Діалог.

Правила

Приклади

Цитати виділяються лапками,

Якщо вони супроводжуються словами автора, розділові знаки ставляться так, як при прямій мові.

Коли авторська мова починається словами так указує (говорить), ось що сказав, ось як описує і под., після лапок ставиться тільки тире.

Якщо цитата вводиться в авторські слова як частина речення, перше слово пишеться з маленької букви.

Якщо цитата наводиться не повністю, то пропуск слів позначається трьома крапками, що можуть стояти на початку, в середині або в кінці цитати.

Якщо цитата з пропуском початку речення стоїть перед словами автора, починаючи текст, перше слово пишемо з великої букви (навіть коли в тексті, який цитується, воно пишеться з малої букви).

Якщо вказівка на автора або на джерело цитати йде безпосередньо за нею, то вона береться в дужки, а крапка ставиться після дужок.

Якщо вказівка на автора або на джерело цитати стоїть нижче, після цитати ставиться крапка.

Епіграфи пишуться без лапок, а вказівка на автора не береться в дужки.

Дослівні вирази, які вставлені в текст як члени речення, виділяються лише лапками.

Якщо перед дослівним виразом є слова вислів, фраза, речення й под., перед ним ставиться двокрапка.

«Ми просто йшли; у нас нема зерна неправди за собою», — говорив Шевченко про себе і свою долю.

«Він був сином мужика і став володарем у царстві духа» — так визначив велич Шевчен­ка І.Франко.

Л. Толстой говорив, що він дуже любить «на­родну українську мову, звучну, барвисту й

таку м'яку».

«Він — поет цілком народний... — писав про Шевченка МДобролюбов. — Він вийшов з народу, жив з народом і... був з ним міцно й кровно зв 'язаний».

«,.. Нам потрібно любити її і гордитися сво­єю на тре краснішою матір'ю», — писав Т.Шевченко про Україну. Але: Т.Шевченко писав про Україну: «... нам потрібно любити

її...»

«Любов до Батьківщини неможлива без лю­бові до рідного слова» (В. Сухомлинський).

«Українські простори — столиця ліричної поезії».

АМіцкевич.

Як жити, зачепившись на мілкому, То краще потонуть на глибині.

Л.Костенко.

Гребінчине «ви, братця, все-таки домівки не цурайтесь» треба разу раз пам 'ятати, розу-

міючипід домівкою і рідний край, і рідну мову, і берізку біля рідної хати, і те оточення, серед якого ти зріс, тих людей, які помогли тобі стати на ноги і навчили тебе добра... (М.Рильський).

Дуже вчасно згадати вислів Г. Сковороди: «Розум завжди любить до чогось братися і, коли він не матиме доброго, тоді «звертається до поганого».