2.4. Протистояння добра і зла у творах «Федра» Сенеки та «Гіпполіт» Евріпіда

Композиційна структура трагедії

«Федра» Сенеки

Цитати з твору

Зав’язка

Федра усвідомлює свій фізіологічний потяг(кохання до Іпполіта),але ні здоровий глузд,ні попередження і заклики Годувальниці її не зупиняють.

« Годувальнице/ Все правда,знаю. Та безумство до гіршого/ Штовхає,до безодні дух жене все знаючи…»,на що отримує відповідь від Годувальниці (« Я заклинаю: допоможи сама собі!/ Бажання зцілитись-до зцілення крок» [41, 41])

Розвиток подій

У названих поодиноких колізіях Годувальниця терпить поразку і виконує волю Федри, намагаючись переконати Іпполіта звернути увагу на жінок.

1.«Своє кожній порі / Визначив бог, наш вік ведучи сходинками: / Веселощі – юним, погляд суворий – старим. / Навіщо силою єства своє приборкувати?» [41, 46].

Але Іпполіт вступає в зіткнення з Годувальницею, а не прислухається до її порад.

2. « Всіх ненавиджу,всіх кляну,всіх уникаю./ То розум,чи природа,чи безумство,-/ Та ненавидіти солодко. Скоріше запалає лід,/ Підступний Сірт хвилею гостинною,/ Судна почне стрічати,на Заході далекому/ З хвиль Тефії постане день блискотливий/ І вовчі пащі ніжні будуть з ланями,/Ніж дух упокориться,жінкою переможений/» [41, 49].

Названі зіткнення складають розвиток подій, який продовжує монолог Федри до Іпполіта,яка зізнається у коханні до парубка,на що він негативно відповідає.

3. « Лише для тебе,безгрішна і чиста,/ Я змінилась,до благання принизилась./ Кінець сьогодні мукам-чи мені самій. Над люблячою зглянься.» [41, 52],на що отримує відповідь: Безсоромністю затьмарюєшь матір,що народила/ Чудовисько: розпустою заплямувала та/ Себе одну, але злочин таємний/ Двовидний доказ знайшов: / Немовля-напівзвір розкрило провину її./ Ти виношена тією ж утробою! / О, двічі, тричі ваша загибель щаслива, / Ви всі , кого підступництво чи ненависть/ Убили! Я тобі , батько, заздрю: / Моя страшніша за твою колхідську мачуху» [41, 53].

Кульмінація

Повернення Тесея, який зустрічає Федру з мечем у руках. У кульмінації розкривається визначальна риса характеру Федри – підлість, оскільки жінка звинувачує Іпполіта в «гвалтуванні тіла » [41, 58].

«Подруга ложа, чоловіка довгожданного/ Так ти зустрічаєш?/ Чому ти негайно ж / Не випустиш меча з рук і душу мені / Не заспокоїш, не відкриєшь, що тебе / Піти з життя примушує?» [41, 57].

Розв’язка

Розв’язкою – є смерть Іпполіта і самогубство Федри, яка визнала, що «збрехала» [41, 66].