїми специфічними методами та інструментами і є своє правове забезпечення та апарат управління )

Елементи ФС:

Базовими є фінанси суб’єктів господарювання та державні фінанси.

1.) Фінанси суб’єктів господарювання

- комерційних підприємств

- некомерційних підприємств

- Домогосподарств

- благодійних фондів і організацій

2.) Держфінанси

- держбюджет

- Місцеві бюджети

- позабюджетні цільові фонди

- держкредит

- Державних підприємств та організацій

3.) Фінасовий ринок

- гроше

- кредитних ресурсів

- цінних паперів

- фінансових послуг

4.)Страховий ринок:

- особисте страхування

- майнове страхування

- страхування відповідальності

- соціальне страхування

- перестрахування

5.) Міжнародні фінанси:

- міжнародний ринок грошей

- міжнародний ринок кредитних ресурсів

- міжнародний ринок цінний паперів

- фінанси спільних підприємств та ТНК

Централізовані та децентралізовані фонди грошових коштів.

Централізовані фінанси відбивають відносини, пов'язані з мобілізацією, розподілом і використанням централізованих фон­дів коштів, які надходять у розпорядження держави і органів місцевого самоврядування. До них належать державний і міс­цеві бюджети, позабюджетні цільові фонди, кошти обов'язко­вого майнового І особистого страхування. За рахунок цих фон­дів фінансуються будови, реконструюються підприємства, за­безпечується оборона країни, освіта, наука, культура, утриму­ються органи державної влади і управління, відшкодовується шкода, завдана стихійним лихом, надається допомога матерям із дітьми, хворим, інвалідам, перестарілим громадянам.(пенсійний фонд, фонди соціального страхування, державні резервні фонди, державний інноваційний фонд)

Децентралізовані фонди коштів утворюються в усіх галу­зях народного господарства. В об'єднаннях, на підприємствах державної форми власності грошові фонди створюються за ра­хунок власних ресурсів, шляхом перерозподілу коштів всере­дині галузі, а також і за рахунок бюджетних асигнувань. Те саме можна сказати про муніципальні підприємства. (резервний, статутний, фонд оплати праці, амортизаційних фонд, страховий)

Поняття фiнансової дiяльностi Української держави та органів місцевого самоврядування.

Фінансова діяльність держави – це планова діяльність у сфері мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів з метою виконання завдань та функцій держави.

Особливості фінансової діяльності держави:

1. Міжгалузевий характер;

2. Суб’єкти фінансової діяльності держави – це органи державної влади та органи місцевого самоврядування;

3. Поєднання імперативних та диспозитивних методів управління.

Правові форми фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування. Фінансово-планові акти.

Юридичною формою здійснення фінансової діяльності є фінансово-правові і фінансово-планові акти, що видаються уповноваженими органами держави. Здійснення класифікації таких актів можливе за різних підстав. Так, за юридичними властивостям розрізняють нормативні й індивідуальні фінансово-правові акти.

Класифікація форм фінансової діяльності може здійснюватися на різних підставах:

а) за юридичними формами, властивостями:

- правова - форма фінансової діяльності, що здійснюється через ухвалення і реалізацію фінансово-правових актів. їх можна класифікувати за декількома напрямами (за юридичними властивостями; за юридичною природою; за органами, що їх приймають та ін.), але докладніше ці питання будуть розглянуті при аналізі фінансово-правових норм, фінансового законодавства;

- неправова - форма фінансової діяльності, не пов'язана з правовим вираженням. Частіше всього вона, правда, похідна, пов'язана з правовими формами, іноді пов'язана з прогалинами в праві;

б) за організаційними формами:

- створення централізованих фондів грошових коштів;

- формування децентралізованих грошових фондів;

в) за змістом інститутів фінансової діяльності:

- у сфері бюджетної діяльності;

- у сфері податкового регулювання;

- у сфері кредитування;

- у сфері валютного регулювання;

- у сфері фінансового контролю.

Індивідуальний фінансово-правовий акт пов'язаний з конкретними фінансовими правовідносинами і направлений у кожному конкретному випадку на їх установлення, зміну або припинення, тобто виступає в ролі юридичного факту: наприклад, рішення Голови районної податкової інспекції про застосування фінансових санкцій.

У зв'язку з особливим значенням планування у фінансовій діяльності в системі фінансово-правових актів виділяють особливу групу фінансово-планових актів. До них відносять: державний і місцеві бюджети, єдині кошториси установ і організацій, що знаходяться на бюджетному фінансуванні, касовий план НБУ та ін.

Фінансово-планові акти приймаються в процесі фінансової діяльності держави і містять конкретні завдання в області фінансів на певний період, тобто є планами з мобілізації, розподілу і використання фінансових ресурсів. За юридичними властивостями їх не можна віднести ні до нормативних, ні до індивідуальних фінансово-правових актів, оскільки вони містять ознаки і тих, і інших.

