- •Тема 1. Сутність державного регулювання економіки. Роль держави в ринковій економіці.
- •2. Механізм державного регулювання економіки.
- •3. Основні функції та принципи державного регулювання економіки.
- •Тема 2. Органи державного управління в системі державного регулювання економіки України
- •Тема 3. Методи державного впливу на розвиток економіки в ринкових умовах.
- •Класифікація методів державного регулювання економіки.
- •Правове регулювання економіки.
- •Державні замовлення та контракти в системі державного регулювання економіки.
- •Тема 4 . Державне стимулювання підприємницької діяльності.
- •Проблеми розвитку підприємництва в Україні.
- •Нормативно-правове забезпечення розвитку підприємництва.
- •Державне управління процесами приватизації.
- •Тема 5. Цінова політика держави.
- •3. Державне регулювання цін і тарифів.
- •Тема 6. Фінансово-кредитна політика держави.
- •Тема 7. Державна політика у формуванні банківської системи.
- •Тема 8: Податкова політика держави.
- •Класифікація податків.
- •Тема 9. Формування системи економічного стимулювання праці.
- •1. Регулювання оплати праці в Україні.
- •2. Удосконалення системи оплати праці I доходів населення.
- •3. Законодавча основа державного регулювання оплати праці.
- •Тема 10. Соціальний захист населення в умовах ринкової економіки.
- •Тема 11. Створення ефективної системи зайнятості населення.
- •Тема 12. Державна політика в галузі науки і освіти.
- •1. Сутність державної політики в галузі науки та освіти.
- •2. Основні напрямки та проблеми державної освітньої політики.
- •3. Система органів управління освітою.
- •2. Основні напрямки та проблеми державної освітньої політики.
- •Тема 13. Державна політика в галузі охорони здоров’я.
- •Необхідність та сутність формування державної політики в галузі охорони здоров’я громадян України.
- •2. Зміст сучасного державного впливу на стан роботи установ охорони здоров’я.
Тема 4 . Державне стимулювання підприємницької діяльності.
-
Проблеми розвитку підприємництва в Україні.
-
Нормативно-правове забезпечення розвитку підприємництва.
-
Державне управління процесами приватизації.
-
Державна підтримка малого підприємництва.
1. Підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг.
Згідно з Господарським Кодексом суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути, крім фізичних, також і юридичні особи всіх форм власності. Отже, держава черві осіб, яким вона доручає управління державною власністю, також може займатися підприємництвом. Підприємницька діяльність держави повинна бути рівноправною серед інших суб'єктів цієї діяльності.
Підприємництво характеризується такими загальними особливостями:
- розвитком корпоративного бізнесу поряд із традиційними підприємствами індивідуального та партнерського типу, що веде до «розпорошення» власності через акціонування та розподіл відповідальності;
- розширенням кредитно-фінансової сфери, що виявляється в широкому спектрі форм фінансового підприємництва, яке відіграє важливу роль у рамках ринкової інфраструктури;
- зростанням значення орендних відносин, зокрема лізингу як сфери застосування підприємницького таланту;
- зростанням ролі інформаційних ресурсів на сучасному етапі НТП, а відтак особливим місцем інноваційного підприємництва серед інших видів підприємницької діяльності.
2. Основні напрямки нормативно-правового забезпечення:
1. Законодавче забезпечення — формування чинного законодавства України стосовно підприємницької діяльності та його вдосконалення.
2. Нормативне регулювання щодо підприємств державного сектору, коли держава як власник основних засобів виробництва директивно впроваджує певні нормативи і здійснює контроль за цим процесом.
3. Адміністративне регулювання як складова нормативно-правового забезпечення підприємництва складається з адміністративних засобів, що базуються на силі державної влади і включають різного роду заборони, дозволи, примушування тощо. Основними видами адміністративного регулювання, що використовуються є:
- державна реєстрація підприємства;
- ліцензування,
- сертифікація;
- стандартизація.
3. Управління перетворенням державної власності забезпечується приватизацією державного майна.
Як засвідчує досвід інших країн, приватизаційні процеси періодично замінюють процеси націоналізації, тобто перетворення в державну власність майна, яке є у власності громадян і юридичних осіб.
Підставою для націоналізації може бути:
-
загроза економічній та національній безпеці країни;
-
банкрутство потрібних для суспільства підприємств;
-
забруднення підприємствами навколишнього середовища;
-
домінуюче положення підприємства на ринку товарів або послуг;
-
порушення законодавства країни;
-
незаконне вивезення прибутків за кордон тощо.
Може застосовуватися два способи націоналізації:
- добровільний (за ініціативою власників майна);
- примусовий (відчуження майна і збитків у порядку, визначеному законодавством).
Одним з елементів економічної політики і однією з найважливіших функцій держави у період переходу до ринку є зміна економічної структури - створення структури змішаної економіки.
Структура змішаної економіки формується через роздержавлення і приватизацію.
Поняття роздержавлення і приватизація не ідентичні.
Роздержавлення - глибший процес, його метою є прискорене створення потрібних для повноцінної ринкової економіки різноманітних суб'єктів підприємницької діяльності, ліквідація майнової монополії держави у підприємницьких відносинах.
Приватизацію у країнах з ринковою економікою ввели з метою розвитку підприємництва. Вона відбувалася за умов сталих ринкових відносин, була орієнтована на вільні грошові кошти громадян, мала локальний характер; відмінними були лише форми, способи і темпи приватизації.
Для оплати придбаних об'єктів приватизації поряд з грошовими коштами на спеціальних приватизаційних рахунках громадян України застосовують приватизаційні майнові сертифікати. До випуску приватизаційних майнових сертифікатів зазначені платежі ведуть з приватизаційних депозитних рахунків громадян. Ці рахунки відкривають на суму номінальної вартості приватизаційного майнового сертифіката.
4. Форми і засоби сприяння розвитку малого бізнесу в більшості країн передбачені державними програмами, спрямованими на підтримку і стимулювання розвитку малого підприємництва.
Несистемність та непослідовність дій на підтримку малого бізнесу в Україні зумовили повільні темпи його розвитку. Тому Президент України Указом від 12 травня 1998 р., № 456/98 «Про державну підтримку малого підприємництва» визначив таке:
1. Вважати підтримку малого підприємництва одним з найважливіших завдань державної політики.
2. Державна підтримка малого підприємництва ведеться згідно і державною та регіональними програмами підтримки малого підприємництва, які затверджують відповідно до законодавства.
Обсяг щорічних асигнувань на державну підтримку малого підприємництва визначений у видатковій частині Державного бюджету України та Державній програмі приватизації. Розпорядником цих коштів є Державний комітет України з питань розвитку підприємництва.