Класифікація видів кластерів
|
Класифіка-ційні ознаки |
Види кластерів |
Особливості |
|
Територіаль-ний поділ праці |
Регіональні |
Діють у межах одного регіону, орієнтовані на спеціалізацію взаємопов’язаних галузей, орієнтовані на внутрішній ринок |
|
Національні |
Об’єднують підприємства, організації, установи, розташовані у різних регіонах однієї країни, орієнтовані на зовнішній ринок |
|
|
Міжнародні |
Охоплюють кілька країн, базуються на використанні конкурентних переваг країн, що розвиваються |
|
|
Відкритість |
Відкриті:
|
Відкриті – кластери, що взаємодіють із підприємствами ін. регіонів: трансграничні кластери – група підприємств, чия діяльність побудована навколо обігу набору вхідних і вихідних потоків інших регіонів, а також і використання внутрішніх ресурсів регіону; індукційний - кластер, що функціонує на ресурсах, що перебувають всередині регіону, але індукує потоки зовні. |
|
Закриті |
Закриті - функціонують тільки на території регіону. |
|
|
Галузева на-лежність чле-нів кластера |
Міжгалузеві |
Включають підприємства кількох галузей |
|
Галузеві |
Всі члени кластера належать до однієї галузі |
|
|
Викорис-тання первинного ресурсу |
Повне використання |
100% використання первинного обмеженого ресурсу; |
|
Істотне (значне) |
Більше 80%. |
|
|
Часткове |
Більше 50%. |
|
|
Слабке |
Менше 50% |
|
|
Структура кластера |
На базі малих та се-редніх підприємств |
Дають змогу малим підприємствам поєднувати переваги дрібно се-рійного виробництва з можливістю захоплення свого сегменту ринку |
|
Навколо великих корпорацій |
Ядро кластера – великі підприємства, навколо – дрібні фірми. |
|
|
Характер зв’язків |
Виробничі |
На базі промислових підприємств |
|
Науково-технічні |
Ядром кластера є науково-дослідні установи, університети |
|
|
Змішані |
Поєднання співпраці промислових підприємств з науково-дослідними установами |
Продовження табл. 3.2
|
Класифіка-ційні ознаки |
Види кластерів |
Особливості |
|
Кількість учасників кластера |
З невеликою кількістю учасників |
До 100 осіб |
|
З великою кількіс-тю учасників осіб |
Понад 100 осіб |
|
|
Рівень взаємодії між учасниками кластера |
З регламен-тованими відносинами між його членами |
Структурована співпраця та конкуренція |
|
З несистемними від-носинами між його членами (подібно до зв’язків в асоціації) |
Вільні, партнерські відносини, властиві кластерам у країнах, що розвиваються |
|
|
Державне регулюван-ня |
Державна підтримка |
Створення спеціальних державних програм для підтримки кластерів |
|
Без втручання держави |
Ініціатива підприємців, які орієнтуються на ринкові закони попиту та пропозиції |
|
|
Надійність каналів |
Надійні |
Надійні - забезпечувані стратегічно важливими для держави в цілому або регіону зокрема підприємствами кластера. |
|
Довгострокові |
Довгострокові - забезпечені ринковими правила-ми, давно сформовані канали, перевірені часом. |
|
|
Ризикові |
Ризикові - відносно нові канали. |
А. О. Прочан розглядає туристичний кластер як одну із форм організації продуктивних сил усіх учасників даної моделі, яка передбачає створення нового туристичного продукту на основі маркетингових комунікацій у туризмі, що дозволить їм успішно конкурувати на туристичних ринках різних рівнів. Мета його створення – підвищення конкурентноздатності продукції чи послуг членів кластера на ринках різних рівнів.
Як вважає Мельник О. В. «Туристичний кластер – це територіальне об'єднання суміжних з туризмом галузей економіки та інституцій, які взаємодоповнюють одна одну, зберігають право самостійного визначення та здійснення своєї поточної і стратегічної господарської політики.
За допомогою туристичного кластера можна підвищити продуктивність праці, скоротити витрати на маркетингові дослідження при визначенні напрямків та місць організації нових видів туризму, а також сприяти впровадженню інновацій. Більшість учасників кластера не конкурують між собою, у них є багато спільних інтересів та можливостей.
Слід звернути увагу на те, що характерною особливістю структури кластера є взаємодія трьох секторів:
-
бізнесу (підприємницькі структури, товариства, комерційні банки), і
-
нституцій (університети та наукові центри, громадські організації, торгово-промислові палати)
-
влади (місцеві органи влади, податкові адміністрації, регуляторні структури).
З іншого боку, туристичний кластер повинен складатись із комбінації галузей, що створюють турпродукт і умови для підвищення його конкурентоспроможності. Межі туристичного кластеру можуть змінюватись у зв’язку з появою нових підприємств і галузей, зі зміною умов ринку, державного регулювання.
В структурі типового туристичного кластеру виділяється чотири основних сектори:
-
сектор виробництва туристичних послуг;
-
сервісний сектор;
-
допоміжний сектор;
-
сектор забезпечення життєдіяльності туристичного кластеру.
Сектор виробництва туристичних послуг включає підприємства, що безпосередньо виробляють та реалізують туристичні послуги:
-
туроператорські фірми та турагентства,
-
заклади з розміщення,
-
оздоровлення,
-
перевезення,
-
харчування
-
організації дозвілля туристів.
Сервісний сектор об’єднує:
-
банківсько-кредитні та страхові установи,
-
навчальні заклади туристичного профілю,
-
наукові установи,
-
бізнес-центри,
-
лізингові компанії.
Сектор забезпечення життєдіяльності туристичного кластеру зв’язує між собою інші сектори і координує їх діяльність. Він включає відділи:
-
маркетинговий,
-
рекламно-інформаційний,
-
логістичний
-
юридично-аудиторський.
Рис.3.1. Структура туристичного кластера
Наявність всіх вищеперерахованих елементів туристичного кластеру не є обов’язковою. Склад його учасників може розширюватись залежно від тісноти зв’язків, рівня сформованості кластеру. З частиною компаній сервісного та допоміжного секторів туристичний кластер може укладати угоди про співробітництво, що не передбачають їх входження до кластеру (табл.3.3).
Таблиця 3.3