Ринок і продукція
Сутність та функції ринку.
Вартісні показники оцінки продукції підприємства.
Маркетингова діяльність і формування програми випуску продукції
1. Сутність та функції ринку
Сучасний ринок є об’єктивно – необхідною і незамінною формою раціонального і ефективного розвитку національної економіки України та окремих її галузей.
Ринок – це сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну, за допомогою яких здійснюється реалізація товарів. Як один з найважливіших елементів товарно-грошових відносин ринок є основним способом зв’язку між відокремленими товаровиробниками в умовах розвинутого суспільного поділу праці. Ринок є центром економічної діяльності, тому розв’язання багатьох економічних проблем залежить від його функціонування.
Суб’єкти ринку – це фізичні та юридичні особи, що вступають до економічних відносин товарообміну та послуг в одних випадках як споживачі, в інших – як виробники. Суб’єктами є індивідуальні товаровиробники, підприємства, домогосподарства, організації, держава, тощо.
Об’єкти ринку – це специфічні групи товарів та послуг, що мають стійкий попит, постійно надходять на ринок. Об’єктами ринку є: товари, послуги, технології, інформація тощо.
Пізнання ринку неможливе без аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається і які взаємодіють між собою. Для цього слід обрати критерій, за яким можна розмежувати елементи ринку. Таких критеріїв може бути кілька, оскільки ринок є складним і багатоманітним утворенням економічного життя.
Так, з точки зору економічного призначення об’єктів ринкових відносин, ринок можна класифікувати як:
ринок предметів споживання та послуг;
ринок засобів виробництва;
ринок науково-технічних розробок та інформації;
ринок “ноу-хау”;
ринок праці;
ринок цінних паперів;
валютний ринок.
Структура ринку може бути охарактеризована за адміністративно-територіальною ознакою або за географічним положенням:
місцевий ринок;
ринок окремих територій;
ринок окремих регіонів;
загальнонаціональний (внутрішній) ринок;
світовий;
ринок коаліцій різних країн (ЄС, СНД тощо).
Ринок можна характеризувати залежно від ступеня розвиненості ринкових відносин:
розвинутий ринок;
ринок, що формується.
Залежно від ступеня обмеження конкуренції розрізняють:
монополістичний ринок;
олігополістичний ринок;
ринок вільної конкуренції (вільний ринок);
змішаний ринок.
Відповідно до чинного законодавства виділяють:
легальний (офіційний ринок);
нелегальний (тіньовий ринок).
За характером продажу розрізняють:
оптовий ринок (ринок оптової торгівлі);
роздрібний ринок (ринок роздрібної торгівлі).
Суть ринкового господарювання виражається такими принципами:
вільний вибір аграрними підприємствами форм господарської діяльності;
постачання господарствам виробничих ресурсів обмежується лише платоспроможністю, тобто наявністю власних і позичених коштів;
вільний вибір економічних зв’язків між виробниками і споживачами;
формування відповідних пропорцій у сільському господарстві та міжгалузевих зв’язків під впливом динаміки цін та прибутків.
Як система господарських відносин ринок формується і діє на основі відповідного ринкового механізму, основними елементами якого є попит і пропозиція товару, ціна, кредит тощо. Ринок є засобом господарювання, за допомогою якого в національній економіці здійснюється обмін товарів на основі принципу еквівалентності. Ринковий механізм повинен забезпечувати відшкодування виробничих витрат і одержання певного прибутку суб’єктами господарювання, а також створювати відповідні стимули щодо вдосконалення виробництва, зниження собівартості і підвищення якості продукції.
Разом з тим ринок – не є ідеальним механізмом економічної діяльності суспільства. Ринок не в змозі забезпечити рішення багатьох найважливіших проблем життєдіяльності людей.
Кон’юнктура ринку – це сукупність економічних умов (рівень цін, місткість ринку, стан товарних запасів) у певний момент часу, за яких здійснюється процес реалізації. Основними показниками кон’юнктури ринку є обсяг виробництва продукції, зміни у внутрішній і зовнішній торгівлі, співвідношення грошових заощаджень і обсягу роздрібного товарообігу, динаміка цін, прибутків та ін.
