Тема 4. Культура ренесансу

Частина 1. РЕНЕСАНС У IСУЛЬТУРI СВРОПИ

Ренесанс у кулылурi Свропи — епоха у розватку культура в добу переходу вiд сере днiх вiкiв до Нового часу. Епоха Ренесансу або Вiдродження охоплюс середину ХИ кiнець ХИ’ ст., для Iталй починасться з ХIГ” ст. Кращi т вора епохи Вiдродження ввiйшла у скарбницiо свiтово культури i зберiгають значения класичного спадку i в наш час. Ця тема займас виключне мiсце в iсiлорй культура лiодства.

Пропонусмо такий план викладу:

1. Характернi риси культури Ренесансу.

2. Iталiйський Ренесанс.

З. Реформацiя в €вропi. Гуманiстичний рух Нiмеччини.

4. Пiвнiчне Вiдродження.

1. Характернi риси культури Ренесансу.

Вiдродження, або Ренесанс (франц.) — термiН для означення цiлоТ епохи в культурному розвитковi краТн €вропи. В IталiУ — це ХIУ — ХУI ст., в iнших краТнах ЗахiдноТ i ЦентральноТ Свропи —середина ХУ — кiнець ХУI ст.

Термiн “рiнашiта” (вiдродження), який вперше ввiв iталiйський живописець i iсторик мистецтва дж. Вазарi в серединi ХУI ст., означас нону фазу в iсторiТ мистецтва, яке вiдродило пiсля серсдньовiчного античнi норми прекрасного.

Назна (переклад французького термiна вказус на зв’язок ноноТ культури з античнiстю. У результатi ознайомлення з Вiзантiсю, в перiод хрестових походiв, iталiйцям стали вiдомi стародавнi грецькi рукописи драматургiв, поетiв, ораторiв, фiлософiн та iсторикiв. Цi старожитностi почали перевозити до IталiТ, де iх колекцiонували та вивчали. Та й у самiй ТталiТ було багато античних римських пам’яток, якi так само почали ретельно вивчати представники iталiйськоТ мiськоТ iнтелiгенцiТ. В iталiйському суспiльствi виник глибокий iнтерес до стародавнiх класичних мов, античноТ фiлософiТ, iсторiТ, лiтератури та образотворчого мистецтва. Особливо велику роль у цьому русi вiдiграло мiсто Флоренцiя, яке дало свiтовi чимало нидатних дiячiв новоТ культури.

Використовуючи античну спадщину, iнтелiгенцiя не просто пасивно засвоювала староримську та давньогрецъку культуру, а переробляла П по-своему, формуючи новий свiтогляд, протилежний свiтоглядовi феодалiзму, що панував до того. друга назна новоТ культури, що зародилася в iталiТ — гуманiзм — саме й свiдчить про це. Гуманiзм (лат. 1’Iатапа$ — людський, людяний) — напрямок суспiльноТ думки, який характеризусться захистом свободи i гiдностi особистостi, П всебiчного розвитку. Гуманiстична культура н центрi унаги ставила саму людину (1-гото — людина), а не божественне, потойбiчне, як це було в середньовiчнiй iдеологiТ. У гуманiстичному свiтоглядi аскетизмовi вже не лишалося мiсця. Земне iснування визнанали самоцiнним i реальним. Пiзнання природи i людини оголошувалось сутгю науки. На противагу песимiстичним мотивам, що панували в свiтоглядi середньовiчних схоластiв та мiстикiв, у свiтоглядi та настро людей Вiдродження переважали оптимiстичнi мотиви; для них була характерна вiра в людину, в свiтле майбутнс людства, в торжество людського розуму й освiти.

Культура Вiдродження невiд’смна вiд його гуманiзму. Звiльнення культури вiд опiки церкви; захист свободи думки; эруйнування перегородок мiж верствами i розкрiпачення людсъко особистостi — такi основнi принципи гуманiзму Ренесансу. Сутнiсть гуманiзму епохи Вiдродження — захист особистостi i безмежна вiра в особистiсть.

Вiдродження — це iсторична епоха, характерними, основними рисами якЫ с:

1) перехiд вiд ремесла до мануфактури;

2) великi географiчнi вiдкриггя i початок свiтовоТ торгiвлi;

З) створення сучасних нацiональних держав;

4) початок книгодрукування;

5) античностi i розквiт вiлънодумства;

6) втрата церквоiо монополiТ на духовне жигггя i виникнення протестантства;

7) перемога НiдерландськоТ революцiТ пiд релiгiйними гаслами кальвiнiзму;

8) початок природознавства, мистецтва й лiтератури нового часу.

Необхiдними передумовами нового, буржуазного розвитку стали компас, порох та друкарський верстат. Саме книгодрукування, компас та вогнепальна зброя визначили головний вектор суспiльного й культурного розвитку цiсТ епохи.

Всесвiтньо-iсторичне значення для культурного прогресу людства мало винайдення книгодрукування i виробництво паперу. В серединi ХУ ст. було винайдено книгодрукування через розбiрний металевий шрифт. Заслуга винахiдника книгодрукування, уродженця Майица, що потiм переТхав до Страсбурга, Йоганна Гутенберга (1400 — 1468) в тому, що вiн винайшов можливiсть набору тексту завдяки металевим буквам. Крiм того, Гутенберг винайшов особливий пресверстат, що давав можливiсть друкувати на обох сторiнках паперового аркуша. Винахiд був зроблений в 1445 р. i поширився з Нiмеччини по iнших краТнах. Вже з другоТ половини ХУ ст. почалося швидке витiснення книгою, надрукованоТ на паперi пергаментних рукописiв.

Наприкiнцi ХУ ст. найбiльшоТ популярНостi досяг венецiанський видавецьгуманiст Альд Мануцiй, який у 1490 р. заснував друкарню, де надрукував твори багатъох античних авторiв, а також твори видатних iталiйських письменникiв — гуманiстiв — данте, Петрарки, Бокаччо.

Наприкiнцi ХУ ст. стас широко вiдомою далеко за межами свосТ краТни французька видавнича фiрма Етьснiв. Засновник цiсТ фiрми Андрi Етъсн видав понад 100 творiв з фiлософiТ, математики i астрономiТ, здебiльшого латинською, а частково французькою мовами.

Зi-iачення винайдення книгодрукування було епохальним. Книгодрукування в багато разiв прискорило пiдготовку книг i разом з тим эменшило Тхню вартiсть. для розвитку освiти, науки, лiтератури створювались дуже сприятливi технiчнi умови, яких не було нi в стародавньому свiтi, нi в добу середньовiччя.

Характерною рисою нового свiтогляду був великий iнтерес до дослiдноТ науки, природознавства. для буржуазi, що народжувалася i була пов’язана з новою формою виробництва, тобто мануфактурою, був характерний iнтерес до тих галузей технiки, експериментальны науки, якi мали вiдношення до торгiвлi i мореплавства. Результатом були великi успiхи в кораблебудуваннi i морському судноплавствi.

Компас, який у Свропi почали застосовувати у ХII ст. i удосконалили у ХУI ст. дав змогу за будь-якы погоди, при хмарному небi триматися визначеного курсу. У ХУ ст. були вдосконаленi прилади (астролябiя) для визначення широти мiсця знаходження корабля, що значно полегшило дальнi морськi плавания.

Розвиггковi науки в Захiднiй Свропi сприяли великi географiчнi вiдкриггя кiнця ХУ— ХУI ст. Вони вперше практично показали людинi, що Земля мае кулясту форму, дали величезний запас нових фактiв по багатьом науковим дисциплiнам (астрономiя, географiя, ботанiка, зоологiя) i здiйснили прогресивний вплив на наукову думку загалом.

Перелом у розвитку наук про природу був викликаний також глибокими змiнами у суспiльнiй думцi. В Свропейських кранах складасться новий свiтогляд, з’являсться новий тип людини з iнiлими духовними запитами та iдеалами. Цей новий святогляд був протилежний середньовiчному свiтоглядовi. Представники новы iдеологiТ вели боротьбу зi схаластикоiо, яка пiдкорювала розум церковним догматам. Величезне значення мала дiяльнiсть генiального Леонардо да Вiнчi як вченого, математика, фiзика, iнженера.

Галуззю природознавства, в якiй вперше i найглибше виявився новий науковий дух i були зробленi великi вiдкригггя, була астрономiя. Вченим, що эробив смiливi науковi висновки з астрономiчних спостережень i вiдкинув геоцентричну теорiю Птолемея (IТ ст. н.е.) був генiальний польський вчений Мiколай Коперник (1473 — 1543), який створив нону, наукову, гелiоцентричну систему (про обертання Землi та iнших планет навколо Сонця), що в майбутньому отримала загальне визнання. Головна праця Коперника обертання небесних сфер”, вийшла в свiт у 1543 р., незадовго до смертi знаменитого вченого. Значення роботи Коперника в iсторi свiтовы науки величезне. Вiн звiльнив науку вiд багатовiкового хибного уявлення, яке пiдтриМувала своТм авторитетом католицька церква i дав могутнiй поштовх подальшому розвитку вiльны науковы думки.

В усiх сферах духовного житгя: науцi, фiлософiУ, лiтературi i мистецтвi виникають новi явища. ХУ—ХУI ст. були часом формування нацiональних держав, остаточного формування iталiйськЫ, англiйськы, французькы, нiмецькЫ мов та нацiональних лiтератур.

Лiтература на нацiональних мовах знаменувала собою народження суспiльны потреби у друкованому словi. З’являються газети, створюсться суспiлъна думка i iнтелiгенцiя, що формус цю суспiльну думку.

Таким чином: 1. Ренесанс — це цiла епоха у розвитку культури Свропи в перiод переходу вiд Середньовiччя до Нового часу, а також назна художнього стилю, що прийшов на змiну готицi.

2. Iдейною основою культури Ренесансу стала фiлософiя та естетика гуманiзму. Гуманiстичний iндивiдуалiзм як принцип жкгтя був сформований iталiйськими мислителями ХIУ — ХУ ст. В той час вiн ще позбавлений станового егыстичного користолюбства i засвоюсться освiченими представниками рiзних верств.

3. В Свропi вiдбуваються принциповi змiни в усьому культурному жигггя. Виникас дослiдне природознавство, вiдкриваються i вивчаються пам’ятки античностi, розквiтас мистецтво i розвивасться свiтський свiтогляд, що эламав духовне панування церкви, виникають лiтератури на нових сучасних мовах та з’являсться професiйний театр. Природньо, що в рiзних кранах культура епохи Вiдродження набувала рiзного характеру залежно вiд мiсцевих умов.

2. Iталiйський Ренесанс

Культура Вiдродження зароджусться в Iталii. 13 Iталi ХIУ —ХУ ст. мiста набули найбурхливiшого розвитку порiвняно з iншими кранами Сиропи того часу. Промислова, торгова й лихварська буржуазiя наживала великi багатства i могла видiлити частину коштiв на розвиток культури, оскiльки мала потребу у розвитку науки. Це було ‘iй необхiдно через Тi господарську дiяльнiсть, що дедалi бiльше ускладнювалася. Розвиток мануфактурнот технiки, суднобудування та навiгацiйна справа, складний комсрцiйний та банкiвський облiк — все це вимагало вивчення природознавства й математики.

Поряд з верствою багато iталiйськоТ буржуазi, в iталiйських мiстах ф ормувалася численна верства представникiв розумовоТ працi; людей зайнятих лiтературою та мистецтвом: вчителi, iнженери, лiкарi, лiтератори, публiцисти, “майстри вiльних мистецтв” — тобто художники, скульптори, архiтектори. Усi цi представники новоУ соцiальноТ верстви — iнтелiгенцi — i стали безпосереднiми дiячами новоТ культури, яка, як вже зазначалося, й отримала назву культури Вiдродження, або гуманiзму.

13 ТталiТ знову вiдроджусться античний iдеал прекрасноТ, гармонiйноТ людини.

Однак це зовсiм не свiдчить про те, що Ренесанс лише повторюс античну добу в

культурi. За культурою Вiдродження стоТть тисячолiгггя культури середньовiччя i

християнства, якi эбагатили естетику й мистецтво новими iдеалами та сюжетами.

Особливий вiдбиток на всю культуру iталiйського Ренесансу наклала та обставина, що новий гуманiстичний свiтогляд насамперед виявився у творах митцiв слова, пенэля та рiзця: поетiв, художНикiв i скульпторiв. Звiдси — оригiнальний художнiй характер епохи Вiдродження в ТталiТ, а разом iз тим i те величезне значення, яке мало мистецтво в той час.

Ця епоха сповнена вiри у необмежену силу розуму. Сприйняття дiйсностi перевiрясться дослiдом, контролюсться розумом. Звiдси — той дух порядку й мiри, характерний для мистецтва Вiдродження.

Хронологiчнi межi iталiйського Ренесансу охоплюють час з кiнця ХIII по кiнець ХУI ст. доба iталiйського Вiдродження подiлясться на декiлька перiодiв: 1. Проторенесанс та треченто — кiнець ХIII — ХIУ ст.; 2. Раннс Вiдродження (кватроченто) — ХУ ст.; 3. Високий Ренесанс (чинквеченто) — кiнець ХУ — кiнець ХУI ст.

Плеяда видатних поетiв, учених i дiячiв рiзних видiв мистецтва брала участь у но- ному великому iнтелектуальному русi. Останнiм поетом середньовiччя i водночас першим постом Ренесансу був флорентiсцъ данте (1265 — 1321). у його найвеличнiшому творi “Божественна комедiя” тiсно стикасться старий свiт феодального свiтогляду i новий свiт Вiдродження. Старим с самий задум поеми — мандрiвка по загробному свiтi. Поема складасться з трьох частин — “Пекло”, “Чистилище” i “Рай”. Але крiзь старе потужно пробивасться ноне. Характерно, що данте вибрав своУм провiдником античного поета Вергiлiя, називаючи його “Вчителем”. Данте розподiляс праведникiв i грiшникiв у загробному свiтi вiдповiдно до власних уявлень про справедливiсть, а не вiдповiдно до вимог католицькоТ церкви. У поезiТ Данте вже вiдчуваються новi, реалiстичнi мотиви. Його персонажi iндивiдуальнi i надiленi сильними пристрастями. Перед читачами проходить багато конкретних iсторичних осiб.

Показово, що твiр данте АлiГ’срi “Божественна комедiя” написана не латинською мовою, а тосканською говiркою, що лягла в основу iталiйсько лiтературно мови. Значения творчостi Данте Алiг’срi величезне.

Першим гуманiстом став флорентiсць Франческо Петрарка (1304 — 1374). Нас i зараз зачаровують його любовнi сонети, в яких вiн оспiвував свою кохану Лауру при П жигггi i пiсля П смертi.

В античнiй культурi Петрарка знайшов такий свiтогляд, де в центрi стояв не Бог, а людина. Петрарка вважасться родоначальником гуманiзму тому, що вiн першим протиставив середньовiчнiй теологi — $1к1iа”, (“божественне знання”), новий свiтогляд — “Iiгшiапа iк1iа” знання”).

Першим учнем i послiдовником Петрарки був флорентiйський письменник джованнi Бокаччо (1313 — 1375). Вiн створив знаменитий “декамерон” — збiрку iз 100 новел на теми мiського життя (1350 — 1353 рр.), поклавши початок жанру художньоТ новели. Бокаччо увiв у Свропейську лiтературу iталiйську прозу. до нього лiтературна iталiйська мова використовувалась лише у поезiТ.

Твори Петрарки 1 Бокаччо заклали основи гуманiстично лiтератури i сприяли П великому поширенню серед читаючЫ публiки не тiльки Iталi, а й iнших кран. Численнi переклади з цих творiв з’явилися у всiх захiдносвропейських кранах.

данте, Петрарка i Бокаччо стали основоположниками iталiйськоУ лiтературноТ мови, завоювавши Тй своми класичними творами стале мiсце в свiтовiй лiтературi.

Значними дiячами гуманiзму ХУ ст. були Леонардо Брунi (1369 — 1444), творець ново педагогiчно системи в гуманiстичному дусi, Лоренцо Балла (1407 — 1457), освiчений фiлолог i лiтературний критик та Флавiо Бiондо (1388 — 1463), автор узагальнюючоТ iсторично працi, в якiй вiн вже чiтко розрiзняв середньовiччя вiд пiзнiшого часу — “рiНашiменто”.

Одночасно з формувапням iталiйськЫ лiтератури йшов розвиток мистецтва. Рiшучий поворот до реалiстичного мистецтва пов’язаний з iменем флорентiйця джоггго дi Бондоне (близько 1266 — 1336). джогто першим перестав слiдувати застиглим эразкам, звернувся безпосередньо до натури i тим самим реформував живопис. данте називав джоггго найвеличнiшим живописцем свого часу.

джоггго писав фрески (фресковий живопис — роэпис стiн фарбами по свiжiй, вологiй штукатурцi всерединi рiзних храмiв) на бiблiйнi сюжети, але надавав свом зображенням реалiстичних рис. Образи джоггго величезнi, художнiй стиль — зрозумiлий кожному. Недаремно, його фрески почали називати “свангелiсм джотто”, “свангелiсм для неписьменних”. джоггго по праву вважасться основоположником реалiстичного свропейського живопису.

У перiод кватроченто провiдНою мистецькою школою залишасться флорентiйська. Влада у першiй багатiй республiцi (конституцiя прийнята ще у 1293 р.) переходить до династiТ банкiрiв Медiчi. Починасться “вiк медiцейсько культури”. Флоренцiя пройшла шлях вiд демократичноТ до аристократичноТ форми правлiння, що вплинуло на мистецтво, яке досягло особливого розквiту в правлiння Лоренцо Медiчi, прозваного Пишним (1469—1492).

Мистецтво раннього Вiдродження представлено насамперед новим живописом. Найбiльтлим його представником вважасться флорентiсць Мазаччо (1401 — 1428).

Мазаччо вирiшив тi проблеми живописного мистецтва, якi за столiггя до того поставив Джотго. Мазаччо писав на релiгiйнi сюжети, але вiн виявив себе художником, який знас закони анатомi людського тiла. Великим кроком вперед, порiвняно з технiкою середньовiчних художникiв, бузю вiдкритгя митцями Ренесансу законiв перспективи, що давало м можливiсть робити зображуванi фiгури опуклими, а не пласкими.

Найвидатнiшим скульптором раннього Вiдродження, який на цiлi сторiччя вперед вирiшив в свропейському мистецтвi багато проблем пластичного мистецтва був Донателло (1386 — 1466). у скульптурi апостола Марка для флорентiйськЫ церкви Ор-сан-Мiкеле (1О-тi рр. ХУ ст.) донателло вирiшив проблему постановки людськЫ фiгури за законами пластики, що були розробленi ще в добу античностi Полiклетом, але вiдкинутi у середньовiччя. Донателло створив i перший кiнний монумент доби Ренесансу кiнну статую кондотьсра Гатгамелати (Падуя, 1443 — 1453 рр.).

Ретельно винчивши класичнi античнi эразки скульптури, донателло створив образи глибоко’ людяностi i реалiзму, що забезпечило його великий вплив на всю наступну европейську i свiтову скульгiтуру. Недаремно донателло назвали одним iз трьох батькiв Ренесансу, поряд з Мазаччо та Брунеллескi.

Великих успiхiв мистецтво раннього iталiйського Вiдродження досягло i в архiтектурi. Нова архiтектура Ренесансу з П величезними будiвлями, з високими куполами i грандiозною колонадою потребувала точних математичних розрахункiв. Будiвництво великих соборiв i палацiв завдяки вдосконаленню будiвельнЫ технiки почало проводитись значно швидше (iнодi у кiлька рокiв) порiвняно з минулими часами, коли на спорудження готичних соборiв витрачалися десятки, а iнодi й понад сто рокiв.

Видатними архiтекторами, що створили стиль архiтектури Ренесансу були так само флоревтiйцi Фiлiппо Брунеллескi та Леои-Батгiста Альбертi. Брунеллескi (1377 — 1446) першим з нових архiтекторiв розв’язав проблему побудови велико купально споруди, завершивши у 1434 р. гiгантським куполом (дiаметр 43 м.) Флорентiйський собор. Генiальний зодчий Брунеллескi побудував багато церков i палацiв, якi увiбрали в себе риси конструтстивноТ ясностi, антично простоти, гармонii i спiврозмiрностi, що стали характерними для всього мистецтва Ренесансу.

Брунеллескi створив новий тип будiвлi, що мала свiтське призначення (Виховний дiм, Флоренцiя). У перiод кватроченто виник i эразок мiського палаццо (палаццо Пiтгi, РуччелаТ, проект Альбертi). Рустика, пiлястри, чiткiсть трьохповерхового членiння, парнi вiкна — характернi риси цих палаццо.

Альбертi написав “десять книг про архiтектуру”, в яких виклав наукову теорiю ренесанспот архiтектури, створеноi ним пiд впливом винчення античних пам’яток.

Як бачимо, у ХУ ст. визначився розквiт мистецтва раннього вiдродження. Кожний з видiв мистецтва вирiшив важливi новi завдання: живопис розробив релiгiйну картину християнського сюжету, але надав iй свiтських рис; скульптура залишила образ людини, а не божества, архiтектура — тип мiського палаццо та принципи ренесансного зодчества.

В ‚тали, крiм ФлоренцП, у ХУ ст. були й iншi центри Вiдродження — в Паду, Римi, Мiлаиi та Венецii. Найбiльшого розвитку мистецтво Ренесансу, гуманiстична лiтература, фiлософiя, полiтична думка досягли в наступному, ХУi ст., в добу пiзнього iталiйського, або Високого Ренесансу. Незважаючи на початок економiчного занепаду, полiтичну роздробленiсть, вторгнення французьких та iспано-нiмецьких вiйськ, Iталiя лишалася центром великоТ гуманiстичноТ культури. Настас “золотий вiк” iталiйського Вiдродження — Високий Ренесанс: найнищий пункт розквiту iталiйськоТ культури.

На початку ХУI ст., коли краТна стала ареною вiйни мiж французькими та iспанонiмецькими феодалами була покликана до жипя iдея об’сднання IталiТ. Культура Високого Ренесансу просякнута гуманiзмом, вiрою у творчi сили людини. В мистецтвi на перший план висунулись проблеми громадського обов’язку, високих моральних якостей, образ гармонiйно розвинутого, сильного духом i тiлом людини — героя.

В IталiТ творили видатнi вченi, письменники, художники, скульптори, архiтектори. Великим мислителем, iсториком, юристом, фiлософом був вiдомий флорентiйський полiтичний дiяч Нiкколо Макiавеллi (1469 — 1527). Вiн уславився книгою (1512 р.), в якiй висловив прагнення передових кiл краТни до нацiонального об’сднання. Вiдображаючи полiтичну кризу сучасних йому iталiйських мiських республiк, Макiавеллi, однак, вiдмовлясться вiд республiканських поглядiв. Усi надiТ вiн покладас на монархiю, яка повинна покiнчити з роздробленiстю IталiТ. У своТй працi Макiавеллi узагальнив великий iсторичний досвiд i перший серед свропейських учених обгрунтував теорiю абсолютизму, як держави, в якiй основою права с сили, де монархи не вважають себе зв’язаними нiякими принципами або моральними настановами, а керуються виключно мiркуваннями вигоди. Погляди Маккiавеллi залишили помiтний слiд у свiтовiй полiтичнiй думцi.

