Правові засади стандартизації та сертифікації продукції

Проблемі якості продукції, виконання робіт, надання послуг приділяється значна увага, бо досягнення успіхів соціпльно-економічного характеру можливе лише завдяки реалізації політики з належного забезпечення потреб.

Якість – найбільш об’єктивний, узагальнючий показник наукового, технічного, економічного, соціального і суспільного прогресу.

Декрет Кабінет Міністрів України «Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» від 08.04.1993 р. трактує якість продукція як сукупність властивотей, що відображають безпеку, новизну, довговічність, надійність, економічність, ергономічність, естетичність, екологічність продукції і т.ін., що надають їй датності задовольняти споживача відповідно до її призначення.

Основними формами державного регулювання якості є організаційна (контроль якості), економічна і правова (стандартизація, сертифікація, ліцензування і система забезпечення єдності вимірювань).

Стандарт – це зразок, модель, еталон, прийнятий за вихідний, для зітавлення з ним подібних об’єктів.

Стандарт може бути розроблений як на матеріальні предмети, так і на об’єкти різного нематеріального характеру.

Як нормативно-технічний документ стандарт установлює комплекс норм, правил, вимог, вимог до об’єкта стандартизації і затверджується компетентим органом.

Система стандартизації спрямована на забезпечення:

• Реалізації єдиної технічної політики в сфері стандартизації, сертифікації і метрології;

• Захисту інтересів споживачів і держави з питань безпеки продукції для життя, здоров’я, майна громадян, охорони навколишнього природного середовища;

• Взаємозамінності і сумісності продукції, її уніфікації;

• Економії усіх видів ресурсів, поліпшення техніко-економічних показників віробництва та ін.

Застосування стандартів є обов’язковим для:

• суб‘єктів господарювання, якщо на стандарти є посилання в нормативно-правових актах, угодах;

• виробника (чи посточальника) продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні;

• виробника (чи постачальника), якщо його продукцію сертифіковано щодо вимог стандартів.

Прововій організації основи стандартизації встановлені Законом України «Про стандартизацію» від 17.05.2001 р.

Нормативними документами з стандартизації є: Державні стандарти України (до них прирівнюються державні будівельні норми і правила, а також державні класиікатори техніко-економічної і соціальної інформації); галузеві стандарти; технічні умови; стандарти підприємств; кодекс усталеної практики.

Державні стандарти України та правила їх використання на території України встановлює Державний комітет України зі стандартизації, метрології і сертифікації.

Державні стандарти розробляються на:

• організаційно-методичні і загально технічні об’єкти (науково-технічна термінологія, класифікація і кодування техніко-економічної та соціологічної інформації, технічна документація, організація робіт з метрології, достовірні довідкові дані про властивості метаріалів і речовин);

• вироби загальномашинобудівного використання (підшипники, інструменти, деталі кріплення тощо);

• продукцію для населення і народного господарства та ін.