4. Французький класицизм хуii ст.

Класицизм (вiд лат. с1аiсИ8 — взiрцевий) виникас i ггроцвiтас в ХУII ст. у ФранцiТ. В краУнi, де полiтична централiзацiя мала давню i мiцну традицiю, полiтичний устрiй набув у ХУII ст. форми класичного, найбiльш розвинутого абсолютизму. Велику пiцримку французьким королям надавала католицька церква, яка у ФранцiТ з раннiх часiв була тiсно пов’язана з королiвською владою. Значно змiцнити абсолютну монархiю вдалося з приходом до влади першого мiнiстра короля Людовiка ХIII, кардинала Рiшельс, час ггравлiння якого (1624 — 1642 рр.), с важливою сторiнкою у розвитку французького абсолютизму. Абсолютизм у Францi так змiцнiв, що за наступника Людовiка ХIII — Людовiка ХiУ — досяг свого повного розквiту. В серединi ХУII ст. гегемонiя в Свропi перейшла вiд IспанiУ до ФранцiТ. Це i час формування французько нацiонально школи в лiтературi й образотворчому мистецтвi, класичного напряму, батькiвщиною якого i стала королiвська Францiя.

Абсолютистський уряд ФранцiУ здiйснював полiтику централiзацi i в галузi культури. Вiн намагався поставити пiд свiй контроль духовне жигггя крани. Одним iз заходiв, здiйснених Рiшельс з цiсю метоiо була органiзацiя в 1634 р. Французькот АкадемiУ. Через Академiю, що займалася створенням словника, а потiм граматики французько мови, уряд намагався впливати на хiд лiтературного жиiтя. Класицизм стае панiвною лiтературною течiсю, офiцiйним напрямом, визнаним при королiвському дворi. Аналогiчнi мiркування спонукали уряд заснувати у 1648 р. Королiвську Академiю живопису i скульптури.

Визначну роль у реформi французькЫ мови в класицистичному напрямi вiдiграв лiтератор Франсуа де Малерб (1555 — 1628). Малерб боровся за якiсний, стиль, за чистоту паризькЫ мови, протестуючи проти надмiрного засмiчення лiтературного стилю провiнцiалiзмами. Дiяльнiсть Ф. де Малерба значно сприяла оформленню тiс класичноТ французькоТ лiтературноТ мови, якою писали згодом знаменитi письменники-класики французькоТ лiтератури у ХУii ст. Пьср Корнель (1606 — 1684),