Поезiя на народнiй iталiйськiй мовi пiсля П розквiту у ХIУ ст. майже на цiле столiпя залишила лiтературну арену класичнiй латинi гуманiстiв i знову зайняла П лише наприкiнцi ХУ ст.

Найбiльшим поетом IталiТ цiсТ епохи був Людовiко Арiосто (1474 —1533), його поема “Несамовий Роланд” стала найбiльш значною пам’яткою лiтератури Високого Ренесансу. Сюжетом для неТ були середньовiчнi казання, але i сам задум Арiосто, i дiйовi особи, i мова с зовсiм новими. Феодальний епос перетворюсться тут у ф антастичну казку, де фiгурують великани, чарiвники, чудовиська i мужнi героТ, з якими вiдбуваються незвичайнi пригоди. Крiзь чарiвну казку висвiчус жива, просякнута iнтересами сьогодення, дiйснiсть. “Несамовитий Роланд” Арiосто став великою нацiональною iталiйською поемою.

Гуманiсти поклали початок нового театру.

Арiосто заклав основи “ученоТ комедiТ” (“Ьа сошйiеаiа еак1iа”). Але комедiя” не вийшла за межi придворного дiйства. У першiй чвертi ХУI ст. в IталiТ ще не було створено професiйного театру. Однак значення iталiйського гуманiстичного театру було величезним: це був перший свiтський театр у Захiднiй Свропi, звiдки лiнiТ розвитку ведуть до англiйського театру Шекспiра та iспанського театру Лопе де Бега.

у 60-х рр. ХУI ст. професiйнi учасники карнавалiв (особливо уславилися карнавали у БенецiТ) почали органiзовуватись у труппи, в акторськi колективи i спочатку саме у ВенецiТ, яка залишалась вiльним мiстом.

Так виникла перша комедiя”, або аеII’айе”.

Цей професiйний театр мав декiлька свосрiдних рис.

Насамперед — це маски. Кожний актор одну маску”, так грав один i той же тип. Цi постiйнi типи i були “масками” — Арлекiн, Панталоне, доктор, Капiтан, Брiгелла. далi ця народна комедiя не мала писаного тексту, тому iталiйську комедiю дель арте” називають “театром iмпровiзацiУ”. Нарештi, обов’зковою складовою спектаклю були рiзнi трюки, т.зв. лаццi.

Народ був дуже првхильний до комедi “дель арте” саме завдяки маскам. Панталоне зображав старого, багатого, скупого торгiвця. Капiтан нагадував iспанського офiцера. Доктор зображав лiкаря, або юриста, людину нiбито вчену, але насправдi шарлатана i неука. Слуги Арлекiн i Брiгелла — на них трималася вся дiя вистави — обводили навколо пальця свЫх хазяiв.

Виникнувши у ВенецiТ, комедiя “дель арте” стала першим професiйним театром ЗахiдноТ €вропи. Проте комедiя “дель арте” не зiграла такоТ свiтовоТ ролi, яка випала англiйському та iспанському театру.

Великих успiхiв Високого Ренесансу досягли i в галузi природничих наук. Вченим-енциклопедистом, що поеднував у собi iнженера, фортифiкатора, фiзика, анатома, математика, астронома буи славнозвiсний Леонардо да Вiнчi (1452 —1519), який водночас був ще i генiальним художником. Тому, Леонардо да Вiнчi — унiкальна титанiчна постать у свiтовiй культурi.

Посднуючи наукове i художнс начала, Леонардо да Вiнчi все житгя займався науковими дослiдженнями поряд з образотворчим мистецтвом, i тому вiн залишив порiвняно небагато живописних творiв, якi однак позначенi печаткою його генiя.

В серединi 80-х рр. ХУ ст. Леонардо створив у старовиннiй технiцi темпери твiр “Мадонна Лiггга”, в образi якоi знайшов вираз тип ренесансноТ жiночоТ краси: ледве вловима посмiшка надас обличчю мадонни особливоТ духовностi.

Вищим досягненням його мистецтва був роэпис стiни монастиря на сюжет “ТасмиоТ вечерi” (1495 —1498 рр.). Христос в останнiй раз зустрiчасться за вечерею зi своуми учнями, щоб оголосити Тм про эраду одного з них. Леонардо зобразив момент реакцiТ всiх дванадцяти апостолiв на слова Христа. “Таемна вечеря” стала етапним твором у свiтовому живописi.

Леонардо створив портрет Мони Лiзи який став самою знаменитою картиною у свiтi. Портрет Мони Лiзи Джоконди — вирiшальний крок на шляху розвитку мистецтва Вiдродження. Вперше портрстний жанр став на один рiвень з творами на релiгiйну тему. Владно притягус зiр обличчя Джоконди, в якому вiдчувасться воля, iнтелект, зачаровус знаменита, леды помiтна посмiшка. У досягнутий високий ступiнь узагальнення, з його головною iдесю права на самостiйне духовне жигггя, що дас змогу розглядати цей образ як типовий для доби Високого Ренесансу.

Леонардо да Вiнчi с найвеличнiшим художником свiту. Тисячi сторiнок рукописiв Леонардо, якi охоплюють практично всi основнi галузi знания свiдчать про унiвер-. сальнiсть цього генiя. Ного картини набули всесвiтньоi слави як найвеличнiшi эразки розквiту iталiйського мистецтва доби Ренесансу.

Крiм Леонардо, великими митцями Ренесансу були такi генiальнi художники, скульптори як Рафаель Сантi (1483 — 1520), Мiкеланджело Буонароттi (1475 — 1564), Тiцiан Вечеллiо (1477— 1576).

У творчостi Рафаеля (1483 — 1520) знайшли найбiльш повний вираз iдеТ ренесансного мистецтва, в яких злилися традицй античностi i дух християнства. Рафаель уславився своТми численними мадоннами, в яких з величезною яскравiстю показан красу материнства, Найвiдомiшою з його картин с “Сiкстинська мадонна” (зберiгасться у Дрезденськiй галереТ, Нiмеччина), що вiдзначасться особливою м’якiстю i нiжнiстю рисунка. Рафаель створив тип обличчя мадонни, в якому втiлений синтез античного iдеалу краси з духовнiстю християнського iдеалу, що характерно для свiтогляду Високого Ренесансу.

На початку ХУI ст. Рафаель працюс в Римi, який стас головним культурним центром 1талii. Тут одночасно працюють Рафаель, Мiкеланджело, Браманте. Рафаель був центральною фiгурою художнього житгя Риму, у 1514 р. (пiсля смертi Браманте) став головним архiтектором собору св. Петра. Вiн вiдас археологiчними розкопками, охороною античних пам’яток. Нiхто з митцiв Ренесансу не сприйняв так глибоко язичну сутнiсть античностi; Рафаель як художник найбiльш повно пов’язав античнi традицiГi з захiдносвропейським мистецтвом.

Третiй найвидатнiший митець Високого Ренесансу — Мiкеланджело був генiальним скульптором i художником, який прожив довге жiгггя i створив велику кiлькiсть творiв на бiблейськi й античнi сюжети, вiдображаючи в них могутнi, титанiчнi фiгури, сповненi пристрастi, сили й енергiТ. Вiн перевищив усiх митцiв насиченiстю своУх творiв передовими iдеями, громадським пафосом.

У 1504 р. Мiкеланджело створив знамениту п’ятиметрову статую давида, поставлену бiля мiськоУ ратушi Флоренцii. Вiдкригггя пам’ятки, названого флорентiйцями “Гiгантом” перетворилося у народне Снято. Флорегггiйцi бачили у давидi близького Ум героя, захисника республiки.

3 1508 по 1512 роки митець втiлив у жигггя не менш грандiозний задум — роэпис стелi СiкстинськоТ капелли при Ватiканському палацi. Мiкеланджело роэписав стелю площею 600 кв. м. на висотi 18 метрiв сценами iз священноУ iсторiУ. Одним з найбiльш значних звершень Мiкеланджело стала капелла Медичi з гробницями Лоренцо i джулiано при церквi Сан-Лоренцо в ФлоренцiУ (1520— 1534, 1541 — 1545 рр.).

У Римi Мiкелавджело роэписус стiну Сiкстинськоi капелли грандiозною фрескою “Страшний суд” (1535 — 1541 рр.), яка художнiми засобами виразила трагедiю людського роду. Композицiя наповнена жахом, вiдчасм, гнiвом. Складнi ракурси тiл, пiдвищений динамiзм та експресiя, що створюють вiдчуггя тривоги — все це риси вже новоУ художньоУ системи, що народжусться (бароко).

Скульптор та художник, монументалiст, Мiкеланджело був також i генiальним архiтектором. 3 1546 р. вiн — архiтектор собору св. Петра, початого ще Браманте. Мiкеланджело належить креслення купола, який був виконаний вже пiсля смертi митця i до цього часу с одним iз головних пунктiв у панорамi столицi iталiТ.

iсторичне значения творчостi Мiкеланджело величезне. Иого називають художником i архiтектором бароко. Але насамперед Мiкеланджело — один iз найвеличнiших творцiв великих реалiстичних традицiй Ренесансу.

Видатною пам’яткою архiтектурного мистецтва IталiУ перiоду пiзнього Ренесансу с собор св. Петра в Римi, над яким працювали Браманте, Рафаель, Мiкеланджело, його будували з перервами майже у цiле столi’ггя (початий у 1506 р., завершений у 1590 р.). Висота собору 132 м., площа 15 тие. кв. м. Риси архiтектури Ренесансу, у етилi якого почато собор, переплiтаються з елементами пiзнiшого стилю бароко.

У цей час працюс i видатний скульптор, рiзьбяр по металу i мармуру, знаменитий Бенвенуто Челлiнi (1500 — 1571).

Найдовше зберiгала вiрнiсть традицiям i стилю Ренесансу Венецiя, яка у ХУI ст. зумiла вiдстояти свою незалежнiсть i лишалася багатою торговельною республiкою. У Венецi творили великi художники: джорджоне (1477 — 1510), Тiцiан (1477 — 1576), Веронезе (1528 — 1588), Тiнторетго (1518— 1594).

Найбiльшим художником венецiанського Вiдродження був Тiцiан. Вiн створив велику кiлькiсть творiв i на мiфологiчнi i, особливо наприкiнцi житгя, на християнськi сюжети (“Вакх i Арiадна”, “Даная”, i Актеон”, пiТр i Антiопа”, “Введення Марй у храм”, “Бичування Христа”, Св. Себастьян”, “Оплакування”). Тiцiан мав виключний колористичний дар, його картини мають чудову живописну гамму.

Тiцiан був великим майстром портретного мистецтва. Пому належать, зокрема, чмсленнi портрети Францiска 1 та Карла У, написанi ним у глибоко реалiстичному стилi.

Творчий спадок Тiцiана мав глибокий вгтлив на наступнi поколiння митцiв, на весь европейський живопис настугiного ХУii ст., його вплив вiдчували i генiальнi Рубенс та Веласкес.

Висновок

1. В ‘тали у ХIУ ст. почалось Вiдродження (Ренесанс) — новий важливий етап у розвитку культури, виник новий свiтогляд — гуманiзм. Феодально-церковному свiтогляду дiячi Ренесансу протиставляли гуманiстичний свiтогляд, свiтську культуру, радiсне i свiтле реалiстичне мистецтво.

2. У тiсному зв’язку з розвитком усього свiтогляду Вiдродження знаходиться виникнення реалiстичного мистецтва i лiтератури. Воно було протилежне середньовiччю, коли основу свiтогляду становила релiгiя. У митцiв Ренесансу традицiйнi релiгiйнi сюжети наповнюються людським змiстом. Характерним стае образ реального героя, який роэкривасться у всiй повнотi його людських якостей. Великого розвитку набуло мистецтво портрету.

Людина знову стае головною темою мистецтва.

3. Творчi сили iталiйського народу нагтрикiнцi ХУ — першiй половинi ХУI ст досягли найнищого пiднесення, що знайшло свiй вияв у культурi Високого Вiдродження. В Iталii почався небачений розквiт мистецтва.

У цей час творили такi унiверсальнi генiГi, як Леонардо да Вiнчi та Мiкеланджело, такi живописцi, як Рафаель, джорджоне, Тiцiан, такi поети, як Арiосто, великi архiтектори на чолi з Браманте. У Ухнiй творчостi досягли своТх вершин реалiзм епохи Ренесансу, оптимiстичний свiтогляд i вiра в гармонiйно розвинуту людину.

3. Реформацiя в вропi. Гуманiстичний рух Нiмеччини

У ХУ ст. гуманiзм значно поширився по всiх краiнах Свропи. Гуманiстичнi письменники, вченi, художники, якi користувалися мiжнародною латинською мовою, також “вiдродженою” у стилi стародавнiх авторiв (Цiцерона, Сенеки, Тацiта) утворили свого роду братство в Свропi, що пiдтримувало жваве листування i контакти. Особливо багато гуманiстiв з’явилася у Нiмеччинi, де загострення соцiально-полiтичних вiдносин рiзко позначилося на гуманiстичНому русi, примусивши його рiшуче вистулити на iдейлу боротьбу з iдеологiчним оплотом феодалiзму — католицькою цсрквою.

Католицька церква в Нiмеччинi на початок ХУI ст. займала виключно привiлейоване становище порiвняно з П становищем в iнших краТнах Свропи. Поперше, понад два десятки нiмецьких архiспископiв та спископiв були одночасно територiальними iмлерськими князями. По-друге, Папа Римський одержував з Нимеини величезнi грошовi кошти у вигляди вiдрахувань вид десятин, сплати за призначення на духовнi посади, вiд торгiвлi iндульгенцiями. По-третс, в краТнах сильно полiтично централiзацii католицька церква була эмушена йти на поступки й погодитись на обмеження дiяльностi папських агентiв. З Нiмеччини ж величезнi суми грошей йшли у папський бюджет.

Тому проти багатого духiвництва, зв’язаного органiзацiйно з Римом, були вороже настроснi рiзнi верстви Нiмеччини:

1. Свiтськi князi й рицарi мрiяли про секуляризацiю земельних володiнь церкви.

2. Городяни, зацiкавленi у створеннi церкви”, були за припинення обтяжливих платежiв у Рим, за надання бюргерству безпосереднього керiвництва справами церковних общин.

3. Селянство вбачало у вищому духiвництвi своiх панiв.

Отже, церковне питання в Нiмеччинi набуло характеру загальнонацiонального питання. Зрозумiло, що представники бюргерськоТ (мiськоi) опозицiТ спрямували насамперед сны стрiли проти католицькы церкви. Всi цi обставини були причиною того, що реформацiйний рух ранiше всього почався i об’сднав найбiльш широкi кола населения саме в Нiмеччинi.

Опозицiйнi настры нiмецького бюргерства знайшли снос iдейне вираження у гуманiстичНому русi. В Нiмеччину гуманiзм проникас з IталйГ. Особливостi гуманiстичного руху Нiмеччини визначалися розвитком опозицiйних настроУв нiмецького бюргерства, широким рухом у рiзних верствах суспiльства. На вiдмiну вiд iталiйських гуманiстiв, близьких до аристократичних кiл, пiзнiше — герцогських дворiв, нiмецькi гуманiсти розвивали свою дiяльгiiсть в унiверситетах.

На кiнець ХУ — початок ХУI ст. гуманiстичний рух в Нiмеччинi залучив багато письменникiв i ачених, що становили вже велику суспiльну силу. Ухнi твори, хоч i написанi латинською мовою, все ж були доступнi розвиненим городянам i освiченiй частинi рицарства. Майже в усiх унiверситетах гуманiсти мали своУх прихильникiв. Особливо сильним центром гуманiстiв на початку ХУI ст. став гурток гуманiстiв, що виник при Ерфуртському унiверситетi. Керiвником цього гуртка був Муцiан Руф (1471

— 1526), який донго жив в Iталй. М. Руф виступив рiшучим противником схоластики. Ного учнi (3гi Муцiана” — лiтератори й фiлологи — гуманiсти) були предметом ненавистi схоластiв, оплотом яких буи Кельнський унiверситет. Тз школи М. Руфа вийшов i Ульрiх фон Гуттен (1488 — 1523), за походженням рицар, що став публiцистом i одним з перших серед гуманiстiв приеднався до рсформацй Лютера. Та найбiльш вiдомими гуманiстами Нiмеччини, “двома очима Нiмеччини” за висловлюванням Гутгена, були два вчених фiлологи — Еразм Ротгердамський (1466 — 1536) i Иоганн Рейхлiн (1455 — 1522).

В колах нiмецьких гуманiстiв на початку ХУI ст. величезним авторитетом користувався Еразм Ротгердамський, широко вiдомий у всiх краiнах ЗахiдноУ Свропи. Особливо вiдомим вчений став завдяки своему лiтературному творовi — сатирi “Похвала глупотi” (1509 р.). Подана у виглядi жiнки, що виголошус з кафедри проповiдь, вихваляс своi якостi й сдоводить що, по сутi, люди у своему жнггтi найбiльше керуються й порадами. Перед читачем проходить папи, кардинали, спископи, монахи, теологи — схоласти, i всi вони с шанувальниками “Глупоти”. ]Эони — неуки, пожадливi, сварливi, розпуснi. Еразм не закликав до повалення папства, головнi його удари сипались на схоластiв, гультяГiв i неукiв — ченцiв. Iдеалом була очищена вiд марновiрств рацiоналiзована, освiчена церква. Та об’сктивно вiн пiдривав пiдвалини всiсi католицькоi церкви. Эгодом реформацiя багато чого використала з цiсТ сатири як зброю папства.

Коли проти Рейхлiна виступили схоласти, на його захист пiднялись гуманiсти, ‘часники Ерфуртського гуртка. Вiдомою пам’яткою боротьби прихильникiв Рейхлiна проти схоластiв стали “Листи темних людей” (Мнi люди” — це й с схоласти). Два томи цих “Листiв” вийшли з 1515 та 1517 рр. Автором першого тому був Крот Рубiан (один з учнiв Муцiана Руфа, член Ерфуртського гуртка); автором другого тому був Ульрiх фон Гуттен. “Листи”, вигаданi й навмисне шаржованi, були, однак, адресованi реальНiй особi, кельнському теологу Ортуiну Грацiю. Це надавало листам особливоТ колоритностi, роблячи iх нiби реальними документами. У “Листах” викривалась удавана вченiсть схоластiв, гхня зiпсована латинська мова, тхнi безглуздi схоластичнi суперечки. У другому томi “Листи” перетворюються на гнiвну сатиру проти всiсТ католицькоТ церкви загалом. У викривальних рядках, спрямованих проти папства, виразно вiдчутне вiяння РеформацiТ, що вже почалася.

На початку ХУI ст. в Нiмеччинi розгорнулася Реформацiя, тобто широкий рух проти панськоТ католицькоТ церкви. Реформацiя — (лат. геогша1iо, виправлення, перетворення) — релiгiйний та iдеологiчний рух в европейських краТнах, спрямований на здiйснення релiгiйних перетворень у дусi протестантизму.

Початок РеформацiТ в Нiмеччинi пов’язаний з виступом Мартiна Лютера (1483 — 1546). Лютер прийшов до висновку, який рiзко суперечив догмi, прийнятiй католицькою церквою. На противагу вченню католицизму про спасiння людини через хорошi справи (в якi включалося i виконання обрядiв — таТнств, що Тх чинили духовнi особи, а також приватне благодiйництво i милостиня), Лютер розвинув вчення про спасiння людини вiрою, пiд якою вiн розумiв особистi релiгiйнi переживання i настроТ окремого вiруючого. У вченнi Лютера мiстився протест проти постiйноУ опiки i контролю духiвництва над вiруючими — мирянами, що практично вело до заперечення всiеТ середньовiчноi церковноТ органiзацiТ.

В своему вченнi Лютер, по сутi, розвивав проголошеному европейським бюргерством вимогу про встановлення церкви”. Бюргери вигадали вiдновления простого устрою ранньо-християнськоТ церкви i скасування замкнутого стану священикiв. Цей устрiй усував ченцiв, прелатiв i римську курiю — все, що в церквi коштувало дуже дорого.

Початком реформацiйного руху став виступ Лютера 31 жонтня 1517 р. з 95 тезами проти iндульгенцiТ. Торгiвля iндульгенцiями, тобто папськими грамотами, що оголошували прощення грiхiв кожному, хто сплатить за них певну суму грошей, давала папству особливо великi доходи. Iндульгенцii найбiльш наочно доводили виродження католицького культу, перетворюючi релiгiйнi почугггя в суто комерцiйну справу. У 1519 р. Лютер вже заявив про те, що церква може iснувати i без папи. Розвитком подiй Лютер був поставлений у центр загальнонародного руху. На бiк Лютера стало багато гуманiстiв. Гуманiсти старшого поколiння, перш за все Еразм Ротердамський, не приедналися до реформацiйного руху. Загальний рух захопив навiть князiв, якi, однак, хотiли тiльки покласти край залежностi церкви вiд Риму i эбагатитися шляхом конфiскацiТ церковних маетностей.

Лютеровська реформацiя привела до секуляризацiТ церковних земель католицькоТ церкви на користь нiмецьких князiв. Эгодом Лютер провiв низку заходiв по эбереженню частини обрядiв, що було кроком до эближення з католицизмом. Проте пишнiсть католицького культу була скасована. Католицька меса замiнена ггроповiддю. Вiдбулася лютеранська реформа церкви.

На середину ХУI ст. в Нiмеччинi утворилися два угрупуваiшя нiмецьких князiв — католицьке i протестаI-ттське. В католицькому угрупуваныя залишились всi спадковi землi Габсбургiв (Австрiя); Баварiя, Франконiя, Рейн та Ельзас. Протестантське угрупувапня склали Прусiя, Бранденбург, Саксонiя, Гессен, Брауншвейг, Пфальц та Вюртемберг. У першiй половинi ХУI ст. реформацiйний рух слiдом за Нiмеччиною почав швидко поширюватись в iнших краiнах Свропи. Лютеранство проникас в Скандинавiю — Швецiю, Норвегiю, данiю. В той же час в рiзних краiнах Реформацiя приймала рiзнi форми. Абсолютна монархiя намагалася використати в свотх iнтересах реформацiйний рух. Таким був сенс галлiканськоi реформи церкви у Францii, королiвськоi реформацi в Англi.

Реформацiйний рук в Швейцарii був частиною того руху, яким була охоплена бiльшiсть свропейських краТн у ХУi ст. У Швейцарй Реформацiя эробила подальший крок уперед. Тут були виробленi новi системи протестантизму i створенi новi реформацiйнi церковнi органiзацiТ. В Швейцарii виник реформацiйний напрям, пов’язаний з iменсм Цвiнглi (1484 1531) i знайшло сприятливий грунт для свого розвитку i поширення вчення Кальвiна.

