43. Етика і мораль

Спочатку значення термінів «етика» й «мораль» в основному збігалися. Пізніше, мораль стали розуміти як реальні явища (звичаї суспільства, усталені норми поведінки, оціночні уявлення про добро, зло, справедливість тощо). Етику почали розглядати як науку що вивчає мораль. Хоча у повсякденному слововживанні цієї різниці у значенні не завжди дотримуються. Ми говоримо про „етику вченого” або „медичну етику”, маючи на увазі певні принципи поведінки вченого, лікаря, тощо; ми можемо засуджувати ті інші вчинки за „неетичність”. Така термінологічна розпливчатість зумовлена тим, що між мораллю як реальним явищем і етикою як наукою про нього, по суті, не існує чіткої межі; хіба ж, обираючи лінію поведінки, ми не керуємося, хай навіть не усвідомлено, певними загальними настановами й уявленнями, не намагаємося якось обгрунтувати свій вибір? А це вже царина етики. Та незважаючи на цей взаємозв’язок теорії і практики, етика зберігає значення науки, а мораль — реального явища, предмета дослідження цієї науки.

68.Співвідношення краси й моралі у мистецтві

Проблема співвідношення краси й моралі становить ядро роману Оскара Уайльда "Портрет Доріана Грея". Що таке насолода в житті людини, яке значення має краса, яка краса, зовнішня чи внутрішня, важливіша: ці питання важким тягарем лягли на плечі головних героїв твору. Так, один з героїв стверджує: "Бути людиною — значить бути в гармонії із самим собою, а хто в гармонії з іншими людьми, той — у розладі із собою" .Парадоксальне твердження, бо ми звикли до іншого визначення гармонійного існування людини у цьому бурхливому і спокусливому світі: гармонія повинна охоплювати саму особистість і поширюватися на взаємини із оточуючими. Реальність найчастіше розчаровує нас саме невідповідністю нашого внутрішнього стану і ставлення до нас близьких і знайомих. Жодна людина у світі, навіть злодій і вбивця, не може сказати про себе відверто: "Я негідник!" Навпаки, здається, що ти ідеал доброчинності, а всі інші просто тебе не розуміють. Ще не вигадали прилад, який би вимірював добро і зло, що панують у душі людини. Призначення людини у цьому світі — нести добро, чуйність, щирість. Саме це є справжньою земною красою людини. Людина не може бути красивою, якщо вона живе в гармонії із собою і в розладі з іншими людьми.

7. Становлення етики як науки в Україні

Як наука етика заявила про себе в Україні завдяки старанням учених Києво-Могилянської академії, котрі розглядали її як один із видів філософії (моральна філософія), теоретично обґрунтували категорії етики, робили спроби системного викладу етичних проблем, намагалися з'ясувати її предмет.

Секрети добра прагнув розкрити Інокентій Гізель (1600—1683). Центром людського пізнання, на його думку, є сутнє (очевидно, створений Богом світ), яке має три явища (властивості) — “єдине”, “істинність” і “добре” (“"Добре" є властивістю сутнього, як і "єдине" та "істинність"”). “Єдине” не додає до сутнього нічого реального й позитивного.

Виникла філософія “громадського гуманізму”.

Просвітницьку справу, що здійснювали діячі Києво-Могилянської академії, продовжував один з найталановитіших її вихованців Григорій Сковорода (1722— 1794), поділяв на три гармонійно взаємопов'язані світи: макрокосм (природа), мікрокосм (людина) і символічний світ (Біблія). Мікрокосм теж складається з видимої і невидимої натур. Справжня, дійсна людина народжується тоді, коли вона осягає невидиме і стає не тільки тілесною, а й духовною людиною. В цьому аспекті принцип “Пізнай себе”

Рідкісну чутливість до зла, різноманітних моральних проблем виявляв у своїй творчості Тарас Шевченко (1814—1861). Однак “доля”, як і “воля”, “правда”, у Т. Шевченка — не поняття, а уявлення, своєрідні образи.

