1. Прямолінійний метод

Річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується к очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

2. Метод зменшення залишкової вартості.

Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Залишкова вартість - це різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу у попередніх періодах. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість [23, c.8 - 9].

Річна сума амортизації визначається за формулою:

АВ = 3в х На

Залишкова вартість об'єкта:

Зв = Пв - ∑З

Норма амортизації визначається так:

де Зв - залишкова вартість;

∑З - сума нарахованого зносу у попередніх періодах;

Пв - первісна вартість;

АВ - річна сума амортизації;

На - норма амортизації;

Т - термін корисного використання об'єкта основних засобів;

Лв - ліквідаційна вартість.

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації обчислюється виходячи із строку корисного використання об'єкта і подвоюється.

АВ = 3в х На

де АВ - річна сума амортизації;

Зв - залишкова вартість;

На - норма амортизації;

Т - термін корисного використання об'єкта основних засобів

4. Кумулятмвннйметод

Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання:

АВ = (Пв - Лв) х К;

де АВ - річна сума амортизаційних відрахувань;

Пв - первісна вартість;

Лв - ліквідаційна вартість;

К - кумулятивний коефіцієнт;

Тк - кількість років, що залишилися до кінця корисного використання об'єкта;

∑Т - сума числа років корисного використання об'єкта основних засобів.

5. Виробничий метод

Місячна сума авторизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів [23, c.9 - 10].

АВм = Ом х Ва,

де АВм - місячна сума амортизаційних відрахувань;

Ом - місячний обсяг продукції (робіт, послуг);

Ва - виробнича ставка амортизації.

де О - загальний обсяг продукції (робіт, послуг);

Лв - ліквідаційна вартість

6. "Податковий" метод

Крім вищенаведених методів, підприємство може застосовувати норми та методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Згідно з цим Законом основні засоби з метою нарахування амортизації поділяються на три групи.

До першої групи належать будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої.

До другої групи належать автомобільний транспорт та вузли; меблі; побутові прилади; інформаційні системи, телефони, конторське та офісне обладнання, устаткування.

До третьої групи належать будь-які інші основні засоби, що не включені до першої та другої груп.

Нарахування амортизації здійснюється виходячи із залишкової вартості основних засобів та квартальної норми нарахування амортизації [22, c.6 - 8].

Норми амортизації з розрахунку на квартал встановлені в таких розмірах:

1 група - 1,25%;

2 група - 6,25%,

3 група - 3,75%.

Квартальна сума амортизаційних відрахувань визначається за формулою

АВкв = Зв * На

Зв - залишкова вартість; На - норма амортизації.

Податковий метод не відповідає економічній суті процесів, що відбуваються на підприємстві.

Цей метод зрівнює предмети, які мають зовсім різні терміни використання і функціональні можливості, що не призводить до економічно обгрунтованого нарахування амортизації. І основне - несумісність методології нарахування амортизації основних фондів за податковим законодавством (Закони України №283/97 - ВР від 22 травня 1997 р. та №349-1V від 24.12, 2002 р., стаття 8 "Амортизація") і бухгалтерським - за П (С) БО) 7 ''Основні засоби", №92 від 27.04.2000р.) призводить до нелогічного закінчення їх корисного використання.

Таким чином, введення "податкового обліку" основних фондів і нематеріальних активів за зовсім іншими правилами нарахування амортизації, ніж у бухгалтерському обліку, підтверджує, що поєднати бухгалтерський облік основних засобів і податковий облік основних фондів і відповідно нарахування амортизації у єдине ціле неможливо.

Методи нарахування амортизації вибираються та застосовуються підприємствами самостійно. Залежно від мети, яку підприємство ставить перед собою у зв'язку із застосуванням основних засобів, в різних виробничих ситуаціях доцільно використовувати різні методи нарахування амортизації [22, c.8 - 10].

Перевагами прямолінійного методу є: рівномірність, стабільність, пропорційність нарахування амортизації та віднесення її на собівартість, простота і точність розрахунків.

Але на практиці основні засоби найінтенсивніше використовуються в перші роки експлуатації, і відповідно, в цей період вони найбільш: зношуються. Тому виникла потреба застосовувати методи прискореної амортизації. Прискорена амортизація передбачає зменшення суми амортизаційних відрахувань щороку. Завдяки цьому швидше накопичуються кошти для заміни вже амортизованих об'єктів основних засобів.

Кумулятивний метод амортизації, зменшення залишкової вартості і прискореного зменшення залишкової вартості - найбільш привабливі для підприємств, оскільки протягом перших років експлуатації об'єктів (коли вони практично нові) накопичується максимальна сума грошових коштів на придбання нових об'єктів за допомогою амортизації, яка відноситься на собівартість продукції, що виробляється, виконаних робіт, послуг. При цьому в останні роки експлуатації тих же об'єктів, коли збільшуються затрати на їх утримання і ремонт, сума амортизації, яка нараховується незначна, що балансує витрати виробництва протягом терміну використання таких основних засобів. Щодо вигідності застосування методів прискореної амортизації (зменшення залишкової вартості прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного), то висновки кожне підприємство змушене робити самостійно, враховуючи багато чинників: калькулювання цін на готову продукцію, обсяг та термін власних капітальних вкладень тощо.

Застосування виробничого методу можливе лише у випадку, коли фактичний місячний обсяг продукції (робіт, послуг) можна достовірно визначити. Цей метод змушує підприємство дбати про те, щоб виробничі об'єкти постійно експлуатувалися, тим самим швидше "переносили" свою вартість на вартість готової продукції [35,c.65 - 69].

Із запровадженням П (С) БО 7 підприємствам надано досить багато прав самостійно вирішувати питання, пов’язані з амортизацією, наприклад:

1) визначення ліквідаційної вартості об'єктів (а отже, і вартості, що амортизується);

2) визначення терміну корисного використання (експлуатації) об'єктів;

3) вибору методу амортизації;

4) застосування до різних груп об'єктів різних методів амортизації Визначення цих факторів дає змогу підприємству впливати на розмір амортизаційних відрахувань, а отже і на структуру витрат [47, c.73 - 75].

Таблиця 1.8.

Відображення зносу на рахунках бухгалтерського обліку

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит	Сума
1	Введення в експлуатацію об’єкта основних засобів	10	15	6654,4
2	Нарахування амортизації об'єкта основних засобів протягом терміну експлуатації об'єкта	23,91, 92, 93	13	8569,5
3	Списання раніше нарахованого зносу на зменшення первісної вартості при вибутті основного засобу	13	10	8569,5
4	Списана залишкова вартість реалізованого об’єкта основних засобів	972	10	5985