Жан Кальвiн (1509 — 1564) ще бiльше вiдiйшов вiд католицизму, нiж Лютер. Виходячи, як i Лютер, з положення, що людина спасасться вiрою, Кальвiн додавав до цього вчення про приречення. Спасiння людей цiлком залежить вiд божественноТ волi. Бог споконвiку одним людям визначив спасiння, iншим — загибель. Особливого значения Кальвiн надавав своiй новiй церковнiй органiзацi. Вiн мав величезний вплив на мiську раду Женеви протягом майже чвертi столiтгя (1541—1564 рр.). Як система поглядiв, кальвiнiзм вiдзначався суворiстю. В Женевi була створена консисторiя, яка фактично пiдкорила собi свiтську владу i заснувала прискiпливий контроль за поведiнкою. Були забороненi танцi, гра, свiтськi пiснi, вишуканий одяг. За порушення цих правил виннi притягалися до суду.

‘з Женеви кальвiнiстськi мiсiонери направлялись в рiзтii краТни Свропи. Не без пiдстав Женеву тодi називали “протестантським Римом”, а Кальвiна — “женевським напою”. Схожiсть виявилась i у ставленнi до свох релiгiйних противникiв. Подiбно до того, як папи переслiдували сретикiв, Кальвiн з ненавистю ставився до iнакомислячих. За його пропозицiями мiська рада Женеви стратила 58 осiб, звинувачених у безбожжi й аморальностi. У 1553 р. Кальвiн домiгся арешту i засудження iспанського вченого Мiгеля Сервета (що близько пiдiйшов до вiдкриггя кровообiгу), який був спалений на вогнищi.

Реформацiя в ШвейцарiТ мала загальносвропейське значения. Кальвiнiзм став iдеологiсю найбiльш радикальноi частини буржуазй, отримав у ХУi — ХУiIст. широке роэповсюдження в Свропi i зiграв важливу роль у буржуазних революцiях в Нiдерландах i в Англй.

У Нiдерландах пiд прапором кальвiнiзму, розгорнулася боротьба проти iспанського панування. Утрехтська унiя 1579 р. поклала початок iснуванню новоi незалежноТ держави — Сполучених провiнцiй Нiдерландiв, яку частiше називають Голландiсю.

В АнглiТ релiгiйний напрям, який вимагав завершения реформацiТ англiйськоТ церкви i отримав назву — гтуританiзм, скористався вченням женевського реформатора Кальвiна, яке проникало в Англii в сер. ХУI ст. Англiйськi пуритани були, по сутi, кальвiнiстами.

Висновок

1. у хi ст. гуманiзм перетворився на загальноевропейський культурний рух, що завдав вирiшального удару середньовiчнiй схоластицi.

Пропаганда гуманiстiв Нiмеччини не виходила за межi освiчених кiл. Вони не протиставляли католицизму систему релiгiйних поглядiв, яка б знайшла вiдгук у широких верствах суспiльства. Але, безумовно, дiяльнiсть гуманiстiв мала велике значения у пiдготовцi РеформацiУ.

2. Унаслiдок РеформацiТ в Нiмеччинi виникла лютеранська церква. В тих кня зiвствах Нiмеччини, де була проведена реформацiя, вища влада у церковних справах перейшла до рук князiв.

З. Iсторичне значения двох реформацiйних течiй, що вийшли з Швейцарi було не однаковим. Цвiнглiанство залишилось внутрiшньошвейцарським явищем. Iншим було iсторичне значення кальвiнiзму, який вийшов на iвироку свропейську i свiтову арену. Кальвiнiзм дав у руки буржуазiТ, що пiдiйшла до економiчноТ i полiтичноТ влади релiгiйно-фiлософськi та полiтичнi iде, якi стали свiтоглядними iдеями ново елiти. Пiд прапором калъвiнiзму перемогла Нiдерландська революцiя ХУI ст. у кальвiнiзмi знайшла свою теорiю англiйська революцiя середини ХУII ст. Все це привело до широкого поширення ново релiгiйноТ моралi, протестантсъких духовних цiнностей.

4. Пiвнiчне Вiдроджешiя

Культура Ренесансу почала вперше складатись в Iталi. Але i в пiвнiчних кранах Сиропи (пiвнiчних по вiдношенню до Iталi) внаслiдок розвитку нових соцiальноекономiчних i полiтичних вiдносин виникали лiтературнi, науковi i художнi явища того ж плану, що i в iталiйсъкому Ренесансi, хоча i в менш яскравiй формi. Вони виникали у середовищi багатих мiщан, захоплювали феодальну аристократiю i особливо королiвськi двори. Це вiдобразилось на характернi культури пiвнiчно Свропи доби Ренесансу. В мистецтвi Пiвнiчного Вiдродження бiльше релiгiйного почуггтя, символiки, воно бiльш архаУчно, сильнiше пов’язано з готикою i менш знайомо з античнiстю, з якою i познайомилось завдяки Iталi? у ХУ ст. Виникаючи самостiйно, цi ренесанснi течiТ пiвнiчно Свропи в подальшому багато чого запозичили iз скарбницi iталiйсько культури.

Пiвнiчне Вiдродження запiзнюсться по вiдношенню до iталiйського на цiле столiгггя i поширюсться тодi, коли культура IталiТ вступас у вищу фазу свого розвитку. Широке роэповсюдження в Свропi культура Ренесансу отримала в ХУI ст.

Епоха Реформацi була пов’язана з великим пiднесенням нiмецько культури. Це був час високого духовного пiднесення i розквiту гуманiзму в Нiмеччинi, гуманiтарних наук, нiмецькоТ лiтератури.

Гостра полiтична боротьба, що охоплювала Нiмеччину напередоднi i пiд час Реформацi? створила умови дуже сприятливi для розвитку сатиричноТ лiтератури. Не випадково, майже всi визначнi нiмецькi письменники ХУI ст. були переважно полiтичними сатириками. Поряд з ульрихом фон Гутгеном та Еразмом Роггерданським сатириками були Себастьян Брант i Томас Мурнер.

Прогресивний характер нiмецькоУ гуманiстичноТ лiтератури виявився вже в творi першого з визначних нiмецьких чисьменникiв —сатирикiв Себастьяна Бранта (1457 — 152 1) дурНiв”, написаному нiмецькою мовою i виданому в 1494 р. Письменник висмiював у сатирi князiв, католицьке духiвництво, ченцiв, рицарiв

розбiйникiв. За рiзкою викривальною тенденцiсю Брант був безпосереднiм попередником великих нiмсцьких гуманiстiв першоТ половини ХУI ст.

Найвпливовiший з них, Еразм Роттердамський (1466 — 1536), у свосму творi “Скарга Свiту”, використовуючи лiтературну форму монологу, виклав своТ далекогляднi думки з приводу мiжнародних вiдносин. Свiдок восн, що почастiшали, Еразм мрiяв про Тхнс припинення i про настання мирних часiв у Свропi. Вважаючи, що королi ведуть вiйни з метою эбагачення, Еразм звертасться до простих людей, яким вiйна несе не вигоди, а тiльки лихо: “Нехай всi люди об’сднаються проти вiйни! Нехай всi люди пiднесуть проти неТ своТ голоси — закликас Мир. — Зрозумiйте, яка величезна сила кристься в згодi бiльшостi, яка протистоТть тиранiТ знатi!”

До чудових майстрiв слова належить найбiльший нiмецький поет i драматург епохи РеформацiТ Ганс Сакс (1494 — 1576). Сакс рано прилучився до реформацiТ,яку захищав у своУх творах. Творчiсть Сакса мала глибоко народний характер. Ного численнi пiснi, шванки i драматичнi твори призначалися для широкого кола читачiв — городян, частково селян. Iнтереси бiдних Сакс обстоював, викризаючи жадiбнiсть багатiТв i насильства “великих панiв”. Вiн був засновником знаменитоТ нюрнберзькоТ школи мейстерзiнгерiв (майстрiв спiву, для яких написав спецiальний цикл мейстерзiнгерських пiсень).

У першiй половинi ХУI ст. у Нiмеччинi, крiм лiтератури, особливо успiшно розвивасться образотворче мистецтво. Прикметно, що нiмецьким художникам ХУI ст. був чужий язичницький дух античного мистецтва, що так приваблював iталiйських живописцiв епохи Ренесансу. В нiмецькому мистецтвi головне мiсце займають побут, пейзаж i портрет.

Видатним дiячем мистецтва Нiмеччини був Альбрехт Дюрер (1471 —1528) — живописець, гравер, автор багатьох трактатiв про живопис, iнженер, геометр i анатом. За масштабами i рiзнобiчнiстю обдарування Дюрер — генiальний художник Пiвнiчного Вiдродження. Вiн створив 80 картин, понад 200 гравiор i понад 1000 малюнкiв. Дюрер був великим гуманiстом, але його iдеал людини вiдрiзнясться вiд iталiйського. Глибоко нацiональнi образи Дюрера сповненi сили i тяжких роздумiв, в них вiдсутня ясна гармонiя Рафаеля. Творчiсть Дюрера позбавлена життсрадiсностi й оптимiзму iталiйського Ренесансу.

Дюрер написав багато картин на рiзнi бiблейськi сюжети, в якi вкладав нацiональний народний змiст, (нацiональне розумiння краси (“Адам” i “Сна”, 1507 р.). Вiн писав i на свiтськi теми. Иого портрети великоТ реалiстичноТ сили, виразнi пейзажi i натюрморти принесли йому велику славу. У 20-тi рр. Дюрер написав своТ кращi портрети близьких йому за поглядами дiячiв нiмецькоТ культури: художника ван Орлея, графiчний портрет Еразма Роггердамського.

Та ще бiльшого визнання Дюрер досяг як гравер. Вiн здiйснив свосрiдний переворот у гравернiй справi, досягши високоТ майстерностi у гравiруваннi як по дереву, так i на мiдi. Три найбiльш знаменитi гравюри на мiдi митця: “Вершник, смерть i диявол”, 1513 р.; “Св. Iсронiм” та “Меланхолiя”, 1514 р. В образi Св. Iсронiма вбачають узагальнений образ письменника-гуманiста, вченого ренесансноТ епохи.

В останньому живописному творi Дюрера — “Чотири апостоли” (1526 р.) вбачають зображення чотирьох темпераментiв, чотирьох людських характерiв. На перший план Дюрер висунув не Петра, особливо шанованого католицькою церквою, а Iоанна апостола —фiлософа, найбiльш близького свiтогляду самого дюрера. Свосю творчiстю дюрер, найвеличнiший художник нiмецького Вiдродження проголошував, що майбутнс належить гуманiстам — кращим представникам людства.

З iнших великих митцiв нiмецького живопису першЫ половини ХУI ст. видiлялися Ганс Гольбейн — молодший (1497 — 1543) та Лукас Кранах — старший (1472

— 1553).

Гольбейн увiчнив у свох картинах ряд епiзодiв селянськЫ вiйни в Нiмеччинi. Вiн був iлюстратором книги Еразма Рогггердамського “Похвала глупотi”, стиоривши i його портрет. Та особливЫ популярностi Гольбейн — молодший набув як портретист. Останнiй перiод творчостi пов’язаний з Англiсю, де вiн був живописцем Короля Генрiха УIII, створив своу кращi портрети: Томаса Мора, 1527 р.; золотих справ майстри Томаса Моретта, 1535 р.; англiйських королiв ГенрiхаУТii, 1536 р., Едуарда УI; герцога Норфолка та iн., якi вирiзняються глибоким психологiзмом, аналiтичною холоднiстю, витонченiстю рисунка, правдивiстю i цiлковитою реальнiстю зображуваних осiб. Творчiсть Гольбейна мала значення не лише для Нiмеччини, нона вiдiграло важливу роль у формуваннi англiйського портретного живопису.

Останнiй видатний художник нiмецького Вiдродження, Кранах — старший був палким прихильником Реформацi, що позначилося на його творчостi. Вiн с автором портретiв дiячiв Реформацй — Лютера, Меланхтона та iн. Багато писав Кранах i на релiгiйнi сюжети, але в зламi витягнутих фiгур помiтнi вже риси маньсризму, що свiдчить про занепад мистецтва нiмецъкого Вiдродження.

Як бачимо, лiтературу нiмецького Вiдродження надихало велике суспiльне пiднесення, яке породжувало цiле поколiння чудових майстрiв слова. Художники, серед яких реалiстичною виразнiстю видiлялися Дюрер i Гольбейн, створювали ноне мистецтво, яке тяжiло до реального жиггя.

Початок французького Вiдродження середини ХУ ст. i розквiт культури Ренесансу у ФранцiТ ХУI ст. мас глибокi нацiональнi корiння. В той же час одним з наслiдкiв походiв в Iталiю з 1494 р. було засвосння французьким суспiльством iталiйсько культури, яка була в тодiшнiй Свропi найбiльш витонченою. Французьке дворянство, побувавши в Iталi, засвоТло iталiйськi моди, етикет, одяг. Знайомство французького дворянства з досягненнями iталiйського Вiдродження прискорило роэповсюдження нових культурних впливiв.

Королiвський двiр став головним центром новы культури Ренесансу. Французький Ренесанс мав характер придворноТ культури. (Народний характер бiльше виявлявся у французькiй лiтературi, перш за все у творчостi Франсуа Рабле). Особливо посилюсться значення королвського двору у формуваннi i розповсюдженнi ренесансноТ культури за Франсiска 1(1515 — 1547), покровителя Леонардо да Вiнчi.

Перебудова старого палацу Лувру (архiтектор П’ср Леско i скульптор Жан Гужон), коли вперше була використана антична ордерна система — свiдчення розриву з готикою i використання ренесансних форм в архiтектурi. В стилi iталiйськоТ архiтектури эбудовано низку замiських замкiв (Блуа, Шамбор, Шенонсо).

При королiвському дворi розквiтас мистецтво портрету, виконуваного як аквареллю, так i олiвцем. Придворний художник Францiска 1 Жан Клуе (1485 — 1541 р.) увiчнив у своТх портретах короля та його оточення. Иого син Франсуа Клуе (1516 — 1572) створив цiлу галерею портретiв представникiв королiвського двору (портрет Генрiха II, МарiТ Стюарт iн.). Сестра короля принцеса Маргарита Наваррська (1492 — 1549 рр.) об’сднала навколо себе гуманiстiв — лiтераторiв, поетiв i художникiв. Власний лiТературний спадок Маргарити складасться з алегоричних комедiй та збiрки новел вiршiв та поем на релiгiйно-дидактичнi теми.

У суспiльнiй думцi i лiтературi виникають смiливi iдейнi тенденцi. до середини ХУI ст. гуманiстичнi прагнення посднуються з iдеями церковноУ реформацiТ. Представники цiс течi, що була раннiм рiзновидом протестантизму отримали назву “свангелiстiв”. Засновником й був теолог, фiлолог i математик Лефевр д’Етаплъ (1455

— 1537). до цiс течi належала i сестра Францiска 1 Маргарита Наваррська, яка вiдстоювала по вiдношенню до протсстантiв полiтику толерантностi, пiдтримувала таких значних дiячiв французько Реформацi, як Маро, Деперьс i Доле.

Рацiональна фiлософiя була представлена у Францi другоi половини ХУI ст. французьким пiзнiм гуманiстом Мiшелем де Монтенем (1533 — 1592). у свосму головному творi “дослiди” (1588 р.), який мас характер свосрiдноТ грандiознЫ фiлософсько енциклопедii, Монтень проводить iдею про зверхнiсть розуму. З великою дотепнiстю

сарказмом, Монтень викривав сучаснЫ йому дiйсностi, осуджуючи фанатизм обох релiгiйних партiй (католикiв i протестантiв) перiоду гугенотських вiйн.

I-{айбiльш видатним представником усiс французькоУ лiтератури ХУI ст. був Франсуа Рабле (1494 — 1553). Вiн завоював безсмертну славу свом сатиричним романом “Гаргантюа та Пантагрюель”. Роман Рабле — твiр глибоко народний як за свосю iдейною спрямованiстю, так i за формою. Поштовхом до виникнення роману було широке роэповсюдження народних книг про велстнiв. Розповiдаючи про пригоди герЫв, королiв-велетнiв та Гiхнiх супутникiв, Рабле у казковiй формi дав реалiстичну картину сучасно йому французько дiйсностi. Письменник подан саркастичну, сповнену дотепiв сатиру на феодальне суспiльство. Використовуючи форми лубочного роману, сатирик эмалював феодалiв як обмежених ненажер, п’яниць i забiяк. Роман Рабле, написаний багатою, близькою до розмовноТ, мовою — найвидатнiший твiр французькоТ художньоТ лiтератури псрiоду Вiдродження.

Загалом у ХУI ст. у Францiгi склалася культура Ренесансу, вiдзначена, як i в iнших краТнах Свропи, рiшучими перемогами свiтськоТ гуманiстичноТ думки над середньовiчним аскетичним свiтоглядом i схоластикою. Це був час посиленого винчення античноТ культури i, водночас, важливий етап у розвитку французькоТ мови

нацiональноТ лiтератури.

У Нiдерландах гуманiстична освiченiсть поширюсться завдяки унiверситетам

науковим товариствам. Центром гуманiзму став Лейденський унiверситет, заснований у 15’75 р. як нагорода мiсту за його боротьбу проти iспанського панування з його величезною бiблiотекою. Найбiльш авторитетною фiгурою гуманiстичного руху на пiвночi Свропи на початку ХУI ст. був уродженець Нiдерландiв Еразм Ротгердамський.

Найвидатнiшi досягнення нiдерландського Вiдродження пов’язанi з живописом:

творчiсть братiв Губерта i Яна ван Ейкiв (перша половина ХУ ст.), Рогiра ван дер Вейдена (1400— 1464), Гсронiма Босха (1450— 1516) та iн.

У нiдерландському мистецтвi першоТ половини ХУI ст. вiдбувасться процес повного звiльнення вiд канонiв середньовiчного мистецтва, Вершиною нiдерландського Вiдродження стала творчiсть Пiтера Брейгеля Старшого, названого Мужицьким

(1525/30— 1569). З творчими здобутками Брейгеля пов’язусться остаточне формування в нiлерландському живописi пейзажу як самостiйного жанру. ВсесвiтньоУ популярностi набув “Зимовий пейзаж” (iнша назна — “Мисливцi на сНiгу”, 1565 р.) з його тонким розумiнням природи, смутком, який навiвають темно-коричневi силуети, фiгури мисливцiв i собак на фонi бiлих снiгiв. З iменем Брейгеля пов’язано i народження жипсрадiсного побутового селянського жанру (“Селянський танок”, 1567 р.).

Найвидатнiшим твором Брейгеля стала картина “Слiпi” (1568 р.) П’ять прирет гених долею слiпих, не розумiючи, що з ними вiдбувасться, падають у провалля слiдом за своТм провiдником, картина мае символiчне значення: природа вiчна, а шлях слiпих — це жиггтсвий шлях людей. Творчi досягнення генiального художника Брейгеля Старшого (Мужицького) стали вихiдним пунктом для реалiстичного мистецтва ХУI ст.

Раннс англiйське Вiдродження вiдноситься до ХIУ ст. Найбiльш значними представниками його були Джефрi Чосер та Вiльям Ленгленд. Феодальнi мiжусобицi ХУ ст. затримали розвиток англiйського гуманiзму. На початку ХУI ст. знову оживас гуманiстична лiтература. Роэсадником гуманiстичних iдей став Оксфордський унiверситет. Культура Ренесансу розквiтас найперше на iталiйському грунтi. Не дивно, що iталiйський вилив можна помiтити у всiх англiйських письменникiв епохи ]Зiдродження. Та значно помiтнiше, нiж вплив iталiйського зразка, самобутнiй характер англiйськоТ культури цього часу.

Вiк Вiдродження в АнглiГi ознаменувався розквiтом лiтератури й мистецтва. Загальний характер англiйського мистецтва цього часу — нацiональний та реалiстичний. Мистецтвом, який найбiльше втiлив у собi культурне пiднесення епохи Вiдродження, став англiйський театр. Театру протегувала королева. Та найголовнiше, що театр став улюбленою розвагою широких мас, особливо у Лондонi. Це був свосрiдний демократичний ХУI ст. Саме це спонукало драматургiв i акторiв до створення художнiх образiв у демократичному стилi.

Таким видатним драматургом був Крiстофер Марло (1564 — 1593), якому належать кiлька трагедiй — “Тамерлан”, “Фауст”, Едуард II” i драматичнi сюжети рiзня” (про Варфоломiвську нiч). Марло заслужено вважасться визначним попередником Шекспiра. Вiн вплинув на нього самою формою вiрша (вiдомi “бiлi” вiршi).

Склалися умови, що эробили можливим появу найвеличнiшого англiйського письменника всiсi англiйськоТ лiтератури, одного з найвидатнiших письменникiв свiтово лiтератури Вiльяма Шекспiра (1564 — 1616).

Героi п’сс Шекспiра — це люди Вiдродження, пройнятi глибокими пристрастями, люди героТчних характсрiв. Разом з тим вони трактуються драматургом в глибоко реалiстичному дусi, з виразним спiвчугггям до долi простих людей.

В iсторичних драмах, сюжети яких переважно взято з iсторi вiйн БiлоТ та

ЧервоноУ троянд (геНрiх УI”, III”, i”, геНрх У”), Шекспiр описав

не тiльки подiТ минулого, але i свое вiдношення до них, оцiнку Iх з боку англiйського

народу. Група п’сс з iсторiт стародавнього Риму “Юлiй Цезар”, “Корiолан”, “Антонiй

i Клеопатра” примикають до п’ес другого перiоду творчостi Шекспiра (1601 — 1608 рр.).

У творах великого митця знайшов вираження його гуманiстичний iдеал. У раннiй трагедi “Ромео i джульетта”, комедiях “Багато галасу даремно”, “Венецiанський купець”, “Сон лiтньоУ ночi” домiнус впевненiсть перемоги лiодини над темними силами. Пiзнiше, в драмах початку ХУII ст. рiзко посилюсться атмосфера Трагiзму — вiдображення протирiч суспiльноi дiйсностi. У своТх найвидатнiших трагедiях “Отелло”, корОль Лiр”) Шекспiр показан глибоку прiрву мiж надiями людей Вiдродження i дiйснiстю.

З величною виразнiстiо Шекспiр эмалював внутрiшнiй свiт людини на межi двох епох — середньовiччя та капiталiзму. П’сси Шекспiра мiцно ввiйшли в репертуар кращих театрiв усього свiту. Незважаючи на сум його трагедiй, творчiсть генiального драматурга змiцнюе вiру у торжество людини.

Останнiм словом англiйсько культури Вiдродження стала фiлософiя Френсiса Бекона (1561 — 1626), автора “Нового органона” та “Ново Атлантиди”, що свiдчила про початок швидкого розвитку технiки та природознавства Англi на межi Нового часу.

Як бачимо, широкий народний фон англiйського Вiдродження ХУI ст. це та його характерна i чудова риса, яка викликас наше захоплення, джерсло такого досягнення як театр Шекспiра.

