1 Див.: дсту 3526-97. "Комбікорми гранульовані для риб. Метод визначення водос­тійкості".

ринарної медицини підлягають утилізації згідно з вимогами Зако­ну України від 14 січня 2000 р. "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та не­безпечної продукції". У період ускладнення санітарно-епідемічної або епізоотичної ситуації у рибогосподарських водних об'єктах (во­доймах, які використовуються для ведення рибного господарства) спільне рішення щодо реалізації чи утилізації продуктів лову прий­мають органи Державної санітарно^епідеміологічної служби та дер­жавні органи ветеринарної медицини.

Порядок відтворення водних живих ресурсів у рибництві визна­чається Інструкцією про порядок проведення робіт, пов'язаних з відтворенням водних живих ресурсів, затвердженою наказом Дер-жрибгоспу України від 21 вересня 1998 р. № 126. Відтворенням вод­них живих ресурсів визнається природне або штучне відновлення чисельності популяцій водних живих ресурсів, які скорочуються у процесі їх лову або природної смертності.

Особливими є вимоги законодавства до переробки продукції лову. її мають право здійснювати суб'єкти аграрного права за на­явності у них дозволу на цей вид діяльності, який видається орга­нами державної санітарно-епідеміологічної служби та державною службою ветеринарної медицини. Суб'єкти аграрного права, які переробляють продукти лову, підлягають обліку в державній служ­бі ветеринарної медицини за місцезнаходженням. Суб'єкти госпо­дарювання, котрі займаються рибоконсервним та пресервним ви­робництвом, підлягають обліку в центральному органі виконавчої влади у сфері рибного господарства. Облік суб'єктів господарюван­ня засвідчується номером, який присвоюється їм для маркування продукції їх виробництва. Щоправда, нині законодавство не визна­чає ні порядку отримання дозволу на переробку рибної продукції, ні порядку обліку суб'єктів такої переробки, що знижує ефектив­ність цієї правової норми.

Переробляти продукти лову можуть суб'єкти аграрного права, які мають атестат на виконання цих робіт. Атестація провадить­ся на відповідність обов'язковим вимогам, встановленим норма­тивно-правовими актами та нормативними документами (дер­жавними стандартами). Об'єктами атестації переробного вироб­ництва є:

• технічна документація на продукцію та її виробництво;

• технологічне обладнання;

• засоби вимірювальної техніки, контролю, випробувальне об­ладнання та система їх перевірок;

• порядок реєстрації результатів контролю та випробувань, складання, затвердження та зберігання протоколів випробувань;

• порядок формування та позначення партій харчової про­дукції.

Під час переробки продуктів лову мають забезпечуватися:

— облік надходження продуктів лову, а також облік виготовле­ної з них продукції;

• постійний контроль за якістю та безпекою продуктів лову, що надходять на переробку, а також супутніх матеріалів та харчової продукції з них;

• реалізація виготовленої харчової продукції та використання продуктів лову для переробки лише за наявності документального підтвердження їх якості та безпеки;

• недопустимість введення в обіг, вилучення з обігу та утиліза­ція неякісної та небезпечної продукції;

• дотримання вимог нормативних документів щодо умов добу­вання, переробки та транспортування і зберігання продуктів лову та харчової продукції з них;

• недопущення негативного впливу неякісної та небезпечної продукції на довкілля та життя й здоров'я населення.

З метою забезпечення якості й безпеки продуктів лову та харчової продукції задля здоров'я населення суб'єкт аграрного права провадить контроль цієї продукції на всіх стадіях її переробки. Ддя цього Закон "Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них" пе­редбачає, що суб'єкти аграрного права, які займаються переробкою рибної продукції, повинні мати акредитовані виробничі лабораторії ддя контролю за якістю продуктів лову, харчової продукції з них та су­путніх матеріалів. Порядок акредитації виробничих лабораторій пере­робних виробництв має бути встановлений Державним комітетом Ук­раїни з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Виробнича лабораторія повинна:

• здійснювати контроль за якістю сировини, напівфабрикатів, супутніх матеріалів, призначених для виробництва;

• контролювати критичні точки виробництва продукції;

• вибірково перевіряти якість дотримання технологічної дис­ципліни;

• контролювати якість готової продукції за показниками, пе­редбаченими нормативними документами.

