Тема 5. Цінова політика держави.

1. Особливості ціноутворення та види цін перехідної економіки.

2. Визначення цінової стратегії та політики.

3. Державне регулювання цін і тарифів.

4. Форми і методи державного регулювання цін.

5. Антиінфляційна політика держави.

1. Ціна — важливий інструмент регулювання економіки. З допо­могою цін виробництво підпорядковується суспільним потребам, стимулюється впровадження досягнень науково-технічного про­гресу, зниження витрат на виробництво і збут продукції, підви­щення якості, конкурентоспроможності товарів тощо.

В умовах економічної кризи, депресії, стагнації держава поси­лює свій вплив на цінову політику, і регулювання цін здійснюєть­ся переважно адміністративними методами, застосуванням фік­сованих цін.

На стадіях виходу з кризи, економічної стагнації й розвитку економіки держава проводить політику цінової лібералізації, по­ступово послаблюючи свій вплив на ціни.

У вітчизняній економіці діють три основні види цін:

Фіксовані ціни встановлюються на ресурси виробників, які зай­мають монопольне становище на ринку: енергію, паливо, послуги зв'язку, житлово-комунальні послуги, послуги пасажирського транспорту.

Регульовані ціни встановлюються на товари і послуги, які справ­ляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають вирішальне соціальне значення.

Вільні (ринкові) ціни регулюються договором між виробником і гурто­вим покупцем. Вони займають дедалі більшу частку в загальній кількості цін. В Україні відбувається широка лібералізація цін, тобто виведення їх з-під державного контролю.

Державне регулювання цін і тарифів в Україні здійснюється відповідно до Закону України "Про ціни і ціноутворення" (1990 р.) та внесених до нього змін.

2. Політика ціноутворення є складовою частиною загальної соці­ально-економічної політики держави. Вона спрямована на забез­печення:

- рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності;

- економічної самостійності суб'єктів господарювання, регіо­нів країни;

- збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;

- оптимальних співвідношень у цінах на продукцію і послуги різних галузей та сфер економіки з метою забезпечення еквівалентного обміну;

- протидії монопольним тенденціям виробників продукції;

- сприяння підвищенню якості продукції;

- соціальних гарантій громадян у зв'язку зі зростанням цін і тарифів;

- економічних гарантій виробникам;

- орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.

Координація роботи зі здійснення цінової політики здійснюється системою спеціальних органів ціноутворення, до якої в Україні належать:

1. Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України забезпечує:

• формування та здійснення в країні державної цінової політики, адекватної соціально-економічній ситуації;

• визначає перелік продукції, товарів і послуг, на які встановлю­ються фіксовані ціни;

• повноваження органів державного управління в галузі формування цін і тарифів.

2. Управління з питань ціноутворення місцевих державних адміністрацій регулює:

- ціни на паливно-енергетичні ресурси для побутових потреб населення;

- тарифи на послуги жит­лово-комунальних господарств;

- граничні рівні прибутковості та торговельні надбавки на дитяче харчування;

- тарифи на послуги лікувально-профілактичних закладів, окремі види ліків тощо.