5.3.4 Послідовність оцінки вартості прав на оів.

1) Ідентифікація ОІВ.

Процес оцінки починається з ідентифікації ОІВ, тобто зі встановлення юридичної правомочності його і його правовласника.

2) Визначення цілі оцінки.

Навіщо вам це потрібно?

3) Вибір бази оцінки.

Під базою розуміють вид вартості, що буде використаний під час оцінки (ринковий або неринковий). Неринкові види: залишкова вартість заміщення, вартість у використанні, інвестиційна вартість тощо.

4) Вибір підходу до оцінки.

Вибір підходу обумовлюється видом ОІВ, метою і базою.

5) Вибір методу оцінки.

6) Проведення розрахунку вартості.

Розрахунок проводять не менш ніж двома методами для порівняння.

7) Оформлення звіту (акту) про оцінку.

В акті повинна бути відображена всебічно обґрунтована вартість прав на ОІВ.

Оцінений ОІВ визнається нематеріальним активом і у відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" (ст. 5) передбачається проведення бухгалтерського обліку для таких груп ОІВ:

1) Права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торговельні марки, фірмові найменування тощо).

2) Права на об’єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо).

3) Права авторські і суміжні з ними (літературні і музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо).

Придбаний або отриманий безоплатно ОІВ оцінюється і відображається у балансі, якщо існує ймовірність одержання у майбутньому вигоди від його використання. Термін використання повинен бути не менше одного року або не менше операційного циклу, якщо він перевищує один рік.

Використання ОПІВ як нематеріального активу на бухгалтерському обліку дозволяє:

• документально підтверджувати довгострокові майнові права та створювати відповідні фонди амортизації;

• одержувати додатковий прибуток від передачі прав на ОІВ і забезпечувати обґрунтоване регулювання цін на інноваційну продукцію;

• виплачувати фізичним особам авторські винагороди без обмеження розміру і без відрахувань на соцстрах зі статті собівартості продукції, минаючи фонд заробітної плати.

5.4 Управління правами інтелектуальної власності

5.4.1 Життєвий цикл оів

Життєвий цикл має такі етапи: створення ОІВ (оформлення ідеї на матеріальному носії) – набуття прав (отримання від держави охоронного документу) – використання прав (найпродуктивніший етап, коли після комерціалізації компенсуються попередні витрати і отримується прибуток ) – захист прав (в адміністративному або судовому порядку, якщо права порушуються) – утилізація (після закінчення строку дії ОІВ зникає як власність і переходить у суспільне надбання).

5.4.2 Управління оів на етапі його створення

На етапі створення треба спочатку вивчити ринок і відповісти на питання, який товар буде мати попит у майбутньому і буде конкурентноздатним. Після цього вивчити патентну інформацію і відтворити свою ідею на носії.

Патентна інформація – це технічна і правова інформація, що міститься в офіційних публікаціях відомств ІВ, які є в усіх країнах, де законодавством передбачена правова охорона ОІВ. Дві третини цієї інформації більш ніде не публікується. Патентна інформація допомагає:

• відслідковувати передові досягнення у даній сфері;

• знайти партнерів по бізнесу;

• знайти постачальників та матеріали;

• відстежувати діяльність реальних і потенційних конкурентів;

• знайти відповідні ринки.

Технічна інформація, що міститься в патентних документах, дозволяє:

• уникнути зайвих витрат на дублювання досліджень;

• виявити і оцінити технологію для ліцензування та передання технології;

• знайти альтернативні технології;

• бути на сучасному рівні у певній галузі;

• знайти готові рішення технологічних проблем;

• знайти ідеї для подальших інновацій.

І, нарешті, патентна інформація може використовуватися для того, щоб:

• уникнути можливих проблем з порушенням прав власників охоронних

документів на об’єкти промислової власності;

• оцінити патентноспроможність власних винаходів;

• заперечувати проти видачі патентів, які знаходяться у колізії з патентом,

що належить певному підприємству.