- •I. Предмет і завдання вікової фізіології та шкільної гігієни.
- •Предмет і завдання вікової фізіології та шкільної гігієни
- •Організм як єдине ціле. Єдність організму і навколишнього середовища
- •Гомеостаз і регуляція функцій в організмі
- •II. Ріст і розвиток дитячого організму
- •Поняття про ріст і розвиток дитячого організму
- •Періоди розвитку організму
- •Ріст і пропорції тіла на різних етапах розвитку
- •III. Вікові особливості опорно-рухового апарату
- •Загальні відомості про опорно-руховий апарат. Частини скелету і їх розвиток
- •Будова кістки: 1 — остеон; 2 — компактна кістка; 3 — губчаста кістка; 4 — артерія; 5 — вена; 6 — мозковий канал
- •Форми кісток
- •Форми кісток
- •Скелет людини
- •Череп новонародженого: 1 — велике тім’ячко; 2 — мале тім’ячко
- •Відділи хребта I — шийний (7 хребців); II — грудний (12 хребців); III — поперековий (5 хребців); IV — крижовий (5 зрослих хребців); V — крижово-куприковий (3-4 зрослі хребці).
- •Формування вигинів хребта
- •Грудна клітка
- •Грудна клітка: 1 — легеня, 2 — ручка грудини, 3 — тіло грудини; 4 — мечоподібний відросток; 5 —серце; 6 — діафрагма; 7 — селезінка; 8 — шлунок; 9 — печінка; 10 — реберні хрящі.
- •Додатковий скелет
- •Кістки кисті 1 — горохоподібна; 2 — тригранна; 3 — півмісяцева; 4 — човноподібна; 5 — велика трапецієподібна; 6 — мала трапецієподібна; 7 — головчаста; 8 — гачкувата.
- •Статеві відмінності у будові таза Таз чоловіка — зверху, таз жінки — знизу. 1 — сіднична кістка; 2 — лобкова кістка; 3 — клубова кістка; 4 — тазовий вхід; 5 — лобковий симфіз.
- •Скелет вільної нижньої кінцівки
- •Кістки стопи 1 — надп’яткова; 2 — човноподібна; 3 — проміжна клиноподібна; 4 — медіальна клиноподібна; 5 — латеральна клиноподібна; 6 — кубоподібна; 7 — п’яткова.
- •М’язова система. Будова і функції м’язів
- •Типи м’язових волокон:
- •Будова і скорочення м’язів
- •Класифікація скелетних м’язів
- •Сила і витривалість м’язів. Динамічна і статична робота м’язів
- •Вікові особливості швидкості, точності виконання рухів
- •Особливості реакції організму на фізичні навантаження у різні вікові періоди
- •Поняття про втому
- •Порушення опорно-рухового апарату у дітей та підлітків
- •Вигини хребта (зліва фізіологічні, справа — патологічні)
- •Патологічний вигин хребта вбік внаслідок хвороби остеоартриту (ерозії міжхребцевих дисків)
- •IV. Фізіологія нервової системи, її вікові особливості. Вища нервова діяльність, її становлення в процесі розвитку Загальна будова нервової системи. Будова нервових клітин
- •V. Вікові особливості крові та кровообігу
- •Кров і її значення
- •Функції крові
- •Червоний кістковий мозок (скануюча електронна мікроскопія, збільшення у 340 раз) Склад крові
- •Будова і робота серця. Його вікові особливості
- •Будова серця
- •Серцевий цикл
- •Чсс у стані спокою залежно від віку
- •Система кровообігу
- •Шляхи кровопостачання
- •Велике і мале кола кровообігу
- •Портальна система печінки
- •Портальна система печінки:
- •Коронарна система
- •Кровопостачання серця
- •Рух крові по судинах. Поняття про пульс та кров'яний тиск
- •Кров’яний тиск у стані спокою у різні вікові періоди (типові дані)
- •Анемія та її профілактика
- •Нормальна кров (зліва) та кров при залізодефіцитній анемії (справа) під скануючим мікроскопом Вікові особливості реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження
- •Зміна пульсу у дітей шкільного віку після фізичного навантаження
- •Оцінка реакції артеріального тиску на фізичне навантаження (за б.В.Єфімовим)
- •VI. Вікові особливості органів дихання
- •Загальна будова дихальної системи
- •Загальна будова системи органів дихання
- •Дихання
- •Повітроносні шляхи
- •Гортань
- •Надгортанник Листоподібний хрящовий клапан, який закриває вхід у гортань під час ковтання, запобігаючи потраплянню їжі та рідини у дихальні шляхи. 1 — надгортанник; 2 — їжа; 3 — гортань.
- •Трахея і бронхи
- •Бронхіальне дерево Легені
- •Альвеоли (дихальні міхурці):
- •Газообмін у легенях
- •М’язи, що беруть участь у виконанні дихальних рухів: 1 — зовнішні міжреберні м’язи; 2 — м’язи шиї; 3 — внутрішні міжреберні м’язи; 4 — м’язи живота.
- •Дихальні рухи та зміни тиску в легенях і плевральній порожнині (атмосферний тиск становить 760 мм. Рт. Ст.)
- •Регуляція дихання
- •Рефлекторна регуляція дихання
- •Гуморальна регуляція дихання
- •Особливості регуляції дихання в дитячому віці
- •Гігієнічне значення повітряного середовища в приміщенні
- •Основні гігієнічні стандарти щодо навчальних приміщень
- •Теоретичні відомості
Поняття про втому
Після тривалих і інтенсивних м’язових навантажень наступає втома. Втома — це тимчасове зниження працездатності організму внаслідок виконання фізичної чи розумової роботи. Зниження фізичної працездатності зв’язане зі змінами у власне м’язах та у центральній нервовій системі. Перш за все втома розвивається у нервових центрах, і лише згодом — у м’язах.
У центральній нервовій системі, зокрема в корі великих півкуль, внаслідок інтенсивної роботи м’язів виснажуються клітини нервових центрів, що відповідають за виконання рухів. Про роль центральної нервової системи у розвитку втоми свідчить також підвищення працездатності школярів під впливом позитивних емоцій і мотивацій. І.М.Сєченов показав, що відновлення працездатності м’язів відбувається швидше тоді, коли інші м’язи в цей час виконують фізичну роботу. Таке явище було назване активним відпочинком.
У м’язах під час розвитку втоми нагромаджуються продукти обміну, які сповільнюють проведення нервових імпульсів через нервово-м’язові синапси. Це призводить до зниження інтенсивності рухів, зменшенням їх сили.
Чим молодша дитина, тим швидше наступає втома при виконанні фізичних навантажень. Це особливо стосується дітей дошкільного віку. У 6-річному віці у зв’язку із значними структурно-функціональному змінами у нервовій системі і зростанням працездатності фізична втома розвивається повільніше. Важливим переломним етапом у розвитку працездатності вважається вік 12-13 років, коли відбуваються суттєві зміни в енергетиці м’язового скорочення. Підвищенню працездатності учнів, попередженню розвитку втоми учнів сприяє чергування фізичної та розумової праці.
Останнім часом вчені і лікарі все більше уваги приділяють проблемі впливу фізичної активності на здоров’я людини. Сучасний спосіб життя (особливо у містах), сприяє розвитку гіподинамії — зниження м’язової діяльності людини. Якщо людина проводить сидячий спосіб життя і не вправляє м’язів, то вони зменшуються в об’ємі, зменшується її сила. Гіподинамія поряд з іншими несприятливими факторами (забруднення навколишнього середовища, надмірні навантаження на нервову систему, шкідливі звички тощо) поступово призводять до порушення обміну речовин, а з часом і до виникнення ряду небезпечних захворювань нервової системи, серця, кровоносних судин та ін.
Порушення опорно-рухового апарату у дітей та підлітків
Звичне положенні тіла під час ходьби, стояння, сидіння і роботи називаютьпоставою. Правильна постава характеризується нормальним положенням хребта, правильними його вигинами, симетричним розміщенням лопаток, плечей, прямим триманням голови, прямими ногами без сплющення стоп. При правильній поставі оптимально функціонує система органів руху, правильно розміщені внутрішні органи, правильне положення центру ваги тіла.
Причинами порушення постави є ослаблення м’язів і зв’язок в цілому. До порушень постави належать викривлення хребта, асиметрія розвитку м’язів та кісток, сплющення грудної клітки, стоп тощо. Цьому сприяють відсутність фізичних тренувань, систематичне неправильне положення тіла, різні захворювання (наприклад, рахіт). Із самого початку навчання в школі на організм дитини негативно впливають зменшення рухової активності, збільшення статичного навантаження (поза сидячи), носіння портфеля в одній руці, сидіння згорбившись тощо. Постава найінтенсивніше формується у 6-7 років. За відсутності уваги зі сторони вчителів і батьків дефекти, що виникли в дошкільний період та у молодшому шкільному віці, особливо прогресують в період статевого дозрівання. Неправильна постава негативно впливає на розвиток внутрішніх органів (наприклад, викривлення хребта порушує роботу серця, позначається на роботі великих судин). При появі порушень постави, плоскостопості, необхідно обов’язково звернутися до лікаря.