4. Господарські об’єкти Волинської області, які негативно впливають на довкілля

Вигідне економіко-географічне положення, багатий природний, економічний та людський потенціал, відносно стабільне громадянське суспільство дають Волинській області можливість на рівних співпрацювати з іншими областями та регіонами у сфері охорони і раціонального використання природних ресурсів. У структурі народногосподарського комплексу області провідне місце належить аграрному секторові, що базується на використанні в значній мірі осушених земель у поліській зоні. Тому основне антропогенне навантаження на природні комплекси області викликане сільськогосподарським виробництвом, наслідком якого є деградація грунтів, що супроводжується втратою гумусу (щороку до 150 000 т). Внаслідок аварії на ЧАЕС майже 295 тис. га земель області стали радіаційно забрудненими (з них 150,8 тис. га складають сільськогосподарські угіддя).

Екологічна ситуація на території Волині ускладнилась після великомасштабної осушувальної меліорації, що проводилась з 1966 року. За цей час площа сільськогосподарських угідь збільшилась на 200 тис. га. Однак у 1993 р. площа дефляційно небезпечних, кислих та змитих грунтів досягла відповідно 20,8%, 17,7%, 12% від загальної площі сільськогосподарських угідь. Рівень грунтових вод знизився, а введення малих річок у меліоративні системи часто спричинює незворотні зміни їхнього гідрологічного режиму. Порушились умови відтворення дикої флори та фауни, різко зменшились площі і кількість болотних видів рослин.

Серед областей Західної України Волинська область має найбільш багаті водні ресурси. Перспективні експлуатаційні запаси підземних вод становлять 900 млн. м³ на рік, з яких використовується щорічно до 150 млн. м³. Згідно статистичної звітності, об’єм використаної води в цілому по області становив у 1995 році 225,5 млн. м³, що на 3,5 млн. м³ більше у порівнянні з попереднім роком, що пояснюється в основному збільшенням використання води на потреби рибного господарства. Так, у 1994 році на ці потреби було використано 23,6 млн. м³, а в 1995 через малу кількість опадів та інтенсивне випаровування – 32,7 млн. м³.

Загальне водовідведення стічних вод у водні об’єкти в 1995році становило 88,9 млн. м³, що на 7,61 млн. м³ більше, ніж у 1994. Проте в області на 1,15 млн. м³ зменшився скид забруднюючих стічних вод у поверхневі водні об’єкти в порівнянні з 1994 роком, що пояснюється скороченням водоспоживання у відповідних галузях промисловості, завершенням будівництва і вводом в експлуатацію в 1994 році очисних споруд виробничого управління житлово-комунального господарства смт.Іваничі потужністю 1,4 тис. м³ на добу.

З 42-х об’єктів-водокористувачів області, які мають власні очисні споруди, 38 працюють неефективно. Всього з 33 міст і селищ міського типу каналізовано з наявністю очисних споруд лише 11. Відсутність очисних споруд, їх неефективна робота призводить до забруднення неочищеними стоками як поверхневих вод, так і підземних водоносних горизонтів.

Із передбачених до проектування та будівництва у 1995 році 20 водоохоронних об’єктів проектні роботи і будівництво велось лише на 8-ми об’єктах. Фактичне виконання робіт становило 57,5% річного інвестиційного наміру. Основною причиною такого стану була відсутність необхідного фінансування.

Не забезпечена в повному обсязі і охорона малих річок області. Розорювання до урізу води, розміщення на їх берегах тваринницьких комплексів, складів отрутохімікатів, випасання худоби призводить до забруднення поверхневих вод.

Аналіз водного балансу області свідчить, що запаси водних ресурсів достатні для забезпечення водокористувачів всіх галузей народного господарства водою в необхідній кількості, проте якісний стан водних ресурсів за деякими показниками ще не відповідає вимогам. З метою поліпшення стану водних ресурсів державним управлінням екологічної безпеки в області спільно з облводгоспом проведено обстеження всіх річок області, виявлено всіх потенційних забруднювачів. За результатами обстеження райвиконкомами прийняті відповідні розпорядження з конкретними заходами.

Відсутність в області гігантських промислових підприємств зумовлює, порівняно з іншими промислово розвинутими областями України, незначне забруднення атмосфери шкідливими викидами. Так, в 1994 році викиди стаціонарних джерел забруднення становили 18 600 т за рік. Зменшення кількості викидів у 1995 році в порівнянні з 1994 пояснюється, в першу чергу, значним скороченням виробництва.

