Піодерміти
– нашкірні хвороби, викликані деякими, так званими піогенними мікробами (що сприяють утворенню гноячків) – стафілококом та стрептококом.
Фолікуліт. Найменшим ураженням, що викликається стафілококом, є так звана стафілококова пустула. Спершу з'являється маленька червона цятка навколо волосяного кореня. Невдовзі в середині цятки утворюється жовтий пухирець завбільшки з макове або сочевичне зерня. На цій стадії ураження називається фолікулітом, оскільки воно розташоване навколо волосяного мішечка (фолікула). У цьому зерні є гній, який можна виявити за допомогою проколу. Лікування завжди треба проводити зовнішнє. Після належної дезінфекції йодним спиртом (1%) гноячки проколюють стерилізованою голкою, гній виводять через розширений голкою отвір, місце обробляють йодним спиртом, а в разі потреби – порошком сапросану чи змазують дезінфікуючою маззю або антибіотиками. Дитину потрібно купати щоденно, білизну кип'ятити, дотримуватися чистоти.
Фурункул – запалення волосяного мішечка і оточуючих його тканин – на 3-5 день досягає розмірів лісного горіха і більше. Шкіра в ділянці фурункула червоніє, потоншується. Це ураження може бути поодиноким або (частіше) груповим (фурункульоз). Фурункул починається яскраво-червоним горбком. Спершу він твердий та болючий. Усередині є волосина та пустула з гноєм. Далі посередині може утворитися виразка з жовтою масою в центрі, що витікає назовні ("сосок" фурункула). Після очищення виразки від гною і загоювання утворюється рубець. Якщо на ранніх стадіях розвитку фурункула вжити необхідні заходи (накладання чистої іхтіолової пов'язки, фізіотерапевтичне лікування та ін.), він може розсмоктатися і рубець не утворюється.
Карбункул – запалення декількох волосяних мішечків, розміщених поряд і оточуючих їх підшкірної жирової тканини. Крім місцевих ознак, таких як і при фурункулі, спостерігається нездужання, головний біль, висока температура тіла. Захворювання іноді тягнеться більше місяця. Особливо небезпечно, коли фурункул або карбункул утворюється на обличчі, оскільки гнійний процес може проникнути в оболонки мозку.
Важливе значення має своєчасне лікування (протизапальні й антисептичні мазі, антибіотики, фізіотерапевтичне лікування, при необхідності – хірургічне втручання).
При гнійничкових захворюваннях забороняється застосування компресів, оскільки вони, пом'якшуючи шкіру, можуть сприяти поширенню інфекції; приймати ванни і душі; непошкоджену шкіру потрібно кожен день протирати наполовину розведеним з водою спиртом; коротко стригти нігті; піднігтьові ділянки змазувати 5%-ним розчином йоду. Забороняється давати дітям шоколад, мед, варення, цукерки, гострі продукти і копченості.
Для попередження гнійничкових захворювань потрібно підвищувати загальну опірність організму, забезпечувати повноцінне харчування з достатнім вмістом вітамінів, дотримуватись гігієнічних правил догляду за шкірою і одягом, правильного режиму.
Заїди – це стрептококова інфекція, що утворюється в куточках рота, найчастіше з обох боків. Ураження поширюється як на шкіру, так і на слизову оболонку губів і рота. На яскраво-червоному тлі виникає велика кількість тріщин та жовтуватих кірочок. Якщо проста дезінфекція чи застосування мазі з кортизоном і антибіотиками не діє, доводиться застосовувати припалювання олівцем азотнокислого срібла.
Імпетиго – найпоширеніша нашкірна інфекція дітей дошкільного віку. Вона дуже заразна й активно поширюється в дитячих колективах, утворюючи справжні епідемії. Імпетиго спричиняє стрептокок, але часто на нього нашаровується ще й інфекція стафілококу. Спочатку з'являється маленький пухирець із червоним обідцем. За короткий час пухирці розмножуються, а їхній вміст, попервах прозорий, за кілька годин стає каламутний. Частина пухирців із гноєм розривається, гній твердіє, утворюючи жовті кірочки овальної форми; брудні на вигляд за кольором вони схожі на мед чи віск; елементи групуються і утворюють суцільні пласти; коли пробують кірочки видаляти, відкривається кровоточива поверхня або шкіряна ерозія брудно-рожевого кольору. Ураження містяться переважно на обличчі – на верхній губі, щоках, підборідді, на шкірі, де росте волосся, на складках вух. Якщо не застосовується необхідне лікування, імпетиго поширюється й на інші ділянки тіла за допомогою дитячих рук і брудної білизни.
Імпетиго може з'являтися внаслідок нашарування стрептококової інфекції при всіх нашкірних захворюваннях, що викликають свербіння, – це так звана "імпетигінізація".
На вкриті кірочками ділянки шкіри накладають компреси з риванолу або ромашкового настою. Коли кірочки відпадають, ці місця можна змазувати 1%-м йодним спиртом. Рекомендуються антибіотики, що діють як проти стафілококів, так і проти стрептококів (неоміцин, канаміцин та ін.). Оскільки це захворювання дуже заразне, дітей, котрі захворіли на імпетиго, не можна приймати в дитячі колективи.
При виявленні хворої на імпетиго дитини в дошкільному закладі її негайно ізолюють. Іграшки і речі, якими користувалася дитина, миють гарячою водою з милом, дезінфікують. Предмети гігієни – рушники, посуд та інші речі зберігають окремо.