Кон’юнктуру ринку систематично вивчають в усіх розвинутих країнах світу, щоб одержати оперативну інформацію щодо динаміки попиту і пропозиції, тенденцій в їх співвідношенні та чинників, що зумовлюють певні відхилення. Це дає змогу прогнозувати можливі кон’юнктурні зміни і постійно розробляти відповідні способи впливу та заходи державного регулювання ринкової економіки.
Основними функціями ринку є: інформаційна, посередницька, ціноутворююча, регулююча і сануюча.
Посередницька функція. Економічно відокремлені виробники в умовах суспільного поділу праці повинні знайти один одного і обмінятися результатами своєї діяльності. Без ринку практично неможливо визначити наскільки вигідним є той чи інший технічний і економічний зв’язок між конкретними учасниками суспільного виробництва. В умовах ринку споживач має можливість вибору оптимального постачальника, а продавець – покупця.
Ціноутворююча функція. На ринок надходять продукти і послуги, що містять неоднакову кількість матеріальних і трудових витрат, але ринок визнає лише суспільно необхідні витрати, тільки їх згоден оплатити покупець. Так формується суспільна вартість, встановлюється рухомий зв’язок між вартістю і ціною, який чітко реагує на зміни у виробництві, потребах, кон’юнктурі.
Регулююча функція пов’язана з впливом ринку на всі сфери економіки і, передусім, на виробництво. Ринок дає відповіді на питання: що виробляти, для кого виробляти, як виробляти. Важливу роль в ринковому регулюванні відіграє співвідношення попиту і пропозиції, що суттєво впливає на ціни. Зростання ціни – це сигнал до розширення виробництва, зниження – сигнал до скорочення. В результаті не скоординовані дії підприємців призводять до встановлення оптимальних економічних пропорцій. У країнах з розвинутою ринковою економікою важлива роль у збалансованнні національної економіки належить державному регулюванню.
Сануюча функція. Ринковій системі притаманні соціальні розшарування, безжалісність до її учасників. За допомогою конкуренції ринок позбавляє суспільне виробництво від економічно нестійких, нежиттєздатних господарських одиниць і, навпаки, дає “зелене світло” більш підприємницьким і ефективним. У результаті формується стійкість підприємств в цілому.
Економічну ситуацію, що склалася на ринку під впливом попиту і пропозиції називають кон’юнктурою ринку.
Головна ціль сільського господарства – виробництво продукції не для особистого споживання, а для обміну, тобто основна маса продукції набирає форму товару. Товар – це продукт, вироблений для продажу. Призначення товару полягає в тому, щоб задовольнити ті чи інші матеріальні і духовні потреби людей.
Під попитом розуміють той обсяг товару, який покупці бажають придбати у визначений період часу на визначеному ринку. За законом попиту, зі зростанням ціни попит на товар знижується. Споживачі мають обмежені кошти і практично необмежений вибір товарів. Якщо ціна знижується, споживач купує більше товару, наскільки більше – залежить від того, як споживач реагує на зміни ціни.
Під пропозицією розуміють той обсяг товару, який продавці бажають реалізувати у визначений період на ринку за певного рівня ціни. Згідно закону пропозиції – зміна пропозиції товару прямо пропорційна зміні ціни на нього.
Механізм дії закону пропозиції закладений в природі витрат виробництва. Зазвичай, розширення обсягів виробництва припиняють, якщо витрати на виробництво одиниці продукції дорівнюють ринковій ціні на неї. Відповідно, в міру підвищення ціни на товар можна очікувати, що його виробництво збільшуватиметься, а зниження цін призведе до скорочення обсягів виробництва.
В умовах ринку важливу роль відіграє конкуренція.
Конкуренція – це суперництво, боротьба між товаровиробниками за більш вигідні умови виробництва і збуту продукції. Необхідними умовами конкуренції є: наявність на ринку великої кількості незалежних покупців і продавців та можливість для них вільно виходити на ринок і залишати його.
Таким чином, ринкові відносини можна визначити як економічні відносини у процесі обігу товарів, руху капіталів і робочої сили, засновані переважно на попиті та пропозиції, конкуренції при раціональному співвідношенні саморегулювання і регулювання за допомогою законодавчих і економічних методів.