Багато міркувань з проблем етики висловлював письменник, політичний і громадський діяч, учений і філософ Іван Франко (1856—1916). На його думку, науки умовно можна поділити на фізичні, або природні (науки про зовнішній світ), і антропологічні (науки про людину), які становлять, по суті, єдиний нерозривний ланцюг, одну цілість, бо людина також є витвором природи, а все, що вона зробила і що може зробити, мусить бути зроблене не тільки на підставі вроджених сил”. І. Франко доводив, що суспільство розвивається за об'єктивними законами, а поступ людства “веде до добра”. Основою цього поступу є дві могутні сили — голод (матеріальні і духовні потреби) і любов (чуття, що здружує людей). Однак людський розум ще не став одним із джерел цього поступу.

Помітний внесок у розвиток української етичної думки зробили видатні діячі культури й громадського життя України, які в 60—70-ті роки XIX ст. об'єднались в організацію української інтелігенції “Громада”.

Етичні норми країн Заходу і Сходу в митній справі

Етічні норми країн Заходу и Сходу в мітній роботі. Митний кодекс етики, розроблений Всесвітньою митною організацією, регулює такі основні сфери: особисті зобов'язання, дотримання закону, відносини із суспільством, отримання подарунків, використання службової інформації, політична діяльність, трудова атмосфера. Основна ідея, яку несе в собі цей документ: митник - це представник держави, і своїми діями він повинен підтримувати і зміцнювати імідж митної служби. Адже з його поведінки, культури мовлення, манерам і звичкам, зовнішнього вигляду та інтелекту люди судять не тільки про митну службу, а й в цілому про державу. У свою чергу порядність і бездоганна репутація - основа довіри громадян до співробітників митних органів. Співробітник митних органів повинен: • виконувати свої службові обов'язки сумлінно, ефективно і професійно; • прагнути у професійній діяльності до вищих етичним нормам, не обмежуючись дотриманням мінімальних правових та процесуальних вимог; • постійно підвищувати свій професійний рівень, вивчати нормативно-правові акти, накази, вказівки, розпорядження, інструкції, що стосуються виконання службових обов'язків; • ставитися до суспільства і колегам ввічливо, поважаючи їх права та посадові обов'язки; • не допускати використання в особистих інтересах інформації, отриманої в процесі здійснення професійної діяльності; • своєю поведінкою підтримувати і зміцнювати професійний статус митної служби.

Моральна оцінка

Діяльність людини відбувається в суспільстві. У її процесі вона дотримує чи, навпаки, порушує інтереси інших людей, держави, суспільства. При цьому діяльність людини може схвалюватися державою, засуджуватися і каратися. У цьому виявляється юридична чи правова оцінка, що спирається на закони, правові норми, урядові або інші адміністративні рішення. Крім юридичної чи правової, існує ще і моральна оцінка діяльності людини. Що ж це таке? Моральна оцінка - це схвалення або осудження діяльності людини з позицій тих вимог, що містяться в моральній свідомості суспільства, етнічної групи, соціальної спільноти людей, тих чи інших особистостей. Можлива і самооцінка: вона виражається в таких поняттях моралі, як "совість", "гордість", "сором ", "каяття". Усе різноманіття моральних оцінок діяльності людини спирається на розуміння того, що є добро і що є зло.Підходити до моральної оцінки необхідно виходячи з конкретних умов, у яких відбувається діяльність людини. У нашому суспільстві ще зовсім недавно аморальним явищем вважалася приватна підприємницька діяльність. Морально засуджувалася навіть торгівля на ринках, турбота про гідну оплату своєї праці. Зараз ці і багато інших явищ нашого життя виявилися переосмисленими й оцінюються по-іншому, виходячи як із ситуації, що змінилася, у самому суспільстві, так і нашої моральної свідомості, яка змінилася. Але, разом з тим, існують, стійко зберігаються прийняті в більшості народів моральні цінності і моральні оцінки (наведіть приклади загальнолюдських моральних цінностей).Моральний досвід минулого попереджає нові покоління про можливі небезпеки, що ховаються в "перепадах" морального вибору (зиґзаґи, відступи, падіння). Загальнолюдські моральні норми, обумовлені ними моральні оцінки спонукають до рішення таких глобальних проблем, що постали в наші дні перед людством, як збереження самої можливості його існування перед небезпекою ядерної катастрофи, подолання відсталості й убогості в ряді регіонів земної кулі, запобігання екологічної катастрофи, подолання багатьох захворювань і недопущення демографічної катастрофи.