Проведений аналiз дас можливiсть эробити узагальнюiочi висновки:

1. В епоху Вiдродження вiдбулися глибиннi змiни в культурi, у всiй духовнiй сферi людства. В культурi Ренесансу, що зароджусться ще у ХIУ ст. в мiстах Iталй, а з кiнця ХУ ст. та у ХУI ст. поширюсться по всiй Свропi, вiдбувасться розкрiпачення розуму, звiльнення людсько думки вiд середньовiчного застою. Гуманiстичний свiтогляд охопив сферу мистецтва, лiтератури, фiлософi, iсторi, не гiориваючи, однак, вiдкрито з пануючим католицизмом.

2. другим яскравим виразом нового свiтогляду був Реформацiйний рух, спрямований на здiйснення релiгiйних перетворень у дусi протестантизму, який нанiс могутнiй удар церковнiй органiзацiТ та iдеологй середньовiчного католицизму. Суспiльне — полiтичне значення Реформацi полягало в тому, що нона сприяла змiцненню незалежностi низки молодих свропейських держав та в тому, що нона була релiгiйною оболонкою раннiх свропейських революцiй.

Це був час високого творчого напруження людського духу, епоха, яка потребувала титанiв i породила титанiв за силою думки i характеру, за багатограннiстю та освiченiстю. Iдеалом Ренесансу стала вiльна i гармонiйно розвинута людина!

Частина 2. УКРАIНСЬКА КУЛЬТУРА ПЕРIОдУ РЕНЕСАНСУ

Ренесанс (фран ц. 1?епаi$$апсе), або Вiдродження — цiла епоха в рознитку свропейськЫ культури ХII — Х7I ст. (для Iталй з ХIУ ст.), яка за своi)ii iдейним гуманiстичним эм/стом була перехiдною вiд Сере дньовiччя до Нового часу. Незважаючи на те, що культура Украни (починаючи з сере дини ХIУ ст.), розвивалась у несприятливих умовах без державностi, украiнський народ створив свою оригiнальну i високу культуру, в якiй вiдбилася багатюща культурна спад щина i тра дицй КiйвськЫ княжо держави, 1 яка розвивалася у тiсному зн ‘язку з свропейською культурою. Культура Украiни кiнця ХУI — першоi половини Х1’IIст. цiлком вкладасться у загальносвропейський культурно-iсторичнай контекст. Наприкiнцi ХГГI — у першiй полованi Ю/и ст. в Украйii вiдбувасться культурнонацiональне пiднесення великого масштабу i рiвня, яке за оцiнкою велета укрансько iсторiографй Михайла Грушевського, було першим укранським культурно-на цiональним вiдродженням.

для комплексного висвiтлення теми, яка займас унiкальне мiсце в iсторй духовного розвитку украiнського народу пропонусмо такий план:

1. Iсторичнi умови та суспiльно-полiтичнi чинники формування ренесансноТ культури УкраТни.

2. УкраТнське Передвiдродження.

3. Нацiональна освiта та книгодрукування в УкраТнi (друга пол. ХУI — перша пол. ХУII ст.).

4. УкраУнська лiтература перiоду Ренесансу. Усна народна поетична творчiсть.

5. Ренесансие мистецтво УкраУни.

1. Iсторичнi умови та суспiльно-полiтичнi чинники формування ренесансноi культури Украши

Починаючи з середини ХIУ ст. культурне житгя УкраТни розвивалося у несприятливих умовах. Територiя УкраТни була розчленована мiж Польщею, Литвою, Угорщиною (закарпатськi землi), Туреччиною (частина Буковини). УкраТнськi землi зазнавали безперервних спустошливих татарських вторгнень. Проте саме близько ХIУ

— ХУI ст. у зв’язку з консолiдацiсю украТнського народу, в умовах боротьби за свiй дальший етнiчний розвиток, на новий рiвень пiднiмасться його культура.

Використовуючи послабления украТиських державних формацiй пiсля катастроф iчноТ навали татаро-монгольських орд, Литва захопила Чернiгово-Сiверщину (в 50-х

рр. ХIУ ст.), Подiлля та КиТвщину з Переяславщиною (в 60-х рр. ХIУ ст.). У результатi

запеклоТ боротьби за галицько-волинськi землi мiж Литвою та Польщею, Польща

загарбала Галицьку землю (1349 р.), i частину ЗахiдноТ Волинi (Холм i Белз — 1377 р.),

а Литва — бiльшу частину Волинi.

Бiльш висока культура украТиських земель справила великий вплив на Литву, руське1 право (“Руська Правда”) позначилося на правi Литвi, руська мова стала дер1 Слово “руський” вживалося тодi в значеннi “украТиський”, в минулому украТнцi називали

себе “русинами”, “руськими” жавною мовою Великого князiвства Литовського. Культурна спадщина украТнських князiвств роэчинила в собi невелику язичницьку Литву (власне литовцiв у Великому князiвствi Литовському було 10%), принiсши сюди i своу форми суспiльного устрою, i правовi стосунки, i свою писемну мову, оскiльки литовсько писемностi на той час ще не iснувало. Це значення мови” в Литвi вiдбилося у вiршах Я. Пашкевича:

Полска квiтнет Лациною, Литва квiтнет Русчизною.

Умови для розвитку укрансько культури погiршилися внаслiдок КревськоУ унi? Литви з Польщею 1385 р. Згiдно з договором про унiю (об’сднання) 1385 р. литовський князь Ягайло зобов’язався перейти у католицьку вiру i навернути в католицтво все язичницьке населення Литви. Городельська унiя 1413 р. змiцнила полiтичний союз Польщi i Литви та обмежувала участь православних у державному управлiннi, тiльки католики могли брати участь у великокняжiй радi. У Галичинi починасться рiшучий наступ на “схизматiв” (православних). Польськi пани зайняли в Галичинi вищi посади i захопили там великi земельнi володiння. Значна частина галицькоТ шляхти окатоличилась i ополячилась. Збiльшився приплив у Галицьку землю привiлейованих нiмецьких, польських, сврейських торговцiв, що вiдтiсняли украТнських мiщан вiд торговельноТ дiяльностi та участi у мiському самоврядуванаi. Магдебурзьке право в УкраТнi, порiвняно iз Захiдною Свропою мало своТ особливостi, носило обмежений характер, i значно посилювало позицiТ iноземцiв в украТнських мiстах. Соцiальне гноблення украТнських мiщан доповнювалося нацiонально-релiгiйним гнiтом, що посилився наприкiнцi ХУ ст. УкраТнських мiщан у Львовi витiсняли у передмiстя, а в самому мiстi вони мали право жити тiльки на однiй вулипi Руська”). Для захисту своТх соцiально-економiчних та нацiольно-релiгiйних iнтересiв львiвське мiщанство уже в ХУ ст. першим створило свою органiзацiю — церковне братство. Эгодом такi братства виникли в багатьох мiстах УкраТни.

У другiй половинi ХУ ст. УкраТнi почала загрожувати нова страшна небезпека з боку султанськоТ Туреччини та П васала (з 1475 р.) — Кримського ханства. Туркиосмани завоювали Вiзантiю i 1453 р. впала П велична столиця — Константинополь. На початку ХУI ст. турки пiдкорили собi Молдавiю з Буковиною. Турецька навала була небезпекою, яка загрожувала всьому свропейському розвитковi.

Водночас посилились набiги на УкраТну татар Кримського ханства, яких пiдтримувала хижацька Туреччина. Татари, починаючи з 1480 р., майже щороку нападали на УкраТну, палили, розоряли i спустошували мiста i села, тисячi i тисячi людей забирали в полон, продавали Iх у рабство на кримських i азiйських ринках, або використовували як рабiв у своему господарствi. Картини цих бiдувань украТнцi яскраво вiдобразили в уснiй творчостi, у високохудожнiх iсторичних пiснях i думах. В однiй з таких пiсень говориться:

За рiчкою вогнi горять,

Там татари полон дiлять.

Село наше запалили

1 багатство розграбили.

Стару неньку зарубали,

А мiленьку в полон взяли.

Татарськi напади зустрiчали незначний опiр з боку польського i литовського урядiв. Турецько-татарська небезпека, бажання литовськоТ, украТнськоТ i бiлоруськоТ шляхти отримати привiлеТ, якi вже мала польська шляхта та агресивнi плани польської дигiломатii привели до укладання третьо полiтичноУ Люблiнсько унiУ 1569 р. Згiдно з Люблiнською угодою Литва эливалася з Польщею в одну державу — Рiч Посполиту: iз спiльним главою, який титулувався королем польським i великим князем литовським i обирався на сеймi. Литва зрiкасться захоплених нею украТнських земель на користь Польщi. У складi автономного Литовського князiвства залишилася Бiлорусiя. Отже, польськi магнати i шляхта, якi остаточно захопили в 1387 р. Галичину i Захiдну Волинь, внаслiдок Люблiнсько. унй поширили снос панування майже на всю УкраТну.

Пiсля ЛюблiнськоТ унiТ польськi магнати захопили на Правобережнiй УкраТнi i в Приднiпров’Т величезнi земельнi володiння. Постали великi латифундiТ Калиновських, Консцпольських, Потоцьких, Жолксвських, Синявських, Замойських, Язловецьких, Вишневецьких. За польськими магнатами пiшла в УкраТну маса збiднiлоТ, але пихатоТ польськоТ шляхти, прагнучи земель, крiпакiв, грошей, розваг, вiдтiсняючи i литовцiв i украТнцiв вiд державного керма.

Як вже зазначалося, в ХУI ст. Свропу охопив широкий реформацiйний рух. Захiдносвропейськi реформацiйнi течiТ захопили, хоч i не глибоко, i польсько-литовську католицьку суспiльнiсть, що привело до послабления католицькоТ церкви. Однак цi складнi часи не були тривалими i вже у 1560-х рр. спостерiгаються виразнi ознаки активiзацiТ католицькоТ церкви. Пiдтримка католицькоТ церкви урядами королiв С. Баторiя (1576—1586) i ще бiльше, Сигiзмунда III (1587—1632) допомогли Тй вiдновити сны позицiТ в полiтичнiй й державнiй сферi. Цьому посиленню своТх сил i енергiТ католицька церква Польщi завдячувала насамперед католицькому ордену сзуТтiв. Прибувши до Польщi в 1560 р. (за iншими даними — 1569 р.) сзуТти заснували низку своiх конгрегацiй i повели надэвичайно енергiйну роботу по вiдновленню впливу католицькоТ церкви й змiцненню католицького руху серед польськоТ суспiльностi. дуже скоро воин здобули сильний вгiлив на вищi верстви Полъщi.

Могутньою эбросю в руках сзiтiв була школа. Передусiм воин захопили в сны руки виховання дiтей з вищих, впливовiших верств, а для того вiдкривають одну за одною своi колегi? i притягають масу молодi. У Вiльнi за С. Баторiя сзуТтi створили академiю (1579). Потiм з’являються сзуТтськi колегiТ в Полоцьку, Ярославлi галицькому, Львовi, Луцьку, Барi, Перемишлi, у 1620 р. — в Кисвi, а 1624 р. — в Острозi. З педагогiчного погляду Ухня школа була малокорисна — бо давала лише зовнiшню освiченiсть, присипляючи самостiйну думку. Проте сзуУти надэвичайно майстерно вмiли пiдкорити свосму впливовi юнацтво. Батьки залюбки вiддавали своУх дiтей до Тхнiх шкiл, бо нiхто не мiг так скоро навчити латинськоТ мови, що вважалась тодi за ознаку вченостi.

За вiдсутнiсТю власноТ школи вищого типу православна шляхта i заможнi мiщани також масово починають вiддавати до сзуТтських колегiй своУх дiтей, зважаючи на високу репутацiю, яку здобула сзуТтська школа серед польськоТ аристократiТ. Метою ж сзуУтського виховання в украТнських землях було прагнення якнайскорiше обернути украУнських дiтей у католицтво i водночас посiяти в них ненависть i зневагу до православ’я. Усiма силами дбали сзуТти про те, щоб прив’язати своТх питомцiв до католицтва, до свого ордену. Тому для переважноТ частини православних паничiв ця сзуТтська наука завершувалася переходом на католицтво i розривом зi свосю народнiстю. З трьох синiв лiдера православних УкраТни князя Острозького, два сТаршi стали католиками. Католицьким став дiм кн. Слуцьких, найбiльш аристократичного православного роду, котрих Слуцьке князiвство поруч Острозького кн. ще у 1560-х рр. було вогнищем релiгiйно-нацiонального вiдродження. Посилившись, сзути в останнiй чвертi ХУI ст. проповiдують справжнiй похiд на укранську церкну i суспiльнiсть, сподiваючись на легкi трiумфи. Один з найвiдомiших сзутських полемiстiв з Вiльно П. Скарга в 1577 р. видав книгу еапосi Ко$сiоIа”, в якiй заявив, що нiяко освiти й культури не може бути в Укранi, бо “тiльки двi е мови, котрими роэповсюджена по всiм свiтi вiра снята, i без них нiхто не може опанувати нiяко науки, а особливо духовно — мова грецька i латинська... З слов’янською мовою нiхто не може бути ученим”. Тому для укранцiв нема iншого виходу, крiм пiдданостi католицькому костьоловi. В тому ж дусi проповiдував в УкраГiнi галасливий сзуiтський мiсiонер з ярославськоi колегiТ Б. Гербест. У свой друкованiй проповiдi (1568 р.) ще рiзкiше, нiж Скарга, нападас вiн на “дурну нужденну” УкраУну, з погордою трактуючи украУнство як пропащу суспiльнiсть.

Здобич здавалась зовсiм легкою. Православна церква УкраТни переживала важкi часи. Вiдбуваються масовi переходи украУнськоТ шляхти, духовенства, мiщан у католицизм i деiнтелектуалiзацiя тих, хто залишився вiрним православ’ю. Украша занепадас: втрачас елiту, школи полонiзуються, селян закрiпачують, сiльських священикiв гонять на панщину, доступу до освiти н них нема, подекуди навiть православнi церкви, як засвiдчус iсторик М. Костомаров, здаються в оренду шинкарям i перетворюються на шинки.

Негаразди у православнiй церквi УкраУни були значною мiрою спричиненi тiльки несприятливими полiтичними вiдносинами, в якi й поставив чужий державний польський режим. Перспектива ж приеднання до римо-католицькоТ церкви, здiйснення унiТ обiцяло вищим верствам православних (шляхтi, духовенству, заможному мiщанству) зрiвняння прав з католиками, доступ до тих сфер, доходiв, якi дотепер були Ум недоступними. Уряд Сигiзмунда III, вихованця сзуТтiв, вiддас всi своУ засоби на послуги католицтву, не залишас нагод дати вiдчувати всю скрутнiсть свого становища, вiдчувати, що живуть воин в державi католицькiй.

Iсрархiя православноТ церкви була поставлена перед дилемою: або продовжувати нерiвну боротьбу, або пiти на унiю з римо-католицькою цсрквою. дей вибiр довелося робити в умовах занепаду константинопольського (вселенського) патрiархату, який поступово втрачав моральний авторитет у християнському свiтi пiсля захоплення турками ВiзантiУ у 1453 р. Навiть назна колишньоУ столицi ВiзантiТ — Константинополь

— зникла з полiтичноУ карти свiту: турки-мусульмани перейменували його на Стамбул. Турецькi султани втручалися у дiяльнiсть патрiархiв i константинопольськi (царгородськi) патрiархи вже не могли допомогти православнiй церквi в Укратнi. 1. Франко зазначав: “Турки довели клiр православний, спископiв i патрiархiв до крайнього пониження i деморалiзацiУ”.2

До того ж константинопольський патрiарх Сремiя, як зверхник киiвськоi митрополiУ, чоловiк нерозважний i занадто похопливий втручався у мiсцевi вiдносини дуже рiзко, не рахуючись з мiсцевими обставинами й вiдносинами в УкраУнi. Це, зазначас М. Грушевський в своУй працi “Культурно-нацiональний рух”, справило “незвичайно прикре враження серед украУнсько-бiлоруськоУ iсрархiУ, i нона задумус перейти пiд зверхнiсть папи, прийняти унiю”. б жовтня 1596 р. вiдбувся Берестейський собор, який пiдпорядкував церковт-iу органiзацiю владi Папи Римського; церковнi iерархiУ, крiм двох спископiв (Львiвського та Перемишльського) прийняли зверхнiсть римськот курiТ. У Берестю, однак, як вказус видатний дослiдник iсторi Украни М. Грушевський вийшло не один, а два паралельнi собори... Собор православних, який складався з делегатiв патрiарших, православного духовенства, депутатiв шляхти i мiщан з рiзних сторiн Украiни й Бiлорусi мав характер нацiонального конгресу украiнськобiлоруського... Тим часом, як митрополичий собор займався проголошенням унi, собор православний займався иГ касуванням... Православного берестського собору, правосильного з православного канонiчного становища, унiатсько-католицька сторона правильним не признала, i на такiм становищу стало й правительство Польщi”.

“Унiя завдячувала снос зростання тому, — зауважус визначний iсторик 1. Крип’якевич, — що давала украТнському громадянству деяке забезпечення вiд польського наступу. Унiати належали до католицько церкви i були пiд опiкою Рима, — польськi екстремiсти не могли нищити х так безоглядно, як православних”. додамо, що про роль цiсi церкви в наступний iсторичний перiод, який вже виходить за хронологiчнi межi нашоi теми, знаний полiтичний дiяч (1917—1921 рр.) i iсторик д. дорошенко писав, що “на захiдноукранських землях Греко-католицька церква протягом ХУIII ст.

зробилася головним заборолом украТнсько народностi проти полонiзацiТ... Грекокатолицька (унiатська) церква стала тут за останнi часи справжньою нацiональною церквою захiдноукраТнського племенi”.

Народ Украни чинив упертий опiр наступовi польських магнатiв i шляхти, турецько-татарськiй агресiТ, що проявлявся насамперед у формуваннi та зростаннi козацтва . Козацтво виникас наприкiнцi ХУ ст. на серединi течi i в низов’ях днiпра. Слово “козак” означас “вiльна людина”. Помiтною фiгурою серед козакiв був укранський князь Дмитро Вишневецький. Вiн збудував за днiпровськими порогами, на островi Мала Хортиця замок (1554—1555 рр.), який i вважасться прототипом ЗапорiзькоТ Сiчi. д. Вишневецький став героем однiсТ з найпопулярнiших укранських народних пiсень про Байду.

Запорiзькi козаки об’сднуються в струнку вiйськову органiзацiю — Вiйсько Запорiзьке з центром у Сiчi. Протягом тривалого часу Запорiзька Сiч була головною базою укранського народу у вiдбиггi турецько-татарськоТ агресiТ, яка загрожувала населенню УкраТни фiзичним винищенням. ВсесвропейськоТ слави зажило козацтво завдяки морським походам, здiйснюваним на турецькi володiння, якi роэпочалися з другоТ половини ХУI ст. Козацгво стало вiйськовим бар’сром проти татар i туркiв не тiльки для УкраУни, але й для iнших кратн Свропи, що переконливо засвiдчус його загальносвропейське значення.

Поступово Запорiзька Сiч перетворюсться у вiйськово-полiтичний центр украТнського народу, який пiдiймався на эбройну боротьбу проти соцiальних i нацiональних утискiв польськоТ влади. З кiнця ХУI ст. (1591 р.) починаються великi козацькоселянськi повстання, якi одне за одним потрясають Польщу. “Прагнення народних мае до окозачення почало набувати релiгiйного забарвлення. Уже повстання Наливайка i Лободи 1596 р. прикривалися захистом релiгiУ” (М. Коетомаров). Пiзнiше про мужнiсть Северина Наливайка пiд час тортур та страти народ створив багато легенд. Т. Шенченко не раз згадус про нього у своТх творах (“Никита Гайдай”, “Гайдамаки”). Першi козацькi повстання, якi вiдбувалиея напередоднi i на початку релiгiйноТ боротьби у зв’язку з Берестейською унiсю, посилити опiр i почало виступати у ролi оборонця правоелавно? вiри”.

Эростання сили козацтва в першi два дееятирiччя ХУII ст. i особливо за гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (1614—1622) мало велике значення в справi органiзацiТ украiнеьких нацiональних збройних сил. Здiбний полiтичний, вiйеьковий i культурний дiяч П. Конашевич-Сагайдачний був за походженням шляхтич з-пiд Самбора в Галичинi, учився в Острозькiй академii, уславився успiшними морськими походами проти туркiв i татар. Сагайдачний трансформував козацтво у полiтичний чинник з державними цiлями. Разом усiм вiйськом Запорiзьким” вiн записався 1618 р. до Кивського братства, майбутнього осн iтнього осередку Кивськы КолегiАкадемй. 1620 р. пiд протекцiсю Сагайдачного патрiарх Срусалимський Феофан вiдновив православну iсрархiю, висвятивши на церковному соборi в Кивi на митрополита Нова Борецького, ректора КивськоТ братськоТ школи i чотирьох спископiв для Кивсько митрополii. Польський уряд готувався роэпочати репресiТ проти Кивського братства i православного духовенства, але вiйна з Туреччиною, яка невдало почалася для Польщi саме в 1620 р., утримала його вiд цього.

Так, “найбiльщим дiлом Сагайдачного було поеднання козацькы полiтики iз змаганнями укранськЫ iнтелiгенцiУ. Сагайдачний, — пiдкреслюс академiк Крип’якевич,

— посднував у своТй особi тенденцiТ цих двох найактивнiших груп украУнського громадянства — козаччини i мiщансько-духовны iнтелiгенцi. Вiн у самому зародку зрозумiв задуми дiячiв укранськы культури. Гетьман взяв КиУвське братство пiд свiй протекторат. Врештi 1620 р. пiд опiкою Запорiзького вiйська була висвячена нова православна iсрархiя. Так разом в одному фронтi стали мiщанство, духовенство i козаччина. Союз козаччини з iнтелiгенцiсю скрiпив обидвi сторони. Мiщанство i духовенство вiдчули за собою пiдпору мiлiтарны сили i могли далеко смiливiше й енергiйнiше впроваджувати в життя сны плани. З iншого боку, козаччина в свою програму взяла загальнонацiональнi справи: оборону церкви й культури”. Загалом, Козацтво було соцiальним станом, що виконував обов’язки провiдны верстви нацiТ, “станом, — влучно зазначас оригiнальний лiтературознавець С. Маланюк, аристократичним не лише “меча”, а й розумiючи пiд словом понятгя культури в найбiльш державнотворчiм значеннi цього понятгя”.

У другiй половинi ХУI ст. сны сили для культурны i нацiональноi боротьби органiзовус середня верства — мiщанство. На думку А. Жуковського, О. Субтельного, i. Крип’якевича “провiдну роль оборони православны вiри i украiнськы нацй перебрали на себе мiщани”. Мiщани гуртувалися у братства, якi поступово з числа церковних об’сднань перетворювалися на могутнi культурнi i освiтнi осередки, зi школами i друкарнями. Найранiше братства почали виникати в Галичинi. Головним з них стало Львiвське братство, яке завершило органiзацiйне оформлення у 1585 р. Воно утворилося навколо Успенськы церкви, iнiцiаторами його виступили ремiсники, торгiвцi — брати Юрiй та ‘ван Рогатинцi, д. Красовський, Хома Бабич. Львiвське Успенське братство поклало початок новiй формi громадськы та культурно-освiтньоТ дiяльностi. Братства виникають у багатьох мiстах Галичини, на Волинi (Луцьк, 1617 р.), Киiвщинi (КиТв, кiнець ХУI ст.), Подiллi, у Вiльно. до братств вступас також украТнська шляхта, середнс i вище православне духовенство, представники козацтва. “Братська органiзацiя, — зазначас М. Грушевський, — давала легальну, коректну в очах властей форму для органiзацi православних елементiв укранських i бiлоруських... Братства заводили свою, хоч слабеньку, нацiональну власть”.

