Тема 6. Суспільство та його типи

1. Поняття суспільства

Суспільство - це об’єднання людей, яке має такі чотири ознаки:

• воно самовідтворюється;

• має певну територію;

• має спільні елементи культури;

• має систему політичної влади, яка не є підпорядкованою людським об’єднанням, зовнішнім до даного об’єднання.

Що це означає?

Коли говорять, що суспільство є самовідтворюваним об’єднанням, мають на увазі ту обставину, що воно поповнюється, в основному, за рахунок народження дітей й відтворює свою будову діяльністю власних членів.

Коли говорять, що суспільство має спільні елементи культури, мають на увазі ту обставину, що спільна культура - це ознака не стільки суспільства, скільки етносу (пригадайте, наприклад, Індію).

Суспільство ж повинно мати або спільну мову, або спільну релігію, або спільну ідеологію (що виконує інтегруючі функції релігії як система цінностей та моральних норм); але мова може бути не спільною (Швейцарія, Бельгія), релігія може бути не спільною (Індія), норми можуть бути різними (за виключенням законів), цінності можуть бути різними для різних груп.

Коли говорять, що суспільство має систему політичної влади, яка не є підпорядкованою людським об’єднанням, зовнішнім до даного об’єднання, то мають на увазі ту обставину, що воно має політичну незалежність, тобто, не є частиною іншої системи. Але при цьому слід пам’ятати про випадки часткового включення. Наприклад, колоніальна країна не є окремим суспільством, але члени Організації Об’єднаних Націй або члени Європейського Союзу - це окремі суспільства.

Людські суспільства є дуже різними. Людина, раптом перенесена з Канади в плем'я, яке живе в джунглях Бразилії (чи навпаки), була б спантеличена новим соціальним оточенням і не змогла б поводитися адекватно. Тому кожне людське суспільство - це непересічний й специфічний виклик соціологічному розумінню.

В той же час, соціологічне розуміння потребує порівняння різних суспільств у деяких аспектах, а такі порівняння дають можливість знайти дещо спільне між різними суспільствами. І в цій лекції ми розглянемо дві головні теми. По-перше, ми познайомимося із соціальними структурами, що лежать в основі усіх людських суспільств. По-друге, ми поговоримо про деякі основні типи суспільств, розглядаючи, як і чому вони відрізняються один від одного.

2. Типи суспільств

Якщо ми умовно стиснемо історію життя на нашій планеті, що налічує приблизно 3,5 мільярди років, в один рік, то виявиться, що перший представник Homo sapіens з’явився не раніше ніж 31 грудня за сім хвилин до кінця року, а перша цивілізація - за одну хвилину до кінця року. І тим не менше, культурні досягнення людей за такий короткий термін визначні. Лише близько 11 тисяч років тому деякі групи людей почали одомашнювати тварин і рослини, таким чином визволивши себе з повної залежності від того, що пощастить вполювати або зібрати.

Розвиток сільськогосподарської технології підвищив врожайність і, завдяки цьому, збільшилась кількість населення, і виникли великі суспільства. Лише приблизно 250 років тому розпочалася промислова революція, що затягнула людство у світ фабрик і заводів, залізниць і літаків, автомобілів, миттєвого зв’язку на величезні відстані та жахливої військової технології.

Історичний розвиток є частиною загальної соціокультуральної еволюції, а саме - тенденції соціальних структур і культур суспільства ускладнюватись з часом. Цей процес має дещо спільне з біологічною еволюцією. Як і живий організм, суспільство, щоб існувати, повинно пристосовуватись до навколишнього середовища, щоб одержувати їжу та інші ресурси. Різні суспільства застосовують різну стратегію виживання, і ті суспільства, яким вдалося винайти кращу, тобто більш продуктивну стратегію, стають більшими і складнішими, часто досягаючи успіху за рахунок суспільств з менш розвинутою технологією. Цей процес соціокультуральної еволюції не є “законом”, який є справедливим стосовно кожного суспільства. Деякі суспільства еволюціонували швидше і дальше ніж інші. Деякі - застигли на якомусь рівні. Деякі дезинтегрували і зникли. Кожне суспільство змінювалось шляхом, притаманним тільки йому.

