2. Місце мт в ме та мев. Форми і показники сучасної мт.

Міжнародна торгівля – це сфера товарно - грошових відносин на міжнародному рівні, це специфічна форма обміну продуктивності праці (товарами або послугами) між продавцями і покупцями різних країн. МТ — історично перша форма міжнародних економічних відносин, що являє собою обмін товарами та послугами між державами. Для національного господарства участь у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі. Зовнішня торгівля — це торгівля однієї країни з іншими країнами, яка складається з вивозу (експорту) та ввозу (імпорту) товарів та послуг. У сукупності зовнішня торгівля різних держав утворює міжнародну торгівлю.

Для оцінки масштабів, темпів, тенденцій, напрямів розвитку МТ використовують систему показників, яка складається з 5 основних груп:

1) абсолютні показники (експорт, імпорт, зовнішньоторговельний обіг, фізичний обсяг зовнішньої торгівлі);

2) структурні показники (товарна та географічна структура експорту та імпорту);

3) показники інтенсивності торгівлі (обсяг експорту, імпорту чи зовнішньоторговельного обігу на душу населення; експортна, імпортна чи зовнішньоторговельна квота);

4) підсумовуючі показники (сальдо торговельного балансу, сальдо балансу послуг та некомерційних операцій, сальдо балансу з поточних операцій);

5) показники динаміки (темпи зростання та приросту експорту, імпорту та ін.).

Сучасний етап розвитку міжнародної торгівлі характеризується такими особливостями:

1) різким зростанням обсягів експорту та імпорту;

2) зростанням ролі зовнішньої торгівлі в економічному розвитку більшості країн, про що свідчить зростання експортної квоти країн;

3) зміни у товарній структурі світової торгівлі (збільшення питомої ваги готових виробів та напівфабрикатів; зростання частки машин, обладнання та транспортних засобів; інтенсифікація обміну продукцією інтелектуальної праці (ліцензіями, «ноу-хау», інжиніринговими послугами);

4) розповсюдження сталих та довгострокових відносин між постачальниками та покупцями, зростання питомої ваги внутрішньофірмових постачань у межах ТНК;

5) зростання ролі країн, що розвиваються, у світовій торгівлі;

6) посилення конкуренції між трьома центрами світового еконо­мічного розвитку: США, Японією та країнами ЄС;

7) посилення протекціоністських тенденцій у зовнішньоекономічній політиці більшості країн;

8) поява тенденції до створення замкнутих економічних просторів.

3. Ціноутворення у міжнародній торгівлі

У міжнародній торгівлі застосовуються два основних види цін:

- розрахункові (індивідуально визначаються фірмами-експортерами на конкретні види промислових товарів відповідно до різних методик);

- ті, що публікуються (повідомляються у спеціальних і фірмових джерелах інформації; як правило, відображають рівень світових цін: довідкові ціни, біржові котировки, ціни аукціонів, торгів, ціни фактичних операцій, ціни пропозиції великих фірм).

Одними з найбільш відомих видів світових цін, які застосовуються в міжнародній торгівлі, є довідкові ціни, що являють собою ціни товарів у внутрішній оптовій і зовнішній торгівлі промислово розвинених країн. Довідкові ціни регулярно публікуються практично по всіх основних видах продукції, що реалізовується на світовому ринку.

Виходячи з особливостей ціноутворення звичайно виділяють дві основні групи цін: 1) ціни на продукцію обробляючої промисловості; 2) ціни на сировину.

1) Світовими цінами на продукцію обробляючої промисловості звичайно є експортні ціни великих компаній виробників і експортерів цієї продукції. Експортні ціни базуються на цінах цих компанії на внутрішньому ринку, які частіше за все розраховуються по методу повних витрат або методу прямих витрат.

По методу повних витрат підсумовуються всі витрати, пов'язані з виробництвом продукції, до них додається величина передбачуваного прибутку. Отриманий таким чином очікуваний прибуток від реалізації ділиться на кількість товарів, що виробляються за місяць. У результаті виходить фабрична ціна однієї одиниці виробу. По методу прямих витрат спочатку визначаються декілька варіантів передбачуваних цін і відповідні передбачувані об'єми продажу. З отриманої величини очікуваного прибутку віднімаються змінні витрати. Тим самим визначається націнка - маржинальний прибуток на одиницю продукції і на весь об'єм продажу, що прогнозується. З отриманого маржинального прибутку віднімаються постійні витрати. Отриманий прибуток порівнюється по всіх варіантах, після чого визначається, яка з передбачуваних цін може принести максимальний прибуток. Ціни, розраховані по одному з двох методів, уточнюються за допомогою розгорнутої системи знижок з ціни і надбавок до ціни в залежності від стану кон'юнктури.

2) При встановленні світових цін на сировинні товари основну роль грають не внутрішні витрати і ціни, а співвідношення попиту і пропозиції на відповідних ринках. Для деяких видів сировинних товарів ціни встановлюються основними експортерами, а для інших на основі біржових котирувань. Особливе значення при формуванні цін на багато які види сировинних товарів мають відповідні об'єднання країн-експортерів або виробників, що не характерно для ціноутворення на продукцію обробляючої промисловості.