Вбачаючи у братствах серйозну силу, яка пiднялася на боротьбу проти польськоi агресi, схiднi патрiархи пiдпорядкували Львiвському братству всi iншi украiнськi братства (1586 р.). Братства, насамперед Львiвське, Киiвське, Луцьке, отримали вiд патрiархiв право “ставропiгii” (автономiУ вiд влади мiсцевих спископiв), право контролю над моральним житгям як свiтських, так i духовних осiб. Так братства стали однiсю з основних форм консолiдацi широких верств украУнства у боротьбi за своУ нацiональнi та соцiальнi права, за эбереження вiри, культурних традицiй.

Висновки

1. iноземний гнiт на украУнських землях, спустошливi татарськi напади дуже несприятливо позначилися на культурному розвитку УкраУни. Правлячi кола Польщi, Угорщини, Туреччини свосю колонiальною полiтикою затримували розвиток нацiональноi культури украУнського народу. В УкраУну католицизм здiйснюс експансiю не у свосму безпосередньо теологiчному виглядi, а у виглядi вiровчення тiсно переплетеного з польським великодержавним шовiнiзмом з його планами створення “ВеликоТ Польщi” вiд Балтiйського до Чорного Моря. Польська агресiя поставила украiнський народ перед загрозою повноУ денацiоналiзацiТ.

2. Проте одночасно дiяли й iншi сили: соцiальноекономiчнi, вiйськовi, полiтичнi, суспiльнi, релiгiйнi — якi рухали вперед украУнську культуру. Серед голонних сил, якi розвинулися наприкiнцi ХУI — початку ХУII ст. в УкраУнi, видатний мислитель 1. Франко назван мiщанства з його братствами, школами i друкарнями”.3

З. Керiвною верствою УкраУни стало козацтво. Вiдомий дослiдник Дмитро Яворницький в своТй фундаментальнiй працi “Iсторiя запорiзьких козакiв” вказус:

“низовi козаки поступово дiйшли до ролi захисникiв вiри ХристовоУ проти мусульманства i православноТ проти католицизму, а разом з тим охоронцiв проти туркiв i татарiв слов’янськоТ народностi”.

Середньовiчна максима, — “чия влада, того i релiгiя”, — була тодi для Речi ПосполитоТ польськоТ, — пише вiдомий есеУст С. Маланюк у змiстовних “Нарисах з iсторiТ нашоi культури”, — цiлком актуальним гаслом i метою. Але сталося так, що це гасло несподiвано викликало з протилежноТ сторони гасло ХУII ст.: “За вiру i нацiю руську”. 1 боротьба Польщi з Козацтвом в певнiм перiодi набрала рис релiгiйноТ”.

4. Як зазначалося ранiше, характерною рисою доби Ренесансу було формування нацiональноi самосвiдомостi у народiв Свропи. 1 саме наприкiнцi ХУI — першiй половинi ХУII ст. в УкраТнi йшов послiдовний процес формування нацiональноТ самосвiдомостi украТнства, усвiдомлення Ум сносУ етнiчноТ iдентичностi i власних нацiонально-культурних цiлей.

Саме високий рiвень нацiональноТ самосвiдомостi украУнського народу послужив тим потужним каталiзатором, який посилив вибух Хмельниччини 1648—1657 рр., яка стимулювала розквiт вже нового культурного стилю — Козацького Бароко.

2. Украiнське Передвiдродження

доба Передвiдродження в УкраТнi охоплюс ХУ — 1 половину. ХУI ст. Це перiод поширення в УкраУнi iдей гуманiзму, формування передумов для розвитку новоТ гуманiстичноУ культури у II пол. ХУI — 1 пол. ХУII ст. В УкраУнi поширенню iдей гуманiзму в ХУI ст. сприяли такi чинники: соцiально-економiчний прогрес, що почався в ХУ ст. i буи зумовлений переходом суспiльства до простого товарного виробництва; поява великоi кiлькостi економiчно незалежних мiст, тощо. Незважаючи на складнi зовнiшньополiтичнi умови, економiчний розвиток УкраУни iде по висхiднiй. Створюються передумови для виникнення нового (капiталiстичного) способу виробництва, буржуазних вiдносин; посилюсться iнтерес до рiдноУ культури, iсторii, мови, пробуджусться нацiональна свiдомiсть; з’являсться розумiння необхiдностi широкого розвитку освiти i науки. Эросла кiлькiсть шкiл i пiдвищився хнiй освiтнiй рiвень, починаючи вже з середини ХУ ст. Але це були школи початкового рiвня, тому укранська молодь продовжувала освiту за кордоном, в европейських унiверситетах, зокрема, в Празi, БолоньТ, ПадуТ, Парижi, Гейдельберзi, Лейденi та iн. Тiльки протягом 15 10—1560 р. у Кракiвському унiверситетi нанчалось 352 студенти з 51 мiста УкраТни. В Празькому унiверситетi, зважаючи на велику кiлькiсть студентiв з Украiни, навiть був створений для них окремий колегiум. У документах Сорбони (Париж) в 1353 р. зафiксовано отримання Петром Кордованом, вихiдцем з РутенiТ, ступеня магiстра, а в 1449 р. Мартин Iоанн з Перемишля отримав ступiнь доктора медицини в Болонському унiверситетi. Загалом багато украТнцiв нанчалось в таких видатних центрах ренесансноТ культури i науки, як Болонський та Падуанський унiверситети, де викладали Пiкко делла Мiрандола, Галiлео Галiлей, Торквато Тассо, та iншi вiдомi дiячi фiлософiТ, науки, лiтератури iталiйського Ренесансу. Пiсля нанчання багато студентiв поверталось на УкраТну, приносячи не лише суто спецiальнi знання, але й новi, гуманiстичнi iдеТ, стиль мислення та жиггя. Освiта давала можливiсть займати iм високi ности в мiському, навiть в державному управлiннi, судочинствi, дипломатiТ, куди вони вносили новi iдеТ, новий, гуманiстичний дух. В мiстах, зокрема у Львовi, виникають серед мiсько верхiвки гуманiстичнi гуртки, члени яких вивчають i обговорюють твори античноТ, ренесансноТ лiтератури, фiлософськi трактати. достатньо эгадати гурток МаЙстра Шiмона” у Львовi. Чимало студентiв залишалось i за кордоном. Вони викладали в вiдомих свропейських унiверситетах, вносячи свiй вклад у розвиток ренесансноТ культури Свропи. Так, проректором Падуанського унiверситету був львiв’янин Павло БоТм. “3 кафедр Кракова i БолоньТ, ПадуТ i Вiдня вихiдцi з украТнських степiв, коментували античних авторiв. Гуманiсти украТнського походження, якi вважали себе русинами, зауважус вiдомий дослiдник ГоленищевКутузов, розвивали свою дiяльнiсть у самiй Польщi й на Заходi. Вони поклали своi каменi у фундамент прекрасно будови польського Вiдродження”.

Один з провiдних зачинателiв гуманiстичноТ культури УкраТни Юрiй дрогобич залишив помiтний слiд в ренесанснiй культурi Свропи загалом. Юрiй дрогобич (справжнс прiзвище — Котермак, псевдонiм взяв за назвою рiдного мiста) (близько 1450—1494) навчався у Кракiвському та Болонському унiверситетах. У БолоньТ отримав ступiнь доктора фiлософiТ, а також медицини. Викладав у Болоны математику, астрономiю, а у 148 1—1482 р. був ректором Болонського унiверситету. В 1483 р. в Римi була оггублiкована його книга “Прогностична оцiнка поточного 1483 р.”. Це була перша друкована книга украТнського автора. Це — астрологiчний прогноз, але також в книзi багато вiдомостей з астрономi, географй — тут вперше вказано географiчнi координати Львова, дрогобича та деяких iнших мiст УкраТни; метеорологiТ. Пiзнiше — викладав в Кракiвському унiверситетi. Дрогобич матерiально пiдтримував земляцтво украУнських студентiв. Також завдяки пiдтримцi Юрiя дрогобича Швайнольт Фiоль в 1491 р. видав в Краковi першi в свiтi книги кириличним шрифтом. Одним з учнiв дрогобича був Миколай Копернiк. дружнi стосунки посднували Юрiя дрогобича з iталiйським гуманiстом Фiллiпом Буонакорсi (Каллiмахом), членом Римськоi АкадемiУ. В 1470 р. Каллiмах прибув до Польщi, деякий час жив у Львовi. Вiн залишив численнi вiршi, житгсписи гуманiстiв Григорiя з Санока, короля Владислава Варненчика, який загинув у бою з турками та iн. Iталiйський гуманiст привнiс в iсторичну науку УкраУни традицiТ давньоримськоУ та ренесансноУ iсторичних наук, сприяв переходу вiд лiтописання до власне iсторичних творiв, дослiджень. Середньовiчне лiтописання, яке констатувало подiУ, пояснювало хiд iсторiУ волею Бога, стало змiнюватись iсторiсю як наукою, яка шукас пояснення iсторичних явищ в дiях та iнтересах людей.

Видатними дiячами украТнського Передвiдродження були також Павло Русин, Лукаш з Нового Мiста, Станiслав Орiховсъкий, Шимон Шимонович та iн. Яскравою постаттю був Станiслав Орiховський-Роксолан (1513—1566) — оратор, публiцист, iсторик, фiлософ, державний дiяч. У численних творах Орiховський пiднiмас проблеми ролi церкви в суспiльствi, вiйни i миру, виховання, освiти, вiдносин володаря i народу, суспiльного блага, вирiшуючи ‘Х з позицiй гуманiзму. Широкий розголос в Свропi мав його твiр “Про турецьку загрозу”, який зiграв певну роль у створеннi антитурецькоУ коалiцiУ держав. Частина ораторських, епiстолярних (тобто, листiв) творiв Орiховського вважалася зразковою i друкувалась в збiрниках Зразкiв прози в IталiУ. 1 в IталiТ, i в Польщi, в промовах, i в творах, Орiховський пiдкреслював свое походження “Я украУнець i з гордiстю це вiдверТо проголошую”. До свого прiзвища Орiховський вiн додав Роксолан, пiдкреслюючи цим свою нацiональну приналежнiсть. Саме в творах, дiяльностi гуманiстiв Передвiдродження проявилось ноне, ренесансне понятгя патрiотизму. В патрiотизмi вбачали головну чесноту громадянина, метою якого мае бути служiння рiдному народовi, його розвитку, оевiтi. Нацiональна самосвiдомiсть сприяла пiдйому цiкавостi до свого минулого, осмислення долi, шляху УкраТни в iсторичному контекстi, оспiвування славних часiв КиУвсько’i Русi. В iсторичних творах Орiховський доводить давнiсть культурних традицiй украУнського Народу. до украУнського фольклору звертався у своУх вiршах львiв’янин Шимон Шимонович (1558—1629), фiлолог i латиномовний поет. Але у своУх “селянках” вiн не тiльки оспiвус красу украУнськоТ природи, украУнських дiвчат, але й пише про жорстоке пригнiчення селян. Гiднiсть людини гуманiсти розумiють як набуту, а не вроджену якiсть. Розум, особистi чесноти, шляхетнiсть, освiченiсть — ось основа гiдностi людини, а не походження.

Завдяки дiяльностi украУнських гуманiстiв у духовнiй культурi УкраУни поширювались та утверджувались гуманiстичнi ренесанснi iдеТ, особливо тi, якi називасмо iдеями громадянського гуманiзму: патрiотизм, нацiональна самосвiдомiсть, служiння своему народовi, справедливiстъ, полiтичнi свободи. Цi iдеУ стали провiдними в творчостi письменникiв-полемiстiв II половини ХУI— ХУII ст., iдеологiчно пiдготували нацiонально-визвольну вiйну пiд проводом Богдана Хмельницького, сприяли формуванню нового погляду на людину, ТiГ призначення, сене бугггя. дiяльнiсть гуманiстiв Передвiдродження сприяла i розвитковi освiти в УкраУнi, етворення нових, ренесансного типу, нанчальних закладiв.

3. Нацiональна освiта та книгодрукування в Укранi (друга половина ХУI — перша половина ХУII ст.)

Перiод кiнця ХУI — першоУ половини ХУII ст. став часом культурнонацiонального пробудження в УкраУнi. В цей перiод в украУнському культурному процесi виявилися характернi риси ренесансноТ культури: гуманiстичний свiтогляд, антропоцснтризм ренесансного мислення, формування свiтськоУ культури. Осноаним стрижнем i головним результатом ренесансно-реформацiйного руху стало виникнення в Свропi самобутнiх нацiональних культур. Розвиток культури Укратни був типологiчно пов’язаний з цим загальносвропейським процесом.

В той же час, “i Гуманiзм, i попереднс Вiдродження, i пiзнiша Реформацiя, — зазначас С. Маланюк, — приходять на захiдну половину украiнськоi елiпси не лише з певним, цiлком натуральним запiзненням, але й нiби У цьому твердженнi ми тiльки не можемо погодитись з положенням про лише “захiдну половину” Украни, як ареал поширення ренесансно-реформацiйних явищ, адже гетьман “Сагайдачшiй перенiс осередок козацтва до традицiйно укранськоТ столицi — Кисва”.

Нацiональна органiзацiя укранства в цей iсторичний перiод мала основу в ц

центрах: мiщансько-духовному i козацькому. “Перше середовище розвинулося у часи найбiльшого напруження боротьби з польськими впливами. Мiста висунулися на перший план у громадському жигггi й органiзували оборону проти ворожого настугту. Братства скупчили в собi iдейну, освiчену частину мiщанства i стали огнищами нового громадського жиггя” (1. Крип’якевич).

В УкраУнi пiдiймасться гаряче величання освiти як дiйового засобу проти всiх нацiональних бiд. “Борцiв за украТнське вiдродження кiнця ХУI ст.” (Грушевський) захоплюс органiзацiя нацiонально школи, щоб украТнська молодь, студiюючи иноязическихъ, вiри свос не вiдпадала”, як писали львiвськi братчики. Пекучою проблемою признасться розвиток нацiонально освiти, культури, науки, щоб можна було бути культурною людиною, не розриваючи зв’язку зi свосю нацiональнiстю. Цi завдання приймас все укранське громадянство, вiд верхiв його iсрархii до широких мiщанських кiл в свiдомостi страшенно небезпеки, якою загрожус украiнству брак нацiональнЫ культури. школа, освiта, наука — це тi гасла, пiд якими рушас укранська суспiльнiсть у свiй нацiональний похiд”. (М. Грушевський).

Справу органiзацiТ освiти, нанчання, друкування i роэповсюдження книг взяли у сво руки братства. Вони групували навколо шкiл i друкарень прогресивнi сили укрансько iнтелiгенцi, що вийшла з середовища духовенства, украТнськЫ шляхти та мiщан. З iнiцiативи братств створюються школи у Львовi, Кисвi, Ярославлi, Перемишлi, Вiнницi, Кам’янцi-Подiльському, Немировi, Луцьку, Кременцi та iн. Цi школи не тiльки нанчали грамотi учнiв, а й протистояли польським, католицьким школам, якi були знаряддям духовного закабалення украТнського народу польською шляхтою, знаряддям й наступу на укранську нацiональну культуру. Братськi мiськi школи були загальнодоступними, в них навчались дiти мiщан, козакiв, духовенства, дрiбно шляхти; на кошти братств навчались сироти, дiти бiдних батькiв. У братських школах, якi були за програмою нанчальними закладами середнього типу, вивчались тогочасна украiнська i грецька мови, а також латинська, що була, поряд з польською, мовою польських державних установ; проте викладання велось на старослов’янськiй мовi.

Педагогiчнi принципи братських шкiл грунтувалися на гуманiстичних iдеях. Водночас з вiдкритгям першоУ украУнськоТ братськоТ школи у Львовi 1586 р. був створений Статут ЛьвiвськоТ братськоТ школи “Порядок шкiльний” (1586 р.), — один з найстарiших свропейських шкiльних статутiв. Цей Статут, який було покладено в основу дiяльностi всiх братських шкiл, проголошував цiннiсть людськоУ особистостi незалежно вiд походження чи багатства. Виховання у братських школах сприяло ф ормуванню громадсько-активноТ особистостi, здатноТ вiдстоювати загальноукраУнськi iнтереси, що засвiдчила визвольна вiйна пiд проводом Б. Хмельницького 1648—1657 рр. Новi iдеi i переконання в пекучiй потребi розвитку нацiонально школи, просвiтницькоТ i науково’i роботи як единого порятунку з нацiонально-культурного занепаду, знаходять живий вiдгук серед львiвського мiщанства. В 1583 р. львiвськi братчики викупляють пiсля смертi 1. Федорова його друкарню та укладають план свосТ школи по новому, вищому типу. Школа i друкарня мали становити одну просвiтну iнституцiю, осередок освiтньо i науково роботи. Органiзована у 1586 р. Лъвiвським Успенським братством ця школа, завдяки прекрасним вчительським силам вiдразу досягла високого рiвня. ГрецькоТ мови (мови православного богослужiння) нанчав Арсенiй, архiспископ Еласонський, перший ректор школи, освiчений грек. Сло. в’янсько-руську мову вiв один з визначних тодiшнiх талантiв Стефан Зизанiй богослов, полемiст, проыовiдник. Як результат, з’явилася грецько-слов’янська граматика “Адельфотес”, складена студентами пiд керiвництвом своiх вчителiв; надрукована 1591 р. нона пiднесла наукову славу львiвськоТ школи. Школа стала головною окрасою лъвiвського братства. Друкарня служила переважно iнтересам школи — в нiй виходили шкiльнi видання. Серед вчителiв були люди з лiтературним талантом: брати Стефан та Лаврентiй ЗизанiТ, Транквiлiон Ставровецький, Юрiй Рогатинець (автор роги”). Проте Тхнi лiтературнi i публiцистичнi працi виходили в iнших освiтнiх центрах. Головним центром лiтературно-видавничоТ дiяльностi наприкiнцi ХУI ст. був Острог.

Школа в Луцьку була заснована братством при Хрестовоздвиженськiй церквi, а 1620 року патрiарх Срусалимський Феофан благословив правом ставропiгiТ цю церкву i братство. iгумен, який був пастирем братства, наглядав за ченцями i за школою. Школа Луцького братства мала назву Еллiно-словенськоТ, бо в нiй викладали двi мови. Предметами навчання були грецька i слов’янська граматики з вправами, вивчення i тлумачення уривкiв з писань отцiв церкви, рахiвнича наука, риторика, дiалектика та фiлософiя. Зi статуту школи видно, що релiгiйне виховання займало важливе мiсце, i це цiлком природньо, адже сама потреба в вiкiльному вихованнi диктувалась необхiднiстю боронити православну вiру вiд сзуТтiв. У КиТвськiй школi, крiм названих предметiв, викладали ще й латинську i польську мови. За рiвнем викладання Львiвська, Луцька i КиТвська школи впевнено суперничали з сзуТтськими закладами. Крiм братських шкiл, по всiй УкраТнi було розпорошено багато шкiл при монастирях i церквах, причому шкiльна наука мала церковний характер i зводилась до навчання учнiв молитв, церковного спiву, читання i письма.

Близькою за змiстом i антикатолицькою спрямованiстю до культурно-освiтньоТ дiяльностi братств була робота вчених гурткiв при дворах деяких украТнських магнатiв (князiв Острозького, Юрiя Слуцького у 1560-х рр.). Перше мiсце серед них займав гурток учених i лiтераторiв, якi групувалися навколо друкарнi i школи в Острозi (на Волинi), резиденцiТ найбагатшого украУнського магната князя В.-К. Острозького (1526— 1608). Першою справою, що зосередила в Острозi культурнi сили i дала початок освiтнiй та лiтературнiй роботi була пiдготовка до видання БiблiТ. У зв’язку з цим стоТть i створення друкарнi. Зосередження книжних, освiчених людей з рiзних краУв дало можливiсть розвинутися лiтературнiй i видавничiй дiяльностi та органiзувати першу школу вищого типу в Укратнi. Так у 1576/1577 р. виникас Острозький хультурно-освiтнiй центр якiсно нового типу, який складався з колегiТ, лiтературно-наукового гуртка, друкарнi i бiблiотекиСучасники називали Острозьку школу вищого типу “тримовним лiцесм”, “колегiсю”, “академiсю”. Основоположник укрансько iсторiографi М. Грушевський називас i-i “першою украТнською академiсю наук”. Нанчання було органiзовано за захiдносвропейсъкою системою “семи вiльних мистецтв” (граматика, риторика, дiалектика, арифметика, геометрiя, музика, астрономiя), яка, до речi, впроваджувалася i в систему викладання братських шкiл. Крiм слов’янськоУ, винчались грецька i латинська мови. Винчення слов’янськоУ мови i тiсно зв’язаноТ з нею книжноУ украУнськоУ мови було поставлено глибоко науково, про що свiдчать пiзнiшi граматичнi працi виховання острозькоУ школи Мелетiя Смотрицького словенския”, Ев’с, 1619 р.). Пам’яткою фiлологiчнот науки в острозькiй школi треба вважати i першу “Кграматику словеньска язика” (Вiльно, 1586 р.).

Князь Костянтин Острозький, фундатор i меценат культурно-освiтнього центру, закликав в Острозьку колегiю кращих учених, письменникiв i педагогiв того часу з Львова, Киева, Вiльно та ГрецiУ. Першим ректором колегiТ у 1570—1580-х рр. був Герасим данилович Смотрипький, лiтератор i публiцист (батько Мелетiя Смотрицького). Визначними представниками лiтературно-наукового гуртка виступають острозький священик Дем’ян Наливайко, брат славного козацького ватажка, перекладач i автор украУнських вiршiв; iсромонах Кипрiян, знавець грецько мови i перекладач (переклав “толкования Iоанна Элатоуста”); Василь Суразький, один з керiвникiв колегiТ, автор першорядних богословсько-полемiчних трактатiв; Клiрик Острозький, автор вiдповiдей унiату Потiсвi; Христофор Фiлалет-Бронський, полемiст; бiлорус А. Римша, автор “ХронологiУ” (Острог, 1581 р.); освiченi греки: Кирило Лукарiс, викладав в Острозi у 1594—1598 рр., пiзнiше визначний церковний дiяч, протосiнкел Никофор; поляк Ян Лятось, професор Кракiвського унiверситету, математик, фiлософ i астроном.

Однак пiсля смертi старого князя К. Острозького (1608 р.), його мастки й фундацiТ перейшли до католикiв. Острозька школа й друкарня потрохи завмирали, а на Ух мiсцi эгодом постала сзуУтська колегiя.

