![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій
- •Історія української культури
- •Рецензент м.Г.Кітов, канд. Філософ. Наук
- •М.А.Бухальська , канд.. Іст, наук
- •Загальні положення
- •Тема 1. Українська культура як світовий феномен.
- •Тема 2. Витоки української культури.
- •Тема 3. Культура Візантії, слов’ян і Русі.
- •Тема 4 . Ренесанс в українській культурі.
- •Тема 5. Культура доби Бароко та Просвітництва
- •Тема 6. Культурно-національне відродження України у хіх ст.
- •Тема 7. Новітня українська культура хх століття.
- •Тема 8. Україна у сучасному світовому культурному просторі.
- •Тема 1 . Українська культура як світовий феномен
- •1.Сутність культури, її структура та характерні ознаки
- •2. Культура і цивілізація.
- •3. Поняття культурної ідентифікації
- •4. Українська культурологічна думка
- •Тема 2 . Витоки української культури.
- •Археологічні культури первісної доби на теренах України. Феномен трипільської цивілізації.
- •2. Українська культура на перехресті скіфо-сарматського світу.
- •3. Український ареал античної культури.
- •Тема 3. Культура Візантії, слов’ян і Русі.
- •1. Духовно-культурна спадщина Візантії.
- •2. Матеріальний і духовний світ стародавніх слов’ян
- •3. Культура Київської Русі
- •Тема 4. Ренесанс в українській культурі.
- •1. Ренесанс – загальноєвропейське і українське надбання.
- •2. Ренесанс в українській культурі.
- •Тема 5. Українська культура хvіі – хvііі століть
- •1. Розвиток освіти та наукових знань в Україні. Книгодрукарство.
- •2. Феномен українського бароко.
- •3. Особливості літературного процесу в Україні. Г.С.Сковорода та його внесок в розвиток української культури
- •Тема 6 . Культурно-національне відродження України у хіх ст.
- •Роль інтелігенції в національно-культурному відродженні України першої половини XIX ст.
- •2. Українська культура другої половини XIX - початку XX ст.
- •Тема 7. Новітня українська культура хх століття.
- •1. Українське культурне відродження.
- •2. Український модернізм.
- •3. Культура в протистоянні тоталітаризму.
- •Тема 8. Україна у сучасному світовому культурному просторі.
- •1. Тенденції розвитку української культури в добу незалежності.
- •2. Масова культура і постмодерн.
- •3. Культура української діаспори.
- •Методичні рекомендації для підготовки до семінарських занять.
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Методичнi рекомендації до семiнарського заняття
- •Семінар 2. Культура і цивілізація. Форми існування прадавніх культур.
- •Питання для самостійного опрацювання
- •1. Найпростіші форми релігійних вірувань: назвіть їх.
- •Методичні рекомендаціі до семінарського заняття
- •Далi, вивчаючи скiфську художню творчість, слід звернути увагунасамобутнiй I неповторний скiфський звiриний стиль. В чому його змiстособливостi? Проаналiзуйте на конкретному матерiалi.
- •Методичні рекомендації до семінарського заняття
- •Методичні рекомендації до семінарського заняття
- •Семінар 5. Феномен українського бароко
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Методичні рекомендації до семінарського заняття
- •Семінар 6. Духовні пошуки української культури в хіх ст.
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Методичні рекомендації до семінарського заняття
- •Семінар 7. Світовий культурний розвиток хх століття
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Методичні рекомендації до семінарського заняття
- •Методичні рекомендації до семінарського заняття
- •Основні програмні питання з дисципліни «Історія української культури»
- •Основна література
- •Додаткова
Тема 8. Україна у сучасному світовому культурному просторі.
-
Тенденції розвитку української культури в добу незалежності.
-
Масова культура і постмодерн.
-
Культура української діаспори.
Ключові слова : космополітизм, постмодерн, маргінал, кітч, бестселлер, поп-арт, концептуалізм, нонконформізм, діаспора
1. Тенденції розвитку української культури в добу незалежності.
Новий етап у розвитку української культури пов’язаний зі створенням у 1991 р. незалежної держави Україна. У розвитку національної культури намітилися нові тенденції, відкрилися якісно нові перспективи. Конституція України (1996 р.) закріпила положення про статус української мови як державної, про єдність українського культурного простору, консолідацію та розвиток української нації, її історичної свідомості, традиції і культури, підкресливши тим самим, що держава зацікавлена в розвитку національної культури. Саме на культуру покладається вирішення таких проблем, як інтеграція суспільства, його гуманізація і демократизація, всебічний розвиток особистості, національне самовідтворення та самоутвердження, подолання комплексу меншовартості, створення сильної культурної традиції, яка гарантувала б незворотність процесу державотворення.
