- •1.Виникнення економічної теорії та її місце в системі наук.
- •2.Основні етапи розвитку економічної теорії.
- •4.Методи і функції економічної теорії.
- •5.Економічні закони. Економічні і правові закони.
- •6.Економічна теорія і господарська практика.Економіка і політика.
- •7.Внесок українських мислителів до розвитку економічної теорії.
- •8.Наукові новаторства Туган Барановського.
- •9.Основні проблеми організації економічного життя суспільства.Ресурси і чинники виробництва.
- •10.Виробничі ресурси і проблема вибору.Крива виробничих можливостей.
- •11. Система потреб. Економічний закон зростання потреб.
- •13. Формаційний і цивілізаційний підходи.
- •14. Зміст, рушійні сили та критерії економічного прогресу.
- •15. Еволюція технологічних способів виробництва
- •16. Зміст, структура і функції економічної системи суспільства.
- •17. Зміст і форми власності та її місце в економічній теорії
- •18. Типологіація сучасних економічних систем.
- •19. Закономірності та особливості розвитку перехідних економічних систем.
- •20. Концепції переходу постсоціалістичних країн до ринкової економіки
- •21.Формування інституційних та економічних умов переходу країн до нової системи господарювання
- •22. Основні теорії трансформації економічних систем
- •23. Ефективність виробництва
- •24. Форми організації суспільного виробництва – натуральне і товарне.
- •25.Економічні та неекономічні блага. Товар і його властивості.
- •26. Теоретичні концепції виникнення і суті грошей
- •27. Функції грошей та їх еволюція.
- •28. Грошовий обіг та його закони.
- •29. Грошова система, її структурні елементи та основні типи.
- •30. Валютні курси і конвертованість валют.
- •31. Інфляція.
- •32. Антиінфляційна політика держави
- •33. Суть, функції і структура сучасного ринку.
- •34. Ринкова економіка
- •36. Роздержавлення і приватизація.
- •37. Інфраструктура ринку.
- •38. Невиззначеність і ризиковість ринкової економіки
- •39.Поняття попиту і фактори, що його визначають.
- •40.Пропозиція та фактори, що її визначають.
13. Формаційний і цивілізаційний підходи.
Цивілізація (від лат. civilis - цивільний, державний), 1) синонім культури. У марксистській літературі вживається також для позначення матеріальної культури. 2) Рівень, ступінь суспільного розвитку, матеріальної і духовної культури (антична Ц., сучасна Ц.). 3) Ступінь суспільного розвитку, що випливає за варварством.
З погляду еволюції, виділення формацій чи цивілізацій відіграє важливу роль в осмисленні грандіозного обсягу інформації, що представляє історичний процес. Класифікація формацій і цивілізацій - це лише визначені ракурси, у яких вивчається історія розвитку людства. Зараз прийнято розрізняти цивілізації традиційні і техногенні. Природно, такий розподіл умовний, проте він має сенс, тому що несе визначену інформацію і може бути використаний як базис дослідження.
Традиційними звичайно прийнято називати ті цивілізації, де життєвий уклад орієнтований на повільні зміни в сфері виробництва, консервацією культурних традицій, відтворення часто протягом багатьох сторіч сформованих соціальних структур і способу життя. Звичаї, традиції, взаємини між людьми в таких суспільствах дуже стійкі, а особистість підлегла загальному порядку й орієнтована на його збереження. Особистість у традиційних суспільствах реалізовувалася тільки через приналежність до деякої корпорації і найчастіше жорстко закріплювалася в тієї чи іншій соціальній спільності.
Сучасний період розвитку суспільства визначається прогресом техногенної цивілізації, що активно завойовувала собі всі нові соціальні простори. Цей тип цивілізованого розвитку сформувався в європейському регіоні, його часто називають західною цивілізацією. Але він реалізується в різних варіантах як на Заході, так і на Сході, тому використовується поняття "техногенної цивілізації", оскільки її найважливішою ознакою є прискорений науково-технічний прогрес. Технічні, а потім і науково-технічні революції роблять техногенну цивілізацію надзвичайно динамічним суспільством, викликаючи часто протягом життя декількох поколінь радикальна зміна соціальних зв'язків - форм людського спілкування. Могутня експансія техногенної цивілізації на інший світ приводить до її постійного зіткнення з традиційними суспільствами. Деякі були просто поглинені техногенною цивілізацією. Інші, випробувавши на собі вплив західної технології і культури, проте, зберігали багато традиційних рис. Глибинні цінності техногенної цивілізації складалися історично. Їхніми передумовами були досягнення культури античності і європейського середньовіччя, що потім були розвиті в епоху Реформації й Освіти і визначили систему ціннісних пріоритетів техногенної культури. Людина розумілася як активну істоту, що знаходиться в діяльному відношенні до світу. Ідея перетворення світу і підпорядкування людиною природи була головної в культурі техногенної цивілізації на всіх етапах її історії, аж до нашого часу. Перетворююча діяльність розглядається тут як головне призначення людини.