3. Аксіологічна концепція культури

Засновниками аксіологічної концепції культури були німецькі вчені В. Дільтей (1833-1911 pp.), В.Віндельбанд (1848-1915 pp.) та Г. Ріккерт (1863-1936 pp.). Вони визначали культуру як "світ втілених цінностей", котрі реалізовує людина внаслідок своєї діяльності. В. Дідьтей, розподіляючи всі науки за своєю методологією на два блоки (науки про дух і науки про приро­ду), вважав, що людина може пізнати себе інтуїтивно лише в духовній цілісності з культурою через механізм вироблення певних цінностей. В. Віндельбанд і Г. Ріккерт визначали культуру в проекції цілеспрямованості людини як "творчої істоти", в котрій цінність є елементом внутрішньої організації культури як цілісної системи.

У цих концептуальних межах культурологи, зокрема Павло Гуревич, вважають, що культурною цінністю може бути:

• певна нова ідея, що є для індивіда (суспільства) якимось орієнтиром у житті;

• соціокультурний стандарт, або норма (роби так, не роби інакше);

• суб'єктивний образ, який прагне до ідеалу, внутрішньої гармонії;

• конкретна поведінка (стиль життя).

У кожній культурі є свої цінності, хоча всі вони й підпоряд­ковані, проте перебувають у певній ієрархії.

З погляду діяльності людини, аксіологи розглядають арте­факти (з лат. artefaktum - штучно зроблений) культури, що мають яскраву фізичну оболонку - матеріальні цінності й про­дукти духовної та художньої творчості - духовні цінності.

4. Антропологічна, чи функціональна концепція культури

Функціональні концепції грунтуються на висновку Е. Тайлора про культуру як біологічну природу людини та її безпосередню адаптацію до умов навколишнього середовища та частково на еволюціоністській теорії Ч. Дарвіна. Названі концепції роз­глядаються в працях їхнього засновника - Б. Малиновського (його погляди розглядалися в пункті 3.1.2), К. Леві-Строса (його погляди охарактеризовано в пункті 3.1.4), американського етно­графа А. Кребера (1876-1960 рр. та багатьох інших.

Суть цих концепцій полягає в тому, що культура пов'язана з потребами людства. Броніслав Малиновський розподілив ці потреби на три групи. Первинні потреби - це про­довження роду. Культурними відповідями на них були поява родової общини, розвиток знань, освіти та житлових умов. Похідні потреби - спрямовані на виготовлення та вдоскона­лення знарядь праці, наслідком чого є розвиток економіки та куль­тури господарювання. Інтегративні потреби, що об'єднують людей і набувають прояву в політичній організації суспільства.

На підставі дослідження й обробки великої кількості етно­графічного матеріалу з історії первісного суспільства Клод Леві-Строс, застосовуючи методи структурної лінгвістики, а Б. Малиновський, формулюючи основні принципи функціональ­ного аналізу культури, дійшли висновків, що кожна культура як функціональна єдність суспільства є цілісною, тому й за­гальнолюдська культура є цілісним утворенням. Тож у сучас­ній культурологічній науці використовують назву "функціональні", чи "структурно-функціональні" концепції культури.

Застосовуючи метод системного аналізу, антропологічну концепцію розвивав А. Кребер, доповнивши її теорією стилів фундаментальних форм культури. Він довів, що стиль власти­вий усім великим культурам та їхнім основним формам (не тільки мистецтву, а й науці, ідеології, моралі, свідомості, способу життя тощо). Носіями, що визначають стиль епохи, чи цивілізації, на думку вченого, є геніальні особи, котрі роблять істотний внесок у розвиток якоїсь галузі культури. Він узагальнив різні стилі локальних культур і сформулював концепцію стилів загальнолюдської цивілізації.