Провідною тенденцією розвитку культури стало засвоєння величезної національно-культурної спадщини, яка є фундаментом будівництва сучасної української культури. В контекст сучасної української культури увійшли твори таких велетнів української духовності, як М.Костомаров, П.Куліш, М.Максимович, М.Драгоманов, І.Огієнко, В.Винниченко, М.Грушевський, С.Єфремов, творчість великої плеяди митців українського відродження ХХ століття. Слід додати і опубліковані лише тепер раніше написані “в шухляду” твори радянського часу, а також численний доробок української діаспори. Останніми роками опубліковано численні джерела, монографії, наукові праці з української культури, нині виходить друком фундаментальна п’ятитомна праця вчених НАН України “Історія української культури”.
Культурна спадщина і пам’ять повертаються до нас і у відроджених з руїн і забуття історико-культурних пам’ятках, зокрема, таких всесвітньо відомих, як Михайлівський золотоверхий монастир, Успенський собор Києво-Печерської лаври, церква Богородиці Пирогощі на Подолі, Густинський монастир, Петропавлівський монастир у Глухові. Відновлюються численні скульптурні пам’ятки минулого, зводяться нові на честь видатних діячів нашої історії. У Києві – це пам’ятники княгині Ользі, Ярославу Мудрому, Петру Сагайдачному, комплекс споруд на Майдані Незалежності. Повертаються історичні назви селищам і місцевостям, вулицям, розпочато копітку роботу по реституції (поверненню) в Україну цінностей національної культури, що з різних причин опинилися за кордоном.
Нині в Україні діють понад шістдесят історико-культурних заповідників. За роки незалежності їх мережа значно зросла і поширилась. Статус пам’яток, що входять до списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО1 отримали Софія Київська, Києво-Печерська Лавра, стародавній центр Львова. Національного статусу набули пам’ятки Херсонеса Таврійського, острова Хортиця, давнього Галича, Переяслава, Кам’янця-Подільського, Чигирина, Суботова та ін.
У 2009 р. завершена реставрація і відновлення пам’яток гетьманської столиці Батурина. Останніми роками активізувалась робота по відродженню стародавніх замків і фортець козацької доби. Відновлені фортеці у Дубно, Золочеві, Хотині, Сутківцях, повертають до життя Підгорецький замок, що має стати філією львівської картинної галереї, центром міжнародного туристичного маршруту «золота підкова замків і фортець України». Але чимала кількість пам’яток ще тільки чекає на реставрацію.
Адже розвиток культури неминуче пов’язаний з її матеріальним станом. Нині представники влади констатують, що нагальні потреби культури фінансуються з держбюджету лише на третину від необхідного. Розв’язання цієї проблеми, як відомо, лежить, насамперед, через ефективне реформування економіки, вдосконалення податкової системи. У найбільш тяжкому становищі опинились український кінематограф, книговидання, бібліотеки, народні виконавські колективи, заклади культури у провінції – тобто ті, що потребують державної підтримки і значних капіталовкладень. Негативною є тенденція різкого зростання комерціалізації частини культури. Це особливо помітно на телебаченні, в пресі, театрі тощо. В намаганні вижити в умовах ринку, створюються комерційно виграшні, але духовно низько вартісні проекти, розраховані на невибагливий смак, а подекуди практикується показ відвертого кітчу та антикультури.
Найбільш ефективний спосіб протидії негативним тенденціям є формування духовного імунітету особистості, для якої справжня культура – найорганічніша сфера буття і спосіб самореалізації. Здійснення цього завдання потребує долучення найширшого і різноманітного спектру культурних надбань, як України так і світу, піднесення на рівень світових стандартів системи виховання та освіти, ролі інтелігенції в суспільстві та її соціального статусу.
Нині, як ніколи раніше, Україна має можливість скористатись кращим світовим досвідом з вирішення соціально-культурних проблем. Тенденція до поглиблення міжнародних культурних зв’язків є однією з найхарактерніших ознак часу. У роки незалежності Україна підписала угоду про культурну співпрацю з урядами більше як 60 країн світу, сотнями громадських культурних установ та фондів. Культурними акціями світового масштабу стали міжнародні конкурси артистів балету ім. С.Лифаря, що проводяться в Києві з 1994 р., міжнародний фестиваль сучасної музики “Таврійські ігри”, міжнародний конкурс молодих виконавців класичної музики “Володимир Крайнєв запрошує”.
Величезний успіх мала у багатьох країнах світу виставка “Золото степів України”, у США тріумфально пройшла виставка мозаїк Київської Софії та Михайлівського монастиря під назвою “Слава Візантії”. Зміцненню міжнародного авторитету України сприяють також численні виступи за кордоном українських виконавських колективів, експозиції художників, виставки творів з колекцій провідних музеїв. Однак потенціал України, як однієї з найбільших країн Європи, у сфері культурної співпраці з іншими народами ще далеко не вичерпаний.
Закріплення позитивних і подолання негативних тенденцій в розвитку культури залежить від наполегливої і цілеспрямованої праці як усіх державних органів, так і кожного громадянина. Запорукою успіху в досягненні цієї мети є могутній культурний потенціал нації, унікальна спадщина, що дісталась нам від предків, а також життєдайні процеси демократизації суспільства, що є головним рушієм культурного процесу, гарантом подальшого розквіту української культури в часі і просторі ХХІ ст.