2. Структура культури

Структура (від лат. будова, порядок) сукупність стійких зв’язків, які забезпечують цілісність, збереження основних властивостей. Культура як дуже складна система не може мати однієї якоїсь універсальної структури. Структуризація культури залежить від критеріїв, ознак за якими культура поділяється на системні рівні.

1. За системою культурних цінностей, а зокрема особистісних і загальнозначущих цінностей:

• суб’єктивна – прагнення до розвитку тілесних і духовних здібностей однієї особи;

• об’єктивна – процес цілеспрямованої зміни природного середовища:

• образ життя – включає ті складові які є типовими для певної соціальної групи і ті, що відрізняють одну групу від іншої (специфічні), включає не лише артефакти ,тобто фізичні об’єкти створені руками людини, а і соціальні цінності: звичаї, манери, обряди і т.д;

• культурна спадщина – це частина культури, яка пройшла перевірку часом, передається із покоління у покоління, як щось особливо цінне і значуще;

• культурні універсалії – це фундаментальне вирішення ключових життєвих проблем, з якими стикається людство в тій чи іншій мірі, у всіх культурах (календар, число, особисте ім’я, сім’я, релігійні ритуали і т.д.);

• культурний порядок – це сукупність світоглядних уявлень, норм, правил, які регулюють співіснування різних культурних елементів (мова, писемність, жанр мистецтва і т.д.)

• За характером локалізації в географічному і соціальному просторах об’єктивну культуру структурують на такі елементи:

• культурний ореол – географічний район, в якому в різних культурах виявляється спорідненість у головних рисах і який не обов’язково співпадає з державними рамками культурних спільнот. Так, наприклад, говорячи про слов’янську культуру, включають до неї українську, польську, болгарську, російську та інші національні культури.

• домінуюча культура – цінності, якими керується більшість певного суспільства.

• субкультура – культура суспільних груп (національних, професійних, вікових), яка відрізняється від домінуючої мовою, манерами поведінки, правилами, моральними нормами.

• контркультура – протистоїть домінуючій культурі, знаходиться у гострому конфлікті з суспільними цінностями.

2. За формами існування:

• матеріальна – містить у собі весь штучно створений предметний світ, що оточує людину (світ зроблених речей, другу природу):

• засоби захисту і нападу. Першим таким засобом був просто підручний матеріал (камінь, палиця) у хвилини небезпеки, до якого звертались наші пращури. Потім з’явились вторинні засоби – оброблена палиця, дрібні камнекидальні пристосування, а в епоху мезоліту – лук, стріли

• інструменти та знаряддя праці – пройшли розвиток від палеолітичних форм через «неолітичну революцію», продуктивний тип господарювання, індустріальний, постіндустріальний, до інфобіотехнологічних видів і підходів створення.

• побутове та виробниче устаткування: промислове, сільськогосподарське, побутове, офісне і т.д.

• зв’язок і засоби зв’язку – пройшла становлення від візуальних, орієнтирних, голосових форм, через посильних, до сучасних інформаційних: пошта, телеграф, телевізійний, радіотелефонний зв’язок та інші системи.

• технології – трудова майстерність у всіх галузях людської праці, матеріальної і духовної культури. Першими технологічними операціями були удари, обжими, свердління, пиляння, різання, плетіння, склеювання, добування вогню.

• сорти рослин – ще в епоху неоліту, коли людина оволодіває сучасним сільськогосподарським циклом робіт, тобто в умовах «неолітичної революції», людина втручається в природні процеси і згодом цілеспрямовано вирощує рослини, добирає ті, які краще плодоносять. Сьогодні ми маємо штучно створений людиною дуже багатий рослинний світ: створено тисячі нових сортів (зернових, овочевих, садових, ягідних, технічних культур і т. д.).

• культура ґрунтів – наші пращури вшановували землю, поклонялись їй, здійснювали ритуали, пов’язані з сівбою, збиранням урожаю. Спочатку було висічне землеробство, рільництво (на Поліссі), потім осіле, яке потребувало механічної обробки, рихлення, боротьби з бур’янами, удобрення органікою, а нині й мінеральними добривами та мікроелементами. Важливе значення мала зміна посівів різних культур (сівозміни).

• породи тварин – у давні часи, коли людина залишками назбираних їстівних запасів і завдяки своїй кмітливості стала приручати диких тварин (виділившись з них і одночасно поклоняючись їм), можна вважати початком людської діяльності з формування цього виду матеріальної культури. Згодом з’являється можливість добору тварин, їх селекції, схрещування, а сьогодні і клонування.

• будинки і споруди – від печер, споруд з кісток мамонта і гілок до сучасних висотних, технологічно оснащених будинків і споруд. Цікаво, що саме ця категорія найбільше відображає наочність культури, поєднання людської перетворюючої діяльності. Будинки бувають житлові, для навчальних і культурних цілей, споруди – виробничі, греблі, мости.

• шляхи сполучення і засоби транспорту – господарські артерії, які забезпечують ефективне функціонування людської діяльності, розвиток матеріальної і духовної культури. Шляхи сполучення охоплюють три сфери (землю, повітря, воду і, напевне, в недалекому майбутньому космос). За сферами класифікуються і засоби транспорту: вози, візки, автомобілі, поїзди, літаки, кораблі і т.д.

• енергетичні засоби – як біологічний продукт людина користувалась лише власною фізичною силою, потім навчилась добувати вогонь і використовувала його енергію в неолітичні часи відтворювального господарювання, використовувала енергію стікаючої та падаючої води, вітру, силу приручених тварин. Згодом з’являються млини, човни, вози, вітряки і т. ін. Енергетичні засоби і системи, створені людиною, весь час розвиваються, удосконалюються традиційні енергетичні засоби і системи (тепло- і гідроелектростанції, атомні, сонячні та ін.).

• засоби масової комунікації (преса, радіо, телебачення, кіно, інформаційні комп’ютерні і лазерні системи (Іnternet) і т.д.)

• засоби освоєння космосу – об’єднує виробництво з виготовлення ракет-носіїв, стартові майданчики, засоби спостереження, виробництво кораблів багаторазового використання, підготовку персоналу.

• духовна охоплює всю сферу духовної діяльності людини. Це всі форми суспільної свідомості, література, наука, освіта, філософія, право, мова, знання, норми, правила, міфи, духовні цінності, відносини між людьми, групами людей, народами, спосіб мислення, ставлення до самого себе. Серед інших форм культури духовна посідає провідне місце.

Однак не можна проводити різкої межі між матеріальною і духовною культурою. Вони доповнюють одна одну. Матеріальна завжди є основною культурою, фундаментом, базою духовної, необхідним її посередником, без якого духовна культура не може функціонувати (книга, телевізор, картина тощо). Водночас духовну також відносять до головної. Адже дух, думка є первинними щодо будь-якої діяльності.