Державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил. Порядок проведення перевірок.

Державна стандартизація є важливим для всіх без винятку напрямків діяльності держави – метрології, сертифікації, державного нагляду та захисту прав споживачів.

На разі національная тенічна нормативна база України складається з понад 22 тисяч стандартів. За кількісними показниками вона цілком відповідає рівню розвинутих країн. Але головною її вадою залишається недостатня оновлюваність (переважна більшіст стандартів не переглядалася понад 10 років) і низький рівнь гармонізації з міжнародними нормами (10%). Для порівняння: показник гармоніації стандартів складає в РФ 37%, а у Великбританії та Німеччині – 70%.

Державний Комутет стандартизації, метрології та сертифікації України (далі Держстандарт) Наказом №321 від 3 червня 2002 р. затвердив Інструкцію про порядок здійснення державного нагляду за додержанням стандартів, норм і правил (далі – Інструкція про державний нагляд). Цей документ є необхідною передумовою, з одного боку, створення контрольованого ринкового середовища й захисту прав та законних інтересів споживачів товарів, робіт (послуг), а з іншого – регламентує взаємодію суб’єктів підприємницької діяльності з Держстандартом як органом контролю та нагляду у відповідній сфері.

Інструкція замінила попередньо видані й чинні нормативні акти (КНД 50-001-93 Державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил «Порядок здійснення державного нагляду», затверджений наказом Держстандарту України від 27 травня 1993 р. №78а). Вона встановила загальні вимоги щодо порядку проведення, розгляду й оформлення результатів державного нагляду за додержанням стандартів, норм і правил (далі – державний нагляд), крім будівельних норм і правил, при розроблені, виробництві, випуску, зберіганні, траспортуванні, використанні, експлуатації, реалізації та утилізації продукції суб’єктами підприємницької діяльності, в тому числі оптовими торговельними (збутовими) організаціями, за винятком стадії реалізації товарів у сфері роздрібного та оптово-роздрібної торгівлі, випуску й реалізації продукції на підприємствах громадського харчування та надання послуг громадянам як споживачам. Дая вказаної Інструкції поширюється на Держстандарт України та його теріторіальні органи – державні центри стандартизації, метрології та сертифікації (далі ДЦСМС), а також на суб’єктів підприємницької діяльності.

В Інструкції вказано, що державний нагляд за додержанням стандартів, норм і прави, технічних регламентів з підтвердження відповідності, технічних регламентів, за станом засобів вимірювальної техніки, а також інших вимог, пов’язаних з якістю продукції (далі – стандарти, норми і правила), здійснюється шляхом проведення періодичних або постійних перевірок з вибірковим або суцільним контролем.

Об’єкти державного нагляду

Законодавець визначив такі об’єкти державного нагляду:

• продукція науково-технічного й виробничо-технічного призначення;

• товари народного споживання;

• продукція тваринництва й рослинництва;

• продукти харчування, в тому числі продукція, що пройшла сертифікацію або підтвердження відповідності, - на відповідність стандартам, нормам і правилам.

Імпортну продукцію при цьому перевіряють на відповідність чинним в Україні стандартам, нормам і правилам стосовно безпеки для життя, здоров’я та майна людей і навколишнього середовища; а експортну – на відповідність стандартам, нормам і правилам або окремим вимогам, обумовленим договором (контрактом).

Об’єкти підтвердження відповідності можна розподілити на:

• об’єкти серійного виробництва;

• об’єкти разового (несерійного) виробництва.

Ця класифікація дозволить розподілити ту сферу дії загаьних і свеціальних норм щодо вимог якості. Відсутність такої класифікації призводить до негативних наслідків. Так, приватний підприємець займається виробничою діяльністю з виготовлення за одиничними замовленнями ексклюзивних столярних виробів. Ця особа визначає вимоги до продукції, а також напрямки своєї роботи на підставі положень договору, укладеного з відповідним замовником, а не приписами ДСТів щодо серійного виробництва. По-перше, в цьому випадку відповідальність за недотримання вимог ДСТу нестиме вказаний підприємець. По-друге, вказані ДСТи нестиме не можуть охоплювати всі випадки креативних рішень у сфері несерійного виробництва. А отже існує необхідність легалізації вказаної класифікації, а також установлення окремого режиму об’єктів несерійного творчого виробництва. При цьому вимоги щодо застосовуаних матеріалів, засобів вимірювання тощо, злишатимуться загальними, стандартними.

Небхідно також зауважити, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про стандартизацію» від 17 травня 2001 р. №2408-ІІІ, об’єкт стандартизації може бути об‘єктом інтелектуальної або промислової власності, що заохочує впроваджувати винаходи у виробництво без поширюється на суб’єктів господарювання незалежно від форми власності й видів діяльності, органи державної влади, а також на відповідні громадянські організації.

Зважаючи на викладене, всі суб’єкти господарювання мають дотримуватися стандартів, що діють в Україні. Відповідно до чинного законодавства, технічні умови на конкретну продукцію підлягають державній реєстрації в територівльних органах Держстандарту.