Виробнича лабораторія на підставі досліджень продуктів лову, харчової продукції з них та супутніх матеріалів (за умови їх відпо­відності вимогам нормативних документів) видає свідоцтво про якість. Що є обов'язковим у разі реалізації рибної продукції або направлення на переробку.

Продукти лову реалізуються або використовуються для перероб­ки тільки за наявності: ветеринарного свідоцтва, а якщо продукт лову реалізується або направляється на переробку вперше — також і висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Хар­чова продукція рибництва реалізується тільки за наявності:

• ветеринарного свідоцтва;

• свідоцтва виробника про якість;

• сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання в Укра­їні іноземного сертифіката (для імпортованої продукції);

• маркування згідно з вимогами Закону України від 23 грудня 1997 р. "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини".

оформленням відповідного акта за участю спеціаліста державної ветеринарної медицини та власника цих препаратів або уповнова­женого його представника.

Згідно з п. 10 ст. 9 Закону України від 1 червня 2000 р. "Про лі­цензування певних видів господарської діяльності", ветеринарні препарати можуть виробляти суб'єкти аграрного права за наявності ліцензії, що видається Державним департаментом ветеринарної ме­дицини. Вони провадять роздрібну та гуртову торгівлю ветеринар­ними препаратами, готовими кормами, кормовими добавками та за­собами ветеринарної медицини також за наявності ліцензії та сер­тифіката якості. Сертифікат якості видається органами сертифікації згідно із Законом України від 17 травня 2001 р. "Про підтверджен­ня відповідності". Ліцензійні умови зазначених видів діяльності зат­верджені наказом Держкомпідприємництва і Державного департа­менту ветеринарної медицини від 14 жовтня 2002 р, № 108/329. Лі­цензуванню підлягає також підлягає ветеринарна практика.

Використання ветеринарних препаратів, речовин, готових кор­мів та кормових добавок, які не зареєстровані в Україні або не від­повідають вимогам щодо їх якості, забороняється. Придбання, ре­алізація, зберігання, застосування та знешкодження імунобіологіч-них і діагностичних ветеринарних препаратів, речовин реєструють­ся в спеціальному журналі, форма та порядок ведення якого виз­начаються Державним департаментом ветеринарної медицини¹. За-' бороняється застосовувати з метою прискорення росту і збільшен­ня продуктивності (лактації тощо) тварин біологічні стимулятори, антибіотики, гормональні та інші препарати, що пригнічують фун­кцію залоз внутрішньої секреції, зокрема мають тиреостатичну, естрогенну, андрогенну або гестагенну дію. Ці препарати можуть застосовуватися виключно з лікувальною метою.

Українські підприємства, установи, організації, громадяни, іно­земні суб'єкти господарської діяльності та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, мають право вво­зити з-за кордону ветеринарні препарати, субстанції, готові корми та кормові добавки, зареєстровані в нашій країні. Державний вете­ринарно-санітарний контроль за ввезенням на територію України зареєстрованих ветеринарних препаратів, речовин, готових кормів та кормових добавок здійснюється регіональними службами дер­жавного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на держав­ному кордоні та транспорті. Не зареєстровані в Україні ветеринар­ні препарати, субстанції, готові корми та кормові добавки можуть ввозитися на її територію для реєстрації або для експонування під контролем державних установ ветеринарної медицини на виставках, ярмарках і конференціях, для науково-виробничих цілей тощо (без права реалізації). У разі стихійного лиха, катастрофи, епізоотії тощо за окремим рішенням Державного департаменту ветеринарної меди­цини та у визначеному ним порядку може бути дозволено ввезення не зареєстрованих в Україні ветеринарних препаратів, речовин, го­тових кормів та кормових добавок за наявності документів, що під­тверджують їх реєстрацію і використання в країнах-виробниках.

