4. Міжнародна інвестиційна діяльність та її фінансові інститути

Міжнародна інвестиційна діяльність зумовлюється експортом інвестиційного капіталу за кордон з метою отримання прибутку і розширення зони свого впливу.

Розрізняють дві форми вивозу капіталу:

• вивіз підприємницького капіталу - його розміщення у виробничі підприємства країн-імпортерів;

• вивіз позичкового капіталу - у вигляді кредитів, вкладів на поточних рахунках в іноземних банках.

Вивіз підприємницького капіталу може здійснюватися також шляхом створення дочірних підприємств за кордоном, у тому числі спільних підприємств.

Іноземні інституційні інвестори представлені на українському ринку міжнародними фінансово-кредитними інституціями, міжнародними фондами, агенціями і банками.

Найбільш впливовою міжнародною валютно-кредитною сис­темою є група Світового банку, до складу якої входять Міжнарод­ний Валютний Фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна агенція розвитку (МАР). Група Світового банку, кількість співробітників якої становить понад 10000 чоловік, має понад 40 офісів в усьому світі, хоча 95 % персоналу працює у штаб-квартирі банку у Вашингтоні.

Світовий банк не надає позик ні розвиненим країнам, ні при­ватним особам, а лише платоспроможним урядам країн, що розвиваються. Чим бідніша країна, тим сприятливіші умови, на яких вона може отримати позику від Банку.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) - підрозділ ООН, створений для сприяння валютному співробітництву та розширенню міжнародної торгівлі, стабілізації обмінних курсів валют і допомоги державам, які мали короткострокові проблеми у вирівнюванні своїх платіжних балансів, у підтримці обмінних курсів їх валют. Фонд допомагає своїм членам, виділяючи для них іноземну валюту, яку вони хочуть купити на еквівалентну суму своєї валюти. Країна-член повертає Фонду кошти, викуповуючи свою валюту за валюту, прийнятну для Фонду, зазвичай протягом 3-5 років.

Фонд фінансується за рахунок членських внесків, розміри яких залежать від оцінки добробуту його членів. Кількість голосів у кожної країни безпосередньо залежить від розміру її внесків.

МВФ використовує декілька механізмів фінансової допомоги.

• Звичайне кредитування - це програма stand-by та програма розширеного кредитування EFF.

• Пільгове кредитування - механізм розширеного фінансування структурної перебудови ESAF та механізм фінансування систем­них перетворень STF.

• Компенсаційне та надзвичайне кредитування - CCFF.

• Додаткове резервне кредитування - SRF.

• Стенд-бай (stand-by agreement) - угода про резервні кредити між МВФ та країною-членом цієї організації, яка надає додаткові права позики до вже наявних у неї в таких ситуаціях, як тимчасова криза платіжного балансу.

• Транш (від фр. tranche - допомагати) - частковий платіж великої грошової суми. У МВФ перші 25 % позики називаються золотим або резервним траншем. Отримання наступних траншів кредиту, як правило, пов'язано з успішним виконанням попередніх.

Європейський Банк Реконструкції і Розвитку (ЄБРР) намагається сприяти розвитку приватного сектора в економіці країн шляхом інвестиційних операцій і залучення іноземного та вітчизняного капіталу. Він взаємодіє з банками і інвестиційними фондами, а також з державними експортно-кредитними агентствами. Маючи високий кредитний рейтинг, банк може залучати кошти на міжнародних ринках капіталів за найвигіднішими ставками.