- •Тема 1. Сутність державного регулювання економіки. Роль держави в ринковій економіці.
- •2. Механізм державного регулювання економіки.
- •3. Основні функції та принципи державного регулювання економіки.
- •Тема 2. Органи державного управління в системі державного регулювання економіки України
- •Тема 3. Методи державного впливу на розвиток економіки в ринкових умовах.
- •Класифікація методів державного регулювання економіки.
- •Правове регулювання економіки.
- •Державні замовлення та контракти в системі державного регулювання економіки.
- •Тема 4 . Державне стимулювання підприємницької діяльності.
- •Проблеми розвитку підприємництва в Україні.
- •Нормативно-правове забезпечення розвитку підприємництва.
- •Державне управління процесами приватизації.
- •Тема 5. Цінова політика держави.
- •3. Державне регулювання цін і тарифів.
- •Тема 6. Фінансово-кредитна політика держави.
- •Тема 7. Державна політика у формуванні банківської системи.
- •Тема 8: Податкова політика держави.
- •Класифікація податків.
- •Тема 9. Формування системи економічного стимулювання праці.
- •1. Регулювання оплати праці в Україні.
- •2. Удосконалення системи оплати праці I доходів населення.
- •3. Законодавча основа державного регулювання оплати праці.
- •Тема 10. Соціальний захист населення в умовах ринкової економіки.
- •Тема 11. Створення ефективної системи зайнятості населення.
- •Тема 12. Державна політика в галузі науки і освіти.
- •1. Сутність державної політики в галузі науки та освіти.
- •2. Основні напрямки та проблеми державної освітньої політики.
- •3. Система органів управління освітою.
- •2. Основні напрямки та проблеми державної освітньої політики.
- •Тема 13. Державна політика в галузі охорони здоров’я.
- •Необхідність та сутність формування державної політики в галузі охорони здоров’я громадян України.
- •2. Зміст сучасного державного впливу на стан роботи установ охорони здоров’я.
Тема 12. Державна політика в галузі науки і освіти.
1. Сутність державної політики в галузі науки та освіти.
2. Основні напрямки та проблеми державної освітньої політики.
3. Система органів управління освітою.
1. Освіта – це основа розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. Освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства.
Державна політика в галузі освіти ґрунтується на таких основних принципах:
-
доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;
-
рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;
-
гуманізм, демократизм;
-
пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей над політичними і класовими інтересами;
-
органічний зв’язок з національною історією, культурою, традиціями;
-
незалежність державної системи освіти від політичних партій, інших громадських і релігійних організацій.
Основними видами діяльності вузу є:
-
підготовка спеціалістів різних рівнів кваліфікації;
-
науково-дослідна робота;
-
підготовка наукових, науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації;
-
атестація наукових і науково-педагогічних кадрів;
-
підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів;
-
культурно-освітня, видавнича, фінансово-економічна, господарська,
науково-виробнича, комерційна робота;
-
здійснення зовнішніх зв’язків.
Вищі навчальні заклади здійснюють свою діяльність за державними замовленнями та договорами, як основною формою державного регулювання відносин між навчальними закладами та підприємствами, установами і організаціями громадян. Випускникам вищих навчальних закладів присвоюється кваліфікація спеціаліста з вищою освітою певного професійного спрямування або спеціальності, яка відповідно до обсягу державної освіти визначається такими рівнями:
-
молодший спеціаліст – забезпечують технікуми, училища, інші навчальні заклади еквівалентного рівня;
-
бакалавр – забезпечують коледжі, інститути, консерваторії, інші навчальні заклади еквівалентного рівня;
-
спеціаліст – забезпечують інститути, інші навчальні заклади еквівалентного рівня;
-
магістр – забезпечують інститути, академії, університети, інші заклади, що мають відповідний сертифікат.
2. Основні напрямки та проблеми державної освітньої політики.
Одним з пріоритетних напрямів державної освітньої політики України є:
- постійне поліпшення якості освіти;
- надання освітніх послуг з метою найкращого задоволення особистісних потреб та інтересів суспільства і держави.
Проблеми реформування системи освіти:
-
суттєві порушення у строках проведення певних дій, розробки та затвердження документів, програм, планів;
-
непослідовність у реалізації стратегічних завдань реформування освіти;
-
відсутність механізму оцінки впливу освітніх реформ, окремих програм на освітню галузь та суспільство в цілому.
Недоліками сучасної системи управління освітою є:
- недостатнє поєднання державних і громадських важелів, надмірна централізація, ігнорування умов для участі міської громади в управлінні навчальними закладами;
- для ефективного управління освітою необхідно поєднувати засоби державного впливу з громадським управлінням;
- неабияку роль в оцінці достатності обсягів фінансування освіти відіграють досконалість принципів розподілу і використання виділених коштів, сформованість механізму інвестувань у сферу освіти тощо;
- суттєвої шкоди розвитку системи освіти завдає її безглузда комерціалізація.;
- недостатня контрольованість платних послуг в освіті, значне скорочення видання безкоштовних підручників, соціальне розшарування суспільства – все це ускладнює умови доступу і одержання освіти;
- з’явилася нова проблема – охоплення навчанням дітей біженців, емігрантів.
- інформаційне забезпечення є на сьогодні чи не вирішальним чинником якості освіти;
- рівень та можливість доступу учасників освітнього процесу в Україні до світовою інформаційного потоку – мережі Інтернет досить невисокий. При цьому, показники доступу до комп’ютерів та мережі Інтернет дітей міста та села різняться у кілька разів;
- незадовільним є і стан матеріально-технічного забезпечення українських навчальних закладів.
3. Для управління освітою в Україні створено систему державних органів управління і органи громадського самоврядування. Органи управління освітою і громадського самоврядування діють у межах повноважень, визначених законодавством.
До державних органів управління освітою в Україні належать:
-
Міністерство освіти і науки України;
-
Міністерства і відомства України, яким підпорядковані навчальні заклади;
-
Вища атестаційна комісія України;
-
Міністерство освіти Автономної Республіки Крим;
-
Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.