2. Етапи застосування наукового методу

• вибір визначення дослідницької проблеми;

• огляд літератури, пов’язаної з проблемою; знайомство з існуючими теоріями та результатами досліджень проблеми;

• формулювання гіпотез; викладення проблеми у вигляді гіпотез, які можуть бути перевірені емпірично; конструювання операційних визначень змінних;

• розробка дослідницького проекту; вибір дослідницького методу або методів: експеримент, обстеження, спостереження, використання існуючих даних;

• збір даних;

• аналіз даних; переробка інформації у форму, необхідну для аналізу інформації та підтвердження, відхилення або модифікування гіпотез;

• формулювання висновків; обговорення значення знайденого відношення до існуючих теорій та інших.

3. Основні методи збору даних в соціології Експеримент

Складність знаходження причин подій в реальних - дуже багатофакторних - умовах. Спосіб досліджувати різні компоненти ситуацій окремо - це організація експериментальної ситуації. 

Це ситуація, в якій виключається вплив одних чинників. Основна форма експерименту в соціології (та психології) - це робота з двома групами , що є ідентичними у всіх релевантних (тобто тих, що стосуються справи) аспектах.

Експериментальна група зазнає впливу певних змін, а контрольна група - ні.

Контрольна група необхідна, щоб знати, що буде відбуватися, якщо дослідник не втручатиметься.

Лабораторний експеримент (психологія, соціальна психологія) і польовий експеримент.

Вивчення впливу на ставлення американських студентів до Радянського Союзу їх спілкування з радянськими студентами:

а) вимір ставлень до спілкування;

б) вимір ставлень після організованої зустрічі, але обов’язково не тільки в експериментальній, але й в контрольній групі (щоб врахувати вплив інших факторів - ЗМІ, новини);

Поділ первинної групи на дві подібні частини.

Проблеми експериментального методу: штучність лабораторного експерименту; обмеженість можливостей контролювання польового експерименту; етичні проблеми експерименту, не повідомляючи учасників про зміст експерименту (захист від шкоди, від труднощів та страждань).

Обстеження

Найчастіше - опитування; контент-аналіз - обстеження текстів.

Основні поняття:

- генеральна сукупність;

- вибірка, проблема репрезентативності, способи побудови репрезентативних вибірок (рівноймовірна випадкова вибірка (random), стратифікована вибірка, квотна вибірка).

Специфіка побудови вибірки в країнах без надійних джерел статистичних даних.

Способи опитувань:

- анкетування (особисте, поштове);

- інтерв’ювання (особисте, телефонне).

Спостереження

Спостереження буває невтручальне - unobtrusіve, та учасницьке - partіcіpant.

Якісні методи (без вимірів).

Кількісні методи.

Інтеракціоністи наполягають на тому, що для розуміння певної форми життя дослідник має стати її учасником.

Архівні дослідження.

Тема 4. Культура

1. Поняття культури і значення культури

Слово культура - багатозначне. У повсякденному житті цим словом найчастіше позначають „освіченість, начитаність, розумність”. В цьому розумінні вживають такі вирази, як „особиста культура” або „культурна людина”. Цим словом позначається також витончений смак до мистецтва, літератури, музики.

В інших значеннях слово „культура” вживається у спеціальних науках. Наприклад, аграрії говорять „культура рису”, „культура картоплі” або „зернові культури”, а також „культура ґрунту”, маючи на увазі культивування тієї чи іншої рослини або видів рослин, а також обробіток ґрунту.

Біологи кажуть, наприклад, про "культуру стрептококу" або "культуру холерного вібріону", маючи на увазі мікроорганізми, вирощені в лабораторних умовах у якомусь поживному середовищі.

У загальнонауковій мові культурою називають також рівень або ступінь розвитку якої-небудь галузі господарської або розумової діяльності. Говорять, наприклад, „культура землеробства”, „культура праці” або „культура мови”.

Археологи називають культурою сукупність археологічних пам'яток певної епохи, коли говорять, наприклад, про „трипільську культуру” або „черняхівську культуру”.

Найближчим до соціологічного є розуміння культури, яке властиве історикам. Найчастіше вони називають культурою сукупність досягнень певного народу у певну епоху у його духовній та матеріальній діяльності. Так історики кажуть, наприклад, про культуру стародавньої Греції, про візантійську культуру, про культуру іспанського середньовіччя або італійського Ренесансу.

У соціологічному вжитку термін має найширше значення - він позначає усі продукти творчої діяльності людей. У соціологічному розумінні культура складається з двох основних видів продуктів людської діяльності - матеріальних та нематеріальних.

Матеріальна культура складається з усіх штучних предметів, тобто з усіх фізичних об’єктів, які люди створюють або яким вони надають значення - колесо, одяг, будинки, міста, книги, космічні кораблі, але також не створених людьми, але поставлених ними у штучні (неприродні) зв'язки із собою - тотемні рослини, тотемні тварини або сузір’я зірок.

Нематеріальна культура складається з усіх абстрактних творінь людей - таких як цінності, вірування, норми, звички, міфи, вміння, устрої сім’ї, політичних організацій, інших соціальних інститутів.

Тобто, якщо брати співвідношення культури та суспільства, то можна сказати, що культура це невід’ємна складова частина суспільства. Характеризуючи суспільство у цьому аспекті, можна сказати, що воно складається із людей, їх культури та усіх зв'язків, що поєднують людей та всі елементи культури у цілісну систему.

Для соціолога не існує людини без культури, саме слово „людина” позначає культурну істоту (на відміну від тварини). Культура дає людині напрямки та способи діяльності. Вона вказує що робити і як робити.

Приклад глибокого впливу культури на людське життя наводить американський антрополог Клайд Клакхан (Clyde Kluckhone). Син американських місіонерів, що осиротів ще в ранньому дитинстві у віддаленому китайському селі, був вихований у китайській родині. Генетика біологічна та соціальна (тобто культура) діяли всупереч одна одній, і переважила культура. „Його сині очі та біла шкіра мало що визначали, тому що його поведінка, вираз обличчя, рухи рук та спосіб мислення були китайськими” - свідчив Клайд Клакхан, який зустрів цього китайського американця у Нью-Йорку.

Справа в тому, що на відміну від бджіл, мурашок та інших соціальних комах люди не можуть реагувати генетично запрограмованими діями на зовнішні події.

Здібність людей створювати та підтримувати культуру - вивчати та використовувати знаки - дає засоби, що замінюють біологічну еволюцію як процес адаптації до природного довкілля. Замість цього люди змінюють довкілля, пристосовуючи його до своїх потреб. Саме тому люди здатні жити у будь-яких регіонах Землі, у будь-яких її кліматичних умовах і таке інше.

В той час, як біологічна еволюція відбувається повільно, культурна еволюція відбувається дуже швидко та порівняно легко поширюється з однієї громади на іншу.

Чому саме? В чому секрет культурної еволюції? Щоб відповісти на це питання, розглянемо процес виникнення культури.