Цінності

Цінності - це ідеї стосовно того, що є добрим, правильним, справедливим чи бажаним, які поділяє більшість членів суспільства або соціального угрупування.

Різниця між нормами та цінностями - цінності це абстрактні, загальні поняття, в той час як норми - це конкретні правила дії у конкретних ситуаціях.

Цінності - це критерії оцінювання.

Тема 5. Соціальна структура

1. Природа соціальної структури, її компоненти

В узагальненому плані можна сказати, що соціальна структура - це певна сукупність відносно повторюваних та упорядкованих відносин між елементами соціальної системи. Саме завдяки соціальній структурі людське життя справляє враження організованого та регулярного.

Поняття структури є поширеним у різних науках. Ви чули, я думаю, про атомну структуру, молекулярну структуру, клітинну структуру, анатомічну структуру, структуру особистості.

Значна частина того, що соціологи називають соціальною структурою складається з мережі тих неявних правил та інституціональних установлень, що спрямовують поведінку людей. Значна частина інституціональних установлень ніколи не викликає протидії і не створює ніяких проблем, тому що люди вважають ці установлення само собою зрозумілими, а їх виконання - звичайною справою. До того ж для життєвої практики немає необхідності, щоб люди формулювали відповідні правила та установлення, навіть щоб вони мали уяву про всю соціальну структуру. Типовою є потреба керуватися дуже обмеженим колом запроваджених порядків у певних обставинах: перш за все, вдома, по дорозі на роботу та на робочому місці.

Один з шляхів структурування повсякденного життя, з точки зору мікросоціології, це поєднання певних випадків та їх ярликування (labelіng). Маємо на увазі такі слова, як “сім’я”, “церква”, “уряд”, “оточення”, “Україна” і таке інше. Vander Zаnden, наприклад, пише, що “точно кажучи, таких речей немає, є тільки зібрання певних дій індивідів, які ми сприймаємо як упорядковані та позначаємо певною назвою”. Для того, щоб повніше збагнути цю точку зору, уявіть себе істотами, які мають розміри невеликого атома, та споглядають зсередини усі об’єкти - людину, стіл, склянку з водою на столі та таке інше. Для такої мікроскопічної істоти усі ці об’єкти мовби “не існують”. Вони є “тільки зібраннями певних дій атомів”. З цієї точки зору, ми розумово співвідносимо один випадок з іншими, щоб створити в уяві більш велике ціле, що охоплює більш широке коло випадків (або подій). Це - мікросоціологічне бачення макросоціальних структур.

У такому баченні соціальна структура виявляється в угрупуваннях соціальних позицій та розподілі людей по цих позиціях. У соціології соціальні позиції - це відносно стабільні (тобто відносно інваріантні щодо часу) ознаки тих суб’єктів, які приходять до соціальної системи та виходять з неї. Наприклад, люди, які складають університет, приходять, вчать, вчаться, потім виходять з нього, але університет залишається. Так само - сім’ї, оркестри, армії, корпорації, церкви.

Усі такі поєднання соціальних позицій складають певні елементи соціальної структури. Ми сприймаємо їх як незалежну від нас реальність, що формує частину нашого об'єктивного середовища. Вони існують як дещо, що ми не можемо ігнорувати, та з чим ми повинні постійно мати справу.

Як наслідок, соціальна структура обмежує нашу поведінку та скеровує наші дії у певних напрямках. Але й люди змінюють соціальні структури. (Показати на прикладі університету або системи освіти.) З мікросоціологічної точки зору, соціальні структури мають два основні компоненти - статуси та ролі.