Незважаючи на це, Острозька колегiя мае величезне значения в iсторiУ украУнськоУ культури. По-перше, це була перша вдала спроба створення украУнського вищого нанчального закладу; по-друге, колегiя пiдготувала чимало високоосвiчених людей i своУм практичним прикладом спростувала вигадки, поширюванi ворогами на кшталт сзуУта Скарги, нiбито при православнiй вiрi неможлива нiяка освiта, вища школа, нiяка наука; по-третс, приклад острозькоТ колегiУ дав реальну основу для проектiв подiбних шкiл i по iнших мiсцях, а план львiвськоТ братськоТ школи розроблявся пiд впливом острозького зразка; по-четверте, Острог у перiод останньоУ чвертi ХУI — на початку ХУII ст. був головним лiтературно-видавничим центром УкраУни. Саме тут була надрукована знаменита Острозька Бiблiя.

Вся ця широка освiтня дiяльнiсть сприяла значному пiднесенню рiвня писемностi в Укратнi. Зокрема Павло Алепський, що проТжджав через УкраТну в 1651 р. записав у своему щоденнику: “По всiй землi руськiх (т. украУнцiв) ми помiтили чудову рису, яка викликала наше здивування: всi вони, за винятком небагатьох, навiть бiлъшiсть Тхнiх жiнок чи дочок, умiють читати”. И iншi документи свiдчать, що рiвень писемностi був досить високим.

На початку ХУII ст. Киеву, що колись, в княжi часи, уже був осередком украУнського полiтичного i розумового життя, знову випала висока доля эробитися осередком розумового руху, який вiдкрив для всiсТ УкраУни новий шлях до освiтнього, Колегiя була влаштована на эразок тодiшнiх вищих шкiл у Свропi i особливо в Краковi. Метою Колегi було створення поколiння вчених i обiзнаних духовних осiб i свiтських людей. Завданням КолегiУ в умовах Речi Посполито стала пiдтримка нацiональноТ самобутностi. iдеалом П. Могили була така людина, яка зберiгаючи свою православну вiру, водночас за освiтою стояла б в рiвень з поляками, панiвною нацiсю в державi. до цього iдеалу i спрямовувалися способи виховання i нанчання, прийнятi Могилою.

У нанчальному вiдношеннi КиУвська колегiя подiлялася на двi конгрегацй: вищу й нижчу. Нижча вiдповiдно подiлялася на шiсть класiв: нанчали читанню i письму трьома мовами: слов’янською, латинською i грецькою, у класах граматики i синтаксиси винчали граматичнi правила трьох мов, виконували практичнi вправи, викладали Катехiзис, арифметику, музику i нотнi спiви. У класi поезiТ викладали поетику i вправлялись у вiршуваннi як слов’янською, так i латинською. далi йшов клас риторики, де учнi вправлялись у писаннi промов, керуючись особливо Цiцероном i Квiнтiлiаном. Вища конгрегацiя мала два класи: спочатку був клас фiлософiт, яка викладалась за Арiстотелем i подiлялась на три частини: логiку, фiзику, метафiзику. В цьому ж класi викладали геометрiю та астрономiю. Найнищий клас, був клас богослов’я, у тому ж класi викладали гомiлетику i учнi вправлялисъ писати проповiдi.

Викладали всi науки латинською мовою. Це пояснювалось обставинами часу,

адже юнаки, що нанчались, жили пiд польським правлiнням i готувались до жигггя в

суспiльствi, перейнятому польським устроем, де панувала думка, що латинська мова €

найголовнiша прикмета освiченостi.

до викладання були залученi кращi педагоги i дiячi украТнсько культури того часу (Iнокентiй Гiзель, Iсая Трофимович та iн.). З колегi вийшли такi знанi культурнi дiячi, як С. Славинецький, А. Сатановський.

Загалом, викладання у КиТвськiй колегi велося з урахуванням европейського досвiду i колегiя стала навчальним закладом вищого типу €вропейського рiвня. КисвоМогилянська колегiя в перспективi зробила вагомий внесок у розвиток вищоТ освiти, науки й лiтератури всi€Т СхiдноТ Свропи.

Освiтню дiяльнiсть вели також украТнськi православнi монастирi, зокрема знаменита Кисво-Печерська Лавра, при якiй було створено школу, друкарню та виник цiкавий лiтературний гурток.

Кисво-Печерський монастир постiйно надавав допомогу КолегiУ — улюбленому дiтищi Петра Могили, обрання якого митрополитом стало видатною подiсю в iсторiТ i культурному розвитковi УкраТни. Вiн првв ряд iнiцiатив i реформ, якi дали можливiсть розквiту православноТ церкви, а разом з нею освiти i культури”. Це робить П. Могилу важливою ренесансно-реформацiйною постатгю тiсi доби. З iм’ям П. Могили пов’язаний цiлий перiод пiднесення православноТ церкви УкраТни. Отже, дiяльнiсть видатних нацiональних дiячiв привела до того, що з 20-х рр. ХУII ст. КиТв знову став iдейним, полiтичним i культурним центром украТнських земель.

Враховуючи те, що до II половини ХУI ст. в УкраТнi не було нi вищих, нi навiть середнiх шкiл, чимало украТнцiв потяг до знань вiв до захiдносвропейських унiверситетiв. Перше прiзвище, на яке натраплясмо в списках студентiв з УкраТни — це Петро Кордован, який у квiтнi 1353 р. послан листа з Сорбонни (Париж). Нараховусться близько 500 iмен студентiв, якi назвали себе украТнцями при вступi до вищих шкiл Свропи. В Падуанському унiверситетi (Iталiя) у 1592—1610 рр. лекцiТ великого вченого Г. Галiлея вiдвiдували 52 укранських студента. Ще бiльше украУнцiв вчилося у Кракiвському унiверситетi. Цi студенти стали трансляторами захiдносвропейських педагогiчних традицiй в Укранi, зазнали рiзних iдейних впливiв, в тiм числi реформацiйних.

Характерною рисою епохи Ренесансу було поширення книгодрукування.

Книгодрукування в УкраТнi розвинулось у II половинi ХУI ст., хоча першi книги слов’янською мовою були надрукованi в Краковi 1491 р. Перша слов’ят-iо-руська друкарня в межах Литовського князiвства була заснована у Вiльно в 20-х рр. ХУI ст. бiлорусом Ф. Скориною, який походив з Полоцька. Видання Скорини були подлiренi i в Укранi.

Основоположником постiйного книгодрукування в Укранi за вiдомими на сьогоднi документами i стародруками був ‘ван Федоров, який у 60-х рр. ХУI ст. виiхав з Москви “за литовський рубiж”. Спочатку росiйський першодрукар 1. Федоров та його помiчник П. Мстиславець оселилися на бiлорусько-укранському пограниччi в Заблудовi в мастку магната Г. Ходкевича (з киУвського боярського роду) i заснували на його кошти друкарню. Тут московськi емiгранти-друкарi видали “€вангелiс учительне” (1569 р.). Незабаром Мстиславець перейшов у Вiльно, де i влаштував друкарню. А москвитянин 1. Федоров у Заблудовi видав ще Псалтир з Часослоном (1570 р.). На цьому i обiрвалася магнатська опiка. Ходкевич, запропонувавши Федорову як винагороду “сiльце”, сказан йому припинити друкування. Але Федоров не прийняв цього дарунка, бо вважав своУм житгсвим покликанням нести освiту в народ. Росiйський першодрукар вбачав снос призначення в “розсiваннi зерен духовних, а не житнiх”. мушу, — говорив Федоров, — по свiту розсiювати i всiм роздавати духонний цей поживок”.

1. Федоров перенiс свою роботу в Украну i у 1572 р. перехав до Львова, провiдного культурного центру УкраТни на той час. Безрезультатно вiн звертався до “многих багатих, прохаючи у них пiдмоги для заснування друкарнi”. При допомозi, що показово, небагатих мiщан йому 1573 р. вдалося заснувати друкарню. у 1574 р. вiдбулась знаменна подiя: в друкарнi Федорова був надрукований “Апостол” — перша точно датована друкована книга УкраТни. 1574 року Федоров видав також першу слов’янську (Буквар) з елементами граматики. Отже, ‘ван Федоров став i першим видавцем навчальних книг в УкраТнi.

Проте i у Львовi Федоров эмушений був припинити друкування книг через борги. у 1575 р. вiн приймас пропозидiю князя Костянтина Острозького — лiдера нацiональних сил Украiни. Кн. К. Острозький прийняв на службу вже вiдомого друкаря через намiр видати Бiблiю. Ще ранiше Тэдив до Москви кивський дiакон Иоаким, щоб дiстати з царськоТ бiблiотеки копiТ БiблiТ “по нашому язику словенскому”. В Острозi на Волинi ‚ван Федоров заснував друкарню i першою книгою, яка вийшла з острозькоТ друкарнi став Буквар з старослов’янськими текстами (1578 р.), виданий для потреб щойно заснованоТ Острозькот колегiТ.

У 1580/81 рр. 1. Федоровим була надрукована Бiблiя церковнослов’янською мовою перше повне видання слов’янською мовою. Острозька Бiблiя була надрукована на основi одержаного з Москви повного кодексу БiблiТ, зiбраного нонгородським архiспископом Геннадiсм. Знаменита Острозька Бiблiя — чудовий эразок друкарськоТ справи того часу в усьому слов’янському свiтi. Саме виконання плану повного видання БiблiТ, найбiльшоТ друкарськоТ роботи того часу в УкраТнi, зiбрало в Острозi громаду культурних сил, рiд слов’яно-грецькоТ академiТ.

З Острога 1. Федоров повернувся до Львова, але не мiг через борги розгорнути видавничоТ дiяльностi. у 1583 р. Федоров помер у Львовi. На його могилi вдячнi львiвськi мiщани встановили надгробок. Заставлену за борги друкарню Федорова пiсля його смертi викупило Львiвське братство.

Iснують також гiпотези про iснування книгодрукування в Укранi до 1. Федорова. У документах пiзнiшого часу (ХУII ст.) с эгадка про те, що у 1460 р. львiвський мiщанин С. дропан подарував Львiвському ОнуфрiТвському монастиревi власну друкарню. С вiдомостi в документах ХУIII ст. про заснування князем К.’. Острозьким друкарнi у Кисвi 1531 р. Та вiдсутнiсть iдентичних джерел, а саме дофедорiвських стародрукiв, не дають пiдстав нi стверджувати про книгодрукування в УкраУнi до 15’74р., нi водночас вiдкинути цю гiпотезу. Тим бiльше, що для кiнця ХУ ст. (1491 р.) ми масмо точнi данi про прагнення принаймнi знайти видавцiв, якi б друкували книги для укрансько громадськостi.

Наприкiнцi ХУI — початку ХУII ст. в Укранi було вже чимало друкарень. Нацiональне книгодрукування зосереджувалось у друкарнях братств, монастирiв, Острозькот i КиТвськоТ колегiй. друкувалася головно нанчальна, богослужебна i богословська та наукова лiтература. Серед наук особливо розвинулася слов’янська фiлологiя, пов’язана з викладацькою дiяльнiстю у школах. Загалом, братськi школи i колегi чимало зробили для винчення слов’янських мов та iхнього розвитку.

Острозькою друкарнею був опублiкований “Часослов” (трьома виданнями), що був i посiбником для нанчання грамотi; Острозька Бiблiя, кiлька видань Святого Письма. Хоч Острозька друкарня в 1580—1590-х рр. була найбiльш дiяльною в УкраТнi, вона не вiдзначалася дуже багатою продукцiсю. 1 тут такий магнат, як кн. К. Острозький, мiг би дати бiльший iмпульс справi.

У Львiвськiй братськiй школi була надрукована граматика (1591 р.) за якою учнi нанчались грецькоТ i старослов’янськоТ мов. В 1627 р. в Кисвi вийшов знаменитий “Лексикон словеноросский” видатного фiлолога Памни Беринди, в якому мiстився переклад 8 тис. слов’янських слiв з усiх слов’янських мов на тодiшню украТнську мову. Лексикон Беринди був донгий час (ХУII—ХУIII ст.) навчальним посiбником у школах.

Нова епоха, “Реформацiя, — вiдмiтив С. Маланюк, — помимо взагалi динамiзуючого свого вгiливу, понадто “антикатолицького”, пiдкреслила в свiдомостi сучасникiв значення народностi — звiдсiль також переклади книг св. Письма на мову, зближеноТ до живоТ “для лiпшого вирозумлення люду християнського посполитого”. 1 вже першi дiячi слов’янського книгодрукування намагаються подати Святе Письмо народною мовою. Перший з них, нiмець Ш. Фiоль в Краковi 1491 р. видав Часослов, ОктоУх, Трiодь цвiтну. Це були першi книги церковнослов’янською мовою в редакцiТ, характерноТ для украУнськоТ писемностi. Бiлоруський вчений Ф. Скорина видас 1517 р. в Празi Бiблiю “в перекладi на посполиту мову”. В УкраТнi у Пересопницькому монастирi здiйснюсться переклад Свангелiс руською (рукопис, 1556—1561 рр.). Близько 1570 р. Василь Тяпинський друкус у своТй друкарнi Свангелiс руською (украТнською) мовою, а в передмовi захищас право народноТ мови в письменствi. Як бачимо, гасла Ренесансу, за якими у свропейських народiв йшов процес введення в письменнiсть нацiональних мов, втiлювалися i в Украшi.

Висновки

1. Характеризуючи суспiльнi i культурнi явища в УкраТнi зазначеного перiоду

1. Франко вказував: “Взагалi кiнець ХУI i початок ХУII вiку в Пiвденнiй Русi був часом великого оживлення на полi суспiльнiм i освiтнiм”. 2. Провiдна роль у розвитку украУнськЫ культури цього часу належала мiстам. У них були створенi братства. Полiтична i культурно-освiтня дiяльнiсть укранських мiст та Ухнiх братств була частиною реформацiйного руху, що охопив усю Сврогiу. Братства вiдсiч полонiзацiТ, що наступала на мiста, а далi перенесли свою дiяльнiсть на всю крану, увiйшли в тiснi зв’язки з православною шляхтою i духовенством, пiднiмаючи х культурний рiвень. З братських кiл вийшла нова iсрархiя, яка зайнялась реформою церкви i розвитком культури” (1. Крип’якевич).

3. Братства повели широку культурну дiяльнiсть, будували школи, поширювали освiту, закладали видавництва книг. В Укранi на рубежi ХУI—ХУII ст. формусться принципово нова нацiональна система освiти, що грунтувалась на нацiональних традицiях, використовувала европейський досвiд i перебувала пiд впливом гуманiстичних та реформацiйних iдей.

4. В Украiнi вiдбувасться великий культурний прогрес, який нiс на собi печать реформацiйних гасел. Перiод II половини ХУI — 1 половини ХУII ст. займас унiкальне мiсце в iсторiТ духовного розвитку укранства. Иому притаманний небачений понад 200 рокiв перед тим розквiт культури, освiти й лiтератури.

4. Украiнська лiтература перiоду Ренесансу. Усна народна поетична творчiсть

Ренесансна лiтература утверджувала велич земнЫ людини, iТ гiднiсть, цiннiсть людськоТ iндивiдуальностi.

Мислителi-гуманiсти вiдроджували античну духовну спадщину й ютасичну латину.

Важливою ознакою Ренесансу стало створення нацiональних лiтератур свропейських народiв на нацiональних мовах. У всiх великих краТнах ЗахiдноТ i ЦентральноТ Свропи формусться, пiдкреслюсмо, жива лiтературна мова нацiТ.

В умовах нацiонального вiдродження в УкраТнi вже для II половини ХУI ст. також характерно прагнення творчих сил нацiУ розвивати украУнську лiтературу народною мовою. До цього закликали iдеТ доби Ренесансу, якi сприйняла украУнська суспiльнiсть, спiлкуючись з прогресивними колами свропейського суспiльства.

В украТнськiй лiтературi Ренесанс проявився переважно у пiвнiчносвропейському варiантi, якому притаманний взасмозв’язок з Реформацiсю. Через це, особливе значення мас релiгiйно-полемiчна лiтература Украiни кiнця ХУI — першоТ третини ХУII ст. Адже саме для РеформацiУ характерна гостра релiгiЙна полемiка.

З II половини ХУI ст. в УкраУнi починас розвиватися полемiчна лiтература, викликана релiгiйно-полiтичним протиборством, Берестейською церковною унiсю. “Однак унiю не прийняла значна частина украУнського народу. Боротьбу проти неУ очолив князь Василь-Костянтин Острозький. Одночасно найбiльшими оборонцями православ’я стали братства. Мiж прихильниками i противниками уни зав’язалась гостра полемiка, пишуть А. Жуковський та О. Субтельгний, яка стимулювала лiтературт-iу творчiсть i створила жанр т.зв. полемiчноУ лiтератури”. Будучи в своiй основi церковно-полiтичною публiцистикою, нона мiстила елементи художнього стилю, що проявлявся в лiричних вiдступах, гострiй сатирi.

Поштовхом до полемiки стала книга члена вiленськоi сзуУтськоТ колегiТ П. Скарги

1577 р., про яку ми вже писали. УкраТнськi лiтератори створюють низку визначних

релiгiйно-публiцистичних творiв: царства небесного” Г. Смотрицького (1587),

сдиной iстiнной православной въръ” В. Суразького (1588), “Казання святого

Кирила” С. Зизанiя (1596), Х. Фiлалета (1597), Послания 1. Вишенського (1588-1614), “Тренос” М. Смотрицького (1610), “Книга про правдиву сднiсть православних християн” З. Копистенського (1623), “Катехiзис” Л. Зизанiя (1627), тацiя”, “Аполлiя” Йова Борецького.

Першими на арену боротьби виступають лiтератори Острозько лiтературноТ школи. Першим твором украТнськЫ полемiчноТ лiтератури був царства небесного” (1587 р.) Герасима Смотрицького — першого укратнського лiтератора цього перiоду. Твiр спрямований проти календарноТ реформи папи римського Григорiя. Провiдна iдея твору — самовiльнiсть пап в справах вiри, яка i привела до подiлу церков. Виклад наближений до сучасноТ автору живоi мови, пересипаний приповiдками, iронiчними слiвцями й дотепами, часом римованими. Твiр справив сильне враження, i, як публiцист, Г. Смотрицький мусить вважатися одним з найкращих.

другий визначний представник Острозькоi академiТ — Василь Суразький, автор трактату единой iстiнной православной въръ” (1588 р.). Це книга iншого плану, нiж твiр Смотрицького. В. Суразький хоче дати не публiцистичне писання, а богословський трактат, де б гтравославний мiг знайти по всiх спiрних релiгiйних питаннях пояснення, аргументи, цитати Святого Письма. Виклад поважний, сухий, старослов’янська мова зрiдка прикрашена елементами живоТ мови.

Клiрик Острозький, автор двох вiдповiдей Потiю (1598 р.) також належить до ОстрозькоТ школи. Цiкаво зазначити близькiсть його вiдповiдей до твору Г. Смотрицького: та ж жива мова, тон, прикрашений лiричними зворотами, iронiсю. Клiрик, одначе, значно бiльше пишасться свосю освiченiстю, знайомством з працями отцiв церкви, трапляються цитати з iталiйських письменникiв (з “Листiв” Петрарки). З цього погляду багато подiбного бачимо у Клiрика з iншим вихованцем острозькоТ школи, сином Герасима даниловича — Мелетiем Смотрицьким. Можна вважати подiбностi в писаннях Клiрика i Мелетiя за впливи спiльноУ лiтературноТ школи.

Отже, з Острозьким лiтературно-науковим гуртком пов’язана значна частина тих творiв, що з’явилися в публiцистично-богословськiй лiтературi в УкраТнi за чверть столiтгя. В лiтературнiй продукцiУ — одна з головних заслуг Острога.

Берестейський церковний собор став вихiдним пунктом боротьби “за” i здiйсненоТ уни. В УкраТнi пiсля 1596 р. значно загострюсться лiтературно-полiтичне протиборство. Поряд з боротьбою словом, проповiддю, i активними протестами боротьба велася на лiтературному полi. Спочатку ще в час переговорiв у Римi ареною боротьби стае Вiльно. По однiй сторонi вистуггас колишнiй викладач львiвськоi братськоТ школи Стефан Зизанiй, по другiй унiатський спископ Потiй та сзуТт Скарга. Написаний Потiсм трактат на захист уяiТ “Унiя альбо викладъ арътикуловъ ку зъодноченью” (1595 р.) розглядас спiрнi питання, воюс проти агiтацiйних мотивiв противникiв унiТ. С. Зизанiй не залишив без вiдповiдi виклик Потiя. Вiн видав книгу “Казання святого Кирила про антихриста i знакахъ его” (Вiльно, 1596 р.), в якiй с вiдповiдь на спiрнi питания, зачiпленi Потiсм i спецiально до тези Потiя, сипнув Зизанiй цiлою горсткою аргументiв, зачерпнутих з протестантськоТ полемiчноТ лiтератури. Аргументи С. Зизанiя робили сильне враження на сучасникiв, а його трактат здобув велику й тривалу популярнiсть.

Скарга, “один з духовних батькiв унiТ” за висловом М. Грушевського, першим поспiшив на допомогу тiльки що здiйсненiй унiУ з лiтературним твором “Описания i оборона собору” (1597 р.), в якому доводить, що свiтськi люди в справi элуки церков не повиннi мати голосу. Замончування головного питання значно послаблювало вплив виводiв красномовного езуТта. Сюди й вдарили зразу православнi. Православнi насамперед вiдповiли виданням актiв православного собору в Берестi польською мовою “ЕIШе8i$” (“Ектезис”, 1597). Книга якомога об’сктивнiше викладас юторiю собору, широко цитуючи документи. На основi протокольних записiв показано наскiльки православний собор був правильно органiзований з канонiчного боку, як чiтко було розмежоване “коло свiтське”, вiд “кола духовного” i як вiрно при тiм воно трималося синодальних форм вiзантiйськоi церкви. Завдяки документальностi дя гтублiкацiя сповна досягла свос мети.

Натомiсть була кинута бомба бiльшого калiбру, поцiлена в самий центр аргументацй прибiчникiв унй. Це був вiдомий Христофора Фiлалета, що вийшов 1597 р. у польському та укранському виданнях у Краковi i Острозi. Трактат не тiльки своТм змiстом, але й об’смом бере вверх над усiсю полемiчною украшською лiтературою до нього. Проти тез сзуТтiв, що люди мирськi не мають права голосу в питаннях вiри, автор пояснюс принципи соборностi, iдею демократичноi церкви. Фiлалет iронiзус над надiями унiатiв i влучно пророчить, що мiсць в польськiм сенатi унiатськi спископи таки не побачать. Стережiться, говорить автор супротивникам, щоб через тi насильства, якi вони чинять православним, “всi вашi свободи не вислизнули”. Виклад щедро розмiшаний сатиричною сiллю, влучними дотепами, але в трактуваннi противника досить стриманий. В сумi був це першорядний полемiчний трактат, написаний з великим лiтературним хистом, знаниям i широким поглядом на речi. Фiлалет, учасник Острозького лiтературно-наукового гуртка, оцiнюс унiю 1596р. з позицiй православного шляхетства. Прихильник шляхетського демократизму Фiлалет полемiзус з iдесю папськоi монархii, що усувас суспiльнiсть, шляхетство вiд справ вiри.