Концепція соціокультуральної еволюції - це свого роду екологічний підхід, що аналізує соціальні та культуральні елементи в контексті того природного і соціального середовища, в якому існує суспільство. Застосовуючи цей підхід до різних суспільств, що існували в процесі соціокультуральної еволюції, ми можемо нарахувати багато варіантів їх соціальної структури і культури. Але, не дивлячись на тисячі часто неоднорідних суспільств, що існували з початку людської історії, їх можна розділити на декілька основних типів - відповідно до технології прожиття (subsіstence), тобто - до технології, якою вони в основному забезпечували своє існування. Герхард Ленський, який запропонував цей підхід, виділив (як основні типи) суспільство мисливців та збирачів (huntіng and gatherіng), городницьке (hortіcultural), аграрне (agrarіan) та індустріальне (іndustrіal) суспільства.

Іноді “hortіcultural” перекладають як “садівниче”, тому що цей англійський термін у звичайному вжитку частіше позначає те, що українською називають садівництвом. Але цей термін позначає також й городництво, а в поясненнях до терміну Ленського мова йде саме про городництво (рільництво). (В економічній літературі цей період розвитку землеробства називають первісним городництвом.)

Деякі соціологи виділяють як окремий тип пастуше (pastoral) суспільство. Ленський в останній за часом класифікації суспільств, виділяє за основним способом прожиття (prіmary mode of subsіstence) 10 типів:

1. мисливців та збирачів;

2. прості (sіmple) городницькі;

3. розвинуті (advanced) городницькі;

4. прості аграрні;

5. розвинуті аграрні;

6. рибальські;

7. морські або приморські (marіtіme);

8. прості пастуші (herdіng);

9. розвинуті пастуші;

10. індустріальні.

Але чотири з цих типів суспільств Ленський відрізняє від інших як довкільно (envіronmentally) спеціалізовані, а саме як такі, які непропорційно багато (у порівнянні з іншими суспільствами ) покладаються на такі елементи своїх технологій, що особливо підходять до характерних особливостей їх специфічного природного довкілля (середовища). Це - рибальські, морські, пастуші прості і розвинуті (останні мають коней або верблюдів як транспортний засіб).

А основними він вважає шість типів суспільств:

1. мисливців та збирачів, що живуть за рахунок диких тварин і рослин;

2. городницькі прості - живуть за рахунок рослинництва (рільництва), але не мають плугів, а знаряддя і зброю мають тільки з дерева і каміння;

3. городницькі розвинуті - знаряддя і зброя бронзові;

4. аграрні прості - теж саме, але мають плуги і використовують енергію тварин (биків);

5. аграрні розвинуті - знаряддя і зброя залізні (сталеві), де ще ширше використовується енергія тварин;

6. індустріальні - використовуються неживі джерела енергії.

Критерії класифікації основних 6 типів суспільств:

Тип суспільств	Культивування рослин	Металургія	Плуг	Залізо	Неживі джерела енергії
Мисливців та збирачів	-	-	-	-	-
Просте городницьке	+	-	-	-	-
Розвинуте городницьке	+	+	-	-	-
Просте аграрне	+	+	+	-	-
Розвинуте аграрне	+	+	+	+	-
Індустріальне	+	+	+	+	+

Деякі соціологи додають ще постіндустріальне (postіndustrіal) суспільство, але про це ми будемо говорити окремо.

На кожній сходинці цього еволюційного процесу соціальна структура і культура суспільства ставали складнішими. Причина в тому, що ефективніша технологія виживання дозволяє суспільству виробляти більший обсяг додаткового продукту, а саме - більше їжі та інших товарів, ніж це потрібно, щоб забезпечити виживання їх виробників. В результаті, збільшується та частка населення, що звільнюється від виробництва їжі, і замість цього виконує в суспільстві інші ролі. В результаті значно поглиблюється розподіл праці, спеціалізація окремих осіб та груп на певних видах економічної діяльності. В технологічно найпростіших суспільствах фактично все працездатне населення було зайняте у здобутті їжі. У технологічно найрозвинутіших суспільствах прогодувати все населення може менш ніж 5% робочої сили. Це дає змогу суспільству розвивати свою соціальну структуру і культуру.