Методи фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування.

застосування:

• імперативного методу, коли держава і органи місцевого са­моврядування виражають вольові бажання, обов'язкові для всіх юридичних І фізичних осіб у процесі фінансової діяль­ності;

• рекомендаційного методу, заснованого на Імперативному, коли держава або орган місцевого самоврядування не нака­зують, а радять виконувати ті чи інші дії. Наприклад, Конституція України, Закон України "Про самоврядування в Україні" мають припис щодо можливості введення но­вих чи встановлення порядку справляння місцевих податків і зборів, якщо законодавством не встановлено Інше. Тобто на першому плані імперативний метод, що випливає із за­конодавства, а при відсутності норми закону органи місце­вого самоврядування можуть зробити це самі, прийнявши свої нормативно-правові приписи.

У фінансовій діяльності може застосовуватися і колегіаль­ний метод, коли уповноважені державою і органами місцевого самоврядування на здійснення фінансової діяльності суб'єкти спільно вирішують ці питання. До спеціальних методів фінансової діяльності держави і органів місцевого самоврядування належать:

а) формування публічних централізованих і децентралізованих фондів коштів;

б) розподіл фінансових ресурсів, які створюють публічні фон­ди коштів;

в) використання цих ресурсів при фінансуванні видатків, що супроводжують кожну дію органів держави та органів міс­цевого самоврядування.

При формуванні публічних централізованих державних і міс­цевих фондів коштів держава і органи місцевого самоврядуван­ня застосовують такі спеціальні методи мобілізації коштів:

1. обов'язкові платежі для юридичних і фізичних осіб у ви­гляді податків, зборів, мита у державні централізовані фо­нди коштів;

2. добровільні платежі, випускаючи і реалізуючи державні і муніципальні цінні папери юридичним І фізичним особам, приймаючи доброчинні внески на користь держави від іно­земних і українських юридичних і фізичних осіб;

3. вилучення в бюджет вільного залишку прибутку казенних підприємств, Національного банку України тощо;

4. встановлення і стягнення штрафів і пені за порушення фінансового законодавства.

Розподіляючи фінансові ресурси з централізованих фондів, держава і органи місцевого самоврядування застосовують та­кож спеціальні методи фінансової діяльності:

1. здійснюють беззворотне фінансування заходів, включених до бюджету поточного бюджетного періоду, тобто виділя­ють бюджетні кошти на засадах беззворотності й безвідплат­ності;

2. здійснюють зворотне фінансування, тобто виділяють кошти з бюджетів на засадах зворотності в тих випадках, коли та­кий припис вміщено в акт про бюджет, і якщо кошти ви­діляються недержавним і немуніципальним організаціям, то за них сплачуються відсотки, тобто зворотне фінансування може виділятися як безоплатно, так і відплатно .

Зміст та види фінансового контролю, як методу фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування.

фінансовий контроль - це система заходів щодо додержання законності, фінансової дисципліни і раціональності у під час здійснення фінансової діяльності держави

Розрізняють фінансовий контроль залежно від:

1. Часу проведення:

Попередній фінансовий контроль передує здійсненню фінансово-господарських операцій. Його здійснюють на стадії складання, розгляду і затвердження проектів бюджетів, кошторисів, планів, договорів. Основна його мета - запобігання порушенням фінансового законодавства. При цьому діяльність органів фінансового контролю спрямована на своєчасне запобігання незаконному і нераціональному використанню коштів. Належне проведення попереднього фінансового контролю дає змогу досягти максимально позитивного ефекту, уникнути порушень фінансової дисципліни.

Поточний фінансовий контроль проводять упродовж короткого часу, безпосередньо у процесі здійснення господарських і фінансових операцій. Його ще можна назвати оперативним завдяки гнучкості та своєчасності. Зазвичай такий контроль є повсякденним, постійним. Широке застосування поточного контролю дає змогу виявити помилки і зловживання, допущені як на стадії попереднього контролю, так і безпосередньо в процесі здійснення фінансово-господарської операції. Слід зазначити, що попередній і поточний контроль здебільшого не мають репресивного характеру.

Наступний фінансовий контроль проводять після завершення конкретної фінансово-господарської операції або закінчення певного звітного періоду (наприклад, фінансового року). Такий контроль є своєрідним останнім "рубежем", перешкодою на шляху порушень. Він дає змогу виявити недогляди під час попереднього і поточного контролю і зазвичай вирізняється поглибленим і всеосяжним підходом до вивчення фінансово-господарської діяльності контрольованого суб’єкта, комплексністю. Основними напрямами наступного контролю є такі: аналіз виконання планів і бюджетів; перевірка кошторисів, звітів і балансів; вивчення на предмет законності рішень органів управління суб’єкта, який перевіряють; виявлення випадків незбереження майна; визначення шляхів запобігання порушенням фінансової дисципліни і заходів для їх усунення.