4. Етнометодологія

“Етно” (Ethno) походить від грецького слова, що означає “народ”, а слово методологія тут означає теоретизування про процедури, якими щось робиться. Таким чином, буквально, етнометодологія позначає теоретичний підхід до тих процедур, правил та дій, які ми фактично використовуємо, щоб зробити соціальне життя та суспільство зрозумілими нам самим та іншим людям.

Кажуть, що етнометодологія - це вивчення того, як люди у своєму повсякденному житті створюють та поділяють їх визначення реальності.

Вихідною основою для побудови етнометодології стали ідеї німецького соціального філософа Альфреда Шютца (Alfred Schutz).

Шютц зауважує, що у нашому повсякденному досвіді ми припускаємо, що дійсний світ існує навколо нас незалежно від нашого досвіду. Він стверджує, що це бачення відображає певну розумову установку. Інші розумові установки припускають існування світу із зовсім іншими характеристиками. Вони включають в себе як “реальності” сни, гіпнотичні стани, галюцинації або театральні видовища.

При різних припущеннях та типах логіки люди створюють різні світи. Етнометодологи досліджують, як ми приходимо до створення припущення про те, що існує зовнішня соціальна реальність та порядок, і як ми приходимо до ствердження один в одному цього припущення, як ми переконуємо один одного у тому, що існує упорядкована зовнішня соціальна реальність.

Один з методів, які застосовує у своїх дослідженнях Гарфінкель, - це демонстраційний експеримент. Суть експерименту полягає в тому, що експериментатор вносить у ситуацію спілкування яку-небудь неприємну несподіванку для того, щоб відкрити звичайно приховані очікування.

Наприклад, Гарфінкель пропонував своїм студентам вступати у розмову, а потім просити пояснити значення того чи іншого звичайного вислову співрозмовника.

Приклади:

Інший: Як почуває себе твоя подруга?

Студент-експериментатор: Що ти маєш на увазі, коли питаєш: її фізичний стан чи розумовий?

Інший: Я маю на увазі, як вона себе почуває? Що з тобою?

Студент-експериментатор: Зі мною нічого. Просто поясни трішки, що ти маєш на увазі?

Інший: Не має значення. Залишимо це. Як твої справи в університеті?

Студент-експериментатор: Що ти маєш на увазі, коли кажеш “Як твої справи?” Інший: Ти знаєш про що я питаю.

Студент-експериментатор: Я дійсно не знаю.

Інший: Що з тобою? Ти захворів?

З допомогою таких методів Гарфінкель намагається відкрити ті непомітні розуміння, що звичайно вважаються само собою зрозумілими – за формулою повсякденного спілкування: “Ти знаєш, що я маю на увазі”.

Ми особливо глибоко відчуваємо важливість загальноприйнятих, узвичаєних значень, які є основою наших взаємодій, коли ці значення раптово змінюються. Гарфінкель давав своїм студентам таке завдання: він запропонував їм почати поводити себе вдома так, наче вони не діти своїх батьків, а квартиранти, вживати звернення “містер” та “місіс”, виявляти стриманість, яка притаманна спілкуванню чужих людей. У себе вдома вони мусили ввічливо просити дозволу скористатися ванною, холодильником, телефоном і таке інше. Деякі студенти відразу відмовились від такого експерименту тому, що вважали, що це може призвести до конфлікту в сім’ї. А ті студенти, що погодились, були приголомшені результатами експерименту.

Члени сім’ї були повністю здивовані. Вони весь час намагалися зрозуміти причини такої дивовижної поведінки і якось налагодити звичну нормальну ситуацію в сім’ї. Звіти студентів сповіщали, що зміна їх поведінки викликала подив, занепокоєння, збентеження, тривогу. У багатьох родинах їх члени оцінювали студентів як егоїстичних, дріб’язкових, неуважних, непорядних, неввічливих і таке інше. Члени сімей вимагали пояснень: “Що трапилось? Що з тобою? Може тебе вигнали з коледжу? Ти захворів? Чому ти раптом з’їхав з глузду? Ти дійсно з’їхав з глузду чи витворяєш все це через свою дурість?” й таке інше.

Висновок тут такий: у житті є безліч правил, які ми звичайно не усвідомлюємо. Але порушення цих правил може давати непередбачені і дуже неприємні результати.

Етнометодологічні дослідження показали, що соціальні структури багато в чому існують лише завдяки тому, що достатня кількість людей погоджується діяти за тими правилами, що склалися. Навіть держава та її органи існують тільки тоді, коли досить багато людей поводяться щодо них, як до дійсно існуючих. Але коли велика кількість людей ставить під сумнів владу існуючої держави, то можуть відбуватися революційні зміни. Цей процес подібний до процесу збанкрутування того банку, з якого всі вкладники забажали майже одночасно взяти свої гроші.

Ще необхідно зауважити, що етнометодологія має, так би мовити, суперечливу репутацію. Деякі її прихильники вважають, що вона є одним з найважливіших починань у сучасній соціології. Її ж критики вважають її чимось лише трошки більшим, ніж забавною дивиною. Ця проблема поки що залишається відкритою. І саме тому, що самі методики етнометодологів поки що дозволяють робити лише якісні і не досить визначені висновки.