Тема 7: залучення іноземного капіталу план:

1.Необхідність іноземного інвестування. Види і форми іно­земних інвестицій.

2.Державна політика щодо залучення іноземних інвестицій та державні гарантії їх захисту.

3.Вільні економічні зони (ВЕЗ): види, порядок створення та механізм їх функціонування.

4. Міжнародна інвестиційна діяльність та її фінансові інститути.

1.Необхідність іноземного інвестування. Види і форми іноземних інвестицій

Іноземні інвестиції - це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Необхідність в іноземних інвестиціях зумовлена такими чинниками:

• низькою інвестиційною активністю вітчизняних товаровиробників і підприємств;

• гострою необхідністю технічної та технологічної модернізації як самого виробництва, так і всієї ринкової інфра­структури;

• потребами впровадження в усі сфери господарського меха­нізму нових методів управління, менеджменту та інших атрибутів ринкової економіки.

В Україні особливості іноземного інвестування визначаються Законом України „Про режим іноземного інвестування” від 19.03.1996р., відповідно до норм якого іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції у вигляді:

• іноземної валюти;

• валюти України - при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в нові підприємства;

• будь-якого рухомого або нерухомого майна та майнових прав, пов'язаних з ним;

• акцій, облігацій та інших цінних паперів, а також: корпора­тивних прав;

• грошових вимог та права на вимоги щодо виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у іноземній валюті;

• будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами країни інвестора, включаючи авторські права, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися шляхом передачі основних засобів в обмін на частку у статутному капіталі підприємства України. Такі основні засоби повинні бути оцінені в іноземній конвертованій валюті та у національній валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України.

Здійснювати інвестиції в економіку України в таких формах:

• часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними чи фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

• створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іно­земних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

• придбання нерухомого чи рухомого майна, включаючи земельні ділянки, будинки, приміщення, обладнання, транспортні засо­би тощо безпосередньо або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

• придбання самостійно або за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та викорис­тання природних ресурсів на території України;

• придбання інших майнових прав;

• в інших формах, що не заборонені законодавством України, в тому числі без створення юридичної особи, а на підставі укладених договорів з юридичними особами України.

Залежно від ступеня контролю над зарубіжними компаніями іноземні інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Прямі інвестиції - основна форма експорту приватного капіталу, що забезпечує встановлення ефективного кон­тролю і надає право безпосереднього розпорядження закор­донною компанією.

За визначенням МВФ, прямі іноземні інвестиції існують у тому випадку, коли іноземний власник володіє не менш ніж 25 % статутного капіталу акціонер­ного товариства. Згідно з американським законодавством ця частка становить не менше 10 %, у країнах Євро­пейського Співтовариства — 20 - 25 %, у Канаді, Австралії і Новій Зеландії - 50 %.

За законодавством України прямі - це інвестиції за умови, що частка іноземного інвестора в статутному капіталі господар­ського товариства становить не менше 10 %.

Прямі інвестиції поділяються на дві групи: трансконтинентальні капітальні вкладення, зумовлені кра­щими умовами ринку; транснаціональні вкладення - прямі вкладення, часто в сусідній країні.

Основна мета залучення прямих іноземних інвестицій і, одно­часно, їх призначення - прискорення економічного розвитку кра­їни та зменшення на ці цілі іноземних кредитів, які надаються під державні гарантії і спричиняють виникнення державного боргу.

Кожна країна зацікавлена в залученні прямих іноземних інвестицій, оскільки вони:

• допомагають фінансувати внутрішні інвестиції та стають додатковим джерелом капіталу для економічного розвитку;

• дозволяють залучати сучасні технології, ноу-хау, створю­вати нові робочі місця та зберігати існуючі;

• сприяють зростанню продуктивності праці і зниженню витратомісткості виробництва;

• сприяють реструктуризації та модернізації виробничого потенціалу без створення нових видів заборгованості;

• стимулюють інтеграцію в систему міжнародного поділу праці.

До перешкод на шляху залучення іноземних інвестицій в Україну можна віднести: низький міжнародний рейтинг України; проблеми лібералізації інвестиційного законодавства; відсутність чітких державних гарантій щодо іноземних інвесторів; зміни в законодавстві із зворотною дією; нерозвиненість внутрішнього фінансового ринку; нестабільність рівня інфляція; високий рівень податків і відсутність податкових пільг для інвесторів.

Портфельні інвестиції — капітальні інвестиції, частка яких у капіталі нижче межі, визначеної для прямих інвести­цій. Портфельні інвестиції не забезпечують контролю за закордонними компаніями, обмежуючи права інвестора отриманням частки прибутку (дивідендів). Підвищення ролі портфельних інвестицій, збільшення їх мас­штабів сприяє низка чинників: інтернаціоналізація діяльності фондових бірж:, зняття обмежень на допущення іноземних компаній на багатьох великих фондових біржах, розширення міжнародних операцій банків із цінними паперами пенсійних фондів та інших ощадних установ тощо.

Іноземні інвестиції, необхідно, перш за все, розмежовувати на державні та приватні інвестиції. Державні інвестиції - це позики, які одна держава або група держав надає іншій державі. Приватними інвестиціями розуміють інвестиції, які надають приватні фірми, компанії чи громадяни однієї країни відповідним суб'єктам іншої країни.

До числа іноземних інвесторів зазвичай відносять такі категорії суб'єктів: іноземні юридичні особи; іноземні фізичні особи (іноземні особи, особи без громадянства); вітчизняні громадяни, що проживають за кордоном; іноземні держави; міжнародні організації.