Але поряд з ним пiдносив голос проти унй полемiст ще бiльшого масштабу, хоч i iншого, демократичного напряму, славний Iван Вишенський (1551—1621, або 1633).

Родом вiн був з Галичини, з Вишнi — i це означення эробив свом прiзвищем, яким i залишився в пам’ятi поколiнь. Вишенський обрав мiсцем свого проживання i дiяльностi Афонський монастир (роэташований на гористому пiвостровi Грецй), що був одним з духовних центрiв православ’я всiс Схiдно i Пiвденно-Схiдно Свропи.

1. Вишенський виражас погляди укранського простого народу й близького до нього нижчого православного духiвництва. Боротьба з католицтвом, унiсю становить центр його лiтературноi дiяльностi. З позицiй широкого демократизму виступас вiн проти панських претензiй вищо iсрархi, що привели Н до унй, а з позицiй старЫ укранськоТ культури — проти всякого схилення в сторону католицькоТ культури.

Широкий вiдгук знаходили цiннi з культурно-iсторичного погляду його гарячi, одухотворенi проповiдi, зверненi проти панства i панських забаганок вищоТ iсрархй, щире, гаряче чуття автора, що й нинi пече нашi серця, зворушус нашi почуггя, як нiяке iнше писання тих часiв. Гарячий, запальний, сильний у виразах, охочий до рiзких тонiв в малюнках, Вишенський був створений на народного проповiдника, трибуна, гарячi напруженi часи унiТ якнайбiльше вiдповiдали його вдачi. Коли до Вишенського дiйшли вiстi про нацiональну, релiгiйну боротьбу в УкраТнi, вiн вiдгукусться посланнями до украТнського народу. Вiсiмнадцять послань Вишенського припадають переважно на останнс десятилiтгя ХУI ст. i перше десятилiггя ХУII ст. (1588-1614 рр.). Писання Вишенського дають сильну, руйнiвну оцiнку. Як особливий контраст з християнськими обов’язками, Вишенський викривас тих вищих iсрархiв, що шукали розкошi, веселого панського жи’ггя, “що собi поробили мастки з монастирiв i мiст святих i самi в них з слугами й приятелями годуються з них як худоба — на мiсцях святих лежачи... Чи не на те ви й добилися бiскупства, аби досягнути ще бiльше сокровище масткiв, багатство скарбiв грошових, намножити собi слуг”.

Нарiкання спископiв на паТрiарха €ремiю, що вiн наробив великi шкоди, пiдпорядкувавши духiвництво й церковнi порядки пiд владу свiтських братств, “простих людей” викликало у Вишенського вогненну проповiдь на тему рiвностi людей природi й благодатi”: “Як же ви духовними, та й не тiльки духовними, а просто християнами можете зватися, коли ви брата свого, однаково з вами во сдинiй купелi хрещення, вважасте нижчим вiд себе? Вiн брат ваш, у всiм вам рiвний. Тому що вiн одним способом з вами хрестився, але подвигом i дiяльною вiрою вiн може бути лiпший i чеснiший”. Погляди Вишенського мають яскраво виражений гуманiстичний характер.

iван Вишенський з усiсю силою свого публiцистичного таланту виступав у своiх богословсько-полемiчних трактатах, листах i посланнях проти крiпосництва, нацiонального i релiгiйного гнiту. Протягом чвертi столi’ггя Вишенський вiв пристрасну i непримиренну боротьбу, звертаючись до украТиського народу з громовими посланнями в стилi бiблiйних пророкiв проти ворогiв старого благочестя, представникiв деморалiзацiТ суспiльностi й упадку в нiй церковного духу. Могутньо притягус нас в цих писаннях щирiсть демократизму i гуманного настрою, коли вiн виступас проти зневаги, яку показус iерархiя тому украТнському народу, що за занепадом аристократiТ береться до церковного й нацiонального вiдродження. ‘ван Вишенський — характерна фiгура цiеТ бурхливоТ доби, “одна з найбiльших постатей всiсТ украТнськоТ культурноТ iсторiТ” (М. Грушевський).

Вишенський i Фiлалет — це двi колони величавого фасаду полемiчноТ, релiгiйнопублiцистичноТ лiтератури. За своУм змiстом i завданнями близькою до викривальних творiв була iсторико-полемiчна лiтература. Важливою працею iсторико-полемичного характеру була “Палiнодiя” (книга оборони) Захарiя Копистенського, написана в 20-х рр. ХУII ст. Здобувши освiту в Львiвськiй братськiй школi, Копистенський одержав сан iсромонаха Кисво-ПечерськоТ лаври, став дiяльним учасником КиТвського братства. Автор “ПалiнодiТ” боронить право украТнського народу на свою незалежнiсть, заперечус монархiчний принцип побудови церкви, притаманний католицизмовi, захищас догмати православноТ церкви. Цей твiр Копистенського мас неабияку вагу щодо iсторичних вiдомостей про церковнi подiТ того часу.

Чернечий напрям, що так донго панував у православнiй церквi КиТвськоТ Русi i цього разу знайшов собi представникiв: як на пречудовий в цьому родi твiр ми вкажемо на “духовну Лестницу” Iсаi Копинського. Автор був печерським ченцем, засновником Густинського монастиря. Вихiдна точка суджень Копинського дуже цiкава. Вiн визнас за початок грiха незнання, за початок доброчинностi — розум i знання, а справжнс пiзнання досягасться шляхом навчаiшя. Нiколи ще не звучало з вуст ченця бiльшоi поваги до позитивноТ науки. Це цiлком вкладасться в рiчище того величання освiти, що опанувало украТнську суспiльнiсть.

У цей бурхливий час в унiю переходить низка дiячiв церкви й украТнськоi культури (iсрархи-спископи Терлецький, Потiй, Эбируйський, Пелчицький). С. Маланюк в “Нарисах” пише таке: “Мелетiй Смотрицький (вихованець нiмецьких нiверситетiв) уже епископом прийняв був унiю, в оборонi унi видав був “Апологiю” р. 1628, на соборi в Кисвi “каявся”, але вмер унiатом (1633). Бiографiя його с надзвичайно прикметна для тiс бурхливо доби”. Унiатом став Касiян Сакович, знаний автор панегiричних вiршiв. Эгодом Сакович перейшов у католицтво i написав коло 1642 р. об’смний твiр польською мовою помизток, сресей i забобонiв русько церкви”. Як ревний послiдовник римо-католицько церкви, Сакович засуджував все, що в православ’ не схоже з нею.

Характеризуючи загальний результат, М. Грушевський в свосму докладному дослiдженнi “Культурно-нацiональний рух на УкраУнi в ХУI-ХУII в.” вказус:

“Лiтературна боротьба православних з унiатами прояснила вiдносини й розвiяла без останку iлюзi, що перехiд з православ’я на унiю — се легкий, непомiтний крок

Полемiка вiдкрила очi на глубоке провалля мiж тими, що перейшли пiд зверхнiсть римськоТ церкви, й тими, що зiсталися вiрними церквi схiднiй. Тi рiзницi — витвiр тисячолiтнього вiдмiнного культурного i суспiльно-полiтичного житгя, що розвело свiт захiдний i схiдний, римський i вiзантiйський, починали проявляти себе й тут, вiдколи унiатська частина украТнськоТ церкви й суспiльностi переступила ту велику границю й почала приподоблятися до науки, поглядiв i напрямiв латинськоУ церкви. Правда, нона не розривала вповнi зi старою вiзантiйською традицiсю, з обрядом, з лiтературою й артистичною стороною староТ вiри ... Се эменшувало трохи той глибокий роздiл в сферi культурнiй. Але в сферi чисто церковнiй, догматичний роздiл був величезний”.

У ХУI — 1 половинi ХУII ст. на новий щабель пiдiймасться художня лiтература Украiни. З’являються новi лiтературнi жанри — вiршi та шкiльна драма.

Першi украУнськi друкованi вiршi належать лiтераторам Острозького культурного центру Г. Смотрицькому та А. Римшi. Вiршованою лiтературою захоплювалися студенти КиТвськоТ колегiТ. Писали вони, на жаль, за польським эразком силабiчним розмiром, не притаманним природi украТнськоТ мови; головна ж вада тодiшнiх вiршодiТв була та, що студенти розумiли пiд поезiсю лише форму, а не змiст. Вiршописцi хизувалися рiзними химерними формами дрiбних вiршiв (напр., акровiршi, раковиднi, епiграми у формi овалу, кола, куба, келиха). Щодо змисту, то широко вживанi були поеми та оди, — то були панегiричнi вiршi до поважних осiб з рiзних нагод: поздоровлення з iменинами, з шлюбом, оспiвування герба та у зв’язку з похованням. Вiршi, за усталеними правилами, вiдзначались улесливiстю до оспiвуваноТ особи. Часто вiршi мали релiгiйний змiст i Тхнiм эразком можуть слугувати вiршi, вмiщенi у виданiй 1646 р. книзi многоцiннос”. Вiдповiдно до тогочасного смаку були вiршi морально-повчальнi, в яких уособлювались рiзнi доброчинностi чи пороки. Незважаючи на те, що у КиТвськiй колегiТ не було створено визначних поетичних творiв, усе-таки в галузi поезiт було эроблено крок вперед.

Загалом украiнська поезiя ХУi ст. розвивалась як полiмовний комплекс творiв. УкраТнсъкi поети кiнця ХУ — ХУI ст. творили староукраТнською, слов’яноруською, польською та латинською мовами. Ренесансний гуманiзм, позначений iнтересом до земних, людських цiнностей, найбiльш чiтко виявив себе в украТнськiй поезii i лiтературi кiнця ХУ — ХУI ст., яка писалася латинською мовою. Найвiдомiшими новолатинськими украшськими поетами i письменниками на той час були Юрiй дрогобич, Павло Русин iз Кросна i Станiслав Орiховський. Помiтне мiсце у формуваннi ренесансноТ лiнiТ в украТнськiй культурi, поезiТ зайняли Григорiй Чуб iз Самбора, Георгiй iз Тичина, ‘ван iз Туробiна, а також польсько-укранськi поети Севастян Фабiан Кльонович, Симон Пекалiд.

Украiнськi поети втiлювали норми ренесансно поезiТ у своТх творах. “Еклога” Г. Чуя написана як наслiдування видатного римського письменника Вергiлiя. В той же час поема була пов’язана з реалiями життя, вiдображаючи факт, пов’язаний з iсторiсю Львова. Природньо, що в поезй значне мiсце займала епiчна проблематика. Адже час збройно боротьби проти турецько-.татарських иападiв, проти польськошляхетсько агресi закономiрно вимагав оспiвування хоробростi, мужностi, вiйськовоi доблестi. Твiр невiдомого автора ПрО вибитгя татар перекопських пiд Вишнiвцем року 1512” описус кривавi подiТ вiйни, якi поетизуються засобами ренесансного мистецтва. Поема “Епiцедiон” на погреб князя Вишневецького уславлюс козацького ватажка i ширше — героТэм козацтва у вiдсiчi турецько-татарськоТ агресiТ. Закономiрно, що в лiтературу того часу владно входить козацька тематика. В поемi Острозьку вiйну пiд П’яткою проти низових” новолатинського автора С. Пекалiда крiзь промагнатську позицiю письменника вiдчутний подив вiдвагою сiчовикiв.

Отже, украУнськi автори кiнця ХУ — ХУI ст., пишучи латиною, яку намагалися пiднести до класичних зразкiв, творили лiтературу, котра втiлюючи ренесанснi форми, базувалася на гуманiстичних iдеях.

У галузi драматичноТ поезiТ здобутки вихованцiв Киiвськоi колегiТ i Львiвськот школи мали велике зкачення за своТми наслiдками, бо вони започаткували украТнський театр.

Передували шкiльнiй драмi вправи у вiршуваннi. Студенти, учНi екладали снятковi вiршi переважно на Рiздво Христове i спiвали в школах, а також ходячи по домах жителiв. Саме вони поклали початок драматичнiй поезй в УкраТнi. другим на- прямом розвитку драматичного жанру був “вертеп”. Вертепами називалися маленькi переноснi театри, що Тх учнi носили iз собою, переходячи з дому в дiм на снято Рiздва Христа. В цих театрах, що виникають в останнiй чвертi ХУI ст. i базуються на старовинних народних традицiях дiяли ляльки, а учнi промонляли тексти. Предметами вистав були рiзнi подiТ з iсторiТ народження й дитинства Христа. Крiм вистав релiгiйних у вертепах для розваги глядачiв, показували рiзнi сценки з народного буденного житгя.

За цими первiсними формами йшли “дiйства”, або вистави. Такого роду вистави буди у великiй модi в сзуТтських колегiях i з наслiдування Тм у посднаннi з власними нацiональними витоками перейшли, зокрема, у КиТвську колегiю. Сюжети вистав бралися iз священноТ iсторiТ, де було уособлено рiзнi абстрактнi понятгя. Створювали драматичнi твори, вiршованi драми викладачi Китвськоi колегiТ i братських шкiл, а виконували студенти i учнi. Виникають iнтермедiТ на побутовi теми, якi ставилися спочатку в антрактах шкiльноТ драми для розваги глядачiв, а пiзнiше розвинулися у самостiйний жанр. Розвиток шкiльноi драми в УкраТнi в кiнцi ХУ’ — першiй половинi ХУII ст. свiдчить про ТТ взасмозв’язок з свропейським лiтературним процесом.

Генiй народноТ творчостi досяг свого найнищого зльоту у фольклорi. СвоТ глибокi переживання викдиканi турецько-татарськими спустошеннями, гнiтом польськоТ шляхти, народ вiдобразив у неперевершених эразках оригiнального жанру — iсторичних пiснях та думах. Цей епос становить багатющу скарбницю духовних цiнностей украТнського народу.

У ХУ ст. в Укранi зароджусться новий фольклорний жанр — iсторичнi пiснi i 1-ми, якi оспiвують боротьбу укранського народу з iноземними загарбниками (перша лисьмова эгадка 1506 р.). думи спiвалися пiд акомпанемент кобзи (бандури). У най.давнiших думах оспiвувались подвиги козацтва у боротьбi з турками i татарами, розповiдалось про тягар турецькЫ неволi, втечу з не (“Втеча трьох братiв з Азова”, Маруся Богуславка”). деякi думи змальовують образ козака як могутнього звитяжного лицаря (“дума про козака Голоту”). В iнших думах змальовусться витримка i мудрiсть народних геров (СаМiйлО Кiшка”).

Запорiзькi козаки робили далекi морськi походи на узбережжя Чорного моря, руйнували турецькi фортецi, визволяли полонених. З надзвичайною мужНiстю вони перепливали Чорне море, досягали берегiв Туреччини. УкраТнська народна поезiя яскраво розповiдас про тi небезпеки, на якi наражалися козаки пiд час морських походiв:

А по Чорному морю супротивна хвиля вставас,

Судна козацькi на три частi розбивас.

Одну часть взяло — в землю Агарську занесло,

другу часть гирло дунайське пожерло,

А третя — в Чорному морi потопас.

У пiзнiших думах розповiдасться переважно про визвольну боротьбу укранського народу проти шляхетсько Польщi. думи вiдзначаються певною лiричнiстю. Особливо це стосусться творiв про татарський полон (так званi “невiльницькi плачi”).

Усна народна творчiсть широко проявлялася i у формi пiснi. Тематика багатьох iсторичних пiсень та сама, що й дум. У них оспiвуються подвиги козацьких ватажкiв (“Байда”). В популярнiй пiснi про Байду, турецький султан, вражений мужнiстю захопленого в полон козацького ватажка Байди-Вишневецького, звертасться до нього з пропозицiсю:

Ой ти, Байдо, ти славнесенький!

Будь менi лицар та вiрнесенький.

Султан пропонус Байдi прийняти мугаммеданську вiру (iслам), але Байда проклинас басурман. Турки закатували Байду-Вишневецького.

У високохудожнiй формi дум i пiсень народ висловлював свою палку любов до рiдно крани, непримиреннiсть до зрадникiв-ренегатiв, тонко вiдображав красу природи. Народ оспiвував хоробрих захисникiв Укратни вiд татарських спустошливих нападiв, польськоТ агресi: Байду, Сагайдачного i дорошенка, козака Голоту та багатьох iнших, що хоробро захищали свою Батькiвщину.

Проведений аналiз лiтературного процесу дас пiдстави констатувати, що:

1. Лiтература Укратни другоi половини ХУI — першоТ половини ХУII ст. ставила собi вже свiдомi цiлi — i громадськi, i лiтературнi. Лiтература з нацiональним характером сформувалася у часи оборонноТ боротьби проти Польщi, у релiгiйнiй полемiцi. На творчiсть украТнських письменникiв-полемiстiв вплинули гасла Реформацiт. Тодi витворився тип письменника, чутливого до громадських проблем, завзятого, з гострим пером — як Вишенський, Смотрицький, Борецький.

Лiтературнi твори проникають у громадське житгя, пiдносяться до важливого суспiльного фактору, з яким потрiбно рахуватися, слово, усне i друковане, починас впливати на громадськiсть як реальна дiя. Ноне письменницьке поколiння пiдготувало атмосферу для вибуху Хмельниччини.

2. Гуманiстичнi iде були притаманнi свiтогляду прогресивних укранських письменникiв, мислителiв, культурно-освiтнiх дiячiв цii епохи. Згiдно з естетикою гумаНiзму вiдбувасться усвiдомлення ваги авторсько? особистостi — вперше бiльшiсть передмов до друкованих книг пiдписанi укра?нськими авторами. д. Наливайко, Л. Зизанiй, Г. Смотрицький, З. Копистенський, С. Славинецький, 1. Гiзель та iншi в сво?х творах пропагували iдею земного подвигу людини, який можна звершити на нивi лiтературно-художньо? творчостi, суспiльно? дiяльностi заради блага громади, у сферi збройного захисту нацiональних iнтересiв.

3. Виникас ноне укра?нське письменство, що було тiсно пов’язане з потребами культурно-нацiонально? боротьби i пiдтримувало бойовий настрiй громадянства. лiтератори, друкарi, видавцi з’сдналися у мiцний провiдний гурт, що творив iдеологiю i пiднiмав свiдомiсть мас. В атмосферi сдностi думок у критичнi хвилини все суспiльство ставало до спiльно? акцii. Це виявлялося у рiзних моментах релiгiйно? боротьби, при проголошеннi унй, або при висвяченнi ново? iсрархi?”. Цей настрiй солiдарностi, створений дiяльнiстю нацiонально-культурних сил вiдiграв велику роль у вибуху нацiонально-визвольно? вiйни 1648 року.

5. Ренесанспе мистецтво Украши

Коли пiсля занепаду Кшвськоi Русi та Галицько-Волинського князiвства Укра?на була подiлена миж Великим князiвством Литовським та Польщею, в архiтектурi та образотворчому мистецтвi продовжували зберiгатись традицi?, мистецькi форми, прийоми попередньо? епохи. Вiрнiсть давньоукра?нським мистецьким традицiям була одним iз способiв эбереження нацiональноТ самототожностi, самобутностi. Тим бiльше, що численнi набiги татар, складна полiтична обстановка, вiдносно слабий економiчний розвиток сприяли певному традицiоналiзмовi, скорiШе эбереженню набутого, анiж новацiям. 1 в той час, коли в Свропi розвивасться гуманiстичне мистецтво Вiдродження, в архiтектурi, образотворчому мистецтвi Укра?ни панують давньоруськi, вiзантiйськi, готичнi традицi?, канони. Але поступово в Укра?ну проникають i поширюються впливи свропейського ренесансу як у галузi архiтектури, так i образотворчого мистецтва.

Найбiльш активно в цей час ведеться будiвництво оботюнних споруд. З метою захисту вiд набiгiв татар перебудовуються старi i виникають новi фортецi, при спорудженнi яких використовують найсучаснiшi досягнення свропейсько? оборонно? архiтектури. дерев’янi укрiплення повнiстю змiнюються мурованими та цегляними. Надбудованi були стiни та вежi Луцького замку, збiльшений, доповнений системою земляних валiв з бастiонами Хотинський замок, повнiстю побудований в каменю Кременецький. Могутнiстю, неприступнiстю вражав Невицький замок, розташований на горi над рiчкою Уж (Закарпатгя). У комплекс укрiплень входили корпуси, рови, нали, мурованi обороннi стiни з вежами, амбразури яких витесанi з кам’яних брил. В ХУ ст. була завершена найбiльш потужна оборонна споруда на Укра?нi — фортеця у Бiлгород-днiстровському, що нараховувала 20 веж. довжина стiн фортецi — 2 км при висотi до 7 метрiв та товщинi до 5 метрiв. Ще бiльшим по довжинi оборонних систем буи Кам’янець-Подiльський замок — 4,5 км. Ця неприступна фортеця височить над рiчкою Смотрич i досi вражас як функцiональнiстю, так i свосю мистецькою довершенiстю, зв’язком з рельсфом мiсцевостi. у и пол. ХУI—ХУIи ст. будуються могутнi фортецi, замки майже в усiх тогочасних мiстах Укра?ни, магнатських мастках. Виразний оборонний характер в цей час мають i культовi споруди. Класичним прикладом можуть слугувати Святогорський монастир у Зимному на Волинi, монастир-фортеця у Мiжгiр’Т, церква у Суткiвцях та iн. Активне будiвництво оборонних споруд сприяло поширенню на УкраТнi мистедтва муровано архiтектури. В будiвництвi фортець приймали участь iноземнi майстри, якi приносили не лише рiзнi суто фортифiкацiйнi новацi, але й новi, ренесанснi архiтектурнi форми. Особливо ця тенденцiя посилилась у ХУ—ХУ1 ст., коли низка фортець починають об’сднувати функцi фортецi та палацу. Якщо в середньовiччя всi споруди, в тому числi i житловi, повнiстю пiдкорялись потребам оборони, то для Ренесансу, з його увагою до людини, П потреб, з розвитком ренесансноТ свiтськоТ придворно культури, з’являсться прагнення поеднати обороннi i палацовi функцi замкiв. “Обороннi споруди, як камертони, першими вiдчувають прогресивнi явища, i в iх архiтектурi з’являються форми, що эменшують суворiсть та грiзну неприступнiсть замкiв, фортець. Чимало замкових комплексiв набирають вигляду розкiшних палацiв, а зовнiшнi обороннi стiни вдосконалюються, видозмiнюються стрiльницi, з’являються елементи декору. Будiвлi на територiГi замкових комплексiв, i передусiм житловi, втрачають оборонне значения, вiконнi отвори набувають бiльших розмiрiв, Iх прикрашають бiлокамiнною рiзьбою, орнаментами”. Характерними прикладами таких замкiв-палацiв можуть слугувати Олеський, Жовкiвський, Золочiвський замки. Навколо них розташовувались парки, прикрашенi скульптурою. Можна згадати i замок Вишневенького в Лубнах, який не зберiгся до нашого часу та iн. В мирнi часи вони були розкiшними магнатськими резиденцiями, де вiдбувались бучнi придворнi снята, бенкети, а в час вiйн, якими були так багатi ХУI та ХУII ст., перетворювались у неприступнi фортецi.

