1. Суспільства мисливців та збирачів

Як бачимо з назви, це суспільства, існування яких залежить від тварин і рослин, які його члени в змозі вполювати та зібрати. Усі суспільства використовували цю технологію виживання на початку свого шляху ще кілька тисячоліть тому; навіть сьогодні існує кілька ізольованих народів, таких як аранда в Центральній австралійській пустелі, які залишаються на цьому рівні розвитку.

Суспільства мисливців та збирачів звичайно були дуже маленькими і розкиданими. Причина дуже проста: навколишнє середовище не може забезпечувати велику кількість людей, сконцентрованих на одній території, день за днем їжею, яку вони зможуть вполювати чи зібрати. Тому такі народи жили і живуть маленькими групами, які рідко налічують 40 членів (найчастіше 3-4 родини). Навіть така нечисленна група повинна мати в своєму розпорядженні площу не менш кількох сотень квадратних кілометрів, щоб прогодуватись, і тому спілкування між такими групами відбувалося рідко і недовго. Більшість членів цих груп були родичами за одруженням. Дійсно, сім’я - майже єдина визначена соціальна інституція в таких суспільствах. Сім’я там виконує багато функцій, які в інших суспільствах звичайно виконують інші спеціалізовані інституції, такі, наприклад, як виробництво засобів до життя, освіта, захист. Політичні інституції відсутні, статуси в таких суспільствах майже рівні і, не дивлячись на те, що інколи існує тимчасовий лідер з обмеженою владою, більшість рішень в групах приймаються спільно.

Фактично, існує лише кілька статусів в таких суспільствах. Вони визначаються статтю, віком та родинними зв’язками (kinship). Ролі, що їх виконують чоловіки і жінки, старі і молоді дещо відрізняються, але немає ніякої іншої спеціалізації. Більшість членів групи більшу частину часу займаються одними й тими ж справами. Результатом їх спільного життєвого досвіду є їх однакова соціальна цінність. Їхня релігія майже ніколи не включає віру в могутнього бога чи богів, які брали б участь в справах людей, натомість, вони вважають, що світ населений невидимими духами, яких треба приймати до уваги, але поклонятись їм не обов’язково.

Народи мисливців і збирачів весь час пересуваються по своїй території, адже якщо вони будуть затримуватись надовго в одному місці, то можуть виснажити природні ресурси. В результаті володіння речами їм тільки заважає, і вони мають лише дуже незначну кількість речей. Ніхто з них не може накопичувати, бо просто нема що. Особи, які знаходять їжу - єдине, що цінується в цих суспільствах, - повинні розділити її з усією групою.

Бійки чи ворожнеча всередині груп зовсім незвичні серед мисливців і збирачів, частково тому, що в матеріальному плані їм нема за що ворогувати між собою. І все ж, не дивлячись на розповсюджену думку, життя цих людей не є постійною боротьбою за виживання на грані голоду. Їхні потреби прості і їх легко задовольнити, у багатьох (але не у всіх) довкіллях, і тому вони, в середньому, витрачають менше часу на забезпечення себе необхідним, ніж люди, що належать до інших типів суспільства.

Використання полювання і збирання як технології виживання мало великий вплив на соціальну структуру і культуру суспільства. Соціальна структура і культура таких суспільств з необхідністю були дуже простими.