Державний ветеринарно-санітарний контроль за надходженням і забоєм тварин та на всіх стадіях виробництва продукції тваринно­го походження, її реалізації здійснюють спеціалісти державних ус­танов ветеринарної медицини, проводячи ветеринарно-санітарну експертизу, в тому числі лабораторні дослідження зразків продук­ції тваринного походження за показниками, що визначені ветери­нарно-санітарними вимогами, встановленими законодавством, стандартами, технологічними інструкціями¹. Лабораторне дослід­ження зразків продукції тваринного походження відбувається в державних лабораторіях ветеринарної медицини.

Державний ветеринарно-санітарний контроль і нагляд на рин­ках (зоологічних ринках), інших підприємствах торгівлі, де органі­зовано продаж тварин, продукції тваринного й рослинного поход­ження, кормів тваринного й рослинного походження, кормових добавок, є обов'язковими. їх здійснюють лише спеціалісти ветери­нарної медицини державних лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи на ринках (зоологічних ринках) або інших державних установ ветеринарної медицини².

На ветеринарно-санітарну експертизу приймається продукція після обов'язкового подання документа, що посвідчує особу її власника або продавця. Кожна м'ясна туша або її частини непро-мислового виготовлення підлягають ветеринарно-санітарній екс­пертизі. При цьому власник продукції (продавець) пред'являє суп­ровідні ветеринарні документи. Лікарі лабораторій мають право затримувати продукцію, визнану непридатною для реалізації. Така продукція підлягає відправленню її власником на утилізацію відпо­відно до законодавства. Торгові місця на ринках (зоологічних рин­ках) надаються лише після одержання висновків лабораторій. Про­даж тварин і продукції без відповідних ветеринарних документів, у не відведених для цього місцях або таких, що не пройшли ветери­нарно-санітарної експертизи, забороняється. Торгувати готовими харчовими продуктами (м'ясними, рибними, консервними вироба­ми тощо) домашнього виготовлення не допускається. У разі недо­держання цих вимог продукція підлягає вилученню та конфіскації у порядку, визначеному законодавством.

Ветеринарно-санітарні правила для ринків затверджені наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 4 червня 1996 р. № 23.

Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на дер­жавному кордоні та транспорті здійснюються регіональними служ­бами державного ветеринарно-санітарного контролю на державно­му кордоні та транспорті, їх структурними підрозділами (пункта­ми), їх проведення є обов'язковими у разі експортування, імпорту­вання й транзитного перевезення об'єктів державного ветеринар­но-санітарного контролю та нагляду усіма видами транспорту. Дер­жавний ветеринарно-санітарний контроль на державному кордоні та транспорті здійснюється за наявності оригіналів документів, ви­даних державною ветеринарною службою країни-відправника, з урахуванням її епізоотичного стану та за умови виконання ветери­нарних вимог України щодо імпорту вантажів. Митне оформлення об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що надійшли за імпортом, здійснюється після проведення їх вете­ринарно-санітарної експертизи державною лабораторією ветери­нарної медицини за місцем призначення вантажів.

У разі експортування об'єктів державного ветеринарно-санітар­ного контролю та нагляду ветеринарне свідоцтво підлягає обміну на ветеринарний або санітарний сертифікат встановленого зразка після державного ветеринарно-санітарного контролю. У разі тран­зиту об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду їх оформляють у пунктах пропуску на державному кордоні за наявності ветеринарного сертифіката країни-експортера та ін­ших супровідних документів після огляду транспортних засобів, а в разі потреби — і вантажу та з урахуванням епізоотичного стану кра­їни-експортера. Ввезення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства на територію України продукції тварин­ного походження для власного споживання забороняється.

Законодавство регулює також порядок впровадження правового режиму карантину тварин. Закон "Про ветеринарну медицину" визначає його особливий режим на певній території щодо тварин, спрямований на локалізацію і ліквідацію спалахів небезпечних ін­фекційних захворювань; він полягає також у тимчасових обмежен­нях прав фізичних і юридичних осіб з покладанням на них додат­кових обов'язків. України.

