4. Групи меншин

У наш час досить часто можна почути про групи меншин, або просто меншини (mіnorіtіes). Ця назва дуже часто характеризується як невдала, тому що вона викликає негативні асоціації, або пов’язується з чисельністю групи.

Але меншина не є статистичною категорією. Наприклад, у Південній Африці, де чорні складають чисельну більшість, вони знаходились до нещодавня (та й ще знаходяться) у підпорядкуванні білим, що чисельно складають меншість населення.

І ще відносно нещодавно невеликі кількості європейців складали домінуючу меншість населення в колоніальних країнах Азії, Африки та Латинської Америки.

Коротко кажучи, поняття “меншина” стосується соціального статусу. Соціологи визначають групу меншини як таку групу людей, чий фізичний вигляд або культуральна практика відрізняє їх від домінуючої групи та робить їх такими, що зазнають нерівного поводження.

Vander Zanden, за Вільямсом, визначає меншину як расово або культурально самоусвідомлену частину населення із успадкованим членством та високим рівнем внутрішньо-групових одружень, що зазнає шкоди з боку домінуючої частини нації-держави (natіon-state).

Соціологи виділяють сьогодні п’ять основних властивостей, що характеризують меншини:

1. Меншина - це соціальна група, члени якої зазнають дискримінації, сегрегації, утиску або переслідувань з боку іншої соціальної групи, яку називають домінантною групою. Через владні можливості цих груп, члени меншини знаходяться у несприятливому становищі. Ці відмінності є також джерелом тих переваг, які має домінантна група, тому що утиск груп меншин дає привілеї та підвищений статус домінуючій групі.

2. Меншина має фізичні або культурні риси, що відрізняють її від домінантної групи. На підставі цих рис членів меншини розглядають огулом та ставлять у менш сприятливу позицію в соціальній структурі.

3. Меншина - це соціальна група, що усвідомлює себе як така і усвідомлює свою єдність. її члени відрізняються соціальною та психологічною близькістю до подібних до себе, та поняттям єдності свого народу.

4. Членство у групі меншин загалом не є добровільним. Членство у меншині - це приписана позиція (як приписаний статус), тому що індивід, як правило, народжується у певному статусі, особливо коли мова йде про расову меншину (особа взагалі не вибирає - бути чорною чи білою).

5. Члени меншин - за вибором або за необхідністю - як правило одружуються між собою. Домінантна група застерігає своїх членів від одруження з членами меншин та звичайно ставиться з презирством до тих, хто порушує цю заборону. Меншина може заохочувати своїх членів до одруження серед своїх, щоб зберегти свою унікальну культурну спадщину.

Зауважимо, що багато соціологів розглядають міжгрупові шлюби як чутливий барометр міжетнічного або міжрасового клімату. Чим вище відносний рівень міжгрупових шлюбів, тим, очевидно, нижче інтенсивність упереджень та дискримінації. Та навпаки, чим нижче відносний рівень міжгрупових шлюбів, тим, очевидно, інтенсивнішими та поширенішими упередження та дискримінація.

В Україні за останнім переписом міжнаціональні шлюби брали 22 відсотки українців та 57 відсотків росіян. Сьогодні серед дорослих українців (від 18 років) 16%, а серед росіян в Україні - 38% - діти міжетнічних шлюбів. Але це - не відносний рівень міжнаціональних шлюбів. Щоб визначити їх відносний рівень треба підрахувати, яка частка рівноймовірних можливостей міжнаціональних шлюбів фактично реалізується. При однаковому ставленні до національної належності подружжя міжнаціональними були б 27 відсотків шлюбів українців та 78 відсотків шлюбів росіян. Таким чином відносний рівень міжнаціональних шлюбів, який саме і характеризує рівень відкритості міжетнічних меншин, для українців визначається відношенням 22 до 27, тобто складає 0,81, а для росіян в Україні визначається відношенням 57 до 78, тобто складає 0,73. Тобто рівень відкритості росіян до міжетнічних шлюбів складає 90 % від рівня відкритості українців.