У 1995 році від стаціонарних джерел в атмосферу викинуто 3 100 т окису вуглецю, 4 600 т твердих речовин, 150 т вуглеводів, 1 250 т інших забруднювачів. Питомі викиди шкідливих речовин у 1995 році становили 3 т на 1 км². Основним забруднювачем атмосфери в області є автотранспорт, шкідливі викиди якого становили в 1994 році 42 130 т і в 1995 відповідно 31 620 т, а також котельні, деревообробні комбінати, асфальтобетонні заводи. Промислові підприємства і автотранспорт в основному концентруються в містах, що в окремих випадках при несприятливих метеоумовах і роботі промислових підприємств на повну потужність призводило до короткотермінових перевищень граничнодопустимих концентрацій за окремими інгредієнтами. У 1995 році індекс забруднення атмосфери в м.Луцьку становив 11, що значно нижче відповідного рівня забруднення в інших містах України.

У сільських населених пунктах інтенсивне забруднення довкілля пов’язане з роботою тваринних ферм, комплексів та птахоферм. Джерелами забруднення є побічні продукти тваринництва: екскременти, відходи пресування силосу, залишки мінеральних кормових добавок. Найбільш забрудненими є води малих річок, вздовж яких, як правило, розміщені села, тваринницькі комплекси, підприємства переробки сільськогосподарської продукції тощо.

Діяльність багатьох великих і малих підприємств, фабрик, заводів негативно впливає на довкілля, оскільки щодня в атмосферу викидається досить багато пилу, гасу, різних неочищених відходів, продуктів переробки тощо.

Зокрема в районі Вишкова утворилась гасова пляма з вини Луцького військового аеродрому. Після ретельного дослідження датською компанією “Крюгер Консалт” було виявлено, що масштаби забруднення дуже великі і що геологічна будова території, її гідрологічні умови несприятливі для очистки. А що найголовніше, то це те, що гасова пляма рухається і за 2 роки просунулась на 130 м. Якщо це буде продовжуватися, вона може незабаром досягнути ріки Стир, а це призведе до страшних наслідків: в воду попаде близько 25 000 м³ газо- та нафтопродуктів і тоді в річці згине все живе, зазнає величезної шкоди народно-господарський комплекс області. Крім того, вода з Стиру використовується на охолодження реакторів Рівненської АЕС, тому будуть витрачені багато коштів на її очищення.

Зараз у Волинській області проводиться комплекс робіт по очищенню атмосфери і водних ресурсів, впровадженню безвідходних виробництв, переробки небезпечних відходів тощо. Та, на жаль, рівень якості цих робіт надзвичайно низький, що спричинено головним чином нестачею коштів.

З метою зменшення забруднення атмосфери автотранспортом у містах Луцьку, Ковелі та Володимирі-Волинському побудовані автомобільні газонаповнювальні компресорні станції для переведення автотранспорту на газове пальне. Переведено на газоподібне пальне 1330 автомобілів. У 1995 році переведено на газове пальне ряд підприємств у містах Горохові та Берестечку, що зменшує викиди в атмосферу понад 360 т за рік. На ряді підприємств впроваджено пилогазоочисні пристрої.

Перевірками дотримання норм екологічної безпеки на військових об'єктах, які розміщені на території області, встановлено, що найбільш екологічну загрозу продовжує створювати осередок забруднення авіаційним паливом грунтів, грунтових та підземних вод в районі Луцької авіабази в/ч А1416 на площі біля 43 га. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 13.11.02 зобов'язано МО України прискорити реалізацію “Плану-графіку робіт по вивченню забруднення території, що прилягає до Луцької авіабази" і ліквідації його наслідків, провести заходи по ліквідації загрозливої екологічної ситуації, що склалася в районі військової частини А1416 по очищенню від забруднення землі і водоносних горизонтів від нафтопродуктів та вжити заходи з метою вирішення проблеми забруднення навколишнього середовища, що становить реальну загрозу для життя та здоров'я людей.

В області частково вдалось вирішити питання з відходами першого класу токсичності, а саме для збору та знешкодження ламп із вмістом ртуті мале державне підприємство “Логос”, як офіційний представник Микитівського ртутного комбінату, приймає відпрацьовані люмінісцентні лампи від підприємств і організацій з подальшою їх відправкою для деляркуризації на Микитівський комбінат.

На Луцькому заводі синтетичних шкір працює установка для спалювання певного виду відходів промисловості; в 1993 році впроваджено в дію дільницю переробки відпрацьованих мастильно-охолоджувальних рідин. Проте її потужність недостатня для вирішення в цілому екологічної проблеми на Волині.