У разі виникнення на території нашої держави особливо небез­печних інфекційних хвороб тварин, у тому числі таких, яких рані­ше не реєстрували, за рішенням Державної надзвичайної протиепі-зоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України хворих тварин з підозрою на хворобу враженої ферми, отари, гурту, а в разі потре­би — тварин інших ферм, отар, гуртів, що мали прямий або неп­рямий контакт, який може призвести до передачі збудника інфек­ції, забивають (дорізують), а їхні туші, а також малоцінний рема­нент, транспортні засоби, інші предмети, які можуть бути чинни­ком такої передачі, знищують шляхом спалювання, закопування або іншим способом, що гарантує припинення поширення зазна­чених хвороб. Перелік карантинних захворювань, у разі виникнен­ня яких встановлюється карантин тварин затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 448. До перелі­ку входять ящур, чума, віспа, сибірка, сап, трихінельоз, губчаста енцефалопатія тощо.

Карантин триває протягом доби після виявлення карантинної хвороби тварин. Попередні карантинні обмеження до прийняття рішення щодо встановлення карантину можуть бути введені при­писом головного державного інспектора ветеринарної медицини району, міста, області або його заступника. Орган, що прийняв рі­шення про встановлення карантину, негайно повідомляє про це підприємства, установи, організації та населення карантинної зони і відповідні органи виконавчої влади суміжних районів, областей.

Обов'язковому профілактичному карантину підлягають також усі тварини, що надходять до господарств. Такі тварини утриму­ються в період карантину окремо, в спеціально відведених, ізольо­ваних місцях (карантинні пункти) і піддаються ветеринарно-сані­тарному обстеженню, після закінчення якого з дозволу державного інспектора ветеринарної медицини допускаються до загальної ота­ри. Тварини, що їх завозять з-за кордону, підлягають профілактич­ному карантину в карантинному пункті під наглядом спеціалістів ветеринарної медицини протягом періоду, який визначається згід­но із законодавством.

У разі встановлення карантину може запроваджуватися повна або часткова заборона:

• провозити або переганяти тварин через карантинну зону, ввозити (заводити) в неї, вивозити (виводити) з неї тварин;

• вивозити або виносити (в тому числі для пересилання посил­ками) з карантинної зони продукцію тваринного і рослинного по­ходження, корми;

• перегруповувати, переводити (перевозити) тварин у межах карантинної зони, а також використовувати спільні пасовища, міс­ця водопою для хворих і здорових тварин без дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини району, міста, об­ласті;

• доступу сторонніх осіб, тварин (у тому числі домашньої пти­ці) та транспорту на територію ферми і до тваринницьких примі­щень, де запроваджено карантин, крім обслуговуючого персоналу (за умови додержання ним спеціального режиму);

• організовувати ярмарки, аукціони, семінари, виставки тва­рин, масові спортивні заходи, торгівлю на ринках тощо;

— пересуватися на транспортних засобах у карантинній зоні;

— заготовляти, торгувати тваринами, продукцією тваринного й рослинного походження в карантинній зоні.

На дорогах біля в'їзду в населені пункти, на ферми виставляють охорону, сторожові або ветеринарно-міліцейські пости, встановлю­ють знаки обов'язкового об'їзду карантинної зони. Положення про

карантинний ветеринарно-міліцейський пост затверджене постано­вою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. № 394. Ви­везення тварин, продукції тваринного і рослинного походження з карантинної зони дозволяється лише за рішенням відповідної дер­жавної надзвичайної протиепізоотичної комісії. Тварини, що заги­нули від інфекційних хвороб, гній, підстилка, залишки кормів, а також продукція, одержана від хворих тварин та тих, що утримува­лися разом з ними, підлягають знешкодженню або утилізації відпо­відно до законодавства. На залізничних станціях, у морських та річкових портах, на пристанях, в аеропортах, а також у господарс­твах, розташованих в карантинній або загрозливій зоні, припиня­ється вантаження та розвантаження тварин, продукції тваринного і рослинного доходження, кормів та іншої продукції, яка може бути носієм збудника інфекційної хвороби.

Особам, які постраждали під час карантину або під час ліквіда­ції та профілактики карантинних хвороб тварин, збитки відшкодо­вуються згідно з Порядком відшкодування матеріальних збитків особам, які постраждали внаслідок введення карантинного режиму для тварин або у зв'язку з проведенням робіт, спрямованих на лік­відацію та профілактику карантинних хвороб тварин, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 р. № 798. Методика розрахунку відповідних збитків затверджена наказом Мі-нагрополітики України від 29 грудня 2001 року № 395.