Поступово вiяння Ренесансу переходили i в мiську архiтектуру, як культову, так i цивiльну. Цьому сприяли як i жвавi торгiвельнi стосунки укранських мiст, особливо Львова, з мiстами iталiТ, Нiмеччини, Польщi, так i нанчання молодi у iталiйських унiверситетах, де вони сприймали не лише ренесанснi iдеУ, але й мистецькi уподобання; запрошення iноземних майстрiв до украiнських мiст. у 1527 роцi велика пожежа знищила майже весь Львiв i вiдбудовувався вже вiн в новому, ренесансному стилi. Замiсть стрiмких, загострених, спрямованих до неба готичних форм утверджуються зрiвноваженi, впорядкованi композицiУ з спокiйними, логiчно продуманими i чистими формами, сприйнятими вiд античноТ архiтектури. Провiдну роль в архiтектурi II пол. ХУI ст. у Львовi вiдiграють iталiйськi архiтектори Петро Барбон, Паоло Домiнiчi, якого у Львовi називали Павлом Римлянином, Петро Iталiсць та iн. Працювали у Львовi також нiмецькi, польськi архiтектори, як i мiсцевi майстри. Загалом в архiтектурi Львова II пол. ХУ — 1 пол. ХУII ст. виразно простежуються двi тенденцiТ. Одна, представлена в будинках патрицiату, католицьких храмах, каплицях

— слiдування формам, традицiям iталiйського та Пiвнiчного Ренесансу, поширення архiтектури европейського Ренесансу на Украiну. друга, представлена в православних храмах — синтез давньоруських та ренесансних архiтектурних форм. Саме ця друга тенденцiя започаткувала виникнення нового суто украТнського стилю, який гармонiйно посднас традицiТ украУнськоТ архiтектури з досягненнями свропейськоУ i досягне величного розквiту в стилi украiнського бароко. Але не можна сказати, що суто ренесансний напрямок в архiтектурi Львова був вiдгороджений вiд мiсцевих впливiв i традицiй. У скульптурному декорi, архiтектурних формах палацiв патрицiТв, i католицьких храмiв вiдчувасться вплив як традицiй украУнськот орнаментики, так i архiтектурНих форм. Саме за проектами Павла Римлянина эбудовано такi перлини ренесансного Львова, як монастир i костел бенедиктинок, каплиця Кампiанiв, костел i монастир бернардинiв. Костел бенедиктинок невеликий, з вузькими стiнами-бойницями, могутнiми контрфорсами нагадус костели-фортецi ХУ ст. до нього примикас квадратна вежа, лаконiчна i монументальна, типово ренесансних форм. “Внизу — портал з напiвциркульною аркою, вище — така ж нiша з скульптурою, ще вище — вiкно тiс ж форми. Ясна ритмiка членувань, однотипна обробка нiш i вiконних отворiв пiдкреслюють цiльнiсть архiтектурного образу. Завершус споруду фриз типово ренесансиих форм i чудовий агггiк, що нагадус кам’яну рiзьблену корону. На кожнiй його сторонi, пише Г. Островський, — скульптура, обрамлена волютами, кути вiдмiченi еНергiйними акцентами лiпних прикрас”. Монастирський будинок мав по фасаду вiдкриту лоджiю, яку утворювали три арки, мiж якими стояли стату. Споруди монастиря бенедиктинок утворюють куточок ренесаисного Львова, нiби перенесений з ПiвнiчноУ IталiУ;, Костел бернардинiв ближче за стилем до споруд Пiвнiчного Ренесансу — плавнi, хвилястi лiнi головного фасаду, динамiчнi стату святих. Це можна пояснити як i участю у будiвництвi костелу вроцлавського архiтектора Андреаса Бемера, так i особливою увагою Павла Римлянина до мiсцевих архiтектурних традицiй, до смакiв i вимог замовникiв. В однiй з найсвосрiднiших споруд львiвського ренесансу, Успенськiй церквi, яку будував той же Павло Римлянин, виразно простежусться синтез ренесаисних i давньоруських архiтектурних стилiв, якi створюють цiлiсну i естетично досконалу сднiсть. Але ансамбль Успенсько церкви заслуговус на особливу увагу.

В ансамбль входять сама церква, вежа Корнякта i каплиця Трьох святителiв. Церквою опiкувалось славетне Львiвське Ставропiгiйське братство. Пiсля пожежi братство в 1591 р. стало будувати нону церкву. Автором проекту був Павло Римлянин, який також керував будiвельними роботами, пiзнiше до нього присднався також вiдомий львiвський архiтектор Войцех Капiнос, а завершив будiвництво Амвросiй Прихiльний. Але авторство повнiстю належить Павлу Римлянину. Церква с эразком вдалого синтезу ренесансних i укранських архiтектурних форм. В основi УспенськоТ церкви лежить характерна для украТнськоТ культовоТ архiтектури композицiя трьохбанноТ церкви, видовженоТ, з розташуванням бань по однiй осi. В той же час тосканськi пiлястри, фриз з скульптурними барельсфними зображеннями пiд банями характернi для iталiйського ренесансу. Певна суворiсть, монументальнiсть i водночас чистота i яснiсть архiтектурних форм i лiнiй надають Успенськiй церквi особливоТ гiдностi i краси. Поруч церкви стоТть вежа, побудована на кошти багатого грецького купця Костянтина Корнякта, члена Ставропiгiйського братства, в 1572—1578 рр. архiтектором Петром Барбоном i ще молодим тодi Павлом Римлянином. “Вежа стоТть окремо побiч церкви, на квадратнiй основi. [Т висота з шоломом 60,15 м., з хрестом — 65,85 м. Побудована цiлком з тесаного каменю, подiлена на поверхи, вiддiленi гзимсами, кожний поверх роздiлений на двi аркади. На горiшнiм поверсi — галереТ, шолом закiнчусться вежечкою, при нiм чотири крученi пiрамiдки. Знавцi вважають цю вежу, — пiдкреслюс 1. Крип’якевич, — найгарнiшою церковною вежею у Львовi i далеко поза Львовом.” Каплиця Трьох святителiв побудована в 1584—1591 р. архiтектором Андрiсм Пiдлiсним як усипальниця роду Корняктiв. до побудови УспенськоТ церкви в 159 1—1629 рр., виконувала роль церкви. По формi ця мурована каплиця нагадус трьохзрубнi дерев’янi украТнськi храми Карпат, як i по формi бань, так i по багатому рiзьбленню порталу. Загалом ансамбль УспенськоТ церкви вважасться по праву шедевром не тiльки украТнського, але й ренесансного европейського будiвництва ХУI — поч. ХУII ст.

Для ренесансноТ архiтектури Украни загалом та Львова зокрема с характерним багатий скульптурний декор будiвель. Цьому сприяли i така риса укранськЫ народно архiтектури, як рiзьблений, орнаментальний декор споруд, так i впливи готики i Пiвнiчного Ренесансу. Достатньо подивитись на будинки площi Ринок, яка являс собою справжнiй музей ренесансноУ цивiльно архiтектури. Майже кожен з них прикрашений або гiрляндами i масками по порталу, скульптурами на атгiку, як славетний палац Корнякта (арх. Петро Барбон), або атлантами, якi пiдтримують балкон будинку 3, або, як “Чорна кам’яниця”, — скульптурами по фасаду. Особливою пишнiстю скульптурного декору вражас каплиця БоТмiв бiля кафедрального собору. (арх. А. Бемер, скульгттори Я. Пфiстер, Г. Шольц, А. Бемер; 1609—1611). “Якщо розбирати всi скульптури, картушi, декоративнi мотиви, у них можна знайти вплив готики, iталiйського i Пiвнiчного Вiдродження, традицiй мiсцевоi скульптурно школи i народного укранського рiзьбярства. Але, як здасться, каплиця БоТмiв с зразком органiчного посднання античних, ренесансних i народних, генетичне пов’язаних з язичеством, мистецьких традицiй. Реалiстичний, навiть портретний характер облич персонажiв Священно Iсторi посднусться з класичною гармонiйнiстю архiтектурних форм, складок одягу. Скульптурний декор фасаду створюс суцiльний, динамiчний килим постатей, голiв, орнаментiв, фiгурних рельсфiв. Перед очима завороженого глядача з’являються зображення пророкiв, вiтхозавiтних царiв, трагiчнi “Страстi Христа”, пустотливi херувими — неповторне буяння жиггя в його сдностi трагiзму i радощiв, мудростi i пустотливостi, смiху i серйозностi — але зважене i органiзоване у певну сднiсть — Космос”.

Суто ренесансною яснiстю та стриманiстю вiдрiзняються барельсфи на зовнiшнiй стiнi каплицi Кампiанiв (арх. П. Римлянин) вбудованот в стiну Кафедрального собору. Всерединi вiвтар каплицi прикрашають постатi апостолiв Петра i Павла — цiкавi эразки львiвсько? ренесансно культовоУ скульптури, що належать рiзцю уродженця Нiдерландiв Генрiха Горста та вихiдця з Кракова Себастьяна Чешека. Спокiйнi постатi апостолiв, гармонiйнi складки одягу, мудрi, шляхетнi; виразнi обличчя — все спрямовано на створення образiв, якi посднують мудрiсть, духовну велич i фiзичну досконалiсть. Львiвська ренесансна культова скульптура продовжус традицiТ скульптури iталiйського та Пiвнiчного Ренесансу, яка прославляс людину, що завдяки духовнiй сили i витривалостi пiднялась до рiвня святого. В барельсфах каплицi Кампiанiв, якi зображують свангелiстiв; вiвтаря Щольц-Вольфовiчiв бачимо пiдкреслену портретнiсть облич, побутовiсть деталей — Свангелiст Лука зображений з лiкарськими iнструментами (за переказами, вiн був лiкарем), персонажi “Страстей Христа” на вiвтарi вбранi в одяг львiвських мiщан ХУI ст. Митцi немов сприймають релiгiйнi сюжети та образи через призму сьогодення, утверджуючи цiннiсть реального бугггя.

Ще виразнiше гуманiстичнi iдеТ Ренесансу проявляються в багаточисельнiй надгробнiй скульптурi. Магнатськi, шляхетськi, патрицiанськi роди вшановували пам’ять померлих багатими надгробками в храмах. На вiдмiну вiд готичних, ренесанснi надгробки зображували людину не в станi смертi, а в станi сну, прагнули донести до нащадкiв не лише зовнiшнi риси, але й характер, особистiсть людини. Пам’ятники мали прославляти, увiчнювати чесноти померлих, показувати не ницiсть, а гiднiсть, неповторнисть людини. В костелi домiнiканцiв у Львовi зберiгся иадгробок Яна Свошовського роботи Яна Пфiстера. Померлий зображений в рицарському обладунку, з сувосм в руцi, який нагадус про його посаду мiського пiдкоморiя. Вiдкинувшись на подушки, Свошовський нiби вiдпочивае, занурившись в сон. “Високе чоло над великими, прикритими важкими повiками очима, прямий нiс, гарнi уста вирисовують образ розумно?, поважно?: сильно? духом i тiлом людини”. В надгробку св. Яна з дуклi, скульптор Войтех Зичливий майстерно пiдкреслюс величний спокiй, приховану силу i енергiю святого. Геро?зуючi моменти домiнують в надгробку Жолкевських в Жовквi роботи також Зичливого, сина архiтектора Войтеха Капiноса. Станiслав та його син Ян зображенi в повний зрiст, в рицарських латах, з мечами в руках, як лицарi, завжди готовi до бою. В образi Станiслава Жолкевського, видатного полководця, який загинув у бою з турками пiд Цецорою, скульптор видiляс поважнiсть, мудрiсть, внутрiшню силу славетного полководця. У стату? ж сина Яна, втiлюс iдеал молодого безстрашного воУна. досконале знания анатомi?, вмiння передавати рук, висока майстернiсть в обробцi каменю дозволяла львiвським скульпторам вiльно втiлювати в творах сво? задуми. Треба вiдмiтити, що бiльшiсть львiвських скульпторiв доби ренесансу походила з iталiТ, Нiдерландiв, }{iмеччини, Польщi. Вони принесли в Укра?ну не тiльки мистецтво скульптури, яке набуло в цей час особливоi досконалостi, але й гуманiстичнi iде?, свiтськi сюжети скульптури. Поряд з надгробною поступово розвивалась i свiтська скульптура: магнатськi парки прикрашали статувми, що зображували античних богiв, богинь, геро?в, з’явився також скульптурний портрет.

“Захiднi впливи вiдiграли роль каталiзатора, який прискорював розвиток мiсцево? художньо? культури, збагачував iТ змiст, вносив новi засоби i репертуар сво?х форм. Водночас характер львiвсько? скульптури формували мiсцевi традицi?, якi ставили перед митцем конкретНi завдання i вимоги. Саме вони визначали вiдбiр iмпортованих i власних народних елементiв для кращого вираження iдеалiв i iнтересiв суспiльства, що iх породило, вносили актуальне звучання, навiть у твори на релiгiйну тематику.

Те, що ми називасмо мiсцевою художньою традицiсю, розвивалось i конденсувалось насамперед в iконописi”.

Якщо архiтектура, скульптура доби Ренесансу в УкраТнi с результатом творчостi iноземних майстрiв або мiсцевих, якi пройшли нанчання в мистецьких центрах Свропи i повнiстю сприйняли мистецьку мову Ренесансу, вкорiнюючи ГiГ на укра?нському грунтi, то iконопис найбiльше зберiгав традицi?, мистецькi форми Киiвсько? Русi. В iконах ХУ — 1 пол. ХУI ст. бачимо эбереження давнiх, розроблених ще у Вiзантi?, православних канонiв символiчнiсть кольорiв, плоскiсть, застиглiсть постатей, зворотну перспективу. Це був не релiгiйний живопис, як в iнших кра?нах Свропи, а саме iконопис. Як уже эгадувалось, така вiрнiсть традицiям, навiть певний консерватизм був засобом збережеiшя самобутностi, нацiональних духовних цiнностсй. Але порiвняно з iконописом часiв Ки?всько? Русi iконопис згадуваного перiоду набувас нових рис. Обличчя святих набувають бiльшо? виразностi, живостi, навiть елементiв портретностi, руки стають бiльш природними. При збереженнi канону iкони, монументальнi розписи набувають певно? витонченостi, глибоко?, стримано? емоцiйностi. Один з шедеврiв цього часу так зване “Снис Успiння”, в якому синi, блакитнi тони, похиленi фiгури апостолiв, смутнi обличчя, жести рук передають тхню глибоку скорботу. А постать Марi? в синьому плащi вражас красою i тихою умиротвореннiстю. Недарма укранських живописцiв знали i шанували не лише в Укранi, але й за iГУ межами. Так, польськi королi, магнати неодноразово запрошували украТнських майстрiв для розписiв храмiв, магнатських, королiвських палат. до нашого часу збереглися роэписи, зробленi укранськими митцями в Люблiнi, Краковi, навiть у Вроцлавi. Запрошували iх i до Пскова, що, зважаючи на високий рiвень псковського iконопису, було значним визнанням. до нашого часу эбереглися iмена таких майстрiв iконопису як Андрiй, Федуско, священик Гайль, дмитро, Олексiй, Василь зi Стрия та

iн. Розвивався i мiнiатюрний живопис. Видатним його эразком с мiнiатюри “Пересопницького свангелiя”, що зображують апостолiв. Треба вiдмiтити, що в ХIУ— ХУI ст. в УкраУнi продовжус розвиватись мистецтво рукописноТ книги. В монастирях переписуються лiтописи, богослужбовi книги, i прикрашаються мiнiатюрами, орнаментами, великими орнаментованими лiтерами. Найвидатнiшим пам’ятником украТнськоТ рукописноТ книги цього часу с вже згадуване славетне “Пересопницьке свангелiс”, створене в 1556—1561 рр. Зараз — це одна з нацiональних святинi УкраТни i саме на цьому СвангелiТ приносять присягу президенти УкраУни.

Оригiнальнiстю i неповторнiстю вiдзначасться украТнський живопис II пол. ХУI — i пол. ХУII ст. Найвизначнiшим мистецьким осередком цього часу був Львiв. У мiстi дiяв малярський цех, до якого входили також ювелiри та ливарники. В 1596 р. був створений власне малярський цех, до нього могли належати лише католики та унiати, а православнi майстри залишались поза цехом i могли працювати лише для православних церков. У ХУI—ХУII ст. у Львовi нараховувалось 75 малярiв-украТнцiв. для творчостi майстрiв ХУI—ХУII ст. с характерною бiльш широка i рiзноманiтна тематика, нiж у попереднi часи. Пiд впливом захiдносвропейського мистецтва з’явились такi жанри, як портрет, батальний живопис, натюрморт. Новi вiяння, iдеТ, суспiльнi iдеали позначились i на iконописi. Замiсть золотого фону в iконах бачимо пейзажi, види мiських вулиць, площ. Зворотня перспектива поступово змiнюсться лiнiйною, композицiя, постатi вiдходять вiд канонiв i набувають певноТ реалiстичностi. Митцi прагнули надати сакральний вимiр земному людському життю, наблизити до глядача Христа, дiву Марiю, святих. У численних зображеннях Богоматерi (наприклад, “Богородиця з немовлям iсусом” Сеньковича) живописцi прагнули передати iдеал жiночоТ тiлесноТ i духовноТ краси, матерiалiзувати, зробити эримим для земних очей образ Заступницi НебесноТ. По праву шедеврами живопису вважаються iконостаси УспенськоТ та П’ятницькоТ церков, що належать пензлям Ф. Сеньковича та М. Петрахновича. В них гармонiйно посднались традицiТ давнього iконопису з впливами гуманiстичного ренесансного мистецтва. Вiдомий мистецтвознавець П. Жолтовський зазначас, характеризуючи низку зображень апостолiв П’ятницького iконостасу: кожному з них виступають образи мудрих, освiчених, високоморальних i разом з тим близьких народу людей. Цi демократичнi образи свосрiдно вiдобразили реальну дiйснiсть тих часiв. Художнику пiдказували Тх живi представники тогочасного украТнського мiщанства”. Поруч iконопису розвивасться портрет. Майстри прагнули увiчнити на полотнi не лише зовнiшнi риси, але й характер, якостi портретованих. Обмежуючи деталi, митцi зосередили увагу на обличчi. Вiдомими портретистами були вже згадуванi Ф. Сенькович, М. Петрахнович, а також С. Корунка, Л. Пилипович, iншi художники. Але при вiдсутностi пiдписiв важко визначити приналежнiсть того або iншого портрета конкретному майстру. У портретах прагнули передати гiднiсть, статечнiсть: розум, силу волi, у жiночих портретах — красу, шляхетнiсть, нiжнiсть i в той же час силу характеру. Тобто художники пiдкреслювали тi риси портретованих, якi наближали iх до прийнятого в суспiльствi iдеалу. Треба вiдмiтити портрети К. Корнякта, РаУни Могилянки, Костянтина Острозького. Особливим лiризмом i красою вiдрiзнясться портрет Варвари Лянгiшивни. Поруч з портретним розвивасться i такий новий жанр, як батальний живопис.

Поширення книгодрукування сприяло поширенню i вдосконаленню такого напряму образотворчого мистецтва, як гравюра. Високим художНiм рiвнем, знайомством iз зразками свропейськоУ гравюри вiдмiченi дереворити (гравюри на деревi) львiвського “Апостола”, знаменитоТ ОстрозькоТ БiблiТ, iнших книг друкарнi Iвана Федорова, Львiвського Ставропiгiйського братства, друкарнi Кисво-МогилянськоТ академiУ. У Львовi гравер Лавриш Филипович, керував цiлою майстернею граверiв. Художники не просто робили гравюри для книг, але й продумували все Тхнс художнс оформлення — заглавнi лiтери, заставки, гравюри, iхнс обрамлення, що перетворювало кожну книгу в закiнчений мистецький витвiр.

Загалом для архiтектури, образотворчого мистецтва доби Ренесансу в УкраТнi с характерним поширення архiтектурних, мистецьких форм iталiйського, Пiвнiчного Ренесансу, сприйняггя нових надбань свропейського мистецтва та Ух синтез з традицiями мистецтва КиТвсько’i Русi та украУнського народного мистецтва. Новi художнi засоби, прийоми були не самоцiллю, а засобом для втiлення в архiтектурних спорудах, мистецьких образах гуманiстичних iдеалiв. Художня культура Ренесансу УкраТни стала основою для неповторного украТнського бароко. В добу Ренесансу украТнська культура в полемiчних творах, витворах мистецтва втiлила нацiональнi духовнi цiнностi, нацiональну iдею i духовно пiдготувала, створила ту суспiльну атмосферу, в якiй розгорнулась нацiонально-визвольна вiйна пiд проводом Б. Хмельницького, яка завершилась вiдновленням УкраУнськоТ держави.

Висновки

1. В останнiй чвертi ХУI — першiй половинi ХУII ст. УкраУна пережила культурнонацiональне пiднесення, воiстину великий духовний элет.

Велике значення релiгiйних моментiв в тодiшньому украУнському життi привело до того, що саме факти церковного житгя здобули таку вагу у культурному i нацiональному житгi Укратни. Полiтична боротьба в УкраУнi, проти iноземного польсько-шляхетського панування вiдбувалась, як i в iнших краТнах Свропи (Нiдерландська революцiя, кiнця ХУI ст.), пiд релiгiйною оболонкою.

дiйсний характер цього руху, релiгiйного на зверх, був у своТй основi далеко ширшим — нацiональним. “В релiгiТ й через релiгiю дiячi украТнського вiдродження хотiли подвигнути нацiю” (М. Грушевський). Отже, Ренесанс проявився в УкраТнi типологiчно близьким до форм Пiвнiчного Вiдродження, тiсно пов’язаного з Реформацiсю.

2. Проведений аналiз культурно-духовного розвитку дас повну можливiсть стверджувати, що пiд впливом свропейськоТ ренесансноТ думки в УкраТнi сформувалася в цей перiод культура нового типу; оригiнальна культура, в якiй рельсфно виявилися свiтогляднi та мистецькi гуманiстичнi i реформацiйнi явища.

В добу першого нацiонального вiдродження (остання чверть ХУI — перша половина ХУII ст.) в Укратнi “так сильно, хоч i не надовго заблисло блиском i полiтичноТ мислi, i нацiонального усвiдомлення, i розвосм артистичноТ творчостi, приготувавши ту цiкаву свосрiдну культуру, яка розвинулася особливо там, де на грунтi народнiм витворилися певнi iнтелiгентськi верстви i, сполучивши у своУм обiходi народнi елементи жигггя з певними вимогами вищЫ культурностi, дали i в сферi артистично творчостi цiкавi взiрцi се сполуки старо традицi з новими впливами”. (М. Грушевський).