- •Стаття 7. Звичай
- •1. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту.
- •2. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.
- •§ 3. Дія цивільного законодавства
- •1. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
- •2. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
1. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
2. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
1. Частина 1 коментованої статті визначає загальне правило про дію цивільно-правових актів в часі: вони регулюють відповідні цивільно-правові відносини з дня набрання ними чинності.
Порядок набрання чинності законом передбачається ст. 94 Конституції України. Вона встановлює, що закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Відповідно до Регламенту Верховної Ради України від 27 липня 1994 р. закони України мають публікуватися державною та російською мовами в офіційних виданнях Верховної Ради України: «Відомостях Верховної Ради України» впродовж ЗО днів, у газеті «Голос України» — 5 днів. Ця публікація розглядається як офіційна. Саме з нею пов'язується набрання чинності законами України.
Указом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів і набрання ними чинності» від 10 червня 1997 р. (з наступними змінами і доповненнями) визначаються загальні правила оприлюднення нормативно-правових актів в Україні. Так, закони України, інші акти Верховної Ради, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніше як у 15-денний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях, до яких належать: «Офіційний вісник України», «Відомості Верховної Ради України» та газета «Урядовий кур'єр». Акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України можуть в окремих випадках бути офіційно оприлюднені по телебаченню і радіо. Офіційному оприлюдненню нормативно-правових актів передує включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів із зазначенням присвоєного їм реєстраційного номера.
Публікація нормативно-правових актів у інший спосіб, в тому числі опублікування в інших друкованих виданнях, допускається тільки після їх офіційного оприлюднення.
Слід зазначити, що з 1 січня 1993 р. в Україні запроваджена обов'язкова державна реєстрація нормативно-правових актів, що видають міністерства, інші органи державної виконавчої влади, органи господарського управління та контролю, які стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер. Ця реєстрація здійснюється Міністерством юстиції України відповідно до Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від З жовтня 1992 р.
2. Частина 2 цієї статті закріплює положення, яким не передбачається зворотна дія актів цивільного законодавства у часі (правило про зворотну силу закону).
Норми ЦК, інших актів цивільного законодавства поширюються тільки на відносини, що виникли після набрання чинності цими нормами. У коментованій статті продубльоване положення, закріплене в ст. 58 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність. Таке механічне запозичення конституційної норми не можна визнати вдалим, оскільки вона більшою мірою розрахована на застосування інституту кримінальної та адміністративної або іншої публічної відповідальності. Що ж стосується регулювання цивільних правовідносин, то традиційно зворотна сила закону допускалася як окремий виняток, прямо передбачений в законі. Фактично такий підхід закріплений у Прикінцевих та перехідних положеннях.
3. Частина 3 коментованої статті регламентує так звані «триваючі» відносини, тобто такі, які виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, але права і обов'язки зберігаються і після набрання чинності новим актом цивільного законодавства. До таких «триваючих» прав і обов'язків, що продовжують існувати, або до прав і обов'язків, що виникли вже після набрання чинності новими актами цивільного законодавства, мають застосовуватися положення цих актів.
4. Законодавець відмовився від прийняття спеціального закону про порядок зведення в дію ЦК України, як це було при прийнятті ЦК УРСР 1963 р.
Особливості застосування норм ЦК та інших актів цивільного законодавства у перехідний період передбачаються у окремому розділі ЦК «